Ян Томбінський

Ян Тадеуш Томбінський (пол. Jan Tadeusz Tombiński; 4 жовтня 1958, Краків, ПНР) — польський дипломат, голова представництва Європейського Союзу в Україні (2012—2016) і Ватикані (2016—2020).

Ян Томбінський
Jan Tombiński
Народився	4 жовтня 1958(1958-10-04) (65 років) Краків (Польща)
Громадянство	Польща
Національність	Поляк
Діяльність	дипломат
Alma mater	Яґеллонський університет
Знання мов	англійська, німецька, французька, словенська, чеська, українська і польська
Заклад	Ягеллонський університет, Міністерство закордонних справ Польщі, і Ягеллонська бібліотека
Членство	^d і Солідарність
Посада	Глава представництва ЄС в Україні
Термін	2012-2016
Попередник	(Жозе Мануел Пінту Тейшейра)
Наступник	(Хюг Мінгареллі)
Конфесія	католицтво^[1]
У шлюбі з	^d^[2]
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Народився 4 жовтня 1958 у Кракові. В молодості займався спортом.

Закінчив Яґеллонський університет, здобувши ступені магістра германістики (1984) та історії (1985).

У 1985—1987 працював в університетській бібліотеці Яґеллонського університету, а пізніше — лектором в Інституті історії в цьому університеті.

У 1987—1989 — асистент викладача і старший викладач Інституту історії Ягеллонського університету.

У 1989 був творцем і президентом Асоціації з євроінтеграції у Кракові, а також членом апеляційної комісії профспілки «Солідарність» у Яґеллонському університеті.

Вільно володіє англійською, німецькою, французькою, словенською та чеською мовами, вивчає українську. Має низку праць, присвячених новітній історії Польщі та Європи.

Одружений і має десять дітей.

Дипломатична робота

У 1990—1995 обіймав низку посад (від другого секретаря посольства до повноважного радника-міністра) у польському посольстві у Празі.

У 1995—1996 був повноважним радником-міністра у Любляні, а в 1996—1998 обіймав посаду посла.

У 1996—1999 був послом Польщі у Боснії та Герцоговині.

У 1998—2001 працював у Міністерстві закордонних справ Польщі, зокрема був радником міністра закордонних справ (Броніслава Геремка), опікуючись питаннями закордонної політики стосовно країн Європи.

У 2001—2006 був послом у Франції.

У 2007—2012 обіймав посаду постійного представника Польщі у Євросоюзі.

У 2012—2016 був головою представництва Європейського Союзу в Україні. У 2015 році став героєм документального фільму «Після Мінська» з циклу (Місто героїв).

У 2016—2020 був головою представництва Європейського Союзу в Ватикан.

Інші види діяльності

У 1970—1980 — Спортсмен: фехтувальник, молодший віце-чемпіон Польщі у командних змагання в 1978.

У 1981—1984 — Віце-президент Ради студентів Ягеллонського університету.

У 1985 — Засновник академічної спільноти у Кракові.

У 1989 — Засновник і президент Асоціації з питань європейської інтеграції в Кракові (перший такий заклад у Польщі).

У 1989—1990 — Член апеляційної комісії профспілки «Солідарність» у Ягеллонському університеті.

У 1989—1990 — Коментатор підпільного журналу «Свят» в Кракові з питань міжнародних відносин.

Автор публікацій

• Краків 1989 «Гітлер і швейцарський нейтралітет 1933-35»,
• Грац, 1989 «Австрія та європейська інтеграція 1926-32»,
• Краків, 1991 «Дебати по проекту Європейського Союзу до Ліги Націй»,
• Женева, 1994 «Відповідь Австрії на Бріанський план»,
• Прага, 1992 «Польський закон про вибори»,
• Прага, 1994 «Польсько-німецькі відносини 1945–1991»,
• Бонн, 1989 «Польща — через шість місяців після виборів»,
• Штутгарт, 1990 «Польське телебачення стоїть перед вибором»,

Див. також

• Представництва Європейського Союзу
• Представництво Європейського Союзу в Україні

Примітки

2. https://www.wysokieobcasy.pl/wysokie-obcasy/1,53662,4040977.html?disableRedirects=true
3. . European Commission - European Commission (англ.). Архів оригіналу за 23 вересня 2020. Процитовано 23 вересня 2020.
4. . San Marino Rtv (італ.). 28 серпня 2020. Архів оригіналу за 20 вересня 2020. Процитовано 23 вересня 2020.

Посилання

• Представництво Європейського Союзу в Україні [ 26 липня 2010 у Wayback Machine.]
• Новий посол України в ЄС знається на євроінтеграції і має досвід роботи в «проблемних» країнах [ 19 травня 2012 у Wayback Machine.], Український тиждень