Антревольт

Немає цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

В еволюційній біології антревольт (англ. spandrel) означає фенотипічну ознаку, яка є побічним продуктом розвитку якоїсь іншої риси, а не прямим наслідком природного добору.

Стівен Гулд і використали архітектурний термін «антревольт» для опису побічного продукту еволюції. Базиліка святого Марка, Венеція

Історія

Для опису еволюційного біологічного явища термін spandrel був запропонований у 1979 році Стівеном Джеєм Гулдом і ^[en]. Сам термін походить з архітектури, де ^[en] декоровану ділянку між круглою аркою та прямокутним каркасом, що обмежує її. Гулд використав ці особливості конструкції як метафору для біологічного феномену: цим терміном він описує властивості фенотипів, які, за його теорією, виникли в процесі еволюції як побічні продукти справжньої адаптації.

Гулд вважає, що антревольти з'явилися як побічний продукт структурної оптимізації (первинна причина), але виявилися корисними для декоративних елементів (вторинний ефект). Тому вони збереглися навіть після того, як подальший розвиток опорних структур зробив їх статично зайвими.

Прикладом цього феномену в природі є деякі наземні равлики, які використовують умбілікус, циліндричну порожнину, як виводкову камеру, що розвивається при спіральному рості черепашки. Річ у тім, що умбілікус не еволюціонував для того, щоб використовуватись як виводкова камера. Він виникає як геометрично необхідний побічний продукт росту черепашки (первинна причина), який (випадково) виявився корисним для захисту яєць (вторинний ефект). Тому у деяких видів ця функція збереглась, а в інших, які не потребують такого захисту, умбілікус повністю закритий кальцитом ().

Концепцію антревольту як неадаптивного побічного продукту еволюції розкритикував Деніел Деннет (1995). Він стверджував, що надзвідні частини арок архітектурних споруд не є безальтернативними, а їхній специфічний вигляд служить для нанесення декорацій.

Поняття «антревольт» згадує та пояснює в одній зі своїх лекцій «Еволюція поведінки людини» Роберт Сапольскі, ілюструючи ним тезу про те, що еволюційний процес не завжди є ефективним.

Література

• Стівен Джей Ґоулд, Річард К. Льовонтін: The Spandrels of San Marco and the Panglossian Paradigm: A Critique of the Adaptationist Programme . У: Праці Лондонського королівського ентомологічного товариства. Серія Б: Таксономія. Т. 205, № 1161, 1979, ISSN 0375-0434, стор. 581—598. (PDF; 95.3 КБ)
• Стівен Джей Гулд: The exaptive excellence of spandrels as a term and prototype. В: Праці Національної академії наук. Т. 94, № 20, 1997, ISSN 0027-8424, стор. 10750—10755.

Посилання

1. : Darwin's Dangerous Idea. Evolution and the Meanings of Life. Simon & Schuster, New York, NY u. a. 1995, , Kapitel 10.
2. Лекція Роберта Сапольскі "3. Еволюція поведінки людини.Частина 2" в українському перекладі.