Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Еялет Сідон (Сайда) або пашалик Акка (осман. ایالت صیدا) — адміністративно-територіальна одиниця Османської імперії. Існував у 1614—1615 та 1660—1864 роках. Утворився з частини еялету Дамаск (на теперішніх землях Лівану та Ізраїлю). У 1861 році з санджаків еялету утворився мутасаррифат Гірського Лівану, а 1864 році решту було доєднано до вілайєту Сирія.
| Сідон | |
| Дата створення / заснування | 1660 |
|---|---|
| Країна |  Османська імперія |
| Столиця | Цфат |
| Замінений на | Бейрут |
| На заміну | Дамаск |
| Час/дата припинення існування | 1864 |
 | |
 Сідон у Вікісховищі | |
Координати: 33°33′00″ пн. ш. 35°22′59″ сх. д. / 33.55000000002777227336991928° пн. ш. 35.38330000002777354° сх. д.
Історія
Після перемоги над мамлюками в битві при Мардж Дабік 1516 року місто Сідон увійшло до складу Османської імперії. Згодом воно отримало статус санджаку у складі Дамаскського бейлербейства. У 1585 році планувалося утворити самостійне бейлербейство Сідон, втім цьому завадив спротив місцевих феодалів, а особливо емірату аль-Шуфа. У 1614 році після повалення правителя останнього Фахр аль-Діна II оголошено про створення Сідонського еялету. Втім у 1615 році він припинив своє існування, внаслідок відновлення прав аль-Шуфи.
Лише у 1660 році еялет було відновлено. Його територія була досить обмеженою. До складу увійшов васалий емірат аль-Шуфа, де правила династія Маанідів. Першим адміністративним центром стало місто Цфат. Але того ж року перенесено до міста Сідон. Деякий час посаду паші обіймали представники Маанідів. У 1658—1667 роках еялет суттєво постраждав під час Друзької війни за владу. після цього керування провінцією перебрали турецькі чиновники. З 1740 року починається боротьба між шиїтами роду хамада та сунітами Шіхабами 9емірами в Лівані). Згодом до протистояння долучився рід Зейнабі.
У 1750 році санджак Акка став центром самостійних володінь Захір аль-Умара, який у 1771 році оволодів усім еялетом Сідон, а невдовзі й еялетом Дамаск. Цьому сприяли поразки османського війська та флоту у війні з Російською імперією. Було укладено союз з Росією та Алі-беєм, що захопив владу в Єгипті. Після завершення війни з Російською імперією та приборкання єгипетських мамлюків війська Османської держави у 1775 році розбили Захір аль-Умара, а його незалежну державу ліквідували. Слідом за цим відновлено кордони еялетів Сідон та Дамаск.
У 1775 році адміністративний центр провінції перенесено до Акки. У 1799 році під час єгипетської кампанії Наполеона Бонапарта еялет стає важливою опорою османів у Палестині, особливо запеклий спротив чинила залога Акки. завдяки цьому було врятовано Дамаск, а французи відступили до Єгипту.
У 1832 році під час османо-єгипетської війни війська Ібрагім-паші захопили Акку та весь еялет. Останній за умовами Кютахійського мирного договору 1833 року еялет Сідон (Акка) увійшов до складу держави Мухаммеда Алі. Лише у 1840 році внаслідок підтримки з боку Великої Британії, Пруссії, Австрії, Росії османській імперії вдалося повернути владу в провінції. 1841 року адміністративний центр перенесено до Бейрута.
Втім вже у 1841 році проти османської адміністрації повстали друзи. Після цього влада султанів у Гірському Лівані була не надто міцною, весь час тривали конфлікти між мусульманами і християнами. У 1842 році за пропозицією впливового австрійського дипломата Клемента фон Меттерніха султан Абдул-Меджид I наказав розділити Гірський Ліван на 2 каймаканства: друзьке (на півдні) та маронітське (на півночі).
