Арношт Барт

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Барт.

Арношт Барт, псевдонім — Брезинчанський (в.-луж. Arnošt Bart, Brězynčanski, 29 серпня 1870 року, село ^[ru], комуна Кубшюц, Саксонія, Німеччина — 15 лютого 1956 року, село Бризінг, Саксонія, Німеччина) — лужицький політик і громадський діяч. Один із засновників лужицького культурно-громадського товариства «Домовіна» і його перший голова (1912—1927).

Арношт Барт
в.-луж. Arnošt Bart
Прізвисько	Brězynčanski
Народився	29 серпня 1870(1870-08-29)^[1]^[2] ^d, Німеччина
Помер	15 лютого 1956(1956-02-15)^[1]^[2] (85 років) ^d, ^d, Q1787204?, Дрезден^[d], НДР
Поховання	Q62052713?
Країна	Німеччина
Діяльність	політик, торговець, будитель
Знання мов	німецька і верхньолужицька
Членство	Матиця серболужицька
Посада	Q52888839?
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Народився 29 серпня 1870 року в сербській селянській родині в лужицькому селі Летонь, комуна Кубшюц. Від 1885 до 1888 року навчався в ремісничому училищі в Баутцені. Потім здійснив подорож по Європі, серед іншого відвідав Францію, Росію та Австро-Угорщину. 1890 року повернувся на батьківщину і цього ж року вступив до лужицької просвітницької організації «Матиця сербська». Брав участь у культурних та соціальних заходах серед сербського селянства. В цей самий час брав участь у політичній діяльності, підтримуючи погляди саксонських консерваторів.

1912 року був одним із засновників лужицької громадської організації «Домовіна». Під час листопадової революції в Саксонії 1918 року став засновником . Посилаючись на проєкт мирного проєкту «Чотирнадцять пунктів» американського президента Вудро Вільсона, закликав надати лужичанам більше прав на національне самовизначення та політичну автономію. Закликав створити лужицьку автономію в рамках Німецької імперії або в утвореній Чехословацькій республіці. В грудні 1918 року вів переговори з чехословацьким урядом про підтримку лужицьких інтересів. У політичній боротьбі за лужицьку автономність йому вдалося залучити на свою сторону кількох членів Національного сербського комітету. Разом з ^[ru] виступав на мирній конференції у Версалі, де закликав надати незалежність Лужиці.

У січні 1919 року вирушив через Прагу на Паризьку мирну конференцію. У Празі намагався увійти до складу чехословацької делегації, однак йому це не вдалося здійснити, після чого в квітні 1920 року повернувся до Німеччини, де був заарештований за свою діяльність і засуджений Верховним судом в Лейпцигу до трьох років позбавлення волі. Після звільнення брав участь у діяльності Лужицької народної партії.

1933 року після приходу до влади нацистів був заарештований і засуджений на короткий час. 1935 року висланий з Верхньої Лужиці. Від 1944 до 1945 року перебував в ув'язненні.

Після Другої світової війни брав участь у відновленні лужицьких організацій. Дотримуючись консервативних поглядів, брав участь у політичній діяльності серед лужичан.

У післявоєнні роки проживав у селі Брезинка, від якого взяв собі псевдонім «Брезинчанський».

Помер 15 лютого 1956 року в селі Брезинка.

Примітки

1. Deutsche Nationalbibliothek Record #118506714 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
2. Brozović D., Ladan T. Hrvatska enciklopedija — LZMK, 1999. — 9272 с.
   d:Track:Q1264934d:Track:Q429032d:Track:Q18446d:Track:Q1789619
3. . Архів оригіналу за 27 жовтня 2018. Процитовано 26 жовтня 2018.
4. . Архів оригіналу за 26 жовтня 2018. Процитовано 26 травня 2020.
5. Bart (Bart-Brězynčanski, Barth), Arnošt (Ernst) [ 9 серпня 2020 у Wayback Machine.], Sächsische Biografie

Література

• Hartmut Zwahr: Arnost Bart-Brězynčanski. Z dokumentaciju wo cesćenju. 2. Aufl. Bautzen 1981.
• Edmund Pech: Ernst Bart (1870—1956), Sächsische Biografie. Herausgegeben vom Institut für Sächsische Geschichte und Volkskunde, bearb. von Martina Schattkowsky.
• Hartmut Zwahr: Bart, Arnošt. W: Jan Šołta, Pětr Kunze, Franc Šěn (wud.): Nowy biografiski słownik k stawiznam a kulturje Serbow. Ludowe nakładnistwo Domowina, Budyšin 1984, s. 37ff.

Посилання