Ця стаття містить перелік посилань але походження тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутн

Починаючи з другої половини XIX століття, вільний капітал Європи брав активну участь у розвитку промислового півдня тодішньої Російської Імперії. Основні країни-учасники — Бельгія, Франція, Англія, Німеччина. Іноземних капіталістів приваблювали величезні природні багатства, дешева робоча сила, висока норма прибутку. Бельгійський інженер і підприємець Ернест Сольве і пермський купець Іван Любимов створили акціонерне товариство «Любимов, Сольве і Ко» для виробництва соди в Російській Імперії, яке в 1889 році прийняло постанову про будівництво содового заводу в селі Верхнє Катеринославської губернії. Поблизу були вода, сировина, і паливо: місцева крейда, соляні копальні Бахмуту багаті поклади вугілля у Лисичанську. Вчений-хімік Дмитро Менделєєв, який побував на Донбасі в 1888 році, писав:

«Тут є всі умови, щоб робити дешеву соду, всякі солі і кислоти на содових заводах».

Будівництво содового заводу в Лисичанську почалося в 1890 році, а в квітні 1892 року завод став до ладу під назвою «Донецький содовий завод». Незабаром поруч з ним виник залізничний пост Любимівка, перейменований через кілька років в станцію Переїзну. Для потреб службовців і робітників за проєктом бельгійських архітекторів була побудована чудова колонія: 300 квартир для сімейних і три казарми для самотніх. Була і їдальня для робітників. В її приміщенні влаштовувалися спектаклі, існував духовий оркестр з робітників, який грав тричі на тиждень в заводському парку, а взимку — в їдальні.

У 1893 році було побудовано першу підвісну канатну дорогу (ПКД). Вона з'єднала содовий завод з Лисичанськими шахтами «Дагмара», яку почало орендувати товариство та з власною шахтою «К. Скальковський» у1900 р. Цією дорогою доставляли вугілля на содовий завод на відстань 4 версти. Крейдяний кар'єр безпосередньо примикав до заводу, але, щоб перетнути залізницю, теж знадобилась ПКД. У 1905 ПКД була прокладена до нового крейдяного кар'єру поблизу села Секменівка.

Поруч с заводом на початку 19 ст. було побудовано невеличке містечко з усією інфраструктурою, частина будівель залишилась і на початок повномасштабного російського вторгнення. Усі будівлі на промислових майданчиках ліквідовані після зупинки заводу у 2012 р.

З 2018 року громадські активісти почали кампанію по збереженню бельгійської спадщини.

Більшість будівель повністю знищені внаслідок збройної агресії РФ у 2022 році.

Будинок для приїжджих (готель)

Архітектурний стиль - модерн.

Зручне місце розташування біля станції Переїзна (до 1912 р.- Любимівка) довгий час сприяло використанню будівлі за призначенням. У вісімдесятих роках XX століття використовувалося як приміщення інфекційного відділення дитячої лікарні. Знищено на початку 2000х.

Адміністративна будівля заводу (пізніше - дитяча лікарня)

Дитяча лікарня вибудувана з червоної цегли, з великою кількістю розеток, обрамлень, вікон і дверних прорізів, карнизів, прикрашених фігурною цеглою. Шатрова покрівля, декор та форма фасаду будівлі істинно неповторні і незвичайні. Все це, а також обтічно гнучкі форми будівлі, свідчать про яскраво виражений стиль модерн. Час і тривала експлуатація будівлі призвели до втрати багатьох деталей декору. Останній ремонт, вже в XXI столітті, виконаний без усвідомлення значення використовуваного архітектурного рішення тільки погіршив зовнішній вигляд однієї з найдавніших будівель міста.

На 24.02.2022 будівля існувала.

Адреса: вулиця В. Сосюри, 2 (На мапі Google)

Будинок директора заводу «Донсода»

Пам'ятка архітектури

На схилі Робочої гори, в 200 метрах від заводу знаходиться двоповерхова будівля, побудована у 1891 році - колишній будинок директора содового заводу Сигізмунда Теплиця.

