Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Рамон Бернардо Сото Альфаро (ісп. Ramón Bernardo Soto Alfaro; 12 лютого 1854 — 28 січня 1931) — костариканський політик, дванадцятий президент Коста-Рики.
| Бернардо Сото Альфаро | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 12 березня 1885 — 8 травня 1890 | |||
| Попередник: | Просперо Фернандес Ореамуно | ||
| Наступник: | Хосе Хоакін Родрігес Селедон | ||
| Народження: | 12 лютого 1854 Алахуела, Коста-Рика | ||
| Смерть: | 28 січня 1931 (76 років) Сан-Хосе, Коста-Рика | ||
| Країна: | Коста-Рика | ||
| Батько: | d | ||
| | |||
Біографія
Ранні роки
Походив з двох наймогутніших родин міста Алахуели, які володіли місцевими землями та керували торгівлею ще з колоніальних часів. До 1860-их років Сото й Альфаро об'єднались як головні олігархічні клани в костариканській кавовій галузі. Батьками Бернардо були заможний політик і генерал Аполінар де Хесус Сото Кесада й дочка плантатора Хоакіна Альфаро Муньйос.
Здобував початкову освіту в Алахуелі, потім навчався в середній школі в Сан-Хосе, де 1871 року виборов ступінь бакалавра наук і мистецтв. У 23-річному віці він закінчив юридичний факультет Університету Санто-Томас. За часів навчання у виші виступав проти режиму президента Томаса Ґвардії Ґутьєрреса, за що 1875 року потрапив до в'язниці.
1885 року Сото одружився з Пасифікою Фернандес Ґвардія, дочкою президента Просперо Фернандеса Ореамуно, яка наступного року народила сина Максиміліано.
У 1881 та 1882 роках Сото подорожував Європою, зокрема він відвідав Англію, Францію, Італію та Іспанію. Там він зміцнився у своїх ліберальних ідеях та в євроценричному баченні прогресу. Він став однією з головних постатей так званого покоління «Олімпо» — групи молодих лібералів, які зайняли важливі політичні посади в адміністрації Просперо Фернандеса Ореамуно, а дехто з них став у подальшому президентом Коста-Рики (власне сам Бернардо Сото, Ассенсьйон Есківель Ібарра, Клето Гонсалес Вікес і Рікардо Хіменес Ореамуно).
Початок політичної кар'єри
1881 року Бернардо Сото став губернатором Алахуели, втім за кілька місяців вийшов у відставку заради своєї тривалої поїздки до Європи. Після повернення на батьківщину 9 травня 1882 року знову був призначений на посаду губернатора Алахуели. У той період місто мало значний політичний вплив, оскільки тогочасний диктатор, генерал Томас Гвардія, серйозно захворів і вирішив провести останні місяці свого життя у власному будинку в Алахуелі, звідти ж він займався державними справами. Ґвардія помер в Алахуелі 6 липня 1882 року, а Бернардо Сото відіграв важливу роль в організації поховання диктатора.
Після нетривалого врядування тимчасового президента Сатурніно Лісано Ґутьєрреса 10 серпня 1883 року до влади прийшов зять Ґвардії генерал Просперо Фернандес Ореамуно, старий друг родини Сото. Президент Фернандес призначив Бернардо Сото міністром внутрішніх справ і поліції.
Потім, у жовтні того ж року, кабінет було реорганізовано, й Бернардо отримав портфель міністра фінансів і торгівлі, а також був призначений на посаду першого заступника президента. У січні 1884 року в уряді відбулись докорінні зміни, та було прийнято рішення передати всі міністерські портфелі тільки двом особам: посади міністрів фінансів, торгівлі, війни, флоту та поліції віддали Сото, який одночасно отримав звання дивізійного генерала; посади міністрів закордонних справ, юстиції й охорони здоров'я віддали Хосе Марії Кастро Мадрісу (колишньому президенту та зятю президента Фернандеса).
