Антіго́на або Антиго́на (грец. Αντιγόνη) — персонаж давньогрецької міфології, дочка Едіпа та Іокасти, сестра Полініка. Назва відомої трагедії Софокла.
Короткий опис
Головними дійовими особами твору є доньки Едіпа Антігона та Есмена, правитель Фів Креонт, його дружина Евридіка, син Креонта та Евридіки Гемон (наречений Антігони). Щойно з-під міського муру відступили війська чужинців, як володар Фів Креонт наказав поховати Етеокла з почестями: «Я Етеокла, що в бою за місто впав,/ Міць вражу списом подолавши доблесно, / З обрядом урочистим поховати звелів, /Як личить то героєві славетному…» А ось щодо тіла загиблого Полініка, котрий привів під Фівичужинські війська, наказ Креонта був діаметрально протилежним " «А Полініка, його брата рідного,/Що хтів свою вітчизну і богів її/ Умкнувши із вигнання всю до тла спалить/І кров'ю прагнув братньою упитися, /А хто лишивсь-у рабство повигонити-/ Звелів оголосити всьому місту я — / Не вільно ні ховати, ні оплакувать,/ Лише без похорону, на поживу псам. Так ухвалив я..» Антігона запропонувала Ісмені, попри Креонтів наказ, таки поховати тіло Полініка, але та не наважилась. Утім, це не зупиняє Антігону, у дилемі «бути чи не бути» вона обирає шлях вірної загибелі, проте не скоряється нелюдському наказу деспота. Коли Креонт дізнався, що його наказ хтось порушив і тіло Полініка таки поховане, він поставив вимогу: або вартові знайдуть винуватця, або будуть страчені самі. Проте, поховавши брата, Антігона навіть не думала ховатися від покарання. Її приводять до тирана Фів, і той допитує її особисто . Саме в цьому діалозі добре виявляється майстерність драматурга(бездоганна логіка аргументації, блиск полемічних прийомів), так і суть концепції твору:
Креонт: Ти знала, що робить це заборонено?
Антігона: Звичайно.. Як не знати? Скрізь це оголошено.
Креонт: І все ж наказ переступить посміла ти?
Антігона: Його ж не Зевс з Олімпу сповістив мені
І не богів підземних правда вічная,
Що всі закони людям установлює.
Не знала я, що смертних розпорядження
Такі могутні, щоб переступать могли
Богів закон одвічний, хоч неписаний…
У словах Антігони чітко позначена антитеза: з одного боку, свавільне розпорядження Креонта, з другого боку — «богів підземних правда вічная»
З точки зору еллінів, жорстоке розпорядження Креонта не мало сили закону, а було примхою свавільника і деспота, котрий упивався своїм єдиновладдям, ігноруючи думку підданців. Антігона докоряє Креонтові за небажання враховувати думки підданців і прагнення говорити і робити лише те, чого бажає і що вважає правильним особисто він. А ця риса притаманна не демократичним Афінам, і не еллінським полісам взагалі, а необмеженій монархії, східній деспотії.
Тож, якщо Антігона, всмоктавши дух вільної Еллади, репрезентує парадигму європейських цінностей, то її земляк Креонт нагадує деспотів східного, азійського штибу, які мають ніким і нічим не обмежену одноосібну владу. Отже «Антігона» — це ще й гімн перевазі законності над свавіллям, народовладдя над тиранією, європейського вольнолюбства над східним раболіпством.
