Битва при Ніневії 12 грудня 627 року вирішальний бій візантійсько перської війни початку VII століття і останній бій рим

Битва при Ніневії (12 грудня 627 року) — вирішальний бій візантійсько-перської війни початку VII століття і останній бій римсько-перських воєн, які з перервами тягнулися 400 років. Завершився перемогою візантійців, які зуміли відстояти Малу Азію.

Битва при Ніневії

Ірано-візантійска війна 602—628 рр.

Маневри перських сил показані червоним, візантійських — синім кольором

Координати: 36°21′33″ пн. ш. 43°09′10″ сх. д. / 36.35944400002777854° пн. ш. 43.15277800002777298° сх. д.

Дата:	12 грудня 627 року
Місце:	біля Ніневії
Результат:	Перемога Візантії

Сторони

Візантійська імперія

Держава Сасанідів

Командувачі

Іраклій I

†

Військові сили

25,000–50,000

12,000

Втрати

невідомо

6 000 чол.

Битва при Ніневії між візантійцями і персами. Фреска П'єро делла Франческа, близько 1452

Херувим і Іраклій приймають покірного Хосрова II; дошка з хреста (виїмчаста емаль над позолоченою міддю, 1160—1170 рр., Париж, Лувр)

Хід подій

Завершуючий етап боротьби між Візантією і Сасанідами в Передній Азії тривав понад 20 років. У 627 році василевс Іраклій I доручив вести бойові дії проти Шахіна своєму братові Феодору, а сам рушив на Тбілісі, де він зустрівся з хозарським каганом і уклав з ним союз. Однак об'єднане візантійсько-хазарське військо не змогло взяти добре укріплене місто і рушило вглиб Персії. Рахзад слідував за ними по п'ятах.

Але хазари виявилися ненадійними союзниками і, втомившись від гірських доріг, повернули додому. Іраклій ж наблизився до міста Ніневія в надії зустріти Рахзада для вирішального бою. Бій почався з єдиноборства ватажків армій. При цьому Іраклій був двічі поранений, але навіть в такому стані він поборов Рахзада і зміг відрубати йому голову. Після цього зав'язалася бійка армійських формувань. Іраклій продовжував боротися в самому центрі кривавої сутички. Перемога дісталася візантійської армії. Шлях на Ктесифон був відкритий. Подробиці бою наведені в «Хронографі» Феофана.

Наслідки

Розтрощивши могутність Сасанідів, візантійці змогли ненадовго повернути втрачені землі у Вірменії та Грузії, які незабаром стали об'єктом арабських нападів, як і сама Персія. По суті, поразка держави Сасанідів і короткочасне васальне підпорядкування її Візантії через ослаблення і Візантії, і Ірану в ході тривалої війни полегшили завоювання перських, а потім і частини візантійських земель арабами і поширення в цих краях ісламу .

Примітки

Kaegi, 2003, с. 158–159
Kaegi, 2003, с. 167

Посилання

Успенский Ф. І. Історія Византийской імперії [ 15 грудня 2012 у Wayback Machine.]
Kaegi, Walter Emil (2003), Heraclius: emperor of Byzantium, Cambridge University Press,
Norwich, John Julius (1997), A Short History of Byzantium, Vintage Books,
Oman, Charles (1893), Europe, 476—918, Macmillan

[Kaegi158-1] Kaegi, 2003, с. 158–159

[Kaegi167-2] Kaegi, 2003, с. 167