Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Алессандро Ферреро Ла Ма́рмора (італ. Alessandro Ferrero della Marmora; 27 березня 1799, Турин — 7 червня 1855, Балаклава) — італійський генерал, ініціатор заснування корпусу берсальєрів.
| Алессандро Ферреро Ла Мармора | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| італ. Alessandro La Marmora | |||||||
 | |||||||
| Народження | 27 березня 1799[1] Турин, Сардинське королівство, Італія | ||||||
| Смерть | 7 червня 1855 (56 років) Балаклава, Таврійська губернія, Російська імперія холера | ||||||
| Поховання | Італійське військове кладовище (Севастополь) | ||||||
| Країна | Сардинське королівство | ||||||
| Звання | генерал і генерал-майор | ||||||
| Командування | Сардинський експедиційний корпус в Криму | ||||||
| Війни / битви | Австро-італійська війна 1848—1849 і Кримська війна | ||||||
| Нагороди |
| ||||||
 Алессандро Ферреро Ла Мармора у Вікісховищі | |||||||
Біографія
Редагування Алессандро Ла Мармора народився 27 березня 1799 року в Турині, в сім'ї маркіза Челестіно Ферреро делла Мармора (італ. Celestino Ferrero della Marmora), капітана Іврейського полку, та графині Рафаелли Арджентеро ді Версеціо (італ. Raffaella Argentero di Bersezio). Він був восьмим з тринадцяти дітей подружжя. Троє інших його братів (Альберто, Карло та Альфонсо) теж були відомими політиками та військовиками.
За сімейною традицією, Алессандро Ла Мармора обрав військову кар'єру. У 1815 році Віктор Емануїл I призначив його в полк охорони. Того ж року він був переведений в гренадерський полк і отримав звання молодшого лейтенанта. У 1817 році отримав звання лейтенанта. Брав участь у придушенні повстання 1820—1821 років, за що Карл Фелікс нагородив його орденом Святих Маврикія та Лазаря. У 1823 році отримав звання капітана.
Алессандро Ла Мармора проводив військові дослідження. У долині Б'єлла вивчав нові методи захисту кордонів. Здійснив поїздки у Францію, Англію, Баварію, Саксонію, Швейцарію та Тіроль, де вивчав нові види озброєнь (зокрема казеннозарядних гвинтівок),, структуру та тактику дій різних армій.
У 1831 році був підготовлений перший план зі створення полку легкої піхоти нового типу (італ. Proposizione per la formazione di truppe leggere della terza specie sotto la denominazione di Bersaglieri). Але план був реалізований лише через 5 років, коли Алессандро Ла Мармора представив свій оновлений план (італ. Proposizione per la formazione di una compagnia di Bersaglieri e modello di uno schioppo per suo uso) королю Карлу Альберту. У 1836 році був сформований корпус стрільців, який отримав назву берсальєри. Алессандро Ла Мармора був призначений його командиром. У 1840 році Алессандро Ла Мармора отримав звання підполковника, у 1844 році — полковника.
Берсальєри чудово зарекомендували себе під час трьох війн за незалежність Італії. Під час Першої війни за незалежність Алессандро Ла Мармора був важко поранений в щелепу під час . Під час тривалого лікування написав дві праці: «Тимчасові інструкції для берсальєрів» (італ. Istruzioni provvisorie per i Bersaglieri) та «Керівництво зі стрільби для добровольців» (італ. Trattato di tiro ad uso dei Volontari).
У липні 1848 року отримав звання генерал-майора. 15 лютого 1849 року призначений начальником штабу армії. 25 липня 1852 року отримав звання генерал-лейтенанта, при цьому залишався головним інспектором берсальєрів.
у 1852 році, перебуваючи на лікуванні в Генуї після невдалого падіння з коня, познайомився з Розою Роккатальята (італ. Rosa Roccatagliata), з якою одружився через два роки. Коли у 1854 році в Генуї розпочалась епідемія холери, Алессандро Ла Мармора та його дружина надавали допомогу всім, хто її потребував, а також написали та видали брошуру про холеру, про її профілактику та методи лікування.
У 1855 році, під час Кримської війни, Алессандро Ла Мармора командував другою дивізією сардинського експедиційного корпусу. 7 червня 1855 року він помер від холери в Балаклаві. Був похований на цвинтарі біля Балаклави, але в 1911 році його рештки були перенесені в родинну усипальницю в базиліці Сан Себастьяно в Б'єллі.
Нагороди
Посилання
![image]()
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Алессандро Ферреро Ла Мармора- Paola Casana Testore, FERRERO DELLA MARMORA, Alessandro, in Dizionario biografico degli italiani, vol. 47, Istituto dell'Enciclopedia Italiana, 1997 [ 4 травня 2022 у Wayback Machine.] (італ.)
