Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Іона в миру Іван Михайлович Вуколов 16 лютого 1862 село Ришкове Дмитровський повіт Орловська губернія не раніше 1913 арх

Іона Вуколов (єпископ)

Іона Вуколов (єпископ)

Іона (в миру Іван Михайлович Вуколов; 16 лютого 1862, село Ришкове, Дмитровський повіт, Орловська губернія — не раніше 1913) — архімандрит Російської православної церкви, педагог і письменник.

Іона Вуколов
Настоятель російської посольської церкви в Константинополі
17 лютого 1899 — 26 липня 1913
Попередник:
Наступник: Ювеналій Машковський
Ректор Володимирської духовної семінарії
7 лютого 1898 — 17 лютого 1899
Попередник: Никон Софійський
Наступник: Євгеній Бережков
Ректор Катеринославської духовної семінарії
1896 — 1898
Попередник: Михаїл Знаменський
Наступник: Агапіт Вишневський
 
Альма-матер: Київська духовна академія
Діяльність: священнослужитель
Ім'я при народженні: Іван Вуколов
Народження: 16 (28) лютого 1862
село Ришкове, Дмитровський повіт, Орловська губернія (нині Желєзногорський район Орловської області, Росія)
Смерть: не раніше 1913
Священство: 26 липня 1887
Чернецтво: 24 липня 1893
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вуколов.

Біографія

Народився 16 лютого 1862 року в селі Ришково Дмитровського повіту Орловської губернії (нині Желєзногорський район Орловської області) в родині сільського священика.

Навчався в 1-му Орловському духовному училищі. В 1882 році зі званням студента закінчив Орловську духовну семінарію і призначений сільським учителем в Орловській губернії.

26 липня 1887 року висвячений на священника і призначений священиком до Микільської церкви села Бакланове в Орловському повіті Орловської губернії, де прослужив три роки.

У 1890 році вступив до Київської духовної академії, де 24 липня року прийняв чернечий постриг з ім'ям Іона.

У 1894 році закінчив Київську духовну академію зі ступенем кандидата богослов'я за твір «Учительне євангеліє Кирила Транквіліон-Ставровецького». Даний твір не був опублікований.

24 вересня 1894 року був призначений інспектором Санкт-Петербурзької духовної семінарії з возведенням у сан архімандрита .

У серпні 1896 року призначений ректором Катеринославської духовної семінарії. Під час перебування ректором Катеринославської семінарії анонімно надрукував брошуру «Ставлення християнства до науки, держави і культури з погляду православного християнина». Ця брошура не звернула на себе нічиєї уваги.

7 лютого 1898 року призначений ректором Володимирської духовної семінарії.

Указом Святійшого синоду від 17 лютого 1899 року призначений настоятелем російського посольського храму в Константинополі.

Був грекофілом. Він був схильний ідеалізувати грецьке церковне життя і вважав, що для Росії було б корисно прийняти східний досвід навіть в таких речах, як скорочення богослужінь і модернізація літургійної мови. Він підтримував безпроцентну грошову допомогу грецьким школам, церквам і монастирям. На відміну від прослов'янського посла І. О. Зінов'єва, Архімандрит Іона був прихильником грецького духовенства і практики грецької православної церкви. Протистояння архімандрита Іони Вуколова послу І. О. Зинов'єву, сповнене сварок і образ на особистому ґрунті, є відображенням як неузгодженості позицій МЗС і Святійшого Синоду, так і протиборства двох напрямків російської політики — прослов'янської і російської імперської з боку посла і директора Російського археологічного інституту в Константинополі Ф. І. Успенського і прогрецької в особі архімандрита Іони. Інтерес Росії на православному Сході розумівся по-різному і призводив до непорозумінь та відкритих конфліктів.

Опублікував у «Церковних відомостях» і в «Повідомленнях палестинського товариства» кілька статей-листів про церковні справи Православного Сходу під загальною назвою «Світло зі Сходу». Ці статті вийшли згодом окремою книжкою, яка звернула на себе увагу багатьох: відгуки про неї з'явилися в грецьких, французьких, англійських, італійських та інших іноземних церковних журналах .