Але зрештою це призвело до різанини християн у 1860 року. Внаслідок цього відбулося французьке втручання у справи християн на Близькому Сході. Війська Франції зайняли Бейрут. У 1861 році створено автономний санджак (мутасаррифат) Гірського Лівану. У 1864 році рештки Сідонського еялету приєднано до Сирійського вілайєту.
Структура
У 1660 року складався з 2 санджаків: Сідон (Бейрут) та Сафад.
У 1841 році кількість санджаків збільшено до 7: Бейрут, Акка, Сідон, Тір, Наблус, Назарет, Тиверіада.
Національно-релігійний склад
Переважали араби-суніти. Втім також були представлені друзи, мароніти, інші представники християнських конфесій, юдей.
Економіка
Наявність в еялеті значних портів — Бейрута, Сідона, Акки — сприяло розвитку посередницької торгівлі. У 1758 році невеличке поселення Хайфа перетворено на значний порт. З кінця XVIII ст. завдяки встановленню прямих торговельних зв'язків є Європою (насамперед Францією) починається піднесення економіки еялету. Через порти османської провінції ввозиться індиго, кава та цукор з островів в Вест-Індії, тканини, метали, папір. Вивозилися бавовна, шовк, тканини з них, марена, фрукти, тютюн, мило. Обсяг торгівлі через порти еялети коливався від 900 до 4 млн франків на рік (знижувався у зв'язку з війнами). При цьому імпорт переважав експорт.
У XIX ст. розвинулася торгівля між портами османської імперії, налагоджено зв'язки Сідона, Акки, Хайфи та Бейрута з Салоніками, Олександрією, Дамієттою, Стамбулом, Хіосом.
Паші
- Абідін Паша (1685)
- Каваноз Ахмед Паша (1691/92 — 1694/95)
- Ель-Мір Віссам бен Авад (1698—1700)
- Кублн Паша аль-Матарджі (1700—1703)
- Арслан Паша аль-Матарджи (1703—1706)
- Башир Паша аль-Матарджи (1706—1712)
- Утман Паша Абу Тавк (1712—1715)
- Башир Паша аль-Матарджи (1715—1717)
- Утман Паша Абу Тавк (1717—1718)
- Генч Ахмед Паша (1716—1718)
- Дамат Хафіз Ахмед Паша (1722—1723/1724)
- Ахмед Паша Абу Таук (1723—1725)
- Умман Паша Абу Тавк (1725—1726)
- Абдулла Паша Кепрюлю (1726—1728)
- Сулейман Паша аль-Азм (1728—1730)
- Ахмед Паша Абу Тавк (1730—1734)
- Сааведдін Паша аль-Азм (1734—1737)
- Ібрагім Паша аль-Азм (1737—1741)
- Асад Паша аль-Азм (1741—1742)
- Якуб Паша (1742)
- Ібрагім Паша аль-Азм (1742—1744)
- Сааддін Паша аль-Азм (1744—1748)
- Утман Паша аль-Мухассіл (1748—1750)
- Мустафа-паша аль-Кавлас (1750—1752)
- Сааведдін Паша аль-Азм (1752—1753)
- Мустафа-паша аль-Кавлас (1754—1755)
- Мустафа Паша аль-Азм (1755—1756)
- Сааведдін Паша аль-Азм (1756—1759)
- Нуман Паша (1760—1763)
- Мухаммед Паша аль-Азм (1763—1770)
- Дервіш Паша аль-Курдж (1770—1771)
- Захір аль-Умар (1771—1775)
- Джеззар Паша (1775—1804)
- Сулейман Паша аль-Аділ (1804—1819)
- Башир Шіхаб (1819), також емір Лівану
- Абдулла Паша (1820—1822)
- Дервіш Мехмед Паша (1822)
- Мустафа-паша (1822—1823)
- Абдулла Паша (1823—1832)
- єгипетське правління (1832—1840)
- Кесе Ахмед Зекерія Паша (1840—1841)
- Хасекі Мехмед Селім Паша (1841)
- Ізет Ахмед Паша (1841—1842)
- Мустафа-паша (1842)
- Селім Паша (1842)
- Омар Паша (1842)
- Асад Мехмед Мухліс Паша (1842—1845)
- Йозгатлі Мехмед Векіхі Паша (1845—1846)
- Мюхендіс Мехмед Каміл Паша (1846—1847)
- Мустафа Шерифі Паша (1847—1848)
- Саліх Вамік Паша (1848—1851)
- Пепе Мехмед Емін Паша (1851—1852)
- Саліх Вамік Паша (1852—1855)
- Махмуд Недім Паша (1855)
- Саліх Вамік Паша (1855—1857)
- Арнауд Мехмед Куршид Паша (1857—1860)
- Фуад-паша (1860 р. — 1861.)
