Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Астрильд гранатовий Самець гранатового астрильда Самиця гранатового астрильда Охоронний статус Найменший ризик МСОП 3 1

Астрильд гранатовий

Астрильд гранатовий
Астрильд гранатовий
image
Самець гранатового астрильда
image
Самиця гранатового астрильда
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Астрильдові (Estrildidae)
Рід: Гранатовий астрильд (Granatina)
Вид: Астрильд гранатовий
Біноміальна назва
Granatina granatina
(Linnaeus, 1766)
Синоніми
Fringilla granatina
Estrilda granatina
Uraeginthus granatina
Uraeginthus granatinus
Посилання
image Вікісховище: Granatina granatina
image Віківиди: Granatina granatina
image МСОП: 22719508
image NCBI: 247538

Астри́льд гранатовий (Granatina granatina) — вид горобцеподібних птахів родини астрильдових (Estrildidae). Мешкає в Південній Африці.

Таксономія

image
Самець гранатового астрильда (Національний парк Пілансберг, ПАР)
image
Самець гранатового астрильда
image
Пара гранатових астрильдів

В 1760 році французький зоолог Матюрен Жак Бріссон включив опис гранатового астрильда до своєї книги «Ornithologie». Він використав французьку назву Le Grenadin та латинську назву Granatinus. Однак, хоч Бріссон і навів латинську назву, вона не була науковою, тобто не відповідає біномінальній номенклатурі і не визнана Міжнародною комісією із зоологічної номенклатури. Коли в 1766 році шведський натураліст Карл Лінней випустив дванадцяте видання своєї «Systema Naturae», він доповнив книгу описом 240 видів, раніше описаних Бріссоном. Одним з цих видів був гранатовий астрильд, для якого Лінней придумав біномінальну назву Fringilla granatina. Згодом гранатового астрильда перевели до роду Granatina, введеного англійським орнітологом Річардом Боудлером Шарпом у 1890 році. Лінней помилково вказав Бразилію як типову місцевість гранатового астрильда, посилаючись на опис птаха, зроблений англійським натуралістом Джорджем Едвардсом у 1743 році. У 1930 році британський зоолог Вільям Латлі Склейтер виправив типову місцевість виду на Анголу, а південноафриканський орнітолог Філіп Кленсі у 1959 році уточнив її до провінції Уїла.

Опис

Довжина птаха становить 13-14 см, враховуючи довгий хвіст, вага 9,5-13,9 г. У самців лоб кобальтово-синій, щоки і скроні фіолетові, окаймлені з боків і знизу чорною смугою, від дзьоба до очей ідуть чорні смуги. Тім'я і верхня частина тіла рудувато-коричневі. Надхвістя кобальтово-синє, крила і довгий, прямокутної форми хвіст більш темні, чорнуваті. Підборіддя і горло чорні, нижня частина тіла рудувато-коричнева, живіт чорнуватий. Очі червонувато-карі, навколо очей кільця тілесного кольору. Дзьоб червоний, загострений, конічної форми, лапи тілесного кольору. Самиці мають переважно світло-коричневе забарвлення з рудуватим відтінком. "маска" на голові у них менш виражена і менш яскрава, чорна пляма на горлі відсутня.

Поширення і екологія

Гранатові астрильди мешкають на півдні Анголи, на південному заході Замбії, в Зімбабве, Ботсвані, Намібії, на півдні Мозамбіку і на півночі Південно-Африканської Республіки. Вони живуть в сухих чагарникових і акацієвих заростях, в акацієвих рідколіссях та в лісистих саванах міомбо і [en]. Зустрічаються парами або невеликими зграйками, не формують великих зграй, однак можуть приєднуватися до змішаних зграй птахів разом з савановими астрильдами-метеликами і строкатими мельбами.

Гранатові астрильди живляться дрібним насінням трав, а також ягодами, плодами, бруньками, нектаром алое і дрібними безхребетними. Вони збирають насіння прямо з колосків, утримуючи окремі стебла однією лапою. Гранатові астрильди є моногамними птахами, які утворюють пари на все життя. Сезон розмноження у них припадає на завершення сезону дощів, в Ботсвані з грудня по червень (переважно з лютого по квітень), в ПАР і Зімбабве з січня по травень. Самці приваблюють самиць, стрибаючи по землі навколо них, при цьому тримаючи в дзьобі травинку і співаючи. Самиці відповідають прихильністю, присідаючи і хитаючи хвостом із сторони в сторону.

Гніздо має кулеподібну форму, робиться парою птахів з переплетених стебел трави, корінців та інших рослинних волокон, встелюється пір'ям, розміщується в чагарниках. В кладці від 2 до 7 яєць. Інкубаційний період триває 12-13 днів, насиджують і самиці, і самці. Пташенята покидають гніздо через 16-18 днів після вилуплення, а стають провстістю самостійними у віці 1,5 місяців. Гранатові астрильди іноді стають жертвами гніздового паразитизму королівських вдовичок.

