Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Ісихасти́чна літерату́ра — напрям літератури, що поширився на межі XIII—XIV ст. після утворення містичного руху раннього християнства — ісихазму. Для нього характерне послідовне дотримання духовних принципів життя Ісуса Христа. Заперечення античної риторики, орнаментального азіанізму супроводжувалося суворими вимогами ригоризму, який підтримувало чернецтво у християнізованому Єгипті IV—VII ст., перейняте прагненням досягти стану «чистого серця», вивільнити його від лихих помислів, що досягається сторазовим повторенням молитви Св. Пархомія: «Господи Ісусе Христе, Сине Божий, помилуй мене, грішного!» Такі жорсткі настанови стали основою релігійно-філософського та літературного напряму XIV ст. у Візантії перед агресією Туреччини та Флорентійською унією, спроб відновити єдину, не роз'єднану церкву, що викликало гостру реакцію у православних колах.
Представники ісихастичної літератури
Григорій Синайський (Синаїт) та Григорій Палама — головні представники цього напряму в перекладній літературі.
Залишилися й дрібні рештки української праці цього напряму: це, наприклад, короткий опис афонського життя, писаний печерським архімандритом Досифеєм (XIV—XV ст.), збережений касіянівською обробкою Патерика (1462 рік). На Афоні працює коло 1431 року переписувач Афанасій Русин тощо. Видатних літературних прибічників ісихазму (як на півночі Ніл Сорський), в Україні не було.
Лише на межі XVI—XVII ст. пізню традицію ісихазму перейняв Іван Вишенський. Шлях до Бога Вишенський знає лише внутрішній, духовний; цей шлях містичний, шлях самоочищення та просвітлення, як його в традиції старої містики знову відкрили афонські «ісихасти»: містик «своє начіння душеносноє очистив . . . і тот сосуд душевний сльозами помив; постом, молитвою, скорбми, бідами, трудом і подвигом вижер, випік і виполеровав, і новоє чистоє насіння богословія посіяв.»
Поширення цього стилю в Україні пов'язане з діяльністю київських митрополитів Кипріяна та Григорія Цамблака.
Поширення ісихастичної літератури на українських землях
Пожвавлення культурних відносин між Україною та південнослов'янськими землями припадає на другу половину XIV — першу половину XV ст. Цей період, що дістав назву другого південнослов'янського впливу, тією чи іншою мірою позначився на духовній культурі українського народу. Хоча кардинально не охопив жодну її галузь. Оскільки українська культура цього часу продовжувала свій розвиток переважно у річищі традиції Київської Русі.
Через посередництво болгар на українських землях поширюється ісихазм. Характерно, що поширення ісихастських ідей у XIV—XV ст. виявлялося не так у появі творів самих теоретиків ісихазму, як у перекладах та переписуванні теологічної літератури, яку рекомендували для читання Григорій Синаїт та Григорій Палама. У другій половині XIV—XV ст. значна частина рукописних збірок, створених в Україні, Білорусі та Росії, містить твори Іоанна Синайського, Ісаака Сирина, Діодоха Фотійського, Симеона Нового Богослова, Ісихія, Максима Сповідника, Василія Великого, Григорія Синайського, Авви Дорофея, Калліста, Ніла Синайського, Псевдо-Діонісія Ареопагіта.
Писання останнього в повному обсязі привіз митрополит Кипріян у копії, яку зробив з південнослов'янського перекладу, здійсненого на Афоні сербським ченцем Ісаєю 1371 р.
З ісихастським рухом і другим південнослов'янським впливом пов'язана й поява «Діоптри» («Душезрительноє зерцало») візантійського ченця Филиппа Монотропа (Пустельника). Найбільш ранні українські списки цього твору датуються другою половиною XIV ст. Твір був перекладений з грецької мови болгарськими ченцями-ісихастами в середині XIV ст. «Діоптра» складається з «Плачу» та досить об'ємного «Діалогу» — розмови Душі-володарки і Плоті-служниці. Плоть відповідає на питання Душі про людську природу. За Филиппом Пустельником — Плоть (Тіло) — знаряддя Душі, її служниця; за плотські гріхи відповідає Душа. Филип Монотроп у «Діоптрі» використав Біблію, твори отців церкви та античних філософів. «Діоптра» широко побутувала на православнослов'янських землях до XIX ст. Саме зацікавленість внутрішнім світом людини, викликана філософією ісихастів, а можливо, й появою передренесансних настроїв, сприяла популярності цього твору в Україні.
Головним осередком ісихастської ідеології в Україні став на деякий час Києво-Печерський монастир. Але на східнослов'янських землях засвоєння ісихазму було переважно практичне: тут користувалися результатами ісихастських диспутів, а вчення як таке не розвивалося. На основі послання печерського архімандрита Досифея до священноінока Пахомія (кінець XIV — початок XV ст.) можна твердити, що популярна серед ісихастів молитва Ісусова («Господи Ісусе Христе, сине Божий, помилуй нас (мя грішнаго)») на той час вже була відома у Києві.
Погляди Григорія Синаїта та Григорія Палами на слово й мову взагалі було покладено в основу так званої Євтимієвої реформи слов'янської писемності та емоційно-експресивного стилю («плетіння словес»), який з кінця XIV ст. почав застосовуватись і в Україні. Основний принцип цього стилю базувався на філософії ісихастів: ті автори, які культивували його, намагалися знайти у матеріальному нематеріальне, виявити християнські істини в усіх галузях життя. Твори, написані в стилі «плетіння словес» помережені окличними реченнями, риторичними запитаннями, внутрішніми монологами, неологізмами, нагромадженням синонімів, епітетів, порівнянь тощо. Ці художньо-стильові засоби надають мовленню підвищеної емоційності й служать абстрагованості викладу. Автори гіперболізують свої почуття, чимало уваги намагаються приділити внутрішньому світу людини. Зауважимо, що формальні показники емоційно-експресивного стилю не були принципово новим явищем в українській писемності. Чимало художньостильових засобів, якими оперували автори XV ст., були відомі письменникам попередніх епох і особливо XII—XIII ст., тобто доби орнаментального стилю, але «плетіння словес» включало також і підвищену увагу до людини та її психології. Саме це явище було тісно пов'язане з ісихазмом і з'явилося лише наприкінці XIV ст.
Емоційно-експресивний стиль виявився переважно у літературі «високих» жанрів — житіях, проповідях і похвальних словах. Поширення цього стилю в Україні пов'язане з діяльністю двох видатних церковних і культурних діячів, болгар за походженням та ісихастів за поглядами — Кипріяна та особливо Григорія Цамблака.
1437 р. митрополитом Київським став грек за походженням Ісидор, відомий здебільшого як церковний діяч, що 1439 р. підписав акт про Ферраро-Флорентійську унію католицької та православної церков. У зв'язку з цією подією Ісидор створює невелике «Посланіє в Лядскую, и в Литовскую, и в НЂмецкую землю, и на всю Русь», у якому викладаються основні положення угоди між представниками двох християнських конфесій. Послання стверджує, що православний і католицький обряди однаково святі, що немає різниці між грецькими і «латинськими» церквами, «понеже обоє то єдино єсть». Оскільки Ісидор навряд чи знав слов'янську мову, то це послання, мабуть, було втілене у літературну форму кимось з його почту у Будині (Буді) 1440 р. Стиль послання — типовий зразок «плетіння словес». Відоме також послання Ісидора до старост і воєвод міста Холма (1440), у якому митрополит просить їх не кривдити священика Бавила. До Ісидорової літературної спадщини належить і ряд творів грецькою мовою.
У XV — першій половині XVI ст. виникає так званий Литовсько-Білоруський літопис, найстарша редакція якого постала у 40-х рр. XV ст. До складу літопису входять декілька цілісних творів, що вирізняються із загального тексту змістом, стилем, а частково й жанровими особливостями. З-поміж них варто виділити повість «О Подольской земли» та «Похвалу о великом князи ВитовтЂ».
Надана істориками назва літопису «Литовсько-Білоруський» відображає орієнтацію на історію Литви і Великого князівства Литовського; з огляду на «західноруську» (тобто білорусько-українську мову) його можна назвати Білорусько-Литовським. Оскільки у той час більшість українських земель входили до складу Великого князівства Литовського, літопис відображає також історичне минуле України, окремі ж його складові частини побудовані на українському матеріалі, участь книжників України в цих випадках дуже ймовірна. До таких складових частин літопису належить згадувана вже оповідь «О Подольской земли», присвячена завоюванню литовськими князями-братами Коріятовичами Українського Поділля у середині XIV ст. Утвердившись на цих землях, князі збудували там ряд міст, заснували фортецю Кам'янець і, як могли, обороняли Поділля від татарських нападів. Коли наймолодший Коріятович — Федір став князювати у своїх володіннях, то відмовився визнавати владу великого литовського князя Вітовта. Останній силою захопив Подільську землю, а Федір знайшов притулок в угорського короля Сигізмунда, що подарував вигнанцю Мукачівську домінію на Закарпатті. Стиль повісті «О Подольской земли» досить простий, позбавлений риторичних прикрас, близький до стилю урядових грамот Великого князівства Литовського.
«Похвала князю Вітовту» — найхудожніший твір, що органічно ввійшов до складу Литовсько-Білоруського літопису. Панегірик було складено не раніше 1428 р. й не пізніше 1430 — року князевої смерті. «Похвала» починається словами, що дуже нагадують вислів з Біблії: «Тайну таити цареву добро єсть, а дела велика государя поведати добро ж єсть. Хочю вам поведати о великом князи Александри, зовемом Витовти Литовском и Руском…». Далі автор, часто вживаючи біблійні вислови і образи, гіперболічно змальовує могутність князя, зовсім не дбаючи про правдивість зображення його діянь. Як і Григорій Цамблак у «Житії Стефана Дечанського», автор «Похвали» ідеалізує свого героя, надаючи йому таких рис, яких князь не мав, використовуючи при цьому звичайний арсенал засобів «плетенія словес». Панегірист не може підібрати слів, щоб гідно розповісти про діяння князя Вітовта, про його силу і хоробрість — для нього це однаково, що людині «испытати высота небЂсная и глубина морская». Могутність князя порівнюється з нестримною у своїй течії річкою, а мудрість його — з невичерпним морем. У своєму захопленні персонажем автор фактично зображує Вітовта найсильнішим володарем Європи: йому підкоряються не тільки польський король Ягайло, а й римський король, московський князь, татарські хани, молдавський господар. І хоча Вітовт поширює свою державу, але з сусідніми країнами живе мирно і приязно.