На міністерській посаді Бернардо Сото брав важливу участь в електрифікації вуличного освітлення в Сан-Хосе 1884 року. Він також підписав неоднозначний договір Сото-Кіта 21 квітня 1884 року, відповідно до якого Майнор Купер Кіт був нагороджений 333 333 гектарами землі на Карибських рівнинах і правом експлуатації залізниці вздовж Атлантичного узбережжя на 99 років в обмін на перегляд величезного зовнішнього боргу, що його країна мала перед британськими банкірами, а також на допомогу в завершенні будівництва Атлантичної залізниці.
Того ж року Сото підписав договір Сото-Ортуньйо, відповідно до якого уряд Коста-Рики надав Банку Коста-Рики монополію на випуск паперових грошей у країні в обмін на надання державі позики в розмірі $250 000.
Бернардо Сото також відіграв важливу роль у розробці нового Цивільного кодексу й пакету ліберальних законів 1884 року, відповідно до яких було конфісковано кладовища, що належали католицькій церкві, заборонено релігійні ордени, встановлено цивільний шлюб і розлучення, а єзуїтів Коста-Рики вигнали з країни.
Тимчасовий президент
12 березня 1885 року помер президент Фернандес, і Сото став тимчасовим президентом Республіки до 1886 року.
На той час Коста-Рика перебувала в альянсі з Нікарагуа та Сальвадором проти Гватемали та Гондурасу, оскільки гватемальський диктатор Хусто Руфіно Барріос намагався силоміць відродити Федеративну Республіку Центральної Америки. Сото довелось проводити підготовку до війни, втім конфлікт було вичерпано після смерті гватемальського диктатора, а армії Коста-Рики не довелося вступати в бій. Перед загрозою війни 5 квітня 1885 року було засновано костариканський Червоний Хрест.
У травні 1885 року, після двох місяців перебування Сото при владі, Конгрес Коста-Рики надав йому звання генерал-майора, найвищого в армії країни.
29 квітня 1885 року на прохання міністрів Карлоса Дурана Картіна та дона Мауро Фернандеса Акуньї було відкрито шпиталь Національного університету (нині Національна психіатрична лікарня) та було проведено лотерею для фінансування будівництва Великого національного музею. В той же період було реорганізовано поліцію та пресу, створено Головне управління телеграфів, збудовано дороги, а також схвалено текст нового Цивільного кодексу, що набрав чинності 1888 року.
Президентство
До часів офіційного президентства Сото належить набуття чинності Цивільного кодексу 1888 року, Цивільно-процесуального кодексу того ж року та низки інших важливих законів.
У питаннях освіти міністр суспільної інформації Мауро Фернандес Акунья реалізував ліберальну реформу, щоб усунути вплив католицької церкви на освіту, зробивши школу світською. Університет Санто-Томас (єдиний на той момент у країні) було закрито 1888 року. Реформа початкової освіти була відображена в Законі про загальну освіту ще 1886 року.
За часів адміністрації Сото також відкрились Національний музей Коста-Рики (1887), Національна бібліотека (1888), Національний метеорологічний інститут (1888), Фізико-географічний інститут, Головне управління митниці (1889) та парк Морасан (1887).
У царині міжнародних відносин відбулось підписання Конвенції Есківеля-Романа з Нікарагуа, відповідно до якої було прийнято рішення передати в арбітраж суперечку щодо чинності Договору Каньяса-Хереса. Судовий процес завершився 1888 року на користь Коста-Рики.
1890 року Сото відкрив залізничне сполучення між Сан-Хосе і портом Лимон. Залізниця відкрила нові простори для господарського освоєння, утворились нові міста, такі як Турріальба та Гуапілес. Сото також вживав заходів, що сприяли кавовій галузі.
До завершення терміну повноважень Сото через поїздки за кордон і стан здоров'я тимчасово відійшов від справ, залишивши владу в розпорядженні свого батька, генерала Аполінара Сото Кесади, військового та морського міністра.
Політична криза 1889 року
1882 року генерал Томас Ґвардія Ґутьєррес успадкував владу від свого зятя та друга Просперо Фернандеса Ореамуно. Аналогічним чином 1885 року генерал Фернандес передав владу своєму зятю та другу Бернардо Сото. Окрім того, 1889 року генерал Сото спробував зробити своїм наступником власного партнера та друга Ассенсьйона Есківеля Ібарру шляхом передвиборчого шахрайства.
