Васи ль Іларіо нович Соро ка нар 1902 пом 15 листопада 1967 командир відділення 107 го гвардійського стрілецького полку

Васи́ль Іларіо́нович Соро́ка (нар. 1902 — пом. 15 листопада 1967) — командир відділення 107-го гвардійського стрілецького полку 4-ї гвардійської армії 3-го Українського фронту, гвардії червоноармієць, Герой Радянського Союзу (1945).

Василь Іларіонович Сорока

Народження

1902
Пасицели, Ананьївський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія

Смерть

15 листопада 1967
Одеса, Українська РСР, СРСР

Поховання

Країна

Приналежність

Роки служби

1941–1945

Звання

Рядовий

Формування

Війни / битви

Німецько-радянська війна

Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сорока.

Біографія

Народився у 1902 році в селі Пасицели Балтського району Одеської області в селянській родині. Українець. Освіта початкова. З 15-ти років працював на маслозаводі, потім був вантажником на залізничній станції Котовськ. З 1936 року працював на заводі імені Ф. Е. Дзержинського в Одесі.

З початком німецько-радянської війни в 1941 році призваний до Червоної Армії. Воював на Південно-Західному фронті. Внаслідок поранення у жовтні 1941 року потрапив у полон. Перебував у концентраційному таборі Бузеу на території Румунії. З наближенням лінії фронту в 1944 році здійснив втечу з концтабору.

У серпні 1944 року вдруге призваний до Червоної Армії. У діючій армії перебував з жовтня 1944 року. У складі 107-го гвардійського стрілецького полку 34-ї гвардійської стрілецької дивізії 4-ї гвардійської армії 3-го Українського фронту брав участь в бойових діях на території Угорщини, форсував Дунай.

30 грудня 1944 року бійці 3-го стрілецького батальйону 107-го гвардійського стрілецького полку з боєм прорвались до залізничної станції Банхида, поблизу міста Секешфегервар в Угорщині. Після того, як противник великими силами з танками атакував станцію, батальйон був змушений відійти, але група бійців у 28 чоловік під орудою гвардії лейтенанта Паніна опинилась відрізаною від основних частин. Бійці зайняли оборону в двоповерховому будинку. Після загибелі лейтенанта Паніна командування групою перейняв на себе гвардії старший сержант Старіков М. С. Протягом п'яти діб група відбила 40 ворожих атак, знищила один танк, три бронетранспортери і понад 70 фашистів.

Червоноармієць В. І. Сорока на чолі свого відділення боронив північний бік будинку, майже вщент зруйнований ворожою артилерією. 3 січня 1945 року під прикриттям туману німці підтягнули до будинку бронетранспортер з автоматичною гарматою і кулеметом, ворожа піхота знову пішла в атаку. Сорока В. І. поповз назустріч бронетранспортерові й закидав його гранатами, а повертаючись назад до будинку, знищив ще й сімох солдатів противника.

В ніч на 4 січня німці здійснили масований наступ на будинок. Поєднуючи артилерійський і рушничний вогонь, гітлерівці наблизились впритул до будинку і закидали в середину димові шашки й бачки з горючою сумішшю. Після цього виломили двері та увірвались до будинку. Попри сильні опіки Василь Сорока разом з кулеметником Могилевичем вогнем і багнетами змусили німців відступити і втримали позицію.

Наступної ночі за наказом командування рештки групи, захопивши поранених, відійшли в розташування свого батальйону.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 червня 1945 року за зразкове виконання бойових завдань командування і виявлені відвагу і героїзм, гвардії червоноармійцю Сорокі Василю Іларіоновичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 4255).

13 квітня 1945 року в бою поблизу Відня був важко поранений, тривалий час лікувався у шпиталі. Після демобілізації повернувся до Одеси.

Помер 15 листопада 1967 року. Похований в Одесі.

Нагороди

Література

Подвиг во имя жизни: Очерки о Героях Советского Союза, уроженцах Одесской области/ составители Абрамов А. Ф., Бульба А. И. — Одеса: Маяк, 1984.

Посилання

Біографія В. І. Сороки на сайті «Герои страны» (рос.)

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.