Анрі Луї Ле Шательє

Анрі Луї Ле Шательє (фр. Henri Louis Le Chatelier; *8 жовтня 1850(18501008), Париж — †17 вересня 1936, Мірибель-лез-Ешель) — французький фізик та хімік.

Анрі Луї Ле Шательє
фр. Henri Louis Le Chatelier
Народився	8 жовтня 1850(1850-10-08) Париж
Помер	17 вересня 1936(1936-09-17) (85 років) Мірибель-лез-Ешель
Країна	Франція
Діяльність	хімік, інженер, професор
Alma mater	Паризький університет ^d Політехнічна школа (вересень 1870) Гірнича школа Парижа (1873) Колеж Станіслава в Парижі
Галузь	фізик та хімік
Заклад	Політехнічна школа
Посада	президент^[d]
Науковий ступінь	^d (1867) і бакалавр наук^[d] (1868)
Аспіранти, докторанти	^d ^d^[2]
Членство	Лондонське королівське товариство^[3] Академія наук СРСР Петербурзька академія наук Ліга французької батьківщини Російська академія наук Прусська академія наук ^d Шведська королівська академія наук Французька академія наук Американська академія мистецтв і наук Туринська академія наук^[4]
Відомий завдяки:	Принцип Лешательє — Брауна
Батько	^d
Брати, сестри	^d ^d ^d
Діти (7)	^d
Нагороди	медаль Деві
Анрі Луї ле Шательє у Вікісховищі

Біографія

Його батько, гірничий інженер, який брав участь у будівництві французьких залізниць, з раннього віку прищеплював синові любов до наук. Ле Шательє навчався в колежі Роллан в Парижі, Політехнічній школі та Вищій гірничій школі. Одночасно він працював у лабораторії А. Е. Сент-Клер Девіля і слухав лекції в Колеж де Франс. Крім природничих наук, Ле Шательє із захопленням займався питаннями релігії і древніми мовами. Після закінчення гірничої школи Ле Шательє працював гірничим інженером в Алжирі і Безансоні. З 1877 по 1919 р. Ле Шательє був професором Паризької Вищої гірничої школи, де викладав загальну і технічну хімію. Він був також професором кафедри загальної хімії в Колеж де Франс (1898—1907), професором Паризького університету (1907—1925).

У 1907 році був обраний членом Паризької академії наук.

Наукова діяльність

Більшість робіт Ле Шательє присвячені прикладним проблемам; він був одним з перших хіміків, що систематично проводили фундаментальні дослідження металургійних і хіміко-технологічних процесів. З 1880 року Ле Шательє займався проблемою випалення і затвердіння цементу; дослідження, що були на той час, не дозволяли пояснити перебіг цих складних процесів. На основі своїх досліджень він створив теорію затвердіння цементу, інакше теорію «кристалізації» (його монографія «Кремнезем і силікати» перекладена на російську мову , вчені в листуванні обговорювали проблеми кристалізації цементу). У 1881 році разом з М. Бертло та Ф. Малларом він зайнявся дослідженням процесів займання, горіння і вибуху. Ці дослідження привели його до створення оригінального способу визначення теплоємності газів при високих температурах. Вивчаючи процеси, що проходять в доменних печах, і стикаючись з необхідністю вимірювання високих температур, Ле Шательє в 1886 році розробив пірометр — оптичний прилад, що вимірює температуру розжарених тіл по їх кольору. Він також удосконалив методику дослідження металів і сплавів і створив металографічний мікроскоп (1897), за допомогою якого можна було вивчати будову непрозорих об'єктів.

В 1884 році Ле Шательє сформулював принцип динамічної рівноваги, який нині носить його ім'я (незалежно від Ле Шательє цей принцип сформулював у 1887 році К. Ф. Браун). Згідно з цим принципом, система, що перебуває в стані стійкої хімічної рівноваги, при зовнішній дії (зміні температури, тиску, концентрації реагуючих речовин і т.д.) прагне повернутися в стан рівноваги, компенсуючи наданий вплив. Принцип Ле Шательє — Брауна використовується для моделювання різних технологічних процесів . У 1894 році він вивів рівняння, що встановлює залежність між розчинністю, температурою процесу і теплотою плавлення речовини. Незалежно від Ф. Габера в 1901 році Ле Шательє знайшов умови синтезу аміаку.

За активної участі Ле Шательє фізична хімія і хімічна технологія перетворилися на самостійні галузі науки, що активно розвиваються. Ле Шательє був удостоєний багатьох нагород: в 1886 році він став кавалером ордена Почесного легіону, в 1916 році отримав медаль Деві Лондонського королівського товариства.

Джерела

• Биографии великих химиков. Перевод с нем. под редакцией Быкова Г. В. — М.: Мир, 1981. 320 с.
• Волков В.А., Вонский Е.В., Кузнецова Г.И. Выдающиеся химики мира. — М.: ВШ, 1991. 656 с.

Примітки

1. Complete Dictionary of Scientific Biography — Детройт: Charles Scribner's Sons, 2008. —
   d:Track:Q12439d:Track:Q28970153d:Track:Q845617
2. https://www.academie-sciences.fr/pdf/eloges/laffitte_cr1982.pdf
3. https://collections.royalsociety.org/Dserve.exe?dsqIni=Dserve.ini&dsqApp=Archive&dsqDb=Persons&dsqSearch=Code==%27NA421%27&dsqCmd=Show.tcl
4. www.accademiadellescienze.it
   d:Track:Q107212659
5. Строгий (хоча лише словесний, без формул) висновок скороченого принципу Ле Шательє-Брауна по суті міститься в роботі Ґіббса «Про рівновагу гетерогенних речовин», чому присвячена стаття А. І. Русанова і (1960) ~ htk / histart.htm Русанов А. І., Шульц М. М. Вісник Ленінградського університету. 1960. № 4. С. 60-65 [ 15 червня 2008 у Wayback Machine.]

Посилання

• Короткий нарис історії хімії [ 1 квітня 2011 у Wayback Machine.]