Головна ідея «Похвали Вітовту» — апологія політичної незалежності Великого князівства Литовського від Польщі, що, безумовно, відповідало інтересам українського і білоруського народів. Невипадково автор вказує, що Вітовт тримав під своєю владою «многия земли, сопроста реку, вся Руская земля».
Незважаючи на те, що «Похвалу» загалом написано у новому для Білорусі та України емоційно-експресивному стилі, у ній відчувається вплив творів Кирила Туровського, зокрема «Слова про розслабленого», фольклору, а також стилю ділових документів, що писалися тоді на землях Великого князівства Литовського.
Риси літературності ділові документи мали нерідко, оскільки «писання для себе» і писання для читачів не було чітко розмежованим. До 1442 р. належить заповіт князя Андрія Володимировича, короткий літературний вступ до якого написав старець Пафнутій (Пахнутій) у Києво-Печерському монастирі. Цей книжник кількома реченнями просто і вправно передав меланхолійні роздуми князя «съ своєю женою и съ своими дЂтками» над могилами родичів і «всЂх святых отцев» про минущість людського життя: "И размыслих на своєм сердци: "колико то гробов, a всЂ тыи жили на сем свЂтЂ, а пошли всЂ къ Богу. И помыслил єсмь: «По малЂ и нам тамо пойти, гдЂ отци и братіа наша…». Ця літературна мініатюра свідчить, що талановитих стилістів не бракувало в Україні й у ті часи.
У XV ст. з'являються нові редакції творів, відомих з часів Київської Русі. 1406 р. тверський єпископ Арсеній, виходець з Києва, укладає так звану Арсеніївську редакцію Києво-Печерського патерика. У ній було змінено структуру збірника, внесено ряд скорочень, включено службу і похвалу Феодосію Печерському, а також оповідь про заснування монастиря. Згодом у Києві виникають так звані Касіянівські редакції Патерика, перша з яких датується 1460 р., а друга — 1462 р. У них вміщено нові статті: ряд літописних звісток та «Слово про перенесення мощей Феодосія Печерського», виклад витримано у хронологічній послідовності, текст збагачено риторичними прикрасами у стилі «плетіння словес». На оформлення тексту мала вплив ораторсько-учительна проза: частини названо «словами», а в їх побудові є спільні риси з проповідями. Провідною ідеєю Касіянівських редакцій є звернення до спадщини Київської Русі та активізація на цій основі місцевого патріотизму, підкреслення значення Києва та Києво-Печерської лаври. Друга Касіянівська редакція «Києво-Печерського патерика», яка неодноразово переписувалася, стала неначе містком між старокиївською духовною літературою і письменством наступних століть.
Внесок митрополита Кипріяна в ісихастичну літературу
За основу своєї редакції «Житія митрополита Петра» (1381) Кипріян узяв «Житіє митрополита Петра», створене 1327 р. невідомим московським книжником. Своє літературне завдання митрополит визначив у короткому вступі, вказавши, що його «Житіє» є похвалою цьому «священноначальнику», оскільки було б дуже «неправедно» «таковаго святителя венець не украшен некако оставити». Доля Кипріяна була дечим подібною до долі Петра: боротьба з іншими кандидатами на митрополію, сутички з супротивниками вже після висвячення на митрополита, переїзд до Москви. «Житіє» автор закінчує похвалою своєму героєві, причому більшу частину похвали Петрові Кипріян присвячує розповіді про власний шлях до митрополичої кафедри. А Петро виступає у ній як патрон і захисник письменника.
Серед інших оригінальних творів Кипріяна варто виділити «Повість про Михайла-Митяя» (1382) — невелике літописне оповідання про те, як московський князь Дмитрій Донськой намагався зробити митрополитом свого ставленика Митяя. Напружені, драматичні й до певної міри авантюрні події повісті розгортаються під час війни Москви з Ордою. У нейтральній, на перший погляд, літописній оповіді простежуються риси памфлету, іронія, певні недомовки та опозиційний до князя політичний підтекст.
Внесок Григорія Цамблака в ісихастичну літературу
Літературна спадщина Григорія Цамблака, одного з найталановитіших письменників слов'янського середньовіччя, охоплює понад 40 творів різних жанрів: житій, похвальних слів, проповідей на різні церковні свята. Твори Григорія відзначаються різноманітністю змісту і вибору образотворчих засобів для втілення думок і почуттів. Не тільки слова, а й сюжети та образи сплітаються в тонке мереживо. У переказах біблійних легенд зустрічаються образи, що вражають силою і глибиною думки, драматизмом, ґрунтовною логічною аргументацією. Під завісою алегорій часто криються численні проблеми, що хвилювали сучасників. Навіть у проповідях, де, на перший погляд, порушено абстрактні загальнохристиянські питання, відчувається публіцистичний струмінь.
Вважається, що в Україні Григорій Цамблак написав «Слово надгробне митрополиту Кипріяну», «Слово похвальне Євфимію Тирновському», п'ять проповідей, визнання віри при посвяченні у митрополити та дві промови, виголошені ним на Констанцькому соборі. «Слово надгробне митрополиту Кипріяну», виголошене у Києві 1409 чи 1410 р., є фактично першим панегіриком, створеним у новому для України емоційно-експресивному стилі. У ньому Григорій не лише використовує традиційні засоби у зображенні свого героя, а й виступає як новатор. Це виявляється у широкому використанні спогадів і особливо в передачі власних почуттів до покійного митрополита, автобіографічних подробиць. Письменник зовсім не використовує самопринизливих формул, як інші середньовічні автори. Натомість всіляко намагається підкреслити близькість до свого духовного батька — Кипріяна, показати читачам, що митрополит всієї Русі прагнув зробити з нього свого наступника. Незважаючи на вимоги тогочасного стилю з його обов'язковою екзальтованістю, у «Слові надгробному Кипріяну» вираз почуття Григорія видається по-справжньому щирим. Автор постійно порівнює діяння Кипріяна з біблійними персонажами, намагаючись провести якомога більше паралелей між митрополитом всієї Русі та біблійними героями.
У створеному між 1415 і 1418 рр. «Похвальному слові Євфимію Тирновському» Григорій Цамблак частково відходить від традиційного для середньовічної літератури образу християнського героя. З одного боку, Євфимій — носій усіх християнських чеснот: смирення, мудрості, благородства, аскетизму, а з другого — це мужня, зухвала, наполеглива людина, патріот, що вболіває за свою країну і народ. 1393 р., коли турецькі війська обложили Тирново, а болгарський цар Іван Шишман утік зі столиці, Євфимій не тільки лишився з народом, а й сміливо з'явився до султана Баязета з вимогою припинити варварське знущання з болгар. Характерно, що діяння Євфимія показано на тлі дійсних історичних подій.
Індивідуалізація персонажів Григорієм Цамблаком, його спроба конкретнішого зображення людини та її внутрішнього світу, релігійна толерантність автора свідчать, що, залишаючись у межах середньовічного світогляду, Григорій був письменником-новатором. У його творчості відчуваються певні гуманістичні тенденції, що вказує на появу передренесансних настроїв у духовному житті України на початку XV ст.
Література
- Чижевський Д. Історія української літератури. — Тернопіль: Фенікс, 1994.
- Літературознавча енциклопедія: У двох томах. Т. 1 / Авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — К.: ВЦ «Академія», 2007. — 608 с. (Енциклопедія ерудита).
Посилання
- Другий південнослов’янський вплив // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 305.
- http://izbornyk.org.ua/istkult2/ikult217.htm [ 13 травня 2013 у Wayback Machine.]
- Прп. Ісихій Єрусалимський до Теодула про Ісусову молитву та пильність [ 5 жовтня 2019 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Isihasti chna literatu ra napryam literaturi sho poshirivsya na mezhi XIII XIV st pislya utvorennya mistichnogo ruhu rannogo hristiyanstva isihazmu Dlya nogo harakterne poslidovne dotrimannya duhovnih principiv zhittya Isusa Hrista Zaperechennya antichnoyi ritoriki ornamentalnogo azianizmu suprovodzhuvalosya suvorimi vimogami rigorizmu yakij pidtrimuvalo chernectvo u hristiyanizovanomu Yegipti IV VII st perejnyate pragnennyam dosyagti stanu chistogo sercya vivilniti jogo vid lihih pomisliv sho dosyagayetsya storazovim povtorennyam molitvi Sv Parhomiya Gospodi Isuse Hriste Sine Bozhij pomiluj mene grishnogo Taki zhorstki nastanovi stali osnovoyu religijno filosofskogo ta literaturnogo napryamu XIV st u Vizantiyi pered agresiyeyu Turechchini ta Florentijskoyu uniyeyu sprob vidnoviti yedinu ne roz yednanu cerkvu sho viklikalo gostru reakciyu u pravoslavnih kolah Predstavniki isihastichnoyi literaturiGrigorij Sinajskij Sinayit ta Grigorij Palama golovni predstavniki cogo napryamu v perekladnij literaturi Zalishilisya j dribni reshtki ukrayinskoyi praci cogo napryamu ce napriklad korotkij opis afonskogo zhittya pisanij pecherskim arhimandritom Dosifeyem XIV XV st zberezhenij kasiyanivskoyu obrobkoyu Paterika 1462 rik Na Afoni pracyuye kolo 1431 