Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Не плутати з дочкою герцога Бургундського Іоанна Безстрашного Агнес Бургундська бл 995 1068 Сент герцогиня Аквітанії в ш

Агнес Бургундська (герцогиня Аквітанії)

Агнес Бургундська (герцогиня Аквітанії)
Не плутати з дочкою герцога Бургундського Іоанна Безстрашного.

Агнес Бургундська (бл. 995–1068, Сент) — герцогиня Аквітанії в шлюбі з Вільгельмом V і графиня Анжу в шлюбі з [ru]. Регентка Аквітанського герцогства під час малоліття її сина протягом 1039—1044 років.

Агнес Бургундська
image
 
Народження: 995[1]
Смерть: 1068[1]
Сент
Рід: Іврейська династія
Батько: Оттон-Вільгельм
Мати: d
Шлюб: Вільгельм V і d
Діти: Агнес де Пуатьє, Вільгельм VII, Вільгельм VIII і d[2]

image Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Належала до Іврейської династії. Дочка графа Бургундії Оттон-Вільгельма та Ірментруди де Русі.

Перший шлюб: герцогиня Аквітанії

1019 року вийшла заміж за герцога Вільгельма V Аквітанського, від якого мала троє дітей: сини Вільгельм VII і Вільгельм VIII (обидва — герцоги Аквітанські і графи Пуату), а також дочка Агнес, імператриця Священної Римської імперії. Вільгельм помер 31 січня 1030 року, залишивши Агнес удовою з трьома малими дітьми, а також своїми трьома дітьми, що залишилися живими, від перших двох шлюбів. Бувши одруженою з Вільгельмом, робила багато пожертв абатству Клюні.

Другий шлюб: герцогиня Анжу

Після смерті чоловіка втратила свій вплив при дворі Пуатьє, оскільки її сини не були спадкоємцями. Щоб повернути собі становище та забезпечити майбутнє своїм дітям, знову вийшла заміж. Другим чоловіком 1032 року став ; це був вигідний союз, оскільки його батьком був впливовий [ru], граф Анжу.

1033 війська Жоффруа вторглися в Пуату за підтримки Агнес. Вігельма VI, герцога Аквітанського, нового графа Пуату, в березні взято в полон. Його звільнено тільки 1036 року після великого викупу, він помер бездітним 1038 року. Потім графство повернулося до його брата, пасинка Агнес Одо, який уже був герцогом Васконським. Він пішов війною проти Агнес, її чоловіка та синів. Одо убито в битві при Мозе.

Наступним графом Пуату став її син П'єр, який прийняв ім'я Вільгельма VII. Через надто юний для самостійного правління вік, від 1039 до 1044 року територіями від його імені правила його мати. Після цього переїхала до Жоффруа в Анжу і, хоча й не брала активної участі в уряді, безумовно мала на нього певний вплив.

Агнес і Жоффруа жили в Німеччині при імператорському дворі, тому її дочка Агнес змогла вийти заміж за Генріха III, імператора Священної Римської імперії. Супроводжувала дочку та її чоловіка до Італії, де папа Климент II коронував імператора та імператрицю. Після паломництва в Монте-Гараньо пара 1047 року повернулася в Пуату, де вони заснували монастир Сент-Марі-де-Дам. Між 1047 та 1049 роками заснувала монастир Святого Миколая в Пуату.

Агнес і Жоффруа розлучилися між 1049 та 1052 роками. Причина неоднозначна: найлогічнішою версією розлучення є відсутність дітей; також рада Реймсу 1049 року засудила деякі шлюби як кровозмішувальні і визнала їх розлученими. Також невідомо, хто саме став ініціатором розлучення.

Пізнє життя

Повернулася до двору Пуатьє та свого сина Гільома, на якого мала значний вплив. Незабаром розпочалася війна між Анжу та Пуату, в якій її колишній чоловік Жоффруа 1053 року здобув перемогу. 1058 року Вільгельм вирушив на нову війну проти свого колишнього вітчима, ймовірно тому, що Жоффруа передав посаг Агнес своїй новій дружині Адельгейді. Вільгельм майже переміг, проте 1058 року раптово помер від дизентерії.

Йому успадкував його брат Гвідо, який прийняв династичне ім'я Вільгельм VIII. Молодий граф був близьким до Жоффруа, оскільки той був єдиним батьком, якого він знав. Він помирився з Анжу, проте перемир'я тривало лише за життя Жоффруа, а після його смерті Вільгельм без вагань напав на його спадкоємців і 1062 року заволодів Сентонжем. Агнес, попри поважний вік, все ще була дуже активною і подорожувала по всьому Пуату, роблячи пожертви монастирям, або просто щоб відвідати сина при дворі Пуатьє. 1062 року зі своєю дочкою-імператрицею звернулися до папи Олександра II з проханням про апостольський захист монастиря Святого Миколая в Пуату.