На прийдешніх президентських виборах Бернардо Сото підтримав кандидатуру Есківеля. Втім католицька церква, що зазнала збитків через правління лібералів, почала активний рух на підтримку колишнього голови Верховного суду Хосе Хоакіна Родрігеса Селедона з Демократичної конституційної партії, що виборола більшість голосів у першому турі виборів у листопаді 1889 року.
Спочатку Сото оголосив Асенсьйона Есківеля переможцем голосування, проте католицька церква закликала всіх жителів Коста-Рики виступити проти уряду. Перед народним тиском і небезпекою громадянської війни Сото 7 листопада вирішив відмовитись від влади та проголосив тимчасовим президентом Карлоса Дурана Картіна, який 8 травня 1890 року передав посаду голови держави Хосе Родрігесу Селедону, обраному на період 1890—1894 років. Відтоді 7 листопада відзначають як День костариканської демократії.
Кандидат у президенти
1901 року, коли завершувався другий термін президента Рафаеля Іглесіаса Кастро, його політичні опоненти висунули кандидатуру Бернардо Сото, втім Іглесіас досягнув компромісу з опозицією, й президентом був обраний Асенсьйон Есківель.
1905 року Сото знову був кандидатом у президенти, однак після первинних виборів він і ще один кандидат, Максімо Фернандес Альварадо, відкликали свої кандидатури та підтримали Тобіаса Суньїгу Кастро, одного з колишніх міністрів в уряді Сото. Однак ще до виборів президент Есківель, жадаючи тріумфу офіційного кандидата Клето Гонсалеса Вікеса (також був міністром Сото), вигнав з країни Суньїгу, Фернандеса і Сото. Проте невдовзі вигнанцям дозволили повернутись.
Подальша діяльність
Сото був членом комісії колишніх президентів Республіки, що розробила проєкт Конституції 1917 року. Комісію започаткував президент Федеріко Тіноко Ґранадос (1917—1919), але в цілому вона виявилась неефективною.
Сото помер у Сан-Хосе 28 січня 1931 року.
Примітки
- . The Costa Rica News (англ.) . 7 листопада 2017. Архів оригіналу за 2 березня 2021. Процитовано 11 березня 2021.
Література
- Diaz-Arias, David; Hurtado, Ronny Viales; Hernández, Juan José Marín (2018). Historical Dictionary of Costa Rica (англ.) . Rowman & Littlefield. с. 253. ISBN . Процитовано 11 березня 2021.
Посилання
- . www.encyclopedia.com (англ.) . Архів оригіналу за 23 жовтня 2020. Процитовано 11 березня 2021.
- . www.asamblea.go.cr (ісп.) . Conozca la Asamblea. Архів оригіналу за 8 січня 2020. Процитовано 11 березня 2021.
- . Museo Nacional de Costa Rica (ісп.) . 6 листопада 2019. Архів оригіналу за 23 жовтня 2020. Процитовано 11 березня 2021.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ce iberijski im ya ta prizvishe Pershe batkove prizvishe ciyeyi osobi Soto a druge materine prizvishe Alfaro Ramon Bernardo Soto Alfaro isp Ramon Bernardo Soto Alfaro 12 lyutogo 1854 28 sichnya 1931 kostarikanskij politik dvanadcyatij prezident Kosta Riki Bernardo Soto Alfaro Prapor 12 j Prezident Kosta Riki 12 bereznya 1885 8 travnya 1890 Poperednik Prospero Fernandes Oreamuno Nastupnik Hose Hoakin Rodriges Seledon Narodzhennya 12 lyutogo 1854 1854 02 12 Alahuela Kosta RikaSmert 28 sichnya 1931 1931 01 28 76 rokiv San Hose Kosta RikaKrayina Kosta RikaBatko d Mediafajli b u VikishovishiBiografiyaRanni roki Pohodiv z dvoh najmogutnishih