Янош Гуньяді

Янош Гуняді, або Гуньяді(лат. Ioannes Corvinus, угор. Hunyadi János, рум. Iancu de Hunedoara; 1387(1387)  за іншими даними 1407 — 11 серпня 1456) — угорський військовий і політичний діяч, воєвода Трансильванії, генерал і регент угорського королівства (1446–1453 роки). Його син Матвій Корвін був коронований угорським королем.

Янош Гуньяді
угор. Hunyadi János
Народився	1407^[1]^[2]^[3] Гунедоара, Угорське королівство
Помер	11 серпня 1456^[1] Земун, Угорське королівство ·чума
Поховання	Собор Архангела Михаїла (Алба-Юлія)
Країна	Угорщина
Діяльність	кондотьєр, політик
Знання мов	румунська
Учасник	Битва під Варною (1444), (Битва на Косовому полі), ^d, ^d, ^d, Облога Белграда (1456) і ^d
Роки активності	1428 — 1456
Титул	граф^[d]
Посада	^d і ^d
Військове звання	генерал-капітан
Конфесія	католицтво
Рід	^d
Батько	^d^[4]
Мати	^d
Родичі	Михай Сіладі і ^d
Брати, сестри	^d
У шлюбі з	^d
Діти	Матвій Корвін, (Ладіслав Хуньяді) і NN^[d]^[4]
Автограф
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Янош Гуняді народився на території сучасної румунської області Олтенія в угорській дворянській родині волоського походження. Він поступив на службу до імператора Священної Римської імперії і короля Угорщини Сигізмунда І Люксембурга. За військові заслуги імператор дарував йому володіння в прикордонній провінції з Османською імперією.

Після смерті Сигізмунда I Люксембурга і його спадкоємця (Альбрехта ІІ Габсбурга) Янош Гуняді надав підтримку польському королю Владиславу III Варненчику проти малолітнього сина Альбрехта II (Ладислава) (Ласло V) і допоміг йому зайняти угорський трон. Як подяка Владислава ІІІ, Янош Гуняді став неофіційним правителем Угорщини. У 1441–1442 роках Гуняді завдав великі поразки османським військам на територіях Угорщини та Болгарії.

Замок Гуняді в Трансильванії

У 1444 османи попросили миру біля Сегеда. Гуняді згодився, але дізнавшись, що венеційські кораблі заволоділи протоками Босфор і Дарданели і тим самим перекрили відступ для султана, вирішив почати новий наступ на османів. Виявивши біля Варни, що армія османів перевищує його в чотири рази, а венеційці так не можуть допомогти, йому нічого не залишалося робити, як прийняти нерівний бій, в якому загинув король Владислав ІІІ. Гуняді із залишками армії втік назад до Угорщини.

1445 року на з'їзді представників вищої угорської аристократії Гуняді обрали князем Трансильванії, а в 1446 регентом Угорщини від імені малолітнього короля Ласло V. Того ж року став баном Хорватії.

У 1448 році, отримавши золотий ланцюжок від папи, він повернувся на поле битви, проте програв османам у (битві на Косовому полі) через зраду сербського князя.

У 1450 році Янош Гуняді прибув до Пожоні, де почав переговори з імператором Фрідріхом III про звільнення короля Ласло V, якого той помістив у себе бранцем, однак переговори виявилися безрезультатними.

1453 року упав Константинополь, стало ясно, що наступну кампанію османи проведуть проти Угорщини. Янош Гуняді зібрав армію, щоб зупинити османів. У 1454 він змусив султана Мехмеда II зняти облогу Смедерева, в 1456 році під Белградом тимчасово зупинив просування османів, але невдовзі помер під час епідемії чуми.

Вшанування в Україні

Іменем Яноша Гуняді названа одна з вулиць у місті Берегово Закарпатської області

Див. також

• Григорій Сяноцький
• (Мартин Русин) з (Журавиці)
• (Янош Вітез)
• 25-та гренадерська дивізія СС «Гуняді» (1-ша угорська)

Примітки

1. SNAC — 2010.
   d:Track:Q29861311
2. Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
   d:Track:Q746368
3. Sapere.it — De Agostini Editore, 2001.
   d:Track:Q63346450d:Track:Q2521786
4. Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
   d:Track:Q19847329d:Track:Q19847326
5. Владиславів похід 1443-44 [ 5 червня 2016 у Wayback Machine.] // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
6. Гуньяді [ 1 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003—2019. — .
7. . Архів оригіналу за 22 січня 2019. Процитовано 21 січня 2019.

Література

• Мартинов А. Ю. Гуньяді Янош [ 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 255. — .
• Held, Joseph (1985). Hunyadi: Legend and Reality. Columbia University Press. ISBN . {{}}: Перевірте значення |isbn=: контрольна сума () (англ.)
• Muresanu, Camil (Trans. by Laura Treptow) (2000). John Hunyadi: Defender of Christendom. Center for Romanian Studies. ISBN . (англ.)