Свято Миколаївська церква дерев яна церква яка знаходиться у селі Чорноголова Великоберезнянського району Закарпатської

Свято-Миколаївська церква — дерев'яна церква, яка знаходиться у селі Чорноголова, Великоберезнянського району, Закарпатської області, пам'ятка архітектури національного значення (№ 199).

скасований =
Свято-Миколаївська церква
Церква в селі Чорноголова Церква в селі Чорноголова
48°51′09″ пн. ш. 22°36′27″ сх. д. / 48.8526667° пн. ш. 22.6075556° сх. д. / 48.8526667; 22.6075556Координати: 48°51′09″ пн. ш. 22°36′27″ сх. д. / 48.8526667° пн. ш. 22.6075556° сх. д. / 48.8526667; 22.6075556
Країна	Україна
Місто	Закарпатська область
Тип	церква
Тип будівлі	церква
Стиль	дерев'яна архітектура
Перша згадка	1751




Прибудови	Дзвіниця
Реліквії і святині	Різьблення XVIII століття, іконостас
Стан	задовільний

Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Церква святого Миколая.

Миколаївська церква, що належить до найкращих зразків закарпатської народної архітектури, стоїть віддалено від головної дороги, на своєрідному півострові, утвореному злиттям двох потоків. Місце, як завжди, вибране бездоганно — з усіх боків церква домінує в навколишньому пейзажі, об'єднує навколо себе дороги, стежки і струмки, що розбігаються в усі боки, гармонійно взаємодіє з буянням живої природи.

Архітектура

Церква Святого Миколи Чудотворця є пам'ятником дерев'яної архітектури, в дереві якого втілені досягнення бароко. Стрункий силует ажурної дзвіниці в Чорноголові здалеку видно на тлі невисоких пагорбів, темний колір зрубу надає споруді похмуру важливість.

Спочатку церква була бойківського типу з трьома верхами, але перебудова надала їй сучасний вигляду, характерний для великої групи закарпатських церков кінця XVIII століття. Дерев'яна, збудована з ялинових брусів. Опасання, конструкції башти і даху дубові. Завершення вежі та ліхтаря покриті лемешем, стіни над опасанням і вежі — ґонтом, дахи — драницею. До зрубу бабинця і нави зі сходу примикає більш вузький шестигранний зруб. Покрита спільним дахом, м'яко охоплює злами плану. Над бабинцем дах переходить в опасання на різьблених стовпах. Опасання охоплює церкву з трьох сторін, а біля східного зрубу переходить у піддашшя на випусках зрубу. Над бабинцем височить квадратна в плані каркасна вежа-дзвіниця з підсябиттям і аркадою голосників, увінчана двоярусним бароковим . Нава та східний обсяг зберегли шатрові перекриття, над бабинцем влаштовано плоске перекриття. Бабинець і центральний об'єм з'єднані фігурним арочним вирізом. Дахи, вежа і завершення пам'ятника спочатку були пофарбовані в червоний колір. Підлоги викладені з плит пісковику.

Церква після перебудови отримала двосхилий дах, що плавною площиною покриває зруб гранчастого вівтаря і дещо ширшу наву. Усередині збережено первісні шатрові перекриття, характерні для бойківських церков. Особливу увагу привертає вежа з декоративно багатим бароковим завершенням: підсябиття з фігурно обробленими кінцями дощок і захисним дашком згори, аркада голосниць, чотирисхиле шатро з приплюснутою банею і ліхтарем. Вишуканим архітектурним елементом є галерея, утворена опасанням, