Марі-Лоуренс-Шарлотта-Луїза-Александріна де Блеш-Бонапарт (фр. Alexandrine de Bleschamp ; нар. 23 лютого 1778, Кале — пом. 13 липня 1855, Сенігаллія, Італія) — французька аристократка, друга дружина Люсьєна Бонапарта, молодшого брата Наполеона Бонапарта.
Александріна де Блешам | |
---|---|
фр. Alexandrine de Bleschamp | |
Народилася | 23 лютого 1778[2][1][3] Кале |
Померла | 13 липня 1855[1] (77 років) Сенігаллія, Провінція Анкона, Марке, Папська держава |
Країна | Франція |
Знання мов | французька[2] |
Рід | Бонапарти |
Батько | d[3] |
Мати | d[3] |
У шлюбі з | d[4] і d[4] |
Діти | П'єр Наполеон Бонапарт, d, d, d[4], Шарль Люсьєн Бонапарт, d, d[3], d[3], d[3] і d[3] |
|
Життєпис
Александріна де Блешам народилась 1778 року в родині постачальника королівського флоту. Навчалася в монастирі августинских сестер у Версалі, після чого допомагала батькові під час його торгових поїздок Францією.
У 1795 році 17-річною переїхала до Парижу і стала частим гостем різних столичних салонів. На одному з балів вона зустріла банкіра Іполіта Жубертона. Одружилась з ним у грудні 1795 року, народила одну дитину — дочку Анну в 1799 році. Незабаром чоловік збанкрутував. У пошуках щастя він залишив дружину і дитину і вирушив на Гаїті в корпус генерала Леклерка, але в червні 1802 року він захворів на жовту лихоманку і помер. Вдова була відома як «Мадам Жубертон».
Перша дружина Люсьєна Бонапарта — Христина Буає в 1800 році померла. У 1801 році познайомився з Александріною і 23 жовтня 1803 року вони одружилися.
Спроби Наполеона одружити овдовілого Люсьєна на своїй пасербиці Гортензії де Богарне не увінчалися успіхом, адже він вважав за краще одружуватися з Александріною де Блеш, що викликало невдоволення Наполеона, який заявив, що він ніколи не визнає цей шлюб законним. Наполеон використовував всі можливі способи тиску, щоб розлучити її зі своїм братом. Йому це не вдалося, і Александріна пройшла зі своїм чоловіком усіма етапами вигнання: в Римі, в Англії і, нарешті, в Каніно під Вітербо.
У 1840 році овдовіла, уряд французької монархії в липні дозволило їй оселитися в Парижі. Там вона підтримувала зв'язки з Віктором Гюго, Альфонсом де Ламартіном та іншими письменниками, виступала у пресі.
Близько 1849 року покинула Францію і оселилася в Сінігаллії (нині Сенігаллія) на березі Адріатичного моря. Після указу Наполеона III в червні 1853 року, який дав її дітям та їхнім нащадкам титул князів Імперії — без будь-яких прав на престол, вона написала йому лист, повного обурення, назвавши його «благодать» новою образою та виявом жорстокості.
Померла два роки по тому в Італії.
Родина
У шлюбі Александріни де Блеш та Люсьєна Бонапарта народилося десятеро дітей:
- Шарль Люсьєн (1803–1857), князь Каніно, видатний зоолог; у 1822 році одружився з Зенаїдою, донькою Жозефа Бонапарта
- Летиція (1804–1871); чоловік (з 1821 року) — сер Томас Вайз
- Жозеф (1806–1807)
- Жанна (1807–1829); чоловік (з 1825 року) — Онорато, маркіз Онорати
- Поль Бонапарт (1808–1827)
- Луї Люсьєн (1813–1891), лінгвіст, фахівець з баскської мови; дружини: (в 1832-50 роках) Марія-Анна Чеккі та (з 1891 року) Клеменс Річард
- П'єр Наполеон (1815–1881); дружина — дочка робітника Юстін Елеонор Рюффьє.
- Антуан (1816–1877); дружина (з 1839 року) — Кароліна Марія Анна Кардіналі
- Марія Александріна (1818–1874); чоловік (з 1836 року) — Вінченцо, граф Валентини ді Лавіа
- Констанція (1823–1876), настоятелька монастиря Святого Серця в Римі.
Доньку Александріни від першого шлюбу Анну Люсьєн Бонапарт удочерив.
Генеалогія
Примітки
- SNAC — 2010.
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Lundy D. R. The Peerage
- Kindred Britain
- . Архів оригіналу за 20 серпня 2020. Процитовано 3 вересня 2019.