- французька окупація (1860—1861)
- Кайсерілі Ахмед Паша (1860—1863)
- Мехмед Кабулі Паша (1863—1864)
- Мехмед Куршид Паша (1864—1865)
Джерела
- Joudah, Ahmad Hasan. Revolt in Palestine in the Eighteenth Century: The Era of Shaykh Zahir Al-ʻUmar. (1986) Kingston Press
- Robert Mantran (dir.), Histoire de l'Empire ottoman, Fayard, 1989, 814 p.
- Abu-Husayn, Abdul-Rahim (1992). «Problems in the Ottoman Administration in Syria During the 16th and 17th Centuries: The Case of the Sanjak of Sidon-Beirut». International Journal of Middle East Studies 24 (04): 665—675
- Winter, Stefan (2010-04-30). The Shiites of Lebanon under Ottoman rule, 1516—1788. Cambridge University Press. p. 120. .
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сідон (еялет) |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Eyalet Sidon Sajda abo pashalik Akka osman ایالت صیدا administrativno teritorialna odinicya Osmanskoyi imperiyi Isnuvav u 1614 1615 ta 1660 1864 rokah Utvorivsya z chastini eyaletu Damask na teperishnih zemlyah Livanu ta Izrayilyu U 1861 roci z sandzhakiv eyaletu utvorivsya mutasarrifat Girskogo Livanu a 1864 roci reshtu bulo doyednano do vilajyetu Siriya SidonData stvorennya zasnuvannya1660Krayina Osmanska imperiyaStolicyaCfatZaminenij naBejrutNa zaminuDamaskChas data pripinennya isnuvannya1864 Sidon u Vikishovishi Koordinati 33 33 00 pn sh 35 22 59 sh d 33 55000000002777227336991928 pn sh 35 38330000002777354 sh d 33 55000000002777227336991928 35 38330000002777354IstoriyaPislya peremogi nad mamlyukami v bitvi pri Mardzh Dabik 1516 roku misto Sidon uvijshlo do skladu Osmanskoyi imperiyi Zgodom vono otrimalo status sandzhaku u skladi Damaskskogo bejlerbejstva U 1585 roci planuvalosya utvoriti samostijne bejlerbejstvo Sidon vtim comu zavadiv sprotiv miscevih feodaliv a osoblivo emiratu al Shufa U 1614 roci pislya povalennya pravitelya ostannogo Fahr al Dina II ogolosheno pro stvorennya Sidonskogo eyaletu Vtim u 1615 roci vin pripiniv svoye isnuvannya vnaslidok vidnovlennya prav al Shufi Lishe u 1660 roci eyalet bulo vidnovleno Jogo teritoriya bula dosit obmezhenoyu Do skladu uvijshov vasalij emirat al Shufa de pravila dinastiya Maanidiv Pershim administrativnim centrom stalo misto Cfat Ale togo zh roku pereneseno do mista Sidon Deyakij chas posadu pashi obijmali predstavniki Maanidiv U 1658 1667 rokah eyalet suttyevo postrazhdav pid chas Druzkoyi vijni za vladu pislya cogo keruvannya provinciyeyu perebrali turecki chinovniki Z 1740 roku pochinayetsya borotba mizh shiyitami rodu hamada ta sunitami Shihabami 9emirami v Livani Zgodom do protistoyannya doluchivsya rid Zejnabi U 1750 roci sandzhak Akka stav centrom samostijnih volodin Zahir al Umara yakij u 1771 roci ovolodiv usim eyaletom