Образ в новому та новітньому мистецтві
- 1580: Антігона, або Співчуття, драма
- 1638: трагедія
- 1664: Фіваїда, трагедія Расіна
- 1756: опера Глюка за лібрето Метастазіо
- 1772: опера Томмазо Траетти
- 1774: опера Йозефа Мислівечека
- 1783: трагедія
- 1922: драма Кокто (опера Онеггера на її основі — 1927)
- 1944: драма Жана Ануя
- 1948: опера Карла Орфа (за Софоклом в перекладі Гельдерліна)
- 1948: Антігона-модель, п'єса Брехта
- 1950: Антігона Велес, драма (опера на її основі — 1991)
- 1960-1961: драма словенського письменника Домініка Смолі
- 1968: Пристрасті по Антигоні Перес, драма пуерториканського письменника
- 1973: Острів, драма (ПАР)
- 1992: Антігона в Нью-Йорку, п'єса Януша Гловацького
- 1995-1996: опера Мікіса Теодоракіса
- 1997: роман французького письменника Анрі Бошо (паралельно до нього був написаний автобіографічний Щоденник Антігони, 1999)
- 2004: Похорон у Фівах, драма Шеймаса Гіні (опера Домініка Лежандра за лібрето Гіні та Дерека Волкотта — 2008)
- 2008: ораторіальні опера Сергія Слонімського
Див. також
- — дочка , онука мірмідонського володаря Актора, дружина Пелея; повісилася, коли її ввели в оману, сказавши, ніби Пелей одружився з іншою.
- — дочка Лаомедонта, сестра Пріама. Насмілилась рівнятися вродою до Гери, за що богиня перетворила її волосся на вужів. Згодом боги обернули Антігону на лелеку.
- 129 Антігона
Література
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Антігона |
- Ковбасенко Ю. І. Антична література: Навчальний посібник для студентів. 3-ге видання, розширене та доповнене. — К.: Київський ун-тет імені Бориса Грінченка, 2014. — С. 133—141.
- Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Посилання
- Антігона // ВУЕ
- Антігона [ 24 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 1 : А — Г. — С. 121. — .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Antigona znachennya Antigo na abo Antigo na grec Antigonh personazh davnogreckoyi mifologiyi dochka Edipa ta Iokasti sestra Polinika Nazva vidomoyi tragediyi Sofokla Antigona Frederik Lejton 1882Korotkij opisGolovnimi dijovimi osobami tvoru ye donki Edipa Antigona ta Esmena pravitel Fiv Kreont jogo druzhina Evridika sin Kreonta ta Evridiki Gemon narechenij Antigoni Shojno z pid miskogo muru vidstupili vijska chuzhinciv yak volodar Fiv Kreont nakazav pohovati Eteokla z pochestyami Ya Eteokla sho v boyu za misto vpav Mic vrazhu spisom podolavshi doblesno Z obryadom urochistim pohovati zveliv Yak lichit to geroyevi slavetnomu A os shodo tila zagiblogo Polinika kotrij priviv pid Fivichuzhinski vijska nakaz Kreonta buv diametralno protilezhnim A Polinika jogo brata ridnogo Sho htiv svoyu vitchiznu i bogiv yiyi Umknuvshi iz vignannya vsyu do tla spalit I krov yu pragnuv bratnoyu upitisya A hto lishivs u rabstvo povigoniti Zveliv ogolositi vsomu mistu ya Ne vilno ni hovati ni oplakuvat Lishe bez pohoronu na pozhivu psam Tak uhvaliv ya Antigona zaproponuvala Ismeni popri Kreontiv nakaz taki pohovati tilo Polinika ale ta ne navazhilas Utim ce ne zupinyaye Antigonu u dilemi buti chi ne buti vona obiraye shlyah virnoyi zagibeli prote ne skoryayetsya nelyudskomu nakazu despota Koli Kreont diznavsya sho jogo nakaz htos porushiv i tilo Polinika taki pohovane vin postaviv vimogu abo vartovi znajdut vinuvatcya abo budut stracheni sami Prote pohovavshi brata Antigona navit ne dumala hovatisya vid pokarannya Yiyi privodyat do tirana Fiv i toj dopituye yiyi osobisto Same v