Особняк збудований в архітектурному стилі модерн, який тоді тільки починав зароджуватися в європейській культурі. Фасади орієнтовані на схід. Будівля двоповерхова, містить підвал і приміщення на горищі. З житлових приміщень будинку відкривався краєвид на завод Донсода. Побудова симетрична, посередині виступає п'ятигранний еркер з балконом на другому поверсі. Дах шатровий. Фундамент піщаний, стіни з червоної керамічної цегли. Згідно з даними архівних документів, при прийнятті в експлуатацію содового заводу у квітні 1892 року він був зазначений як будинок-особняк директора заводу. У XX столітті особняк використовувався як дитячий садок, звідси й прибудови, і протипожежна металева драбина. Зараз - обласний туберкульозний диспансер.

Згорів від обстрілів у 2022

Зовнішні відеофайли
	Згорів від обстрілів

Адреса: вулиця В.Сосюри, 2 . (На мапі Google)

Житлові багатоквартирні двоповерхові будинки для робітників.

Серія з семи житлових двоповерхових будинків була збудована з червоної керамічної цегли з характерними для того часу балочними дерев'яними перекриттями, шатровим дахом. Навіть при будівництві будинків для робітників бельгійські архітектори дотримувалися постулатів європейського мистецтва і прикрашали будівлі фронтонами лише на торцях. Будинки побудовані на схилі вулиці, з постійним поворотом, витончено повторюючи кривизну останньої. Всі вони орієнтовані довгою стороною на південь. У дворах передбачені допоміжні технічні споруди. Залишаючись житловими, ці споруди вкрай потребують капітального ремонту.

Адреси: вул. В. Сосюри 8, 10, 12, 14, 16, 18, 20.

Котеджний квартал на вул. Промисловій

Житловий комплекс був сформований навколо і вище будинку директора на Робочій горі. Це архітектурний ансамбль з 4-х двоповерхових будинків і 3-х одноповерхових. Будинки призначалися для інженерно-технічних працівників. Точну дату будівництва встановити не вдалося, ймовірно це період початку XX століття, до 1917 року. У 1932 році при будівництві Ремісничого училища, планування кварталу частково порушено через вилучення земельних ділянок для потреб училища.

Адреси: вул. Промислова 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7.

Житловий квартал на вулиці Інтернаціональній

Житловий квартал на вулиці Інтернаціональній так само входить до комплексу бельгійського мікрорайону і складався з п'яти 4-х квартирних будинків з плануванням в два рівня. Зараз залишилось три, два давно обвалилися у прилеглий кар'єр. Будинки, розташовуючись на найвищій точці, в той же час є і домінантними. Вхід в кожну квартиру окремий. Стіни з червоної керамічної немаркованої цегли. Покрівля шатрова з мансардним поверхом. У дворах передбачені допоміжні технічні споруди. Комплекс житлових будинків створює загальну гармонію мікрорайону. У безпосередній близькості до них розташований найперший занедбаний крейдяний кар'єр.

Архітектурний стиль - модерн.

На весну 2020 р. з 12 квартир лише в декількох є мешканці.

Лікарня содового заводу

Побудова лікарні содового заводу датується 1911 роком. В катеринославських єпархіальних відомостях за 1911 рік є документ, який підтверджує, що 28 грудня 1911 освячена щойно збудована лікарня содового заводу. У книзі «По Катерининській залізниці» 1912 року говориться про лікарню на 40 ліжок. Стіни будівлі з червоної керамічної цегли, 3-4 поверхові кімнати скомпоновані навколо внутрішнього дворика, деталі оздоблення віконних прорізів цементовані. Головний фасад виконаний симетрично. Покрівля шатрова. Виконана, як і всі будівлі мікрорайону, в стилі модерн. Архітектор Юлій Цауне (Харків). Була обладнана ліфтом.

Лікарня не працює з 1995 р. Станом на 2020 рік знаходиться на балансі департаменту охорони здоров'я області.

У 2019 році невідомими була зруйнована шиферна покрівля, будівля швидко руйнується.

