Александр Клуґе Клюге нім Alexander Kluge 14 лютого 1932 Гальберштадт німецький режисер письменник продюсер один з ідеол

Александр Клуґе (Клюге; нім. Alexander Kluge; 14 лютого 1932, Гальберштадт) — німецький режисер, письменник, продюсер, один з ідеологів «нового німецького кіно».

Александр Клуґенім. Alexander Kluge

Александр Клуґе, 2009

Дата народження14 лютого 1932 (92 роки)Місце народженняГальберштадт, НімеччинаГромадянство

НімеччинаПрофесіярежисер, сценарист, продюсерAlma materМарбурзький університет і Франкфуртський університетРоки активності1960 — наш часНапрямдрамаЧлен уНімецька академія мови і поезії, Баварська академія витончених мистецтв і Берлінська академія мистецтвIMDb ID 0460176Автограф

Нагороди та премії

Премія Георга Бюхнера (2003)

Премія пам'яті Шиллера (2001)

^d (2009)

^d (2001)

^d (1979)

^d (1993)

^d (1996)

^d (2017)

^d (2001, 1979)

^d (2014)

Премія Генріха Кляйста (1985)

Німецька кінопремія (2008)

^d (2010)

www.kluge-alexander.de

Александр Клуґе у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Клуґе.

Біографія

Александр Клуґе народився в сім'ї доктора медицини Ернста Клуґе і його дружини Аліси, вродженою Гаусдорф. До кінця війни відвідував гімназію у Гальберштадту. У 13 років став свідком великого бомбардування рідного міста. З 1946 року відвідував гімназію в Шарлоттенбурзі, Берлін. Потім вивчав юриспруденцію, історію і церковну музику у Фрайбурзі, магдебурзі і Франкфурті-на-Майні, де він, зокрема, відвідував семінари Теодора В. Адорно. У 1956 році захистив дисертацію на тему самоврядування в університетах, разом з Гельмутом Бекером написав книгу «Культурна політика і контроль за витратами». У наступні роки разом зі зйомками фільмів опублікував ряд наукових книг, таких як «Громадськість і досвід» (1972, разом з Оскаром Негтом), «Економіка кіно у ФРН і Європі» (1973, разом з Флоріаном Горфом і Михаелем Достом), «Критична теорія і марксизм» (1974, разом з Негтом) і інші.

У 1958 році був волонтером на студії «ССС-фільм» в Західному Берліні, у тому числі під час зйомок фільму Фріца Ланга «Індійська гробниця». В цей час написав ряд оповідань і начерків сценаріїв. За свій перший короткометражний фільм (1960, разом з ) на Міжнародному кінофестивалі короткометражних фільмів в Обергаузені отримав один з головних призів. У 1962 році був одним з ініціаторів «маніфесту Обергаузена», в якому 26 молодих режисерів заявили про смерть реставративного кіно 1950-х і про намір протиставити йому свої фільми. У наступні роки при державній підтримці виникли перші роботи «Молодого німецького кіно». Клуґе, і призначили керівниками «кіноінституту» в Ульмі. Головна мета школи, заснованої за ініціативою групи Обергаузена, полягала у створенні теоретичного центру кіно.

У 1963 році Александр Клуґе заснував власну виробничу фірму. Завдяки фільмам (1966) і (1968) він завоював позицію визнаного аутсайдера західнонімецького кіно.

Клуґе був ініціатором колективних публіцистичних фільмів «Німеччина восени» (1977), «Кандидат» (1980) та «Війна і світ» (1982), присвячених актуальним політичним подіям. У цей період він виступав за зближення кіно і телебачення. Фільми-есе «Влада почуттів» (1983) і «Настання сьогодення на решту часу» (1985) стали його останніми великими роботами в кіно.

У 1987 році він засновував dctp (Development Company for Television Program), що стала платформою для незалежних програм на приватному німецькому телебаченні. Компаньйони dctp — Александр Клуґе (37,5 %), японське рекламне агентство Dentsu (37,5 %), видавництво Spiegel (12,5 %) і Neue Zürcher Zeitung AG (12,5 %). Сам Клуґе є керівником компанії, а також автором незалежних передач-інтерв'ю, присвячених культурі.

У 2003 році був удостоєний премії Георга Бюхнера, в 2008 році — почесного Німецького кінопризу «Лола» за сукупність творчості, у 2009 році — , а в 2010 році — призу імені Адольфа Грімме.

Александр Клуґе одружений, має двох дітей, живе у Мюнхені.

Ставлення до України

Був серед підписантів відкритого листа німецькому бундесканцлеру Шольцу від 29.04.2022 з проханням обмежити постачання зброї Україні під час російського вторгнення 2022 року.

Обрана фільмографія

Рік	Назва українською	Оригінальна назва	Опис
1966		Abschied von gestern
1967		Die Artisten in der Zirkuskuppel: ratlos
1969		Die unbezähmbare Leni Peickert
1970	Реформаторський цирк (Результат невідомий)	Reformzirkus	телевізійний
1970	Великий гармидер	Der große Verhau
1972	Віллі Тоблер і загибель 6-го флоту	Willi Tobler und der Untergang der 6. Flotte
1973	Випадкова робота рабині	Gelegenheitsarbeit einer Sklavin
1974	В час загрози і наруги компроміс веде до згуби	In Gefahr und größter Not bringt der Mittelweg den Tod	спільно з Едгаром Райцом
1975	Сильний Фердинанд	Der starke Ferdinand
1978	На битву страшну я в страху повз сьогодні вночі	Zu böser Schlacht schleich ich heut Nacht so bang
1978		Deutschland im Herbst	спільно зі Шльондорфом, Фасбіндером, Едгаром Райцом та ін.
1979	патріотка	Die Patriotin
1980		Der Kandidat	спільно зі Шльондорфом, Штефаном Аустом і Александром фон Ешвеґе
1982		Krieg und Frieden	спільно з Штефаном Аустом, Акселем Енгстфельдом і Фолькером Шльондорфом
1983	Влада почуттів	Die Macht der Gefühle
1985		Der Angriff der Gegenwart auf die übrige Zeit
1986	Змішані вісті (Різноманітні новини)	Vermischte Nachrichten
2008	Вісті з ідеологічної античності. Маркс - Ейзенштейн - Капітал	Nachrichten aus der ideologischen Antike. Marx — Eisenstein — Das Kapital
2012	Людина 2.0 - Еволюція в наших руках	Mensch 2.0 - Die Evolution in unserer Hand

Література

Hans-Michael Bock (Hrsg.): CINEGRAPH. Lexikon zum deutschsprachigen Film. edition text + kritik, München 1984.
Александр Клюге. Хроника чувств. М.: Новое литературное обозрение, 2004.(рос.)

Посилання

Бібліографія. Александр Клуґе // Німецька національна бібліотека
Офіційний сайт [ 6 лютого 2015 у Wayback Machine.] Александр Клуґе
Александр Клуґе на сайті IMDb (англ.)
Андрей Плахов (16 апреля 2012). Кто такой Александр Клюге?. Архів оригіналу за 7 серпня 2012. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= ()(рос.)
Александр Клюге в Журнальном зале [ 30 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
Беседа Бориса Гройса с Александром Клюге, 2004 [ 17 березня 2013 у Wayback Machine.]

. Emma (нім.). Архів оригіналу за 29 квітня 2022. Процитовано 29 квітня 2022.

[1] . Emma (нім.). Архів оригіналу за 29 квітня 2022. Процитовано 29 квітня 2022.