comu dialozi dobre viyavlyayetsya majsternist dramaturga bezdoganna logika argumentaciyi blisk polemichnih prijomiv tak i sut koncepciyi tvoru Kreont Ti znala sho robit ce zaboroneno Antigona Zvichajno Yak ne znati Skriz ce ogolosheno Kreont I vse zh nakaz perestupit posmila ti Antigona Jogo zh ne Zevs z Olimpu spovistiv meni I ne bogiv pidzemnih pravda vichnaya Sho vsi zakoni lyudyam ustanovlyuye Ne znala ya sho smertnih rozporyadzhennya Taki mogutni shob perestupat mogli Bogiv zakon odvichnij hoch nepisanij U slovah Antigoni chitko poznachena antiteza z odnogo boku svavilne rozporyadzhennya Kreonta z drugogo boku bogiv pidzemnih pravda vichnaya Z tochki zoru elliniv zhorstoke rozporyadzhennya Kreonta ne malo sili zakonu a bulo primhoyu svavilnika i despota kotrij upivavsya svoyim yedinovladdyam ignoruyuchi dumku piddanciv Antigona dokoryaye Kreontovi za nebazhannya vrahovuvati dumki piddanciv i pragnennya govoriti i robiti lishe te chogo bazhaye i sho vvazhaye pravilnim osobisto vin A cya risa pritamanna ne demokratichnim Afinam i ne ellinskim polisam vzagali a neobmezhenij monarhiyi shidnij despotiyi Tozh yaksho Antigona vsmoktavshi duh vilnoyi Elladi reprezentuye paradigmu yevropejskih cinnostej to yiyi zemlyak Kreont nagaduye despotiv shidnogo azijskogo shtibu yaki mayut nikim i nichim ne obmezhenu odnoosibnu vladu Otzhe Antigona ce she j gimn perevazi zakonnosti nad svavillyam narodovladdya nad tiraniyeyu yevropejskogo volnolyubstva nad shidnim rabolipstvom Obraz v novomu ta novitnomu mistectvi1580 Antigona abo Spivchuttya drama 1638 tragediya 1664 Fivayida tragediya Rasina 1756 opera Glyuka za libreto Metastazio 1772 opera Tommazo Traetti 1774 opera Jozefa Mislivecheka 1783 tragediya 1922 drama Kokto opera Oneggera na yiyi osnovi 1927 1944 drama Zhana Anuya 1948 opera Karla Orfa za Sofoklom v perekladi Gelderlina 1948 Antigona model p yesa Brehta 1950 Antigona Veles drama opera na yiyi osnovi 1991 1960 1961 drama slovenskogo pismennika Dominika Smoli 1968 Pristrasti po Antigoni Peres drama puertorikanskogo pismennika 1973 Ostriv drama PAR 1992 Antigona v Nyu Jorku p yesa Yanusha Glovackogo 1995 1996 opera Mikisa Teodorakisa 1997 roman francuzkogo pismennika Anri Bosho paralelno do nogo buv napisanij avtobiografichnij Shodennik Antigoni 1999 2004 Pohoron u Fivah drama Shejmasa Gini opera Dominika Lezhandra za libreto Gini ta Dereka Volkotta 2008 2008 oratorialni opera Sergiya SlonimskogoDiv takozh dochka onuka mirmidonskogo volodarya Aktora druzhina Peleya povisilasya koli yiyi vveli v omanu skazavshi nibi Pelej odruzhivsya z inshoyu dochka Laomedonta sestra Priama Nasmililas rivnyatisya vrodoyu do Geri za sho boginya peretvorila yiyi volossya na vuzhiv Zgodom bogi obernuli Antigonu na leleku 129 AntigonaLiteraturaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Antigona Kovbasenko Yu I Antichna literatura Navchalnij posibnik dlya studentiv 3 ge vidannya rozshirene ta dopovnene K Kiyivskij un tet imeni Borisa Grinchenka 2014 S 133 141 Slovnik antichnoyi mifologiyi K Naukova dumka 1985 236 storinok Ukrayinska radyanska enciklopediya u 12 t gol red M P Bazhan redkol O K Antonov ta in 2 ge vid K Golovna redakciya URE 1974 1985 PosilannyaAntigona VUE Antigona 24 listopada 2016 u Wayback Machine Yuridichna enciklopediya u 6 t red kol Yu S Shemshuchenko vidp red ta in K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 1998 T 1 A G S 121 ISBN 966 7492 00 X