Sidon a nevdovzi j eyaletom Damask Comu spriyali porazki osmanskogo vijska ta flotu u vijni z Rosijskoyu imperiyeyu Bulo ukladeno soyuz z Rosiyeyu ta Ali beyem sho zahopiv vladu v Yegipti Pislya zavershennya vijni z Rosijskoyu imperiyeyu ta priborkannya yegipetskih mamlyukiv vijska Osmanskoyi derzhavi u 1775 roci rozbili Zahir al Umara a jogo nezalezhnu derzhavu likviduvali Slidom za cim vidnovleno kordoni eyaletiv Sidon ta Damask U 1775 roci administrativnij centr provinciyi pereneseno do Akki U 1799 roci pid chas yegipetskoyi kampaniyi Napoleona Bonaparta eyalet staye vazhlivoyu oporoyu osmaniv u Palestini osoblivo zapeklij sprotiv chinila zaloga Akki zavdyaki comu bulo vryatovano Damask a francuzi vidstupili do Yegiptu U 1832 roci pid chas osmano yegipetskoyi vijni vijska Ibragim pashi zahopili Akku ta ves eyalet Ostannij za umovami Kyutahijskogo mirnogo dogovoru 1833 roku eyalet Sidon Akka uvijshov do skladu derzhavi Muhammeda Ali Lishe u 1840 roci vnaslidok pidtrimki z boku Velikoyi Britaniyi Prussiyi Avstriyi Rosiyi osmanskij imperiyi vdalosya povernuti vladu v provinciyi 1841 roku administrativnij centr pereneseno do Bejruta Vtim vzhe u 1841 roci proti osmanskoyi administraciyi povstali druzi Pislya cogo vlada sultaniv u Girskomu Livani bula ne nadto micnoyu ves chas trivali konflikti mizh musulmanami i hristiyanami U 1842 roci za propoziciyeyu vplivovogo avstrijskogo diplomata Klementa fon Metterniha sultan Abdul Medzhid I nakazav rozdiliti Girskij Livan na 2 kajmakanstva druzke na pivdni ta maronitske na pivnochi Ale zreshtoyu ce prizvelo do rizanini hristiyan u 1860 roku Vnaslidok cogo vidbulosya francuzke vtruchannya u spravi hristiyan na Blizkomu Shodi Vijska Franciyi zajnyali Bejrut U 1861 roci stvoreno avtonomnij sandzhak mutasarrifat Girskogo Livanu U 1864 roci reshtki Sidonskogo eyaletu priyednano do Sirijskogo vilajyetu StrukturaU 1660 roku skladavsya z 2 sandzhakiv Sidon Bejrut ta Safad U 1841 roci kilkist sandzhakiv zbilsheno do 7 Bejrut Akka Sidon Tir Nablus Nazaret Tiveriada Nacionalno religijnij skladPerevazhali arabi suniti Vtim takozh buli predstavleni druzi maroniti inshi predstavniki hristiyanskih konfesij yudej EkonomikaNayavnist v eyaleti znachnih portiv Bejruta Sidona Akki spriyalo rozvitku poserednickoyi torgivli U 1758 roci nevelichke poselennya Hajfa peretvoreno na znachnij port Z kincya XVIII st zavdyaki vstanovlennyu pryamih torgovelnih zv yazkiv ye Yevropoyu nasampered Franciyeyu pochinayetsya pidnesennya ekonomiki eyaletu Cherez porti osmanskoyi provinciyi vvozitsya indigo kava ta cukor z ostroviv v Vest Indiyi tkanini metali papir Vivozilisya bavovna shovk tkanini z nih marena frukti tyutyun milo Obsyag torgivli cherez porti eyaleti