roku perepisuvach Afanasij Rusin tosho Vidatnih literaturnih pribichnikiv isihazmu yak na pivnochi Nil Sorskij v Ukrayini ne bulo Lishe na mezhi XVI XVII st piznyu tradiciyu isihazmu perejnyav Ivan Vishenskij Shlyah do Boga Vishenskij znaye lishe vnutrishnij duhovnij cej shlyah mistichnij shlyah samoochishennya ta prosvitlennya yak jogo v tradiciyi staroyi mistiki znovu vidkrili afonski isihasti mistik svoye nachinnya dushenosnoye ochistiv i tot sosud dushevnij slozami pomiv postom molitvoyu skorbmi bidami trudom i podvigom vizher vipik i vipolerovav i novoye chistoye nasinnya bogosloviya posiyav Poshirennya cogo stilyu v Ukrayini pov yazane z diyalnistyu kiyivskih mitropolitiv Kipriyana ta Grigoriya Camblaka Poshirennya isihastichnoyi literaturi na ukrayinskih zemlyahPozhvavlennya kulturnih vidnosin mizh Ukrayinoyu ta pivdennoslov yanskimi zemlyami pripadaye na drugu polovinu XIV pershu polovinu XV st Cej period sho distav nazvu drugogo pivdennoslov yanskogo vplivu tiyeyu chi inshoyu miroyu poznachivsya na duhovnij kulturi ukrayinskogo narodu Hocha kardinalno ne ohopiv zhodnu yiyi galuz Oskilki ukrayinska kultura cogo chasu prodovzhuvala svij rozvitok perevazhno u richishi tradiciyi Kiyivskoyi Rusi Cherez poserednictvo bolgar na ukrayinskih zemlyah poshiryuyetsya isihazm Harakterno sho poshirennya isihastskih idej u XIV XV st viyavlyalosya ne tak u poyavi tvoriv samih teoretikiv isihazmu yak u perekladah ta perepisuvanni teologichnoyi literaturi yaku rekomenduvali dlya chitannya Grigorij Sinayit ta Grigorij Palama U drugij polovini XIV XV st znachna chastina rukopisnih zbirok stvorenih v Ukrayini Bilorusi ta Rosiyi mistit tvori Ioanna Sinajskogo Isaaka Sirina Diodoha Fotijskogo Simeona Novogo Bogoslova Isihiya Maksima Spovidnika Vasiliya Velikogo Grigoriya Sinajskogo Avvi Dorofeya Kallista Nila Sinajskogo Psevdo Dionisiya Areopagita Pisannya ostannogo v povnomu obsyazi priviz mitropolit Kipriyan u kopiyi yaku zrobiv z pivdennoslov yanskogo perekladu zdijsnenogo na Afoni serbskim chencem Isayeyu 1371 r Z isihastskim ruhom i drugim pivdennoslov yanskim vplivom pov yazana j poyava Dioptri Dushezritelnoye zercalo vizantijskogo chencya Filippa Monotropa Pustelnika Najbilsh ranni ukrayinski spiski cogo tvoru datuyutsya drugoyu polovinoyu XIV st Tvir buv perekladenij z greckoyi movi bolgarskimi chencyami isihastami v seredini XIV st Dioptra skladayetsya z Plachu ta dosit ob yemnogo Dialogu rozmovi Dushi volodarki i Ploti sluzhnici Plot vidpovidaye na pitannya Dushi pro lyudsku prirodu Za Filippom Pustelnikom Plot Tilo znaryaddya Dushi yiyi sluzhnicya za plotski grihi vidpovidaye Dusha Filip Monotrop u Dioptri vikoristav Bibliyu tvori otciv cerkvi ta antichnih filosofiv Dioptra shiroko pobutuvala na pravoslavnoslov yanskih zemlyah do XIX st Same zacikavlenist vnutrishnim svitom lyudini viklikana filosofiyeyu isihastiv a mozhlivo j poyavoyu peredrenesansnih nastroyiv spriyala populyarnosti cogo tvoru v Ukrayini Golovnim oseredkom isihastskoyi ideologiyi v Ukrayini stav na deyakij chas Kiyevo Pecherskij monastir Ale na shidnoslov yanskih zemlyah zasvoyennya isihazmu bulo perevazhno praktichne tut koristuvalisya rezultatami isihastskih disputiv a vchennya yak take ne rozvivalosya Na osnovi poslannya pecherskogo arhimandrita Dosifeya do svyashennoinoka Pahomiya kinec XIV pochatok XV st mozhna tverditi sho populyarna sered isihastiv molitva Isusova Gospodi Isuse Hriste sine Bozhij pomiluj nas mya grishnago na toj chas vzhe bula vidoma u Kiyevi Poglyadi Grigoriya Sinayita ta Grigoriya Palami na slovo j movu vzagali bulo pokladeno v osnovu tak zvanoyi Yevtimiyevoyi reformi slov yanskoyi pisemnosti ta emocijno ekspresivnogo stilyu pletinnya sloves yakij z kincya XIV st pochav zastosovuvatis i v Ukrayini Osnovnij princip cogo stilyu bazuvavsya na filosofiyi isihastiv ti avtori yaki kultivuvali jogo namagalisya znajti u materialnomu nematerialne viyaviti hristiyanski istini v usih galuzyah zhittya Tvori napisani v stili pletinnya sloves pomerezheni oklichnimi rechennyami ritorichnimi zapitannyami vnutrishnimi monologami neologizmami nagromadzhennyam sinonimiv epitetiv porivnyan tosho Ci hudozhno stilovi zasobi nadayut