rodin mista Alahueli yaki volodili miscevimi zemlyami ta keruvali torgivleyu she z kolonialnih chasiv Do 1860 ih rokiv Soto j Alfaro ob yednalis yak golovni oligarhichni klani v kostarikanskij kavovij galuzi Batkami Bernardo buli zamozhnij politik i general Apolinar de Hesus Soto Kesada j dochka plantatora Hoakina Alfaro Munjos Zdobuvav pochatkovu osvitu v Alahueli potim navchavsya v serednij shkoli v San Hose de 1871 roku viborov stupin bakalavra nauk i mistectv U 23 richnomu vici vin zakinchiv yuridichnij fakultet Universitetu Santo Tomas Za chasiv navchannya u vishi vistupav proti rezhimu prezidenta Tomasa Gvardiyi Gutyerresa za sho 1875 roku potrapiv do v yaznici 1885 roku Soto odruzhivsya z Pasifikoyu Fernandes Gvardiya dochkoyu prezidenta Prospero Fernandesa Oreamuno yaka nastupnogo roku narodila sina Maksimiliano U 1881 ta 1882 rokah Soto podorozhuvav Yevropoyu zokrema vin vidvidav Angliyu Franciyu Italiyu ta Ispaniyu Tam vin zmicnivsya u svoyih liberalnih ideyah ta v yevrocenrichnomu bachenni progresu Vin stav odniyeyu z golovnih postatej tak zvanogo pokolinnya Olimpo grupi molodih liberaliv yaki zajnyali vazhlivi politichni posadi v administraciyi Prospero Fernandesa Oreamuno a dehto z nih stav u podalshomu prezidentom Kosta Riki vlasne sam Bernardo Soto Assensjon Eskivel Ibarra Kleto Gonsales Vikes i Rikardo Himenes Oreamuno Pochatok politichnoyi kar yeri 1881 roku Bernardo Soto stav gubernatorom Alahueli vtim za kilka misyaciv vijshov u vidstavku zaradi svoyeyi trivaloyi poyizdki do Yevropi Pislya povernennya na batkivshinu 9 travnya 1882 roku znovu buv priznachenij na posadu gubernatora Alahueli U toj period misto malo znachnij politichnij vpliv oskilki togochasnij diktator general Tomas Gvardiya serjozno zahvoriv i virishiv provesti ostanni misyaci svogo zhittya u vlasnomu budinku v Alahueli zvidti zh vin zajmavsya derzhavnimi spravami Gvardiya pomer v Alahueli 6 lipnya 1882 roku a Bernardo Soto vidigrav vazhlivu rol v organizaciyi pohovannya diktatora Pislya netrivalogo vryaduvannya timchasovogo prezidenta Saturnino Lisano Gutyerresa 10 serpnya 1883 roku do vladi prijshov zyat Gvardiyi general Prospero Fernandes Oreamuno starij drug rodini Soto Prezident Fernandes priznachiv Bernardo Soto ministrom vnutrishnih sprav i policiyi Potim u zhovtni togo zh roku kabinet bulo reorganizovano j Bernardo otrimav portfel ministra finansiv i torgivli a takozh buv priznachenij na posadu pershogo zastupnika prezidenta U sichni 1884 roku v uryadi vidbulis dokorinni zmini ta bulo prijnyato rishennya peredati vsi ministerski portfeli tilki dvom osobam posadi ministriv finansiv torgivli vijni flotu ta policiyi viddali Soto yakij odnochasno otrimav zvannya divizijnogo generala posadi ministriv zakordonnih sprav yusticiyi j ohoroni zdorov ya viddali Hose Mariyi Kastro Madrisu kolishnomu prezidentu ta zyatyu prezidenta Fernandesa Na ministerskij posadi Bernardo Soto brav vazhlivu uchast v elektrifikaciyi vulichnogo osvitlennya v San Hose 1884 roku Vin takozh pidpisav neodnoznachnij dogovir Soto Kita 21 kvitnya 1884 roku vidpovidno do yakogo Majnor Kuper Kit buv nagorodzhenij 333 333 gektarami zemli na Karibskih rivninah i pravom ekspluataciyi zaliznici vzdovzh Atlantichnogo