Примітки

  1. BirdLife International (2016). Granatina granatina: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 19 січня 2023
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Waxbills, parrotfinches, munias, whydahs, Olive Warbler, accentors, pipits. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 19 січня 2023.
  4. Brisson, Mathurin Jacques (1760). Ornithologie, ou, Méthode Contenant la Division des Oiseaux en Ordres, Sections, Genres, Especes & leurs Variétés (French та Latin) . Т. 3. Paris: Jean-Baptiste Bauche. с. 216—218, Plate 9 fig. 3.
  5. Allen, J.A. (1910). Collation of Brisson's genera of birds with those of Linnaeus. Bulletin of the American Museum of Natural History. 28: 317—335. hdl:2246/678.
  6. Linnaeus, Carl (1766). Systema naturae : per regna tria natura, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (Latin) . Т. 1, Part 1 (вид. 12th). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 319.
  7. Sharpe, R. Bowdler (1890). Catalogue of the Passeriformes or Perching Birds in the Collection of the British Museum. Sturnformes. Catalogue of the Birds in the British Museum. Т. 13. London: Trustees of the British Museum. с. 403.
  8. Edwards, George (1743). A Natural History of Uncommon Birds. Т. Part IV. London: Printed for the author at the College of Physicians. с. 191, Plate 191.
  9. Sclater, William Lutley (1930). Systema Avium Aethiopicarum. Т. Part 2. London: Taylor and Francis. с. 806.
  10. Clancey, Phillip Alexander Clancey (1959). Miscellaneous taxonomic notes on African birds XIV. Durban Museum Novitates. 5 (18): 231-259 [256].
  11. Paynter, Raymond A. Jr, ред. (1968). Check-List of Birds of the World. Т. 14. Cambridge, Massachusetts: Museum of Comparative Zoology. с. 335.

Джерела

  • Jürgen Nicolai (Hrsg.), Joachim Steinbacher (Hrsg.), Renate van den Elzen, Gerhard Hofmann: Prachtfinken – Afrika. Serie Handbuch der Vogelpflege, Eugen Ulmer Verlag, Stuttgart 2007, .
  • Peter Clement, Alan Harris, John Davis: Finches and Sparrows. An Identification Guide. Christopher Helm, London 1993, .