movlennyu pidvishenoyi emocijnosti j sluzhat abstragovanosti vikladu Avtori giperbolizuyut svoyi pochuttya chimalo uvagi namagayutsya pridiliti vnutrishnomu svitu lyudini Zauvazhimo sho formalni pokazniki emocijno ekspresivnogo stilyu ne buli principovo novim yavishem v ukrayinskij pisemnosti Chimalo hudozhnostilovih zasobiv yakimi operuvali avtori XV st buli vidomi pismennikam poperednih epoh i osoblivo XII XIII st tobto dobi ornamentalnogo stilyu ale pletinnya sloves vklyuchalo takozh i pidvishenu uvagu do lyudini ta yiyi psihologiyi Same ce yavishe bulo tisno pov yazane z isihazmom i z yavilosya lishe naprikinci XIV st Emocijno ekspresivnij stil viyavivsya perevazhno u literaturi visokih zhanriv zhitiyah propovidyah i pohvalnih slovah Poshirennya cogo stilyu v Ukrayini pov yazane z diyalnistyu dvoh vidatnih cerkovnih i kulturnih diyachiv bolgar za pohodzhennyam ta isihastiv za poglyadami Kipriyana ta osoblivo Grigoriya Camblaka 1437 r mitropolitom Kiyivskim stav grek za pohodzhennyam Isidor vidomij zdebilshogo yak cerkovnij diyach sho 1439 r pidpisav akt pro Ferraro Florentijsku uniyu katolickoyi ta pravoslavnoyi cerkov U zv yazku z ciyeyu podiyeyu Isidor stvoryuye nevelike Poslaniye v Lyadskuyu i v Litovskuyu i v NЂmeckuyu zemlyu i na vsyu Rus u yakomu vikladayutsya osnovni polozhennya ugodi mizh predstavnikami dvoh hristiyanskih konfesij Poslannya stverdzhuye sho pravoslavnij i katolickij obryadi odnakovo svyati sho nemaye riznici mizh greckimi i latinskimi cerkvami ponezhe oboye to yedino yest Oskilki Isidor navryad chi znav slov yansku movu to ce poslannya mabut bulo vtilene u literaturnu formu kimos z jogo pochtu u Budini Budi 1440 r Stil poslannya tipovij zrazok pletinnya sloves Vidome takozh poslannya Isidora do starost i voyevod mista Holma 1440 u yakomu mitropolit prosit yih ne krivditi svyashenika Bavila Do Isidorovoyi literaturnoyi spadshini nalezhit i ryad tvoriv greckoyu movoyu U XV pershij polovini XVI st vinikaye tak zvanij Litovsko Biloruskij litopis najstarsha redakciya yakogo postala u 40 h rr XV st Do skladu litopisu vhodyat dekilka cilisnih tvoriv sho viriznyayutsya iz zagalnogo tekstu zmistom stilem a chastkovo j zhanrovimi osoblivostyami Z pomizh nih varto vidiliti povist O Podolskoj zemli ta Pohvalu o velikom knyazi VitovtЂ Nadana istorikami nazva litopisu Litovsko Biloruskij vidobrazhaye oriyentaciyu na istoriyu Litvi i Velikogo knyazivstva Litovskogo z oglyadu na zahidnorusku tobto bilorusko ukrayinsku movu jogo mozhna nazvati Bilorusko Litovskim Oskilki u toj chas bilshist ukrayinskih zemel vhodili do skladu Velikogo knyazivstva Litovskogo litopis vidobrazhaye takozh istorichne minule Ukrayini okremi zh jogo skladovi chastini pobudovani na ukrayinskomu materiali uchast knizhnikiv Ukrayini v cih vipadkah duzhe jmovirna Do takih skladovih chastin litopisu nalezhit zgaduvana vzhe opovid O Podolskoj zemli prisvyachena zavoyuvannyu litovskimi knyazyami bratami Koriyatovichami Ukrayinskogo Podillya u seredini XIV st Utverdivshis na cih zemlyah knyazi zbuduvali tam ryad mist zasnuvali fortecyu Kam yanec i yak mogli oboronyali Podillya vid tatarskih napadiv Koli najmolodshij Koriyatovich Fedir stav knyazyuvati u svoyih volodinnyah to vidmovivsya viznavati vladu velikogo litovskogo knyazya Vitovta Ostannij siloyu zahopiv Podilsku zemlyu a Fedir znajshov pritulok v ugorskogo korolya Sigizmunda sho podaruvav vignancyu Mukachivsku dominiyu na Zakarpatti Stil povisti O Podolskoj zemli dosit prostij pozbavlenij ritorichnih prikras blizkij do stilyu uryadovih gramot Velikogo knyazivstva Litovskogo Pohvala knyazyu Vitovtu najhudozhnishij tvir sho organichno vvijshov do skladu Litovsko Biloruskogo litopisu Panegirik bulo skladeno ne ranishe 1428 r j ne piznishe 1430 roku knyazevoyi smerti Pohvala pochinayetsya slovami sho duzhe nagaduyut visliv z Bibliyi Tajnu taiti carevu dobro yest a dela velika gosudarya povedati dobro zh yest Hochyu vam povedati o velikom knyazi Aleksandri zovemom Vitovti Litovskom i Ruskom Dali avtor chasto vzhivayuchi biblijni vislovi i obrazi giperbolichno zmalovuye mogutnist knyazya zovsim ne dbayuchi pro pravdivist zobrazhennya jogo diyan Yak i Grigorij Camblak u