uzberezhzhya na 99 rokiv v obmin na pereglyad velicheznogo zovnishnogo borgu sho jogo krayina mala pered britanskimi bankirami a takozh na dopomogu v zavershenni budivnictva Atlantichnoyi zaliznici Togo zh roku Soto pidpisav dogovir Soto Ortunjo vidpovidno do yakogo uryad Kosta Riki nadav Banku Kosta Riki monopoliyu na vipusk paperovih groshej u krayini v obmin na nadannya derzhavi poziki v rozmiri 250 000 Bernardo Soto takozh vidigrav vazhlivu rol u rozrobci novogo Civilnogo kodeksu j paketu liberalnih zakoniv 1884 roku vidpovidno do yakih bulo konfiskovano kladovisha sho nalezhali katolickij cerkvi zaboroneno religijni ordeni vstanovleno civilnij shlyub i rozluchennya a yezuyitiv Kosta Riki vignali z krayini Timchasovij prezident Reklama korporaciyi United Fruit Company sho roztashuvala v Kosta Rici veliki bananovi plantaciyi 12 bereznya 1885 roku pomer prezident Fernandes i Soto stav timchasovim prezidentom Respubliki do 1886 roku Na toj chas Kosta Rika perebuvala v alyansi z Nikaragua ta Salvadorom proti Gvatemali ta Gondurasu oskilki gvatemalskij diktator Husto Rufino Barrios namagavsya silomic vidroditi Federativnu Respubliku Centralnoyi Ameriki Soto dovelos provoditi pidgotovku do vijni vtim konflikt bulo vicherpano pislya smerti gvatemalskogo diktatora a armiyi Kosta Riki ne dovelosya vstupati v bij Pered zagrozoyu vijni 5 kvitnya 1885 roku bulo zasnovano kostarikanskij Chervonij Hrest U travni 1885 roku pislya dvoh misyaciv perebuvannya Soto pri vladi Kongres Kosta Riki nadav jomu zvannya general majora najvishogo v armiyi krayini 29 kvitnya 1885 roku na prohannya ministriv Karlosa Durana Kartina ta dona Mauro Fernandesa Akunyi bulo vidkrito shpital Nacionalnogo universitetu nini Nacionalna psihiatrichna likarnya ta bulo provedeno lotereyu dlya finansuvannya budivnictva Velikogo nacionalnogo muzeyu V toj zhe period bulo reorganizovano policiyu ta presu stvoreno Golovne upravlinnya telegrafiv zbudovano dorogi a takozh shvaleno tekst novogo Civilnogo kodeksu sho nabrav chinnosti 1888 roku Prezidentstvo Do chasiv oficijnogo prezidentstva Soto nalezhit nabuttya chinnosti Civilnogo kodeksu 1888 roku Civilno procesualnogo kodeksu togo zh roku ta nizki inshih vazhlivih zakoniv U pitannyah osviti ministr suspilnoyi informaciyi Mauro Fernandes Akunya realizuvav liberalnu reformu shob usunuti vpliv katolickoyi cerkvi na osvitu zrobivshi shkolu svitskoyu Universitet Santo Tomas yedinij na toj moment u krayini bulo zakrito 1888 roku Reforma pochatkovoyi osviti bula vidobrazhena v Zakoni pro zagalnu osvitu she 1886 roku Za chasiv administraciyi Soto takozh vidkrilis Nacionalnij muzej Kosta Riki 1887 Nacionalna biblioteka 1888 Nacionalnij meteorologichnij institut 1888 Fiziko geografichnij institut Golovne upravlinnya mitnici 1889 ta park Morasan 1887 U carini mizhnarodnih vidnosin vidbulos pidpisannya Konvenciyi Eskivelya Romana z Nikaragua vidpovidno do yakoyi bulo prijnyato rishennya peredati v arbitrazh superechku shodo chinnosti Dogovoru Kanyasa Heresa Sudovij proces zavershivsya 1888 roku na korist Kosta Riki 1890 roku Soto vidkriv zaliznichne spoluchennya mizh San Hose i portom Limon Zaliznicya vidkrila novi prostori dlya gospodarskogo osvoyennya utvorilis novi