Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Хосе Марія Кастро Мадріс (ісп. José María Castro Madriz; 1 вересня 1818 — 4 квітня 1892) — державний і політичний діяч, перший президент Коста-Рики.
| Хосе Марія Кастро Мадріс | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 8 травня 1847 — 16 листопада 1849 | |||
| Попередник: | Хосе Марія Альфаро Самора | ||
| Наступник: | Мігель Мора Поррас | ||
| |||
| 8 травня 1866 — 1 листопада 1868 | |||
| Попередник: | Хесус Хіменес Самора | ||
| Наступник: | Хесус Хіменес Самора | ||
| Народження: | 1 вересня 1818 Сан-Хосе, Коста-Рика | ||
| Смерть: | 4 квітня 1892 (73 роки) Сан-Хосе, Коста-Рика | ||
| Країна: | Коста-Рика | ||
| Батько: | d | ||
| Шлюб: | d | ||
| | |||
Біографія
Здобув юридичну освіту. 1864 року в Колумбії вступив до масонської ложі та став одним із засновників першої масонської ложі Коста-Рики.
Обіймав міністерську посаду в першій адміністрації Хосе Марії Альфаро Самори та був головним ініціатором відкриття 1843 року Університету Святого Томи, в якому 1844 року став професором юриспруденції. Згодом Кастро був також його ректором (1860—1866, 1872—1875 і 1877—1883) та членом Управління з досліджень.
В адміністрації Франсіско Морасана Кастро обіймав посаду військового міністра (1842), міністра внутрішніх справ і міністра закордонних справ (квітень-липень 1844) у кабінеті Хосе Марії Альфаро, міністра внутрішніх справ і міністра закордонних справ (1846—1847), а також віцепрезидента (1847) під час другої каденції Альфаро.
Перше президентство
За результатами виборів, що відбулись у квітні 1847 року, Кастро обрали «президентом держави Коста-Рика» на період 1847—1853 років. За кілька місяців Конгрес надав йому звання генерала. У серпні 1848 року найменування посади Кастро було змінено на «Президент Коста-Рики».
31 серпня 1848 року Кастро проголосив Коста-Рику суверенною країною, незалежною від будь-якої іншої держави, й остаточно назвав її Республікою Коста-Рика.
28 вересня 1848 року було затверджено прапор і герб Республіки, 15 вересня було проголошено святковою датою в ознаменування незалежності нової нації.
Під час першого президентства Кастро було встановлено дипломатичні відносини, підписано договори з кількома європейськими країнами, а уряду Великої Британії запропонували можливість установлення протекторату над Коста-Рикою. Розвивалась державна освіта. До Конституції 1847 року було внесено важливі поправки, в результаті чого сформувалась так звана «реформована конституція 1848 року», що закріпила повноваження президента. Однак країні довелось постати перед економічними проблемами, що стали наслідком падіння світових цін на каву та значних політичних потрясінь. Все це вилилось у численні спроби повалення уряду.
15 листопада 1849 року, поставши перед загрозою військового перевороту на чолі з генералом Хосе Мануелем Кіросом-і-Бланко, Кастро передав владу Мігелю Морі Поррасу й наступного дня оголосив про відставку. Конгрес її прийняв, надавши Кастро почесний титул «Засновника республіки».
Відійшовши від справ, Кастро залишився у Сан-Хосе та зайнявся управлінням своєю власністю. Це спричинило підозри з боку президента Мори, через що той вжив заходів до обмеження статусу колишнього президента. Кастро тим часом відвідав Францію, де 8 жовтня 1850 року був нагороджений орденом Почесного легіону. В січні 1852 року, без суду, колишньому президенту наказали виїхати з Сан-Хосе до Пунтаренаса, а 6 лютого його позбавили громадянства, через що Кастро був змушений оселитись у Гватемалі. Пізніше йому дозволили повернутись до Коста-Рики, проте 1856 року знову вигнали з країни, після чого Кастро знов оселився у Гватемалі. За кілька місяців він зміг повернутись на батьківщину та присвятити себе землеробству, не беручи участі в політичному житті.