Активісти намагаються зберегти будівлю лікарні:

Бельгийская больница в Лисичанске может стать "Хогвартсом" //22.12.2020 [ 22 грудня 2020 у Wayback Machine.](рос.)
Бельгийские буржуа в колыбели Донбасса //22.02.2018 ДОНБАС РЕАЛІЇ [ 14 лютого 2021 у Wayback Machine.](рос.)
Бельгійський спадок у Лисичанську: Як на Луганщині чиновники гальмують реставрацію унікальної будівлі // 29.05.2019 [ 14 лютого 2021 у Wayback Machine.]
Как выглядит бельгийская больница в Лисичанске сейчас (фото) // 25.12.2019 "Трибун [ 14 лютого 2021 у Wayback Machine.]
Бельгийские буржуа в колыбели Донбасса [ 8 лютого 2021 у Wayback Machine.]
Бельгийские мотивы в нашем Лисичанске //5.05.2018 „Голос Украины” [ 8 лютого 2021 у Wayback Machine.](рос.)
«Десятая бельгийская провинция»: спасти от забвения //24.01.2020 „Голос Украины” [ 8 лютого 2021 у Wayback Machine.](рос.)
Самое большое инфраструктурное наследие Бельгии в мире — в Лисичанске // 02.03.2018 «День» [ 13 квітня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
В ЛИСИЧАНСКЕ ОТКРЫЛАСЬ ВЫСТАВКА "СТРОИТЕЛЬНОЕ БЕЛЬГИЙСКОЕ НАСЛЕДИЕ ЛИСИЧАНСКА КОНЦА XIX - НАЧАЛА XX ВЕКА" // 02-02-2018 [ 8 лютого 2021 у Wayback Machine.]
В Лисичанске постройки бывшего содового завода включены в карту достопримечательностей Украины // [ 14 лютого 2021 у Wayback Machine.]
Местные жители разбирают старинную бельгийскую больницу: власти безмолвствуют (фото) [ 25 лютого 2022 у Wayback Machine.](рос.)
Бывшая больница бывшего содового завода. ФОТО// 2014-07-11 [ 18 квітня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
Жителям Лисичанска предлагают определить будущее “бельгийского наследия” [ 14 квітня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
Горить лікарня //04.05.2021
Бельгійська лікарня перетворюється на руїни: активісти збирають кошти на реставрацію //16.05.2021

мапі Google координати

Стан лікарні у 2009 році

Стан лікарні у 2013 році

Стан лікарні у 2018 році

Стан лікарні у 2020 році

Зовнішні відеофайли
	Згоріла від обстрілів

Капличка при лікарні

У 1907 році поряд з першою одноповерховою дерев'яною будинком лікарнею, датованою 1899 роком, була побудована капличка. Будівля реконструйовано в 2007 році спільними зусиллями протоієрея Андрія Павленко і архітектора Олександра Арцева. У ній зараз (2021р.) йдуть служби, належить московському патріархату.

За радянських часів використовувалася як морг.

Зсув 1998 року

Будинки біля Донсоди, що були демонтовані у 1998 р. для запобігання зсуву

У 1998 північний схил Робочої гори почав зсуватися у напрямку залізниці. Після обстеження геологами було прийняте рішення про демонтаж трьох будинків, зменшивши таким чином навантаження на схил. Серед інших було демонтовано і будинок головного лікаря, який відрізнявся вишуканою архітектурою та внутрішнім оздобленням.

Гімназія (колишня казарма содового заводу для холостяків)

Пам'ятник архітектури

Триповерхова кам'яна будівля. При будівництві в 1895 році вона призначалася під казарму содового заводу для холостяків. Ім'я автора проекту залишається невідомим.

В період Української революції 1917-1921 рр. будівлі була уготована доля військового госпіталю. Наприкінці XIX - початку XX ст. тут функціонувала жіноча гімназія товариства "Просвіта" для дітей керівного складу содового заводу. З 1923 року використовувалося як будівля для фабрично-заводського навчання содового заводу (ФЗН), що і позначилося на подальшому його профілі. З 1977 року - Лисичанська багатопрофільна гімназія. Проект будинку затишний і акуратний, планування надзвичайно компактне. У будівлі всього 10 кімнат по 50 м², вони розташовані на всіх поверхах і виходять на сходові площадки. Стіни і фундамент виконані з місцевого пісковика, кути будівлі, карнизи, обрамлення вікон і дверей з червоної керамічної цегли. Міжповерхові перекриття дерев'яні, над підвалом залізобетонні своди по двотавровим балкам. Будівля гімназії як пам'ятник архітектури анотований і поставлений на облік як пам'ятка місцевого значення у 1982 році як «Казарма содового заводу для 200 холостяків». Вулиця Могилевська, 58. Має цінністю як самостійний об'єкт і як елемент ансамблю житлового селища.