Після відходу на спокій 26 липня 1913 року, архімандрит Іона поселився у своєму будинку в районі Галата, поблизу храму-пам'ятника в Сан-Стефано, настоятелем якого він після цього був. Російський уряд призначив йому пенсію в розмірі 1000 рублів на рік.

У 1914 році турецькою владою церква в Сан-Стефано була закрита і знесена , а подальша доля архімандрита Іони залишається невідомою.

Публікації

  • Розповіді абіссінця. Київ: Тип. Г. Т. Корчак-Новицького, 1893. 40 стр.
  • Ставлення християнства до науки, держави і культури з погляду православного християнина. — Катеринослав: Т-во «Друкарня С. П. Яковлева», 1898. — 85 с. (під псевдонімом Священноцерковнослужитель)
  • Світло зі Сходу: Листи архім. Іони, настоятеля посольськ. церкви в Константинополі, про церковні справи православного Сходу. Вип. 1 Санкт-Петербург: Т-во «Друкарня С. П. Яковлева», 1903—1910
  • До питання про поєднання церков: лист з Константинополя. — Санкт-Петербург: Тип. В. Ф. Кіршбаум, 1908. — 19 стор.
  • Герої віри. До питання про сучасне становище християн в Туреччині — Санкт-Петербург, 1910
  • Протестантська пропаганда серед православних християн Сходу: У дод .: Англіканська церква і грецький Схід. — Санкт-Петербург: Тип. В. Ф. Кіршбаум, 1911. — 34 с.
  • Свята гора Афон: Побут ченців на Афоні і міжцерковне знання Св. Гори. Санкт-Петербург: Тип. В. Ф. Кіршбаум, 1911
  • Папський престол і православний Схід: Нариси і етюди з питання про сучасне відношенні Риму до Росії і Близ. Сходу. Санкт-Петербург: тип. М. Меркушева, 1913. 126 с.

Примітки

  1. ВУКОЛОВ Иван Михайлович, архимандрит ИОНА // Биографический словарь выпускников Киевской духовной академии. 1819—1920-е гг. Т.1: А-Й. Киев, 2014. — С. 317
  2. Вуколов Иван Михайлович, архімандрит ИОНА // Біографічний словник випускників Київської духовної академії. 1819—1920 рр. Т.1: А-Й. Київ, 2014. — C. 317
  3. История Владимирской духовной семинарии. — Москва : Печатня А. И. Снегиревой, 1902. — Т. 2. — С. 286.
  4. . Архів оригіналу за 6 січня 2015. Процитовано 28 січня 2019.
  5. С. И. Маслов Кирилл Транквиллион-Ставровецкий и его литературная деятельность: опыт историко-литературной монографии на «Google Books»
  6. Lora Gerd Russian Policy in the Orthodox East: The Patriarchate of Constantinople (1878-1914) на «Google Books»
  7. «Константинопольский Патриархат и Россия. 1901—1914». Российская академия наук, Санкт-Петербургский институт истории, Греческий институт Филологического факультет СПб ГУ. — Москва: Индрик, 2012. —  — 320 стр.
  8. Шкаровский М. В. Русские церковные общины на территории Турции (Османской империи) в XVIII—XX веках // Вестник церковной истории. 2014. — № 1-2 (33-34). — С. 176—230.
  9. . Архів оригіналу за 9 листопада 2013. Процитовано 28 січня 2019.

Посилання

  • Иона Вуколов [ 29 січня 2019 у Wayback Machine.] // Новый Энциклопедический Словарь (1910—1916 гг.).

