Історія Гвінеї

Гвінея належить до країн західної Африки, в які рано проник іслам та почалась європейська колонізація.

Найдавніші часи

Рання історія Гвінеї вивчена мало. Археологічні розкопки свідчать про заселення території Гвінеї в епоху неоліту. Протягом 10 - 12 ст. частина території Гвінеї входила у державні утворення Гана і Малі. Територію Гвінеї населяли різноманітні племена, найбільш численними з яких були мандінка, , сусу.

Колоніальний період

У середині 15 - го ст. на узбережжя Гвінеї прийшли португальці. Вони розпочали процес вивозу місцевого населення в рабство до Європи, а потім і до Америки. Работоргівля на узбережжі Гвінеї тривала до 19-го ст., в результаті чого прибережні райони знелюдніли. У 16 - му ст. в центрі Гвінеї на плато Фута-Джаллон оселились кочівники фульбе. У 20-х рр. 18 -го ст. ісламізована знать фульбе розпочала війну проти дьялонке а також проти фульбе -анімістів з метою навернення їх у іслам. Війна завершилася в основному до кінця 1770-х років. В підсумку війни була створена ранньофеодальна воєнно-теократична держава фульбе імамат Фута-Джаллон. На території Гвінеї існувала також низка дрібних державних утворень (мандінка - в Бонду і Габу, сусу - в областях Соліма, дьялонке - на р. та інші).

У другій половині 19 - го ст. територія Гвінеї була завойована Францією. У 1865-1866 р. був заснований французький форт в районі Боке. У 1882 р. створене володіння Рів'єр дю Сюд. Виділена в окрему колонію - Французька Гвінея у 1894 р.. У 1880 - 1890 -х роках в східній частині Гвінеї існувала держава Васулу на чолі з імамом Саморі. Вона була завойована французами в 1890- х рр. 1896 р. французькі війська окупували Тімбо - столицю Фута-Джаллону. У 1897 р. імамат перейщов під владу Франції.

13 жовтня 1946 р. Фр.Гвінея отримала статус «заморської території» Франції. На референдумі 28 вересня 1958 р. населення проголосувало за незалежність від Франції.

Незалежність

2 жовтня 1958 р. згідно з результатами референдуму, Територіяльна асамблея, перетворена в установчу Національну асамблею, проголосила незалежність Гвінеї. Президентом країни і головою уряду став Ахмед Секу Туре. Він симпатизував соціалізму та встановив авторитарний режим. Після його смерті у 1984 р. новим президентом Гвінеї став Лансана Конте. Він був скинутий в результаті військового перевороту 2008 р. У 2010 р. переміг на президентських виборах і став президентом Альфа Конде.

Спалах гарячки Ебола у 2014 році

Починаючи з липня 2014 року, Гвінея постраждала від найсильнішого зареєстрованого спалаху гарячки Ебола в історії, яка швидко поширилася на сусідні країни Ліберію та Сьєрра-Леоне. Епідемія була завершена до червня 2016 року.

Вибори 2020

У жовтні 2020 року президент Альфа Конде переміг на президентських виборах. Конде перебував при владі з 2010 року і виграв третій термін. Опозиція не визнала результати через звинувачення у шахрайстві. Президент сказав, що конституційний референдум у березні 2020 року дозволив йому балотуватися, попри обмеження у два терміни. Після виборів по всій країні пройшли бурхливі протести.

Державний переворот 2021

5 вересня 2021 року відбулася спроба державного перевороту проти режиму Альфи Конде. Президента Гвінеї Альфа Конде захопили в полон армійські спецпризначенці, а на чолі перевороту став полковник Мамаді Думбуя. 1 жовтня 2021 року полковник Мамаді Думбуя, який очолив державний переворот минулого місяця, склав присягу як тимчасовий президент Гвінеї.

Примітки

1. History of Ebola Disease Outbreaks | History | Ebola (Ebola Virus Disease) | CDC. www.cdc.gov (en-us) . 24 березня 2023. Процитовано 16 травня 2023.
2. . web.archive.org. 8 червня 2016. Архів оригіналу за 8 червня 2016. Процитовано 16 травня 2023.
3. Guinea elections: Alpha Condé wins third term amid violent protests. BBC News (брит.). 23 жовтня 2020. Процитовано 16 травня 2023.
4. Люксіков Михайло (5 вересня 2021). . Український мілітарний портал. Архів оригіналу за 6 вересня 2021. Процитовано 6 вересня 2021.
5. Guinea coup leader sworn in as interim president. www.aljazeera.com (англ.). Процитовано 16 травня 2023.

Джерела

• І.І.Дахно. Країни світу: енциклопедичний довідник. Київ. «МАПА». 2004. - 608с. с.118-119.
• Африка: энциклопедический справочник. Т.1. Москва. «Советская энциклопедия». 1986. - 572с. с.433-434.