Аналогічна казарма була на протилежному боці кар'єру, але зруйнована у 1950-х роках.

Внаслідок прицільного обстрілу російськими загарбниками 1 травня 2022 року в будівлі виникла пожежа, яка повністю знищила будівлю .

Два житлові будинки (вул. Могилевська)

Люди, які проживають тут, вже давно не користуються централізованим опаленням, в деяких квартирах відсутня електрика. Є порожні квартири, але там, де ще жевріє життя, присутнє відчуття самобутності, історичної спадщини. Мешканці пишаються тим, що в будинках з шатрової дахом і товстими стінами з червоної керамічної цегли, проживали ще їх діди і прадіди, а з балконів і лоджій з 1892 по 2012 рр. можна було нескінченно розглядати, як працює гігант хімічної промисловості, перший содовий завод Донбасу.

Школа. Вул. Червона, 1

Пам'ятка архітектури

Будівля школи побудована в 1901 році як 2-х класна міністерська школа для дітей робітників і службовців, а також дітей села Верхнього. Вже в той час школа мала кінозал. У такому статусі вона навчала дітей до 1955 року. Потім була переобладнана під службові приміщення адміністрації содового заводу.

На облік поставлено в 1987 році, як пам'ятник архітектури. В результаті пожежі 2013 року повністю згорів дах. Під впливом опадів будівля руйнується і знаходиться в дуже незадовільному стані.

Стиль ампір, хоча це еклектичне рішення, так як в планувальних і деталіровочних частинах його можна віднести до класицизму. Стіни викладені з цегли, оштукатуреного і пофарбованого в бежеві та білі деталі. Дах шатровий. Будівля двоповерхова, класні кімнати згруповані навколо залу і з'єднані коридором. Є великий зал для масових заходів.

Попри те, що будинок є Пам'яткою архітектури, жодних кроків до його збереження не робиться.

Адмінбудівлі заводу

стан на 2013 р.

стан на 2020 р.

Житловий квартал по вулиці Енергетиків

Житловий квартал розташований на правому березі річки Бєлєнької. Складається з дев'яти двоповерхових житлових будинків з червоної цегли, кожен на 4 господаря. Все будівлі виконані в стилі «бельгійських» будинків модерн. Час будівництва - орієнтовно перше десятиліття XX століття. Будинки впорядковані. У дворах передбачені допоміжні технічні споруди, деякі з них зруйновані.

Миколаївська церква

Миколаївська церква є одним з найстаріших культових спорудою округи. Краєзнавець Володимир Подов в своїй книзі «Історія міста Лисичанська» пише: «... в « Довідкової книзі Катеринославської єпархії за 1913 рік не вказана дата заснування Миколаївської церкви. З інших джерел відомо, що її почали будувати в 1893 році. У 1895 році вона була зведена на рівень першого поверху, про що свідчить на західному фронтоні нанесена чорною фарбою технікою пикетажа дата «1895». За даними Всеросійського перепису 1897 року в числі діючих церква ще не значиться... ». Дата введення визначається по єпархіальним відомостям, як 1901 рік, де йдеться про перегляд учнями церковно-парафіяльної школи «туманних картинок» у щойно освітленій школі. Церква збудована за рахунок коштів парафіян і акціонерного товариства «Любимов, Сольве і Ко» Донецького содового заводу, в еклектичних архітектурних формах. Фундамент і стіни виконані з тесаного піщаника. Обрамлення віконних і дверних прорізів, карниз, горизонтальні тяги, купол, підстава шатра дзвіниці, пілястри барабана і куполи, а також обрамлення пластичних деталей, виконані з червоної керамічної цегли. Підлоги керамічні. Дах - одноголова цибулина, дзвіниця - шатрова, покриття оцинкована сталь. Церква в плані хрестоподібна з п'ятигранної апсидою. Руйнувань і змін за весь час існування не зазнала. З 1927 року використовувався «Союзхлебом», як склад для зернових, з 1932 року - Палац піонерів м Верхнє. У 1945 році повернуто парафіянам

Молочна ферма на Лісовій дачі

Розсолопровід

Бельгійський розсолопровід Карфаген-Лисичанськ, довжина 37 км. Водою з Сіверського Дінця розчиняли поклади солі поблизу Бахмута, а розчин повертали на содовий завод.