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Iona v miru Ivan Mihajlovich Vukolov 16 lyutogo 1862 selo Rishkove Dmitrovskij povit Orlovska guberniya ne ranishe 1913 arhimandrit Rosijskoyi pravoslavnoyi cerkvi pedagog i pismennik Iona Vukolov Nastoyatel rosijskoyi posolskoyi cerkvi v Konstantinopoli 17 lyutogo 1899 26 lipnya 1913 Poperednik Nastupnik Yuvenalij Mashkovskij Rektor Volodimirskoyi duhovnoyi seminariyi 7 lyutogo 1898 17 lyutogo 1899 Poperednik Nikon Sofijskij Nastupnik Yevgenij Berezhkov Rektor Katerinoslavskoyi duhovnoyi seminariyi 1896 1898 Poperednik Mihayil Znamenskij Nastupnik Agapit Vishnevskij Alma mater Kiyivska duhovna akademiya Diyalnist svyashennosluzhitel Im ya pri narodzhenni Ivan Vukolov Narodzhennya 16 28 lyutogo 1862 selo Rishkove Dmitrovskij povit Orlovska guberniya nini Zhelyeznogorskij rajon Orlovskoyi oblasti Rosiya Smert ne ranishe 1913 Svyashenstvo 26 lipnya 1887 Chernectvo 24 lipnya 1893 U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Vukolov BiografiyaNarodivsya 16 lyutogo 1862 roku v seli Rishkovo Dmitrovskogo povitu Orlovskoyi guberniyi nini Zhelyeznogorskij rajon Orlovskoyi oblasti v rodini silskogo svyashenika Navchavsya v 1 mu Orlovskomu duhovnomu uchilishi V 1882 roci zi zvannyam studenta zakinchiv Orlovsku duhovnu seminariyu i priznachenij silskim uchitelem v Orlovskij guberniyi 26 lipnya 1887 roku visvyachenij na svyashennika i priznachenij svyashenikom do Mikilskoyi cerkvi sela Baklanove v Orlovskomu poviti Orlovskoyi guberniyi de prosluzhiv tri roki U 1890 roci vstupiv do Kiyivskoyi duhovnoyi akademiyi de 24 lipnya roku prijnyav chernechij postrig z im yam Iona U 1894 roci zakinchiv Kiyivsku duhovnu akademiyu zi stupenem kandidata bogoslov ya za tvir Uchitelne yevangeliye Kirila Trankvilion Stavroveckogo Danij tvir ne buv opublikovanij 24 veresnya 1894 roku buv priznachenij inspektorom Sankt Peterburzkoyi duhovnoyi seminariyi z vozvedennyam u san arhimandrita U serpni 1896 roku priznachenij rektorom Katerinoslavskoyi duhovnoyi seminariyi Pid chas perebuvannya rektorom Katerinoslavskoyi seminariyi anonimno nadrukuvav broshuru Stavlennya hristiyanstva do nauki derzhavi i kulturi z poglyadu pravoslavnogo hristiyanina Cya broshura ne zvernula na sebe nichiyeyi uvagi 7 lyutogo 1898 roku priznachenij rektorom Volodimirskoyi duhovnoyi seminariyi Ukazom Svyatijshogo sinodu vid 17 lyutogo 1899 roku priznachenij nastoyatelem rosijskogo posolskogo hramu v Konstantinopoli Buv grekofilom Vin buv shilnij idealizuvati grecke cerkovne zhittya i vvazhav sho dlya Rosiyi bulo b korisno prijnyati shidnij dosvid navit v takih rechah yak skorochennya bogosluzhin i modernizaciya liturgijnoyi movi Vin pidtrimuvav bezprocentnu groshovu dopomogu greckim shkolam cerkvam i monastiryam Na vidminu vid proslov yanskogo posla I O Zinov yeva Arhimandrit Iona buv prihilnikom greckogo duhovenstva i praktiki greckoyi pravoslavnoyi cerkvi Protistoyannya arhimandrita Ioni Vukolova poslu I O Zinov yevu spovnene svarok i obraz na osobistomu grunti ye vidobrazhennyam yak neuzgodzhenosti pozicij MZS i Svyatijshogo Sinodu tak i protiborstva dvoh napryamkiv rosijskoyi politiki proslov yanskoyi i rosijskoyi imperskoyi z boku posla i direktora Rosijskogo arheologichnogo