Померла 10 листопада 1068 року і похована монастирі, який заснувала.

Генеалогія

Примітки

  1. Faceted Application of Subject Terminology
    d:Track:Q3294867d:Track:Q846596
  2. Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
    d:Track:Q19847329d:Track:Q19847326
  3. Constance Brittain Bouchard, Sword, Miter, and Cloister: Nobility and the Church in Burgundy, 980—1198, (Cornell University Press, 1987), 142.
  4. Emma of Blois as Arbiter of Peace and the Politics of Patronage, Mickey Abel, Reassessing the Roles of Women as 'Makers' of Medieval Art and Architecture, ed. Therese Martin, (Brill, 2012), 854.
  5. Penelope D. Johnson, Equal in Monastic Profession: Religious Women in Medieval France, (University of Chicago Press, 1991), 195—196.
  6. Constance Brittain Bouchard, Sword, Miter, and Cloister: Nobility and the Church in Burgundy, 980—1198, 143.

Література

  • Michel Dillange, The Comtes de Poitou, Dukes of Aquitaine (778—1204), Geste editions, al. «The Nativity», 1995, 304p. ().
  • Olivier Guillot, Count of Anjou and his entourage at XI century, Editions Picard, Paris, 1972.
  • Penelope D. Johnson, "Agnes of Burgundy: an eleventh-century monastic woman as boss"InJournal of Medieval History, June 1989.
  • Alfred Richard History of the Counts of Poitou, vol.1, Paris, 1903.
  • Isabelle Soulard-Berger, "Agnes of Burgundy, Duchess of Aquitaine and Countess of Anjou. Implement political and religious action (1019-c. 1068)"In bulletin of the Antiquarian Society of the West, vol.VI, 1er quarter 1992.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Ne plutati z dochkoyu gercoga Burgundskogo Ioanna Bezstrashnogo Agnes Burgundska bl 995 1068 Sent gercoginya Akvitaniyi v shlyubi z Vilgelmom V i grafinya Anzhu v shlyubi z ru Regentka Akvitanskogo gercogstva pid chas malolittya yiyi sina protyagom 1039 1044 rokiv Agnes Burgundska Narodzhennya 995 1 Smert 1068 1 SentRid Ivrejska dinastiyaBatko Otton VilgelmMati dShlyub Vilgelm V i dDiti Agnes de Puatye Vilgelm VII Vilgelm VIII i d 2 Mediafajli b u VikishovishiZhittyepisNalezhala do Ivrejskoyi dinastiyi Dochka grafa Burgundiyi Otton Vilgelma ta Irmentrudi de Rusi Pershij shlyub gercoginya Akvitaniyi 1019 roku vijshla zamizh za gercoga Vilgelma V Akvitanskogo vid yakogo mala troye ditej sini Vilgelm VII i Vilgelm VIII obidva gercogi Akvitanski i grafi Puatu a takozh dochka Agnes imperatricya Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Vilgelm pomer 31 sichnya 1030 roku zalishivshi Agnes udovoyu z troma malimi ditmi a takozh svoyimi troma ditmi sho zalishilisya zhivimi vid pershih dvoh shlyubiv Buvshi odruzhenoyu z Vilgelmom robila bagato pozhertv abatstvu Klyuni Drugij shlyub gercoginya Anzhu Pislya smerti cholovika vtratila svij vpliv pri dvori Puatye oskilki yiyi sini ne buli spadkoyemcyami Shob povernuti sobi stanovishe ta zabezpechiti majbutnye svoyim dityam znovu vijshla zamizh Drugim cholovikom 1032 roku stav ce buv vigidnij soyuz oskilki jogo batkom buv vplivovij ru graf Anzhu 1033 vijska Zhoffrua vtorglisya v Puatu za pidtrimki Agnes Vigelma VI gercoga Akvitanskogo novogo grafa Puatu v berezni vzyato v polon Jogo zvilneno tilki 1036 roku pislya velikogo vikupu vin pomer bezditnim 1038 roku Potim grafstvo povernulosya do jogo brata pasinka Agnes Odo yakij uzhe buv gercogom Vaskonskim Vin pishov vijnoyu proti Agnes yiyi cholovika ta siniv Odo ubito v bitvi pri Moze Nastupnim grafom Puatu stav yiyi sin P yer yakij prijnyav im ya Vilgelma VII Cherez nadto yunij