Ур Нанше Шануй Нанше цар лугаль шумерського міста держави Лагаш правив близько 2500 року до н е Ур Нанше був засновником

Ур-Нанше («Шануй Нанше») — цар (лугаль) шумерського міста-держави Лагаш, правив близько 2500 року до н. е. Ур-Нанше був засновником I династії Лагаша. Можливо, молодший сучасник лугаля Ура Месанепади.

Ур-Нанше

Рельєф із зображенням Ур-Нанше

Спадкоємець:

Народження:

Смерть:

Поховання:

Батько:

Гуніду

Діти:

Акургаль

Медіафайли у Вікісховищі

Невідомо, звідки з'явився Ур-Нанше чи як він прийшов до влади. Є навіть ймовірність того, що він за походженням був не Шумером, а семітом з країни, відомої під назвою Тіднум, на захід від Шумера. Його батько Гуніду походив з незначного міста Гурсара і правителем взагалі не був. Родовим божеством Ур-Нанше був Шульпає. Ур-Нанше отримав титул лугаля, очевидно, у зв'язку з передачею йому якихось тимчасових надзвичайних повноважень, оскільки його син і внук задовольняються надалі тільки титулом енсі. Після себе Ур-Нанше залишив близько п'ятдесяти написів на табличках, плакетках, дверних петлях, цеглі і цвяхах. Одне з неодноразово повторюваних пропозицій містить політичні та економічні відомості дуже несподіваного властивості, хоча слід зробити застереження, що переклад не є остаточним. Положення говорить:«Кораблі Дильмуна привезли йому (Ур-Нанше) ліс як данину іноземних земель», і це означає, що Ур-Нанше володів достатньою владою, щоб тримати під контролем ряд зарубіжних територій за межами Шумера. Проте досі немає інших свідчень на підтвердження настільки далеко йде заяви.

Будівельна діяльність

Фрагментарна стела, що має напис:
« Ур-Нанше, лугаль Лагаша, син Гуніда, сина Гурме, побудував будинок Нанше; виліпив [статую] Нанше, цариці і Ена; побудував огорожу храму Гірсу; виліпив статую Шульшаггі; побудував Ібгал; виліпив статую Лугалур. …; Виліпив статую Нінаб. …; Виліпив статую Нінгідрі; побудував будинок Гатумдуг; виліпив статую Гатумдуг; побудував Багар; побудував гарем; побудував Абзу каналів; побудував Тіраш .»

Зберігається у Музеї Лувру

Основна діяльність Ур-Нанше полягала, як оповідають його власні написи, а також і написи його наступників, в ліпленні статуй божеств, у відновленні старих і спорудження нових каналів і дамб, в будівництві міських стін, а також храмів у різних громадах лагашского нома. Ур-Нанше відображений на барельєфі, який прикрашав храм; цей барельєф був піднесений храму як вотивний дар. Правитель, одягнений у традиційну шумерську спідничку, несе на голеній голові кошик з розчином для будівництва храму. Його супроводжують дочка і чотири сини, імена яких зазначені на барельєф, серед них — Акургаль, спадкоємець трону і батько знаменитого Еанатум а. Фігура дочки, яку звуть Лідда, значно більше ніж фігури царських синів; Лідда слідує безпосередньо за батьком, що, можливо, є свідченням високого становища шумерської жінки в суспільному житті. Як видно, тут Ур-Нанше разом з родиною бере участь в урочистій церемонії закладання споруд. У нижній частині барельєфа зображений Ур-Нанше, що сидить на троні з кубком в руках. За його спиною стоїть чашників з глечиком, перед ним — перший міністр, який робить якесь повідомлення, і три названих за іменами сановника.

Політика Ур-Нанше

Вотивний рельєф Ур-Нанше, що представляє птаха-бога Анзу — орла з головою лева, що стоїть на двох левах. Алебастр. Знайдено у Телло (древнє місто Гершом)

Ур-Нанше протегував торгівлі, при ньому вже велася торгівля з Дильмуном і Макканом (сучасний Оман). Він для потреб будівництва ввозив ліс з гір Маш і будівельний камінь. Щоб накопити власні кошти, Ур-Нанше почав привласнювати собі частину майна і доходів храмів. Немає сумніву, що саме Урнанше, перед чиєю статуєю в храмі після смерті відбувалися жертвоприношення, заклав основи політичної й економічної могутності своєї династії. Але повністю підпорядкувати своїй владі жрецтво Ур-Нанше не вдалося. Так в одній своїй написи Ур-Нанше повідомляє, що «обрав чоловіка (або чоловіків) богині Нанше», можливо для здійснення «священного шлюбу», як видно в Лагаші цей шлюб ще не став прерогативою правителя. Не був Ур-Нанше і верховним жерцем найголовніших храмів Лагаша. Ними управляли особливі жерці — санга (титул «санга» стає культовим).

Література

Garelli, Paul (1974). «Sumer». El Próximo Oriente asiático. Barcelona: Labor. .

Посилання

[1]
Musée du louvre — рельєф Ур-Нанше^{[недоступне посилання з травня 2019]}