Після падіння уряду Мори Хосе Марія Кастро від 14 до 17 серпня 1859 року тимчасово обіймав посаду міністра закордонних справ у тимчасовій адміністрації Хосе Марії Монтеалегре, після чого був обраний головою Установчих зборів, що почали свою роботу 16 жовтня та розробили нову Конституцію. Серед іншого Кастро запропонував скасувати смертну кару, а також заборонити генералам бути президентами Республіки (такі ініціативи ухвалено не було).
Відповідно до Конституції 1859 року Верховний суд Коста-Рики складався з регента, п'яти магістратів і прокурора, яких обирав Конгрес на чотирирічний термін. 24 квітня 1860 року Конгрес призначив членів суду на період 1860—1864 років, а Кастро став регентом. Після завершення повноважень Кастро переобрали на ту ж посаду на другий термін.
1865 року, будучи на посаді регента суду, Кастро відвідав Боготу як посол Коста-Рики та підписав з урядом Колумбії договір Кастро-Валенсуели, що стосувався кордонів між Коста-Рикою та Колумбією.
Друге президентство
8 травня 1866 року Кастро достроково залишив посаду регента суду через своє обрання на пост президента Республіки, а Конгрес призначив на його місце магістрата Мануеля Альварадо.
За своєї другої каденції Кастро розвивав суспільну освіту, ухвалив рішення відкрити Лимонську затоку для зовнішньої торгівлі, уклав договір про створення першої телеграфної лінії між Картаго і Пунтаренасом, а також наказав збудувати Президентський палац.
1 листопада 1868 року Кастро повалили в результаті військового перевороту, що привів до влади Хесуса Хіменеса Самору.
Законом від 18 жовтня 1870 року президент Томас Ґвардія Ґутьєррес ухвалив рішення про те, що Верховний суд Коста-Рики має складатись з регента, семи магістратів і прокурора, яких вільно призначає та звільняє уряд. Того ж дня Кастро втретє став регентом Верховного суду.
Конституція 1871 року змінила структуру суду: відтоді він складався з голови, семи магістратів і прокурора, яких обирав Конгрес терміном на чотири роки. 7 травня 1872 Конгрес призначив магістратів на період 1872—1876 років та обрав Кастро головою Верховного суду.
Подальше життя
Кастро був ідеологічним лідером кількох поколінь та одним із символів опозиції уряду Томаса Ґвардії, який все більш активно вдавався до авторитарних і репресивних заходів. Послідовно стикаючись із кризами, президент Ґвардія кілька разів пропонував Кастро ввійти до складу своєї адміністрації, але той відмовлявся. З цієї та інших причин президент віддав розпорядження про арешт Кастро, після чого того ув'язнили у підземеллях артилерійських казарм, де з його принижували та піддавали тортурам. За часів диктаторського уряду Вісенте Еррери Селедона (1876—1877) Кастро погодився увійти до складу уряду, втым за умови ухвалення так званого Закону про гарантії: скасування смертної кари й тортур, формування Державної ради з повноваженнями, близькими до законодавчих, скликання Конституційних зборів та інших заходів, спрямованих на покращення політичної ситуації в країні, зниження авторитаризму, гарантії основних прав громадян. Еррера погодився ухвалити закон, і Кастро став міністром закордонних справ (1877—1882). У той період спостерігався помітний прогрес у покращенні середньої освіти та збільшенні числа жінок, які відвідували початкову школу.
Наступник Ґвардії, генерал Просперо Фернандес Ореамуно, затвердив свого тестя Кастро на тих же посадах, на них він перебував до середини наступного року, після чого вийшов у відставку. Невдовзі, того ж року Кастро повернувся до уряду в статусі секретаря з міжнародних відносин. Просперо Фернандес помер у березні 1885 року, а за місяць померла й дочка Кастро Пасифіка Фернандес Ореамуно. За кілька місяців, за врядування Бернардо Сото Альфаро, Кастро вийшов у відставку. Відтоді він присвятив себе інтенсивній дипломатичній діяльності як повноважний посол Коста-Рики в кількох європейських державах і державах Центральної Америки, ставши ключовою постаттю в послабленні напруженості серед країн того регіону. До своєї смерті він продовжував активно займатись політикою, культурою та дипломатією.
