Автологія

Автоло́гія — слова та вислови у їх прямому (безпосередньому) значенні на відміну від переносного.

В автологічних віршах поети майже не звертаються до тропів.

Українська література завжди, під впливом фольклору, була більш схильна до металогічної мови. До автологічного письма зверталися Є. П. Плужник, Д. Н. Фальківський, Юрій Липа, П. О. Дорошко та ін.

Найбільше в поезії принцип автологічного письма використовував у сюрреалістичних творах поет "Київської школи" Василь Рубан, а в сучасній прозі Григорій Гусейнов.

Література

• Автологія // Мала філологічна енциклопедія / укладачі: Олександр Скопненко, Тетяна Цимбалюк. — Київ : Довіра, 2007. — 478 с. : іл. — . — С. 8.
• Автологія // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — 608 с. — С. 21.
• Автологія // Літературознавчий словник-довідник / Роман Гром'як, Юрій Ковалів та ін. — К. : Академія, 1997. — С. 13—14.
• Лесин В. М. Автологія // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1988. — Т. 1 : А—Г.  — С. 22.

Посилання

• Автологія [ 25 вересня 2020 у Wayback Machine.] // ВУЕ
• Літературознавчий словник-довідник / за ред. Р. Т. Гром’яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — С. 11-12.
• Фундаментальна електронна бібліотека «Російська література та фольклор» [ 3 жовтня 2009 у Wayback Machine.]