Атлантида (роман)

«Атлантида» (фр. L'Atlantide) — фантастичний роман французького письменника П'єра Бенуа, опублікований в лютому 1919 року. Роман, який був другим у творчості письменника після «Кенігсмарк», був відзначений Великою премією Французької академії.

Атлантида
фр. L'Atlantide
Обкладинка українського видання 1991 року
Жанр	фентезі, пригоди
Форма	роман
Тема	Атлантида
Автор	П'єр Бенуа
Мова	французька
Опубліковано	1919
Країна	Франція
Видавництво	Альбен Мішель
Опубліковано українською	1925, «Друкар» 1991, «Мистецтво»
Переклад	В. Завадська Ірина Овруцька
Попередній твір
Наступний твір	«За Дона Карлоса»
ISBN-13:
Нагороди	Велика премія Французької академії за роман
У «Гутенберзі»	14301

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Атлантида (значення).

Обкладинка англомовного видання «Атлантиди» 1920 р.

Сюжет

Сахара, Французький Алжир, 1896 рік. Офіцери французької армії, лейтенант Андре де Сент-Аві і капітан Жан Моранж, розслідують зникнення двох своїх товаришів. Несподівано їх самих викрадають, і офіцери опиняються в підземних володіннях спадкоємиці правителів Атлантиди, красуні Антінеї. Вона має печерну стіну з висіченими в ній 120 нішами, по одній для кожного її коханця. Лише 53 з ніш були заповнені; коли заповненими стануть усі 120, Антінея буде сидіти на престолі в центрі печери, вічною спочиваючи. Сент-Аві, який не в змозі протистояти принадам Антінеї, за її повелінням вбиває асексуального Моранжа. Зрештою, йому вдається втекти і вийти з пустелі живим.

Історія написання

На думку деяких дослідників, П'єр Бенуа, створюючи персонаж Антінеї, був натхненний образом берберською цариці Тін-Хінан.

У книзі П'єр Бенуа також спирається на спогади своє юності. Будучи сином полковника, він провів ранні роки свого життя в Тунісі, куди його відправили до батька, а потім відвідував школу в Алжирі. У Алжирі П'єр Бенуа також проходив військову службу. У статті в «L'Écho de Paris» від 2 лютого 1920 року П'єр Бенуа пояснював:

«З 1892 по 1907 рік я жив у Тунісі та в Алжирі. У дитинстві я чув розповідь про туарегів, і моя творча уява була викликана деякими похмурими історіями, особливо про місію в центральну Африку двох французів, з яких тільки один повернувся, і ніхто ніколи не дізнався, як загинув його супутник. Ця ідея лягла в основу „Атлантиди“, і нічого іншого».

Ця заява була відповіддю на звинувачення Бенуа оглядачем Генрі Магденом у жовтні 1919 в плагіаті роману Генрі Райдера Гаґарда (англ. She: A History of Adventure, 1887). У судовому позові про наклеп, П'єр Бенуа заявив, що це не відповідає дійсності, оскільки він не вмів ані говорити, ані читати англійської мовою. Дійсно, в той час не було ніякого французького перекладу книги Гаґарда.

Переклад українською

• Пєр Бенуа. Атлянтида / Переклад В. Завадська. — Львів : Друкар, 1925. — 144 с.
• П'єр Бенуа. Атлантида / Переклад Ірини Овруцької. — Київ : Мистецтво, 1991. — 168 с. — 50000 прим. — .

Екранізації

• «Атлантида» — німецький фільм 1921 року; реж. Жак Фейдер
• «Атлантида» — німецький фільм 1932 р.; реж. Георг Вільгельм Пабст
•  — італійсько-французький фільм 1992 р.; реж. .

Примітки

1. Hugo Frey, «Afterword» to The Queen of Atlantis, Bison Books, , (p.289-312)
2. . Архів оригіналу за 17 січня 2018. Процитовано 9 жовтня 2017.
3. . Архів оригіналу за 1 лютого 2018. Процитовано 9 жовтня 2017.
4. cité par Jacques-Henry Bornecque, in Pierre Benoit le magicien, p.135.
5. . Архів оригіналу за 14 грудня 2017. Процитовано 9 жовтня 2017.

Посилання

Логотип Вікітеки

У Вікіджерелах є оригінали текстів

Атлантида

• «Атлантида (роман)» на сайті «Лабораторія фантастики» (рос.)
• Atlantida на сайті Internet Archive