Література
Посилання
- . Biblioteca Virtual Miguel de Cervantes (ісп.) . Архів оригіналу за 17 лютого 2020. Процитовано 4 березня 2021.
- . www.asamblea.go.cr (ісп.) . Архів оригіналу за 8 січня 2020. Процитовано 4 березня 2021.
- . www.encyclopedia.com (англ.) . Архів оригіналу за 21 жовтня 2020. Процитовано 4 березня 2021.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ce iberijski im ya ta prizvishe Pershe batkove prizvishe ciyeyi osobi Kastro a druge materine prizvishe Madris Hose Mariya Kastro Madris isp Jose Maria Castro Madriz 1 veresnya 1818 4 kvitnya 1892 derzhavnij i politichnij diyach pershij prezident Kosta Riki Hose Mariya Kastro Madris Prapor 1 j Prezident Kosta Riki 8 travnya 1847 16 listopada 1849 Poperednik Hose Mariya Alfaro Samora Nastupnik Migel Mora Porras Prapor 5 j Prezident Kosta Riki 8 travnya 1866 1 listopada 1868 Poperednik Hesus Himenes Samora Nastupnik Hesus Himenes Samora Narodzhennya 1 veresnya 1818 1818 09 01 San Hose Kosta RikaSmert 4 kvitnya 1892 1892 04 04 73 roki San Hose Kosta RikaKrayina Kosta RikaBatko dShlyub d Mediafajli b u VikishovishiBiografiyaZdobuv yuridichnu osvitu 1864 roku v Kolumbiyi vstupiv do masonskoyi lozhi ta stav odnim iz zasnovnikiv pershoyi masonskoyi lozhi Kosta Riki Obijmav ministersku posadu v pershij administraciyi Hose Mariyi Alfaro Samori ta buv golovnim iniciatorom vidkrittya 1843 roku Universitetu Svyatogo Tomi v yakomu 1844 roku stav profesorom yurisprudenciyi Zgodom Kastro buv takozh jogo rektorom 1860 1866 1872 1875 i 1877 1883 ta chlenom Upravlinnya z doslidzhen V administraciyi Fransisko Morasana Kastro obijmav posadu vijskovogo ministra 1842 ministra vnutrishnih sprav i ministra zakordonnih sprav kviten lipen 1844 u kabineti Hose Mariyi Alfaro ministra vnutrishnih sprav i ministra zakordonnih sprav 1846 1847 a takozh viceprezidenta 1847 pid chas drugoyi kadenciyi Alfaro Pershe prezidentstvo Za rezultatami viboriv sho vidbulis u kvitni 1847 roku Kastro obrali prezidentom derzhavi Kosta Rika na period 1847 1853 rokiv Za kilka misyaciv Kongres nadav jomu zvannya generala U serpni 1848 roku najmenuvannya posadi Kastro bulo zmineno na Prezident Kosta Riki 31 serpnya 1848 roku Kastro progolosiv Kosta Riku suverennoyu krayinoyu nezalezhnoyu vid bud yakoyi inshoyi derzhavi j ostatochno nazvav yiyi Respublikoyu Kosta Rika 28 veresnya 1848 roku bulo zatverdzheno prapor i gerb Respubliki 15 veresnya bulo progolosheno svyatkovoyu datoyu v oznamenuvannya nezalezhnosti novoyi naciyi Pid chas pershogo prezidentstva Kastro bulo vstanovleno diplomatichni vidnosini pidpisano dogovori z kilkoma yevropejskimi krayinami a uryadu Velikoyi Britaniyi zaproponuvali mozhlivist ustanovlennya protektoratu nad Kosta Rikoyu Rozvivalas derzhavna osvita Do Konstituciyi 1847 roku bulo vneseno vazhlivi popravki v rezultati chogo sformuvalas tak zvana reformovana konstituciya 1848 roku sho zakripila povnovazhennya prezidenta Odnak krayini dovelos postati pered