institutu v Konstantinopoli F I Uspenskogo i progreckoyi v osobi arhimandrita Ioni Interes Rosiyi na pravoslavnomu Shodi rozumivsya po riznomu i prizvodiv do neporozumin ta vidkritih konfliktiv Opublikuvav u Cerkovnih vidomostyah i v Povidomlennyah palestinskogo tovaristva kilka statej listiv pro cerkovni spravi Pravoslavnogo Shodu pid zagalnoyu nazvoyu Svitlo zi Shodu Ci statti vijshli zgodom okremoyu knizhkoyu yaka zvernula na sebe uvagu bagatoh vidguki pro neyi z yavilisya v greckih francuzkih anglijskih italijskih ta inshih inozemnih cerkovnih zhurnalah Pislya vidhodu na spokij 26 lipnya 1913 roku arhimandrit Iona poselivsya u svoyemu budinku v rajoni Galata poblizu hramu pam yatnika v San Stefano nastoyatelem yakogo vin pislya cogo buv Rosijskij uryad priznachiv jomu pensiyu v rozmiri 1000 rubliv na rik U 1914 roci tureckoyu vladoyu cerkva v San Stefano bula zakrita i znesena a podalsha dolya arhimandrita Ioni zalishayetsya nevidomoyu PublikaciyiRozpovidi abissincya Kiyiv Tip G T Korchak Novickogo 1893 40 str Stavlennya hristiyanstva do nauki derzhavi i kulturi z poglyadu pravoslavnogo hristiyanina Katerinoslav T vo Drukarnya S P Yakovleva 1898 85 s pid psevdonimom Svyashennocerkovnosluzhitel Svitlo zi Shodu Listi arhim Ioni nastoyatelya posolsk cerkvi v Konstantinopoli pro cerkovni spravi pravoslavnogo Shodu Vip 1 Sankt Peterburg T vo Drukarnya S P Yakovleva 1903 1910 Do pitannya pro poyednannya cerkov list z Konstantinopolya Sankt Peterburg Tip V F Kirshbaum 1908 19 stor Geroyi viri Do pitannya pro suchasne stanovishe hristiyan v Turechchini Sankt Peterburg 1910 Protestantska propaganda sered pravoslavnih hristiyan Shodu U dod Anglikanska cerkva i greckij Shid Sankt Peterburg Tip V F Kirshbaum 1911 34 s Svyata gora Afon Pobut chenciv na Afoni i mizhcerkovne znannya Sv Gori Sankt Peterburg Tip V F Kirshbaum 1911 Papskij prestol i pravoslavnij Shid Narisi i etyudi z pitannya pro suchasne vidnoshenni Rimu do Rosiyi i Bliz Shodu Sankt Peterburg tip M Merkusheva 1913 126 s PrimitkiVUKOLOV Ivan Mihajlovich arhimandrit IONA Biograficheskij slovar vypusknikov Kievskoj duhovnoj akademii 1819 1920 e gg T 1 A J Kiev 2014 S 317 Vukolov Ivan Mihajlovich arhimandrit IONA Biografichnij slovnik vipusknikiv Kiyivskoyi duhovnoyi akademiyi 1819 1920 rr T 1 A J Kiyiv 2014 C 317 Istoriya Vladimirskoj duhovnoj seminarii Moskva Pechatnya A I Snegirevoj 1902 T 2 S 286 Arhiv originalu za 6 sichnya 2015 Procitovano 28 sichnya 2019 S I Maslov Kirill Trankvillion Stavroveckij i ego literaturnaya deyatelnost opyt istoriko literaturnoj monografii na Google Books Lora Gerd Russian Policy in the Orthodox East The Patriarchate of Constantinople 1878 1914 na Google Books Konstantinopolskij Patriarhat i Rossiya 1901 1914 Rossijskaya akademiya nauk Sankt Peterburgskij institut istorii Grecheskij institut Filologicheskogo fakultet SPb GU Moskva Indrik 2012 ISBN 978 5 91674 233 6 320 str Shkarovskij M V Russkie cerkovnye obshiny na territorii Turcii Osmanskoj imperii v XVIII XX vekah Vestnik cerkovnoj istorii 2014 1 2 33 34 S 176 230 Arhiv originalu za 9 listopada 2013 Procitovano 28 sichnya 2019 PosilannyaIona Vukolov 29 sichnya 2019 u Wayback Machine Novyj Enciklopedicheskij Slovar 1910 1916 gg

Дата публікації:
Топ