Посилання

  • Violet-eared waxbill - Species text in The Atlas of Southern African Birds.
image Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Astrild granatovij Samec granatovogo astrilda Samicya granatovogo astrilda Ohoronnij status Najmenshij rizik MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciya Domen Eukarioti Eukaryota Carstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klas Ptahi Aves Ryad Gorobcepodibni Passeriformes Rodina Astrildovi Estrildidae Rid Granatovij astrild Granatina Vid Astrild granatovij Binomialna nazva Granatina granatina Linnaeus 1766 Sinonimi Fringilla granatina Estrilda granatina Uraeginthus granatina Uraeginthus granatinus Posilannya Vikishovishe Granatina granatina Vikividi Granatina granatina MSOP 22719508 NCBI 247538 Astri ld granatovij Granatina granatina vid gorobcepodibnih ptahiv rodini astrildovih Estrildidae Meshkaye v Pivdennij Africi TaksonomiyaSamec granatovogo astrilda Nacionalnij park Pilansberg PAR Samec granatovogo astrilda Para granatovih astrildiv V 1760 roci francuzkij zoolog Matyuren Zhak Brisson vklyuchiv opis granatovogo astrilda do svoyeyi knigi Ornithologie Vin vikoristav francuzku nazvu Le Grenadin ta latinsku nazvu Granatinus Odnak hoch Brisson i naviv latinsku nazvu vona ne bula naukovoyu tobto ne vidpovidaye binominalnij nomenklaturi i ne viznana Mizhnarodnoyu komisiyeyu iz zoologichnoyi nomenklaturi Koli v 1766 roci shvedskij naturalist Karl Linnej vipustiv dvanadcyate vidannya svoyeyi Systema Naturae vin dopovniv knigu opisom 240 vidiv ranishe opisanih Brissonom Odnim z cih vidiv buv granatovij astrild dlya yakogo Linnej pridumav binominalnu nazvu Fringilla granatina Zgodom granatovogo astrilda pereveli do rodu Granatina vvedenogo anglijskim ornitologom Richardom Boudlerom Sharpom u 1890 roci Linnej pomilkovo vkazav Braziliyu yak tipovu miscevist granatovogo astrilda posilayuchis na opis ptaha zroblenij anglijskim naturalistom Dzhordzhem Edvardsom u 1743 roci U 1930 roci britanskij zoolog Vilyam Latli Sklejter vipraviv tipovu miscevist vidu na Angolu a pivdennoafrikanskij ornitolog Filip Klensi u 1959 roci utochniv yiyi do provinciyi Uyila OpisDovzhina ptaha stanovit 13 14 sm vrahovuyuchi dovgij hvist vaga 9 5 13 9 g U samciv lob kobaltovo sinij shoki i skroni fioletovi okajmleni z bokiv i znizu chornoyu smugoyu vid dzoba do ochej idut chorni smugi Tim ya i verhnya chastina tila ruduvato korichnevi Nadhvistya kobaltovo sinye krila i dovgij pryamokutnoyi formi hvist bilsh temni chornuvati Pidboriddya i gorlo chorni nizhnya chastina tila ruduvato korichneva zhivit chornuvatij Ochi chervonuvato kari navkolo ochej kilcya tilesnogo koloru Dzob chervonij zagostrenij konichnoyi formi lapi tilesnogo koloru Samici mayut perevazhno svitlo korichneve zabarvlennya z ruduvatim vidtinkom maska na golovi u nih mensh virazhena i mensh yaskrava chorna plyama na gorli vidsutnya Poshirennya i ekologiyaGranatovi astrildi meshkayut na pivdni Angoli na pivdennomu zahodi Zambiyi v Zimbabve Botsvani Namibiyi na pivdni Mozambiku i na pivnochi Pivdenno Afrikanskoyi Respubliki Voni zhivut v suhih chagarnikovih i akaciyevih zarostyah v akaciyevih ridkolissyah ta v lisistih savanah miombo i en Zustrichayutsya parami abo nevelikimi zgrajkami ne formuyut velikih zgraj odnak mozhut priyednuvatisya do zmishanih zgraj ptahiv razom z savanovimi astrildami metelikami i strokatimi melbami Granatovi astrildi zhivlyatsya dribnim nasinnyam trav a takozh yagodami plodami brunkami nektarom aloe i dribnimi bezhrebetnimi Voni zbirayut nasinnya pryamo z koloskiv utrimuyuchi okremi stebla odniyeyu lapoyu Granatovi astrildi ye monogamnimi ptahami yaki utvoryuyut pari na vse zhittya Sezon rozmnozhennya u nih pripadaye na zavershennya sezonu doshiv v Botsvani z grudnya po cherven perevazhno z lyutogo po kviten v PAR i Zimbabve z sichnya po traven Samci privablyuyut samic stribayuchi po zemli navkolo nih pri comu trimayuchi v dzobi travinku i spivayuchi Samici vidpovidayut prihilnistyu prisidayuchi i hitayuchi hvostom iz storoni v storonu Gnizdo maye kulepodibnu formu robitsya paroyu ptahiv z perepletenih stebel travi korinciv ta inshih roslinnih volokon vstelyuyetsya pir yam rozmishuyetsya v chagarnikah V kladci vid 2 do 7 yayec Inkubacijnij period trivaye 12 13 dniv nasidzhuyut i samici i samci Ptashenyata pokidayut gnizdo cherez 16 18 dniv pislya viluplennya a stayut provstistyu samostijnimi u vici 1 5 misyaciv Granatovi astrildi inodi stayut zhertvami gnizdovogo parazitizmu korolivskih vdovichok PrimitkiBirdLife International 2016 Granatina granatina informaciya na sajti MSOP versiya 2022 2 angl 19 sichnya 2023 Fesenko G V Vitchiznyana nomenklatura ptahiv svitu Krivij Rig DIONAT 2018 580 s ISBN 978 617 7553 34 1 Gill Frank Donsker David red 2022 Waxbills parrotfinches munias whydahs Olive Warbler accentors pipits IOC World Bird List Version 12 2 International Ornithologists Union Procitovano 19 sichnya 2023 Brisson Mathurin Jacques 1760 Ornithologie ou Methode Contenant la Division des Oiseaux en Ordres Sections Genres Especes amp leurs Varietes French ta Latin T 3 Paris Jean Baptiste Bauche s 216 218 Plate 9 fig 3 Allen J A 1910 Collation of Brisson s genera of birds with those of Linnaeus Bulletin of the American Museum of Natural History 28 317 335 hdl 2246 678 Linnaeus Carl 1766 Systema naturae per regna tria natura secundum classes ordines genera species cum characteribus differentiis synonymis locis Latin T 1 Part 1 vid 12th Holmiae Stockholm Laurentii Salvii s 319 Sharpe R Bowdler 1890 Catalogue of the Passeriformes or Perching Birds in the Collection of the British Museum Sturnformes Catalogue of the Birds in the British Museum T 13 London Trustees of the British Museum s 403 Edwards George 1743 A Natural History of Uncommon Birds T Part IV London Printed for the author at the College of Physicians s 191 Plate 191 Sclater William Lutley 1930 Systema Avium Aethiopicarum T Part 2 London Taylor and Francis s 806 Clancey Phillip Alexander Clancey 1959 Miscellaneous taxonomic notes on African birds XIV Durban Museum Novitates 5 18 231 259 256 Paynter Raymond A Jr red 1968 Check List of Birds of the World T 14 Cambridge Massachusetts Museum of Comparative Zoology s 335 DzherelaJurgen Nicolai Hrsg Joachim Steinbacher Hrsg Renate van den Elzen Gerhard Hofmann Prachtfinken Afrika Serie Handbuch der Vogelpflege Eugen Ulmer Verlag Stuttgart 2007 ISBN 978 3 8001 4964 3 Peter Clement Alan Harris John Davis Finches and Sparrows An Identification Guide Christopher Helm London 1993 ISBN 0 7136 8017 2 PosilannyaViolet eared waxbill Species text in The Atlas of Southern African Birds Ce nezavershena stattya z ornitologiyi Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi

Дата публікації:
Топ