ekonomichnimi problemami sho stali naslidkom padinnya svitovih cin na kavu ta znachnih politichnih potryasin Vse ce vililos u chislenni sprobi povalennya uryadu 15 listopada 1849 roku postavshi pered zagrozoyu vijskovogo perevorotu na choli z generalom Hose Manuelem Kirosom i Blanko Kastro peredav vladu Migelyu Mori Porrasu j nastupnogo dnya ogolosiv pro vidstavku Kongres yiyi prijnyav nadavshi Kastro pochesnij titul Zasnovnika respubliki Vidijshovshi vid sprav Kastro zalishivsya u San Hose ta zajnyavsya upravlinnyam svoyeyu vlasnistyu Ce sprichinilo pidozri z boku prezidenta Mori cherez sho toj vzhiv zahodiv do obmezhennya statusu kolishnogo prezidenta Kastro tim chasom vidvidav Franciyu de 8 zhovtnya 1850 roku buv nagorodzhenij ordenom Pochesnogo legionu V sichni 1852 roku bez sudu kolishnomu prezidentu nakazali viyihati z San Hose do Puntarenasa a 6 lyutogo jogo pozbavili gromadyanstva cherez sho Kastro buv zmushenij oselitis u Gvatemali Piznishe jomu dozvolili povernutis do Kosta Riki prote 1856 roku znovu vignali z krayini pislya chogo Kastro znov oselivsya u Gvatemali Za kilka misyaciv vin zmig povernutis na batkivshinu ta prisvyatiti sebe zemlerobstvu ne beruchi uchasti v politichnomu zhitti Pislya padinnya uryadu Mori Hose Mariya Kastro vid 14 do 17 serpnya 1859 roku timchasovo obijmav posadu ministra zakordonnih sprav u timchasovij administraciyi Hose Mariyi Montealegre pislya chogo buv obranij golovoyu Ustanovchih zboriv sho pochali svoyu robotu 16 zhovtnya ta rozrobili novu Konstituciyu Sered inshogo Kastro zaproponuvav skasuvati smertnu karu a takozh zaboroniti generalam buti prezidentami Respubliki taki iniciativi uhvaleno ne bulo Vidpovidno do Konstituciyi 1859 roku Verhovnij sud Kosta Riki skladavsya z regenta p yati magistrativ i prokurora yakih obirav Kongres na chotiririchnij termin 24 kvitnya 1860 roku Kongres priznachiv chleniv sudu na period 1860 1864 rokiv a Kastro stav regentom Pislya zavershennya povnovazhen Kastro pereobrali na tu zh posadu na drugij termin 1865 roku buduchi na posadi regenta sudu Kastro vidvidav Bogotu yak posol Kosta Riki ta pidpisav z uryadom Kolumbiyi dogovir Kastro Valensueli sho stosuvavsya kordoniv mizh Kosta Rikoyu ta Kolumbiyeyu Druge prezidentstvo 8 travnya 1866 roku Kastro dostrokovo zalishiv posadu regenta sudu cherez svoye obrannya na post prezidenta Respubliki a Kongres priznachiv na jogo misce magistrata Manuelya Alvarado Za svoyeyi drugoyi kadenciyi Kastro rozvivav suspilnu osvitu uhvaliv rishennya vidkriti Limonsku zatoku dlya zovnishnoyi torgivli uklav dogovir pro stvorennya pershoyi telegrafnoyi liniyi mizh Kartago i Puntarenasom a takozh nakazav zbuduvati Prezidentskij palac 1 listopada 1868 roku Kastro povalili v rezultati vijskovogo perevorotu sho priviv do vladi Hesusa Himenesa Samoru Zakonom vid 18 zhovtnya 1870 roku prezident Tomas Gvardiya Gutyerres uhvaliv rishennya pro te sho Verhovnij sud Kosta Riki maye skladatis z regenta semi