mista taki yak Turrialba ta Guapiles Soto takozh vzhivav zahodiv sho spriyali kavovij galuzi Do zavershennya terminu povnovazhen Soto cherez poyizdki za kordon i stan zdorov ya timchasovo vidijshov vid sprav zalishivshi vladu v rozporyadzhenni svogo batka generala Apolinara Soto Kesadi vijskovogo ta morskogo ministra Politichna kriza 1889 roku 1882 roku general Tomas Gvardiya Gutyerres uspadkuvav vladu vid svogo zyatya ta druga Prospero Fernandesa Oreamuno Analogichnim chinom 1885 roku general Fernandes peredav vladu svoyemu zyatyu ta drugu Bernardo Soto Okrim togo 1889 roku general Soto sprobuvav zrobiti svoyim nastupnikom vlasnogo partnera ta druga Assensjona Eskivelya Ibarru shlyahom peredviborchogo shahrajstva Na prijdeshnih prezidentskih viborah Bernardo Soto pidtrimav kandidaturu Eskivelya Vtim katolicka cerkva sho zaznala zbitkiv cherez pravlinnya liberaliv pochala aktivnij ruh na pidtrimku kolishnogo golovi Verhovnogo sudu Hose Hoakina Rodrigesa Seledona z Demokratichnoyi konstitucijnoyi partiyi sho viborola bilshist golosiv u pershomu turi viboriv u listopadi 1889 roku Spochatku Soto ogolosiv Asensjona Eskivelya peremozhcem golosuvannya prote katolicka cerkva zaklikala vsih zhiteliv Kosta Riki vistupiti proti uryadu Pered narodnim tiskom i nebezpekoyu gromadyanskoyi vijni Soto 7 listopada virishiv vidmovitis vid vladi ta progolosiv timchasovim prezidentom Karlosa Durana Kartina yakij 8 travnya 1890 roku peredav posadu golovi derzhavi Hose Rodrigesu Seledonu obranomu na period 1890 1894 rokiv Vidtodi 7 listopada vidznachayut yak Den kostarikanskoyi demokratiyi Kandidat u prezidenti 1901 roku koli zavershuvavsya drugij termin prezidenta Rafaelya Iglesiasa Kastro jogo politichni oponenti visunuli kandidaturu Bernardo Soto vtim Iglesias dosyagnuv kompromisu z opoziciyeyu j prezidentom buv obranij Asensjon Eskivel 1905 roku Soto znovu buv kandidatom u prezidenti odnak pislya pervinnih viboriv vin i she odin kandidat Maksimo Fernandes Alvarado vidklikali svoyi kandidaturi ta pidtrimali Tobiasa Sunyigu Kastro odnogo z kolishnih ministriv v uryadi Soto Odnak she do viboriv prezident Eskivel zhadayuchi triumfu oficijnogo kandidata Kleto Gonsalesa Vikesa takozh buv ministrom Soto vignav z krayini Sunyigu Fernandesa i Soto Prote nevdovzi vignancyam dozvolili povernutis Podalsha diyalnist Soto buv chlenom komisiyi kolishnih prezidentiv Respubliki sho rozrobila proyekt Konstituciyi 1917 roku Komisiyu zapochatkuvav prezident Federiko Tinoko Granados 1917 1919 ale v cilomu vona viyavilas neefektivnoyu Soto pomer u San Hose 28 sichnya 1931 roku Primitki The Costa Rica News angl 7 listopada 2017 Arhiv originalu za 2 bereznya 2021 Procitovano 11 bereznya 2021 LiteraturaDiaz Arias David Hurtado Ronny Viales Hernandez Juan Jose Marin 2018 Historical Dictionary of Costa Rica angl Rowman amp Littlefield s 253 ISBN 978 1 5381 0242 8 Procitovano 11 bereznya 2021 Posilannya www encyclopedia com angl Arhiv originalu za 23 zhovtnya 2020 Procitovano 11 bereznya 2021 www asamblea go cr isp Conozca la Asamblea Arhiv originalu za 8 sichnya 2020 Procitovano 11 bereznya 2021 Museo Nacional de Costa Rica isp 6 listopada 2019 Arhiv originalu za 23 zhovtnya 2020 Procitovano 11 bereznya 2021