Єнікальський маяк

Єнікальський маяк — маяк, розташований на мисі Фонар — найсхіднішій точці Кримського півострова — біля входу в Керченську протоку з Азовського моря. Неподалік від маяка є обеліск, встановлений на згадку про воїнів, полеглих у боях за визволення Керчі в роки Німецько-радянської війни. Найближчий до маяка населений пункт — селище Підмаячне.

Єнікальський маяк

Розташування	45°23′08″ пн. ш. 36°38′17″ сх. д. / 45.3854909° пн. ш. 36.6380739° сх. д. / 45.3854909; 36.6380739
Збудований	1820
Введений в експлуатацію	1953
Автоматизований	1953
^[en]	Fl WR 12s
Номер ^[en]	E5422
Номер NGA	113-18560
Номер ^[en]	UKR009
Єнікальський маяк у Вікісховищі

Історія

Сучасна оптика поруди

Середина маякової башти

Перша згадка про маяковоі вогні на мисі Фонар наводяться в периплах Скілака, датованих 350 роком до н. е.

У 1820 році для забезпечення проходу кораблів через Керченську протоку був побудований маяк, названий Єнікальським — по імені фортеці Єнікале, що знаходилася в 5 км південніше. Джерелом світла служили 12 ґнотових ламп на суріпцевій олії.

Доглядачем маяка в ті роки зазвичай призначали відставного офіцера, а в служителі йшли місцеві жителі, вони чистили маяк, прибирали і проводили дрібний ремонт.

У 1861 році на маяку встановили френелівський оптичний апарат з керосино-ґнотовим освітленням. Такі оптичні апарати в той час вміли виробляти лише Франція і Велика Британія, тому апаратура для Єнікальського маяка була закуплена за кордоном, загальна вартість обладнання склала близько 200 тис. руб. З 1898 року на Єнікальському маяку стали використовувати керосино-калильний апарат.

До війни маяк був найстарішим в Криму. У 1941 році доглядач маяка Михайло Миколайович Єгоров евакуював апаратуру маяка на таманський берег. У травні 1942 року батареї 571-го окремого зенітного артилерійського дивізіону тримали оборону проти наступаючих в районі маяка німецьких танків. Старший червонофлотець Олександр Філімонов коригував вогонь радянських батарей. При появі німецьких танків над маяком підняли прапор, що викликав вогонь з коси Чушка. Маяк був зруйнований снарядами, обложені в маяку гідрографи, які забезпечували переправу відступаючої Червоної армії, загинули. У 1943 році маяк відновив освітлення тимчасовим ліхтарем, встановленим на руїнах вежі. Після звільнення Керчі в 1944 році апаратуру маяка привезли назад. У 1946 році на місці зруйнованого маяка поставили тимчасову дерев'яну вежу висотою 20 метрів з ліхтарною спорудою нагорі.

У 1953 році побудована сучасна кам'яна вежа маяка, споруджено маяково-технічний будинок, де встановлені дизель-електричні агрегати і стаціонарна акумуляторна батарея. Старий світлооптичний апарат був змонтований з новим джерелом світла — електричною лампою. У 1957 році встановлена більш досконала оптична система ЕМВ-3.

У 2002 році на Єнікальському маяку встановили контрольно-коригуючу станцію морської диференціальної підсистеми ГЛОНАСС-GPS.

Поряд розташований пункт технічного спостереження. На час окупації Криму Росією окупаційною адміністрацією пункт передано прикордонній службі Росії.

Примітки

1. Еникальский маяк, Керчь. «Все маяки Украины». Архів оригіналу за 13 липня 2012. Процитовано 31 серпня 2015.
2. Свет в Керченском проливе. «Моряк». Архів оригіналу за 7 квітня 2012. Процитовано 31 серпня 2015.
3. Эскин Борис. . «Графская пристань». Архів оригіналу за 14 серпня 2011. Процитовано 31 серпня 2015.
4. Мыс Фонарь. «Ai-Petri.info — путеводитель по Крыму». Архів оригіналу за 7 квітня 2012. Процитовано 18 лютого 2019.
5. . Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 23 квітня 2021.