dlya samostijnogo pravlinnya vik vid 1039 do 1044 roku teritoriyami vid jogo imeni pravila jogo mati Pislya cogo pereyihala do Zhoffrua v Anzhu i hocha j ne brala aktivnoyi uchasti v uryadi bezumovno mala na nogo pevnij vpliv Agnes i Zhoffrua zhili v Nimechchini pri imperatorskomu dvori tomu yiyi dochka Agnes zmogla vijti zamizh za Genriha III imperatora Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Suprovodzhuvala dochku ta yiyi cholovika do Italiyi de papa Kliment II koronuvav imperatora ta imperatricyu Pislya palomnictva v Monte Garano para 1047 roku povernulasya v Puatu de voni zasnuvali monastir Sent Mari de Dam Mizh 1047 ta 1049 rokami zasnuvala monastir Svyatogo Mikolaya v Puatu Agnes i Zhoffrua rozluchilisya mizh 1049 ta 1052 rokami Prichina neodnoznachna najlogichnishoyu versiyeyu rozluchennya ye vidsutnist ditej takozh rada Rejmsu 1049 roku zasudila deyaki shlyubi yak krovozmishuvalni i viznala yih rozluchenimi Takozh nevidomo hto same stav iniciatorom rozluchennya Piznye zhittya Povernulasya do dvoru Puatye ta svogo sina Giloma na yakogo mala znachnij vpliv Nezabarom rozpochalasya vijna mizh Anzhu ta Puatu v yakij yiyi kolishnij cholovik Zhoffrua 1053 roku zdobuv peremogu 1058 roku Vilgelm virushiv na novu vijnu proti svogo kolishnogo vitchima jmovirno tomu sho Zhoffrua peredav posag Agnes svoyij novij druzhini Adelgejdi Vilgelm majzhe peremig prote 1058 roku raptovo pomer vid dizenteriyi Jomu uspadkuvav jogo brat Gvido yakij prijnyav dinastichne im ya Vilgelm VIII Molodij graf buv blizkim do Zhoffrua oskilki toj buv yedinim batkom yakogo vin znav Vin pomirivsya z Anzhu prote peremir ya trivalo lishe za zhittya Zhoffrua a pislya jogo smerti Vilgelm bez vagan napav na jogo spadkoyemciv i 1062 roku zavolodiv Sentonzhem Agnes popri povazhnij vik vse she bula duzhe aktivnoyu i podorozhuvala po vsomu Puatu roblyachi pozhertvi monastiryam abo prosto shob vidvidati sina pri dvori Puatye 1062 roku zi svoyeyu dochkoyu imperatriceyu zvernulisya do papi Oleksandra II z prohannyam pro apostolskij zahist monastirya Svyatogo Mikolaya v Puatu Pomerla 10 listopada 1068 roku i pohovana monastiri yakij zasnuvala GenealogiyaPrimitkiFaceted Application of Subject Terminology d Track Q3294867d Track Q846596 Pas L v Genealogics org 2003 d Track Q19847329d Track Q19847326 Constance Brittain Bouchard Sword Miter and Cloister Nobility and the Church in Burgundy 980 1198 Cornell University Press 1987 142 Emma of Blois as Arbiter of Peace and the Politics of Patronage Mickey Abel Reassessing the Roles of Women as Makers of Medieval Art and Architecture ed Therese Martin Brill 2012 854 Penelope D Johnson Equal in Monastic Profession Religious Women in Medieval France University of Chicago Press 1991 195 196 Constance Brittain Bouchard Sword Miter and Cloister Nobility and the Church in Burgundy 980 1198 143 LiteraturaMichel Dillange The Comtes de Poitou Dukes of Aquitaine 778 1204 Geste editions al The Nativity 1995 304p ISBN 2 910919 09 9 Olivier Guillot Count of Anjou and his entourage at XI century Editions Picard Paris 1972 Penelope D Johnson Agnes of Burgundy an eleventh century monastic woman as boss InJournal of Medieval History June 1989 Alfred Richard History of the Counts of Poitou vol 1 Paris 1903 Isabelle Soulard Berger Agnes of Burgundy Duchess of Aquitaine and Countess of Anjou Implement political and religious action 1019 c 1068 In bulletin of the Antiquarian Society of the West vol VI 1er quarter 1992

Дата публікації:
Топ