Література
- Hans Naef, 'Who's Who in Ingres's Portrait of the Family of Lucien Bonaparte ?' , The Burlington Magazine, Vol. 114, No. 836 (Nov., 1972), pp. 787—791 (англ.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Mari Lourens Sharlotta Luyiza Aleksandrina de Blesh Bonapart fr Alexandrine de Bleschamp nar 23 lyutogo 1778 17780223 Kale pom 13 lipnya 1855 Senigalliya Italiya francuzka aristokratka druga druzhina Lyusyena Bonaparta molodshogo brata Napoleona Bonaparta Aleksandrina de Bleshamfr Alexandrine de BleschampNarodilasya23 lyutogo 1778 1778 02 23 2 1 3 KalePomerla13 lipnya 1855 1855 07 13 1 77 rokiv Senigalliya Provinciya Ankona Marke Papska derzhavaKrayina FranciyaZnannya movfrancuzka 2 RidBonapartiBatkod 3 Matid 3 U shlyubi zd 4 i d 4 DitiP yer Napoleon Bonapart d d d 4 Sharl Lyusyen Bonapart d d 3 d 3 d 3 i d 3 Mediafajli u Vikishovishi Gerb Bonaparta Hud G Gijon Letyeri Son Veneri Aleksandrina de Blesh i Lyusyen Bonapart 1802ZhittyepisAleksandrina de Blesham narodilas 1778 roku v rodini postachalnika korolivskogo flotu Navchalasya v monastiri avgustinskih sester u Versali pislya chogo dopomagala batkovi pid chas jogo torgovih poyizdok Franciyeyu U 1795 roci 17 richnoyu pereyihala do Parizhu i stala chastim gostem riznih stolichnih saloniv Na odnomu z baliv vona zustrila bankira Ipolita Zhubertona Odruzhilas z nim u grudni 1795 roku narodila odnu ditinu dochku Annu v 1799 roci Nezabarom cholovik zbankrutuvav U poshukah shastya vin zalishiv druzhinu i ditinu i virushiv na Gayiti v korpus generala Leklerka ale v chervni 1802 roku vin zahvoriv na zhovtu lihomanku i pomer Vdova bula vidoma yak Madam Zhuberton Persha druzhina Lyusyena Bonaparta Hristina Buaye v 1800 roci pomerla U 1801 roci poznajomivsya z Aleksandrinoyu i 23 zhovtnya 1803 roku voni odruzhilisya Sprobi Napoleona odruzhiti ovdovilogo Lyusyena na svoyij paserbici Gortenziyi de Bogarne ne uvinchalisya uspihom adzhe vin vvazhav za krashe odruzhuvatisya z Aleksandrinoyu de Blesh sho viklikalo nevdovolennya Napoleona yakij zayaviv sho vin nikoli ne viznaye cej shlyub zakonnim Napoleon vikoristovuvav vsi mozhlivi sposobi tisku shob rozluchiti yiyi zi svoyim bratom Jomu ce ne vdalosya i Aleksandrina projshla zi svoyim cholovikom usima etapami vignannya v Rimi v Angliyi i nareshti v Kanino pid Viterbo U 1840 roci ovdovila uryad francuzkoyi monarhiyi v lipni dozvolilo yij oselitisya v Parizhi Tam vona pidtrimuvala zv yazki z Viktorom Gyugo Alfonsom de Lamartinom ta inshimi pismennikami vistupala u presi Blizko 1849 roku pokinula Franciyu i oselilasya v Sinigalliyi nini Senigalliya na berezi Adriatichnogo morya Pislya ukazu Napoleona III v chervni 1853 roku yakij dav yiyi dityam ta yihnim nashadkam titul knyaziv Imperiyi bez bud yakih prav na prestol vona napisala jomu list povnogo oburennya nazvavshi jogo blagodat novoyu obrazoyu ta viyavom zhorstokosti Pomerla dva roki po tomu v Italiyi RodinaU shlyubi Aleksandrini de Blesh ta Lyusyena Bonaparta narodilosya desyatero ditej Sharl Lyusyen 1803 1857 knyaz Kanino vidatnij zoolog u 1822 roci odruzhivsya z Zenayidoyu donkoyu Zhozefa Bonaparta Leticiya 1804 1871 cholovik z 1821 roku ser Tomas Vajz Zhozef 1806 1807 Zhanna 1807 1829 cholovik z 1825 roku Onorato markiz Onorati Pol Bonapart 1808 1827 Luyi Lyusyen 1813 1891 lingvist fahivec z baskskoyi movi druzhini v 1832 50 rokah Mariya Anna Chekki ta z 1891 roku Klemens Richard P yer Napoleon 1815 1881 druzhina dochka robitnika Yustin Eleonor Ryuffye Antuan 1816 1877 druzhina z 1839 roku Karolina Mariya Anna Kardinali Mariya Aleksandrina 1818 1874 cholovik z 1836 roku Vinchenco graf Valentini di Lavia Konstanciya 1823 1876 nastoyatelka monastirya Svyatogo Sercya v Rimi Donku Aleksandrini vid pershogo shlyubu Annu Lyusyen Bonapart udocheriv GenealogiyaPrimitkiSNAC 2010 d Track Q29861311 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Lundy D R The Peerage d Track Q67129259d Track Q21401824 Kindred Britain d Track Q75653886 Arhiv originalu za 20 serpnya 2020 Procitovano 3 veresnya 2019 LiteraturaHans Naef Who s Who in Ingres s Portrait of the Family of Lucien Bonaparte The Burlington Magazine Vol 114 No 836 Nov 1972 pp 787 791 angl