Zhitiyi Stefana Dechanskogo avtor Pohvali idealizuye svogo geroya nadayuchi jomu takih ris yakih knyaz ne mav vikoristovuyuchi pri comu zvichajnij arsenal zasobiv pleteniya sloves Panegirist ne mozhe pidibrati sliv shob gidno rozpovisti pro diyannya knyazya Vitovta pro jogo silu i horobrist dlya nogo ce odnakovo sho lyudini ispytati vysota nebЂsnaya i glubina morskaya Mogutnist knyazya porivnyuyetsya z nestrimnoyu u svoyij techiyi richkoyu a mudrist jogo z nevicherpnim morem U svoyemu zahoplenni personazhem avtor faktichno zobrazhuye Vitovta najsilnishim volodarem Yevropi jomu pidkoryayutsya ne tilki polskij korol Yagajlo a j rimskij korol moskovskij knyaz tatarski hani moldavskij gospodar I hocha Vitovt poshiryuye svoyu derzhavu ale z susidnimi krayinami zhive mirno i priyazno Golovna ideya Pohvali Vitovtu apologiya politichnoyi nezalezhnosti Velikogo knyazivstva Litovskogo vid Polshi sho bezumovno vidpovidalo interesam ukrayinskogo i biloruskogo narodiv Nevipadkovo avtor vkazuye sho Vitovt trimav pid svoyeyu vladoyu mnogiya zemli soprosta reku vsya Ruskaya zemlya Nezvazhayuchi na te sho Pohvalu zagalom napisano u novomu dlya Bilorusi ta Ukrayini emocijno ekspresivnomu stili u nij vidchuvayetsya vpliv tvoriv Kirila Turovskogo zokrema Slova pro rozslablenogo folkloru a takozh stilyu dilovih dokumentiv sho pisalisya todi na zemlyah Velikogo knyazivstva Litovskogo Risi literaturnosti dilovi dokumenti mali neridko oskilki pisannya dlya sebe i pisannya dlya chitachiv ne bulo chitko rozmezhovanim Do 1442 r nalezhit zapovit knyazya Andriya Volodimirovicha korotkij literaturnij vstup do yakogo napisav starec Pafnutij Pahnutij u Kiyevo Pecherskomu monastiri Cej knizhnik kilkoma rechennyami prosto i vpravno peredav melanholijni rozdumi knyazya s svoyeyu zhenoyu i s svoimi dЂtkami nad mogilami rodichiv i vsЂh svyatyh otcev pro minushist lyudskogo zhittya I razmyslih na svoyem serdci koliko to grobov a vsЂ tyi zhili na sem svЂtЂ a poshli vsЂ k Bogu I pomyslil yesm Po malЂ i nam tamo pojti gdЂ otci i bratia nasha Cya literaturna miniatyura svidchit sho talanovitih stilistiv ne brakuvalo v Ukrayini j u ti chasi U XV st z yavlyayutsya novi redakciyi tvoriv vidomih z chasiv Kiyivskoyi Rusi 1406 r tverskij yepiskop Arsenij vihodec z Kiyeva ukladaye tak zvanu Arseniyivsku redakciyu Kiyevo Pecherskogo paterika U nij bulo zmineno strukturu zbirnika vneseno ryad skorochen vklyucheno sluzhbu i pohvalu Feodosiyu Pecherskomu a takozh opovid pro zasnuvannya monastirya Zgodom u Kiyevi vinikayut tak zvani Kasiyanivski redakciyi Paterika persha z yakih datuyetsya 1460 r a druga 1462 r U nih vmisheno novi statti ryad litopisnih zvistok ta Slovo pro perenesennya moshej Feodosiya Pecherskogo viklad vitrimano u hronologichnij poslidovnosti tekst zbagacheno ritorichnimi prikrasami u stili pletinnya sloves Na oformlennya tekstu mala vpliv oratorsko uchitelna proza chastini nazvano slovami a v yih pobudovi ye spilni risi z propovidyami Providnoyu ideyeyu Kasiyanivskih redakcij ye zvernennya do spadshini Kiyivskoyi Rusi ta aktivizaciya na cij osnovi miscevogo patriotizmu pidkreslennya znachennya Kiyeva ta Kiyevo Pecherskoyi lavri Druga Kasiyanivska redakciya Kiyevo Pecherskogo paterika yaka neodnorazovo perepisuvalasya stala nenache mistkom mizh starokiyivskoyu duhovnoyu literaturoyu i pismenstvom nastupnih stolit Vnesok mitropolita Kipriyana v isihastichnu literaturuZa osnovu svoyeyi redakciyi Zhitiya mitropolita Petra 1381 Kipriyan uzyav Zhitiye mitropolita Petra stvorene 1327 r nevidomim moskovskim knizhnikom Svoye literaturne zavdannya mitropolit viznachiv u korotkomu vstupi vkazavshi sho jogo Zhitiye ye pohvaloyu comu svyashennonachalniku oskilki bulo b duzhe nepravedno takovago svyatitelya venec ne ukrashen nekako ostaviti Dolya Kipriyana bula dechim podibnoyu do doli Petra borotba z inshimi kandidatami na mitropoliyu sutichki z suprotivnikami vzhe pislya visvyachennya na mitropolita pereyizd do Moskvi Zhitiye avtor zakinchuye pohvaloyu svoyemu geroyevi prichomu bilshu chastinu pohvali Petrovi Kipriyan prisvyachuye rozpovidi pro vlasnij shlyah do mitropolichoyi kafedri A Petro vistupaye u nij yak patron i zahisnik pismennika Sered