kolivavsya vid 900 do 4 mln frankiv na rik znizhuvavsya u zv yazku z vijnami Pri comu import perevazhav eksport U XIX st rozvinulasya torgivlya mizh portami osmanskoyi imperiyi nalagodzheno zv yazki Sidona Akki Hajfi ta Bejruta z Salonikami Oleksandriyeyu Damiyettoyu Stambulom Hiosom PashiAbidin Pasha 1685 Kavanoz Ahmed Pasha 1691 92 1694 95 El Mir Vissam ben Avad 1698 1700 Kubln Pasha al Matardzhi 1700 1703 Arslan Pasha al Matardzhi 1703 1706 Bashir Pasha al Matardzhi 1706 1712 Utman Pasha Abu Tavk 1712 1715 Bashir Pasha al Matardzhi 1715 1717 Utman Pasha Abu Tavk 1717 1718 Gench Ahmed Pasha 1716 1718 Damat Hafiz Ahmed Pasha 1722 1723 1724 Ahmed Pasha Abu Tauk 1723 1725 Umman Pasha Abu Tavk 1725 1726 Abdulla Pasha Kepryulyu 1726 1728 Sulejman Pasha al Azm 1728 1730 Ahmed Pasha Abu Tavk 1730 1734 Saaveddin Pasha al Azm 1734 1737 Ibragim Pasha al Azm 1737 1741 Asad Pasha al Azm 1741 1742 Yakub Pasha 1742 Ibragim Pasha al Azm 1742 1744 Saaddin Pasha al Azm 1744 1748 Utman Pasha al Muhassil 1748 1750 Mustafa pasha al Kavlas 1750 1752 Saaveddin Pasha al Azm 1752 1753 Mustafa pasha al Kavlas 1754 1755 Mustafa Pasha al Azm 1755 1756 Saaveddin Pasha al Azm 1756 1759 Numan Pasha 1760 1763 Muhammed Pasha al Azm 1763 1770 Dervish Pasha al Kurdzh 1770 1771 Zahir al Umar 1771 1775 Dzhezzar Pasha 1775 1804 Sulejman Pasha al Adil 1804 1819 Bashir Shihab 1819 takozh emir Livanu Abdulla Pasha 1820 1822 Dervish Mehmed Pasha 1822 Mustafa pasha 1822 1823 Abdulla Pasha 1823 1832 yegipetske pravlinnya 1832 1840 Kese Ahmed Zekeriya Pasha 1840 1841 Haseki Mehmed Selim Pasha 1841 Izet Ahmed Pasha 1841 1842 Mustafa pasha 1842 Selim Pasha 1842 Omar Pasha 1842 Asad Mehmed Muhlis Pasha 1842 1845 Jozgatli Mehmed Vekihi Pasha 1845 1846 Myuhendis Mehmed Kamil Pasha 1846 1847 Mustafa Sherifi Pasha 1847 1848 Salih Vamik Pasha 1848 1851 Pepe Mehmed Emin Pasha 1851 1852 Salih Vamik Pasha 1852 1855 Mahmud Nedim Pasha 1855 Salih Vamik Pasha 1855 1857 Arnaud Mehmed Kurshid Pasha 1857 1860 Fuad pasha 1860 r 1861 francuzka okupaciya 1860 1861 Kajserili Ahmed Pasha 1860 1863 Mehmed Kabuli Pasha 1863 1864 Mehmed Kurshid Pasha 1864 1865 DzherelaJoudah Ahmad Hasan Revolt in Palestine in the Eighteenth Century The Era of Shaykh Zahir Al ʻUmar 1986 Kingston Press Robert Mantran dir Histoire de l Empire ottoman Fayard 1989 814 p Abu Husayn Abdul Rahim 1992 Problems in the Ottoman Administration in Syria During the 16th and 17th Centuries The Case of the Sanjak of Sidon Beirut International Journal of Middle East Studies 24 04 665 675 Winter Stefan 2010 04 30 The Shiites of Lebanon under Ottoman rule 1516 1788 Cambridge University Press p 120 ISBN 978 0 521 76584 8 Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Sidon eyalet