Священний сенот природний колодязь сенот поблизу руїн юкатанського міста Чичен Іца поєднаний з яким за допомогою дороги

Священний сенот — природний колодязь (сенот) поблизу руїн юкатанського міста Чичен-Іца, поєднаний з яким за допомогою дороги-сакбе. Був частиною важливого для маянського суспільства ритуалу в доколоніальну епоху. Інша назва «Сенот (або колодязь) Жертв».

Опис

Має вигляд велетенської круглої воронки діаметром понад 60 метрів. Її прямовисні стіни, складені з пластів вапняку, круто обриваються униз, до темно-зеленої води. Висота від краю до поверхні води відповідно до досліджень Дієго де Ланди становить 20 м, що потім підтвердилося, та 10 м глибини під трьома шарами донного мулу.

Ритуал

На глибоке переконання мая, усередині колодязя жив бог дощу Чак. Тому існував звичай в часи посухи вибирати для нього наречену з найкрасивіших і знатних дівчат міста. Наречену одягали й прикрашали в Храмі Кукулькана і потім вели до сеноті разом з музикантами та співаками та почтом з жерців, вояків й знаті. На краю колодязя стояли невеликий храм і платформа, злегка нависала над краєм. Тут і відбувалися останні церемонії, дівчину кидали у сенот. Втім після досліджень виявилося, що скидали переважно рабів обох статей і різного віку.

Цей ритуал дослідники пов'язують з прибуттям й встановлення власної влади тольтеків, які перетворили жертвоприношення на систему. З найдальших куточків країни щорічно йшли до «Священному сеноту» тисячі паломників, щоб кинути в нього свої дари всемогутньому богові дощу Чаку, покровителю хліборобів. Правителі міста, зі свого боку, не шкодували коштів для урочистого обрамлення цієї сумної церемонії. Головний храм Чичен-Іци, присвячений богу вітру Кукулькану — «Пернатому Змію», одному з найголовніших у пантеоні мая, був звернений фасадом до колодязя і з'єднувався з ним особливою 300-метровою «Дорогий Жертв», викладеної кам'яними плитами.

Іспанські літописці XVI століття повідомляють, що останні великі жертвопринесення людей в Чичен-Іце були вироблені якраз напередодні приходу конкістадорів. Але саме місто був уже мертве принаймні протягом декількох століть.

Дослідження

Після Дієго де Ланди, який був тут у 1549 році, опис сеноту та ритуалу надав іспанський чиновник Томас Лопес Модель у 1612 році, згадавши, що за переказами у сеноті мешкає чудовисько на вигляд наче величезний крокодил.

У 1893 та 1904 роках тут намагався вести дослідження Едвард Герберт Томсон, консул США у Меріді (Юкатан). Ще у 1885 році він знайшов згадку де ланди про священний сенот й став готуватися до його обстеження. У 1904 році завдяки застосуванню землечерпалки та водолазних костюмів він знайшов знаряддя, прикраси, вази, наконечники списів, ножі з обсидіану, чаші з нефриту, міді та золота, шматочки копала і 48 скелетів прижиттєвим віком дівчат від 14 до 20 років, 13 — дорослим чоловікам віком від 18 до 55 років, 8 — жінкам від 18 до 54, 21 — дітям 1 до 12 років. Усе це було передано до Музею Пібоді при Гарвардському університеті.

Мексиканські археологи вирішили більш ретельно дослідити сенот. Щоб не пошкодити тендітні та погано збережені предмети, вирішили частково або повністю осушити сенот. У 1967 році експедиція відправилася до Чичен-Іци. В результаті відкачування та хімічного очищення було виявлено 2 різьблених дерев'яних трони чудової роботи, кілька дерев'яних відер, близько 100 глиняних глечиків і чаш різних розмірів, форм і епох, шматки тканини, золоті прикраси, вироби з нефриту, гірського кришталю, кістки, перламутру, бурштину, міді та онікса, а також кістки людей і тварин.

Священний сенот
Опис Священного сеноту
Землечерпалка Томпсона
Священний сенот
Руїни біля Священного сеноту

Джерела

Adams, Richard E.W. (1991). Prehistoric Mesoamerica (Revised ed.). Norman: University of Oklahoma Press. .
Yucatán en el Tiempo. Enciclopedia Alfabética. México 1999.