Ґотгольд Айзенштайн

Фердинанд Ґотгольд Макс Айзенштайн (16 квітня 1823, Берлін — 11 жовтня 1852, Берлін) — німецький математик, який займався теорією чисел та теорією еліптичних функцій.

Ґотгольд Айзенштайн
нім. Ferdinand Gotthold Max Eisenstein
Народився	16 квітня 1823(1823-04-16)^[1]^[2]^[3] Берлін, Німецький союз
Помер	11 жовтня 1852(1852-10-11)^[1]^[2]^[3](29 років) Берлін, Німецький союз ·туберкульоз
Країна	Королівство Пруссія
Діяльність	математик
Галузь	теорія чисел, математика, арифметика^[4], математичний аналіз^[4], функція^[4] і Еліптична функція^[4]
Alma mater	HU Berlin і Вроцлавський університет^[5]
Науковий керівник	Ернст Едуард Куммер, Йоганн Петер Густав Лежен-Діріхле і ^d^[5]
Відомі учні	Бернгард Ріман
Знання мов	німецька^[4]
Заклад	HU Berlin
Членство	Прусська академія наук і Геттінгенська академія наук
Нагороди	^d
Медіафайли у Вікісховищі

Походження й молодість

Народився у сім'ї купця Йогана Айзенштайна (1791—1875), народженого у Данцигу, та Гелени Полак (1799—1876), народженої у Берліні. У шестирічному віці відчув цікавість до математики, яка була пробудження знайомим сім'ї. Крім того, грав на фортеп'яно та компонував музику. Після початкової школи, через слабке здоров'я, навчався в інтернаті за межами Берліна у Шарлотенбурзі. Починаючи з 1840 року відвідував лекції Діріхле у Берлінському Університеті. 1840 року батько переїхав до Британії, влітку 1842 року за ним рушили й матір з сином. У Дубліні познайомився із Вільямом Гамільтоном, який передав йому свою роботу для публікації у Берліні. У червні 1843 року Айзенштайн повертається у Берлін й у жовтні вступає до Берлінського Університету.

Навчання

Вже у січні 1844 року подав до публікації свою власну роботу про кубічні форми від двох змінних у журнал Леопольда Креле, в якому була згодом опублікована більшість його робіт. Через Леопольда Креле у березні 1844 року познайомився із Александром Гумбольтом, який підтримував Айзенштайна. На запрошення Ґауса у червні відвідав Ґеттінґен. Одночасно у журналі Креле були опубліковані 25 робіт Айзенштайна, що зробило його відомим.

Доцентура й смерть

1847 габілітувався та читав лекції у Берлінському університеті як приватний доцент. Влітку 1847 року Бергард Ріман був слухачем його лекцій про еліптичні функції.

У революційному 1848 році відвідував демократичні клуби, але не занурювався у політику. 19 березня під час барикадних боїв був арештований у своєму будинку разом з іншими жителями, оскільки із будинку стріляли. Був привезений у в'язницю у Шпандау, але звільнений наступного дня.

У серпні 1850 року Діріхле та Якобі подавали запит на професорську посаду для Айзенштайна, але цей запит був відхилений. Офіційною причиною були сумніви у викладацьких здібностях. Айзенштайн часто хворів та викладав для малої кількості слухачів із ліжка своєї кімнати. У цей час він опублікував свій та роботи про вищі закони взаємності. У 1851 році став членом-кореспондентом Ґеттінґенської Академії Наук. У березні 1852 став також членом Берлінської Академії наук.

У липні 1852 року захворів на туберкульоз. Клопотаннями Гумбольдта отримав 500 талерів для однорічного перебування на Сицилії, але був заслабкий для переїзду. Помер у віці 29 років у жовтні 1852 року.

Доробок

У алгебрі довів , хоча це твердження було доведене Теодором Шенеманом раніше. На честь Айзенштайна названі , . Підхід до еліптичних функцій через ряди Айзенштайна пізніше був розроблений Веєрштрасом та Кронекером.

У теорії чисел довів кубічний та біквадратичний закон взаємності, дав геометричне доведення квадратичного закону взаємності.

Довів .

Леопольд Кронекер розвинув багато ідей Айзенштайна далі. Андре Вейль у своїй книзі показує, що теорії Айзенштайна актуальні й нині.

Публікації

• Mathematische Abhandlungen. Besonders aus dem Gebiete der höheren Arithmetik und der elliptischen Funktionen. [ 12 листопада 2007 у Wayback Machine.] Mit einer Vorrede von C. F. Gauß. Reimer, Berlin 1847.
• Mathematische Werke. 2 Bände. Chelsea Publ., New York 1975, (2. Auflage 1989, ).

Примітки

1. Архів історії математики Мактьютор — 1994.
   d:Track:Q547473
2. Encyclopædia Britannica
   d:Track:Q5375741
3. Gran Enciclopèdia Catalana — Grup Enciclopèdia, 1968.
   d:Track:Q18696256d:Track:Q2664168
4. Czech National Authority Database
   d:Track:Q13550863
5. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
   d:Track:Q829984
6. Eisenstein: Über die Irreductibilität und einige andere Eigenschaften der Gleichung, von welcher die Theilung der ganzen Lemniscate abhängt. [ 6 березня 2016 у Wayback Machine.]