inshih originalnih tvoriv Kipriyana varto vidiliti Povist pro Mihajla Mityaya 1382 nevelike litopisne opovidannya pro te yak moskovskij knyaz Dmitrij Donskoj namagavsya zrobiti mitropolitom svogo stavlenika Mityaya Napruzheni dramatichni j do pevnoyi miri avantyurni podiyi povisti rozgortayutsya pid chas vijni Moskvi z Ordoyu U nejtralnij na pershij poglyad litopisnij opovidi prostezhuyutsya risi pamfletu ironiya pevni nedomovki ta opozicijnij do knyazya politichnij pidtekst Vnesok Grigoriya Camblaka v isihastichnu literaturuLiteraturna spadshina Grigoriya Camblaka odnogo z najtalanovitishih pismennikiv slov yanskogo serednovichchya ohoplyuye ponad 40 tvoriv riznih zhanriv zhitij pohvalnih sliv propovidej na rizni cerkovni svyata Tvori Grigoriya vidznachayutsya riznomanitnistyu zmistu i viboru obrazotvorchih zasobiv dlya vtilennya dumok i pochuttiv Ne tilki slova a j syuzheti ta obrazi splitayutsya v tonke merezhivo U perekazah biblijnih legend zustrichayutsya obrazi sho vrazhayut siloyu i glibinoyu dumki dramatizmom gruntovnoyu logichnoyu argumentaciyeyu Pid zavisoyu alegorij chasto kriyutsya chislenni problemi sho hvilyuvali suchasnikiv Navit u propovidyah de na pershij poglyad porusheno abstraktni zagalnohristiyanski pitannya vidchuvayetsya publicistichnij strumin Vvazhayetsya sho v Ukrayini Grigorij Camblak napisav Slovo nadgrobne mitropolitu Kipriyanu Slovo pohvalne Yevfimiyu Tirnovskomu p yat propovidej viznannya viri pri posvyachenni u mitropoliti ta dvi promovi vigolosheni nim na Konstanckomu sobori Slovo nadgrobne mitropolitu Kipriyanu vigoloshene u Kiyevi 1409 chi 1410 r ye faktichno pershim panegirikom stvorenim u novomu dlya Ukrayini emocijno ekspresivnomu stili U nomu Grigorij ne lishe vikoristovuye tradicijni zasobi u zobrazhenni svogo geroya a j vistupaye yak novator Ce viyavlyayetsya u shirokomu vikoristanni spogadiv i osoblivo v peredachi vlasnih pochuttiv do pokijnogo mitropolita avtobiografichnih podrobic Pismennik zovsim ne vikoristovuye samoprinizlivih formul yak inshi serednovichni avtori Natomist vsilyako namagayetsya pidkresliti blizkist do svogo duhovnogo batka Kipriyana pokazati chitacham sho mitropolit vsiyeyi Rusi pragnuv zrobiti z nogo svogo nastupnika Nezvazhayuchi na vimogi togochasnogo stilyu z jogo obov yazkovoyu ekzaltovanistyu u Slovi nadgrobnomu Kipriyanu viraz pochuttya Grigoriya vidayetsya po spravzhnomu shirim Avtor postijno porivnyuye diyannya Kipriyana z biblijnimi personazhami namagayuchis provesti yakomoga bilshe paralelej mizh mitropolitom vsiyeyi Rusi ta biblijnimi geroyami U stvorenomu mizh 1415 i 1418 rr Pohvalnomu slovi Yevfimiyu Tirnovskomu Grigorij Camblak chastkovo vidhodit vid tradicijnogo dlya serednovichnoyi literaturi obrazu hristiyanskogo geroya Z odnogo boku Yevfimij nosij usih hristiyanskih chesnot smirennya mudrosti blagorodstva asketizmu a z drugogo ce muzhnya zuhvala napolegliva lyudina patriot sho vbolivaye za svoyu krayinu i narod 1393 r koli turecki vijska oblozhili Tirnovo a bolgarskij car Ivan Shishman utik zi stolici Yevfimij ne tilki lishivsya z narodom a j smilivo z yavivsya do sultana Bayazeta z vimogoyu pripiniti varvarske znushannya z bolgar Harakterno sho diyannya Yevfimiya pokazano na tli dijsnih istorichnih podij Individualizaciya personazhiv Grigoriyem Camblakom jogo sproba konkretnishogo zobrazhennya lyudini ta yiyi vnutrishnogo svitu religijna tolerantnist avtora svidchat sho zalishayuchis u mezhah serednovichnogo svitoglyadu Grigorij buv pismennikom novatorom U jogo tvorchosti vidchuvayutsya pevni gumanistichni tendenciyi sho vkazuye na poyavu peredrenesansnih nastroyiv u duhovnomu zhitti Ukrayini na pochatku XV st LiteraturaChizhevskij D Istoriya ukrayinskoyi literaturi Ternopil Feniks 1994 Literaturoznavcha enciklopediya U dvoh tomah T 1 Avt uklad Yu I Kovaliv K VC Akademiya 2007 608 s Enciklopediya erudita PosilannyaDrugij pivdennoslov yanskij vpliv Literaturoznavcha enciklopediya u 2 t avt uklad Yu I Kovaliv Kiyiv VC Akademiya 2007 T 1 A L S 305 http izbornyk org ua istkult2 ikult217 htm 13 travnya 2013 u Wayback Machine Prp Isihij Yerusalimskij do Teodula pro Isusovu molitvu ta pilnist 5 zhovtnya 2019 u Wayback Machine