Окрім кінцевих працювали ще 3 допоміжні насосні станції.

на мапі Google

Станція перекачки соляного розчину поблизу Вовчоярівки

на мапі Google

Станція перекачки соляного розчину поблизу Лоскутівки

Рассолопровод. 11.04.2013 Лисичанск

Боротьба за збереження Бельгійської спадщини Лисичанська

Згадки у ЗМІ

Бельгійський Лисичанськ //04.05.2021 [ 14 травня 2021 у Wayback Machine.]
Лисичанск. Бывшая больница бывшего содового завода //21.05.2014 [ 20 травня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
Нищать культурну спадщину: відомі будівлі Сєвєродонецька та Лисичанська, які зруйнувала російська армія //29 БЕРЕЗНЯ 2023
Наймасштабніше історичне розслідування про схід України
Бельгійська спадщина Лисичанська, або розвінчання фейку про "русский Донбасс"
Європейський слід в історії Південно – Східної України: Бельгійська спадщина Лисичанська
Бельгійська спадщина Лисичанська: актуальний стан справ та подальші кроки щодо збереження
Шматочок давньої успішної Бельгії на теренах Українського Степу– місто Лисичанськ
"Лисичанська Бельгія": як росіяни знищують історичну та ...
Європейський Донбас. Що робили бельгійці у Лисичанську?
Бельгійський спадок Лисичанська
НАЙБІЛЬША БЕЛЬГІЙСЬКА СПАДЩИНА ЗА КОРДОНОМ
У Лисичанську горіла бельгійська лікарня 19 століття, яку порівнювали з Гоґвортсом
Лисичанськ Луганської області отримав премію «Бельгійська спадщина за кордоном»
Найбільша бельгійська спадщина Луганщини втрачена, — режисер фільму “Євродонбас”

Примітки

. Архів оригіналу за 13 квітня 2021. Процитовано 2 грудня 2020.
Менделеев Д.И. Будущая сила, покоящаяся на берегах Донца. Мировое значение каменного угля и Донецкого бассейна (1888).
. Архів оригіналу за 25 лютого 2020. Процитовано 1 травня 2020.
Лисичанськ отримав премію «Бельгійська спадщина за кордоном».
Знищена у 2022.
. Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 26 лютого 2021.
Юлія Найденко (02 травня 2022). «„Руський мир“ виглядає так». У Лисичанську вщент згоріла гімназія, пам’ятка архітектури XIX століття. Новое Время. оригіналу за 02 травня 2022. Процитовано 02 травня 2022.
Відбудуємо. Лисичанська гімназія. 11.11.2022.
ОРКИ ЗНИЩИЛИ УНІКАЛЬНУ ГІМНАЗІЮ В ЛИСИЧАНСЬКУ. Процитовано 02.05.2022.

02.02.2018 Бельгійський спадок Лисичанська

[1] . Архів оригіналу за 13 квітня 2021. Процитовано 2 грудня 2020.

[2] Менделеев Д.И. Будущая сила, покоящаяся на берегах Донца. Мировое значение каменного угля и Донецкого бассейна (1888).

[3] . Архів оригіналу за 25 лютого 2020. Процитовано 1 травня 2020.

[4] Лисичанськ отримав премію «Бельгійська спадщина за кордоном».

[5] Знищена у 2022.

[6] . Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 26 лютого 2021.

[7] Юлія Найденко (02 травня 2022). «„Руський мир“ виглядає так». У Лисичанську вщент згоріла гімназія, пам’ятка архітектури XIX століття. Новое Время. оригіналу за 02 травня 2022. Процитовано 02 травня 2022.

[8] Відбудуємо. Лисичанська гімназія. 11.11.2022.

[9] ОРКИ ЗНИЩИЛИ УНІКАЛЬНУ ГІМНАЗІЮ В ЛИСИЧАНСЬКУ. Процитовано 02.05.2022.