Примітки
- Testore P. C. Dizionario Biografico degli Italiani — 1997. — Vol. 47.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem La Marmora Alessandro Ferrero La Ma rmora ital Alessandro Ferrero della Marmora 27 bereznya 1799 Turin 7 chervnya 1855 Balaklava italijskij general iniciator zasnuvannya korpusu bersalyeriv Alessandro Ferrero La Marmoraital Alessandro La MarmoraNarodzhennya 27 bereznya 1799 1799 03 27 1 Turin Sardinske korolivstvo ItaliyaSmert 7 chervnya 1855 1855 06 07 56 rokiv Balaklava Tavrijska guberniya Rosijska imperiya holeraPohovannya Italijske vijskove kladovishe Sevastopol Krayina Sardinske korolivstvoZvannya general i general majorKomanduvannya Sardinskij ekspedicijnij korpus v KrimuVijni bitvi Avstro italijska vijna 1848 1849 i Krimska vijnaNagorodi Kavaler Velikogo Hresta ordena Svyatih Mavrikiya j Lazarya Kavaler sribnoyi medali Za vijskovu doblest Italiya Alessandro Ferrero La Marmora u VikishovishiBiografiyaPam yatnik Alessandro La Marmora v Turini Redaguvannya Alessandro La Marmora narodivsya 27 bereznya 1799 roku v Turini v sim yi markiza Chelestino Ferrero della Marmora ital Celestino Ferrero della Marmora kapitana Ivrejskogo polku ta grafini Rafaelli Ardzhentero di Versecio ital Raffaella Argentero di Bersezio Vin buv vosmim z trinadcyati ditej podruzhzhya Troye inshih jogo brativ Alberto Karlo ta Alfonso tezh buli vidomimi politikami ta vijskovikami Za simejnoyu tradiciyeyu Alessandro La Marmora obrav vijskovu kar yeru U 1815 roci Viktor Emanuyil I priznachiv jogo v polk ohoroni Togo zh roku vin buv perevedenij v grenaderskij polk i otrimav zvannya molodshogo lejtenanta U 1817 roci otrimav zvannya lejtenanta Brav uchast u pridushenni povstannya 1820 1821 rokiv za sho Karl Feliks nagorodiv jogo ordenom Svyatih Mavrikiya ta Lazarya U 1823 roci otrimav zvannya kapitana Alessandro La Marmora provodiv vijskovi doslidzhennya U dolini B yella vivchav novi metodi zahistu kordoniv Zdijsniv poyizdki u Franciyu Angliyu Bavariyu Saksoniyu Shvejcariyu ta Tirol de vivchav novi vidi ozbroyen zokrema kazennozaryadnih gvintivok strukturu ta taktiku dij riznih armij U 1831 roci buv pidgotovlenij pershij plan zi stvorennya polku legkoyi pihoti novogo tipu ital Proposizione per la formazione di truppe leggere della terza specie sotto la denominazione di Bersaglieri Ale plan buv realizovanij lishe cherez 5 rokiv koli Alessandro La Marmora predstaviv svij onovlenij plan ital Proposizione per la formazione di una compagnia di Bersaglieri e modello di uno schioppo per suo uso korolyu Karlu Albertu U 1836 roci buv sformovanij korpus strilciv yakij otrimav nazvu bersalyeri Alessandro La Marmora buv priznachenij jogo komandirom U 1840 roci Alessandro La Marmora otrimav zvannya pidpolkovnika u 1844 roci polkovnika Bersalyeri chudovo zarekomenduvali sebe pid chas troh vijn za nezalezhnist Italiyi Pid chas Pershoyi vijni za nezalezhnist Alessandro La Marmora buv vazhko poranenij v shelepu pid chas Pid chas trivalogo likuvannya napisav dvi praci Timchasovi instrukciyi dlya bersalyeriv ital Istruzioni provvisorie per i Bersaglieri ta Kerivnictvo zi strilbi dlya dobrovolciv ital Trattato di tiro ad uso dei Volontari U lipni 1848 roku otrimav zvannya general majora 15 lyutogo 1849 roku priznachenij nachalnikom shtabu armiyi 25 lipnya 1852 roku otrimav zvannya general lejtenanta pri comu zalishavsya golovnim inspektorom bersalyeriv u 1852 roci perebuvayuchi na likuvanni v Genuyi pislya nevdalogo padinnya z konya poznajomivsya z Rozoyu Rokkatalyata ital Rosa Roccatagliata z yakoyu odruzhivsya cherez dva roki Koli u 1854 roci v Genuyi rozpochalas epidemiya holeri Alessandro La Marmora ta jogo druzhina nadavali dopomogu vsim hto yiyi potrebuvav a takozh napisali ta vidali broshuru pro holeru pro yiyi profilaktiku ta metodi likuvannya U 1855 roci pid chas Krimskoyi vijni Alessandro La Marmora komanduvav drugoyu diviziyeyu sardinskogo ekspedicijnogo korpusu 7 chervnya 1855 roku vin pomer vid holeri v Balaklavi Buv pohovanij na cvintari bilya Balaklavi ale v 1911 roci jogo reshtki buli pereneseni v rodinnu usipalnicyu v bazilici San Sebastyano v B yelli NagorodiKavaler Velikogo hresta Ordena Svyatih Mavrikiya ta Lazarya Sribna medal Za vijskovu doblest 1941 Krimska medal Pochesnij kavaler Maltijskogo ordenaPosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Alessandro Ferrero La Marmora Paola Casana Testore FERRERO DELLA MARMORA Alessandro in Dizionario biografico degli italiani vol 47 Istituto dell Enciclopedia Italiana 1997 4 travnya 2022 u Wayback Machine ital PrimitkiTestore P C Dizionario Biografico degli Italiani 1997 Vol 47 d Track Q1128537