magistrativ i prokurora yakih vilno priznachaye ta zvilnyaye uryad Togo zh dnya Kastro vtretye stav regentom Verhovnogo sudu Konstituciya 1871 roku zminila strukturu sudu vidtodi vin skladavsya z golovi semi magistrativ i prokurora yakih obirav Kongres terminom na chotiri roki 7 travnya 1872 Kongres priznachiv magistrativ na period 1872 1876 rokiv ta obrav Kastro golovoyu Verhovnogo sudu Podalshe zhittya Kastro buv ideologichnim liderom kilkoh pokolin ta odnim iz simvoliv opoziciyi uryadu Tomasa Gvardiyi yakij vse bilsh aktivno vdavavsya do avtoritarnih i represivnih zahodiv Poslidovno stikayuchis iz krizami prezident Gvardiya kilka raziv proponuvav Kastro vvijti do skladu svoyeyi administraciyi ale toj vidmovlyavsya Z ciyeyi ta inshih prichin prezident viddav rozporyadzhennya pro aresht Kastro pislya chogo togo uv yaznili u pidzemellyah artilerijskih kazarm de z jogo prinizhuvali ta piddavali torturam Za chasiv diktatorskogo uryadu Visente Erreri Seledona 1876 1877 Kastro pogodivsya uvijti do skladu uryadu vtym za umovi uhvalennya tak zvanogo Zakonu pro garantiyi skasuvannya smertnoyi kari j tortur formuvannya Derzhavnoyi radi z povnovazhennyami blizkimi do zakonodavchih sklikannya Konstitucijnih zboriv ta inshih zahodiv spryamovanih na pokrashennya politichnoyi situaciyi v krayini znizhennya avtoritarizmu garantiyi osnovnih prav gromadyan Errera pogodivsya uhvaliti zakon i Kastro stav ministrom zakordonnih sprav 1877 1882 U toj period sposterigavsya pomitnij progres u pokrashenni serednoyi osviti ta zbilshenni chisla zhinok yaki vidviduvali pochatkovu shkolu Nastupnik Gvardiyi general Prospero Fernandes Oreamuno zatverdiv svogo testya Kastro na tih zhe posadah na nih vin perebuvav do seredini nastupnogo roku pislya chogo vijshov u vidstavku Nevdovzi togo zh roku Kastro povernuvsya do uryadu v statusi sekretarya z mizhnarodnih vidnosin Prospero Fernandes pomer u berezni 1885 roku a za misyac pomerla j dochka Kastro Pasifika Fernandes Oreamuno Za kilka misyaciv za vryaduvannya Bernardo Soto Alfaro Kastro vijshov u vidstavku Vidtodi vin prisvyativ sebe intensivnij diplomatichnij diyalnosti yak povnovazhnij posol Kosta Riki v kilkoh yevropejskih derzhavah i derzhavah Centralnoyi Ameriki stavshi klyuchovoyu postattyu v poslablenni napruzhenosti sered krayin togo regionu Do svoyeyi smerti vin prodovzhuvav aktivno zajmatis politikoyu kulturoyu ta diplomatiyeyu LiteraturaHamilton Neil A 1995 Founders of Modern Nations A Biographical Dictionary angl ABC CLIO s 70 ISBN 978 0 87436 750 8 Procitovano 4 bereznya 2021 Middle American Governors angl Scarecrow Press 1972 s 165 ISBN 978 0 8108 0465 4 Procitovano 4 bereznya 2021 Posilannya Biblioteca Virtual Miguel de Cervantes isp Arhiv originalu za 17 lyutogo 2020 Procitovano 4 bereznya 2021 www asamblea go cr isp Arhiv originalu za 8 sichnya 2020 Procitovano 4 bereznya 2021 www encyclopedia com angl Arhiv originalu za 21 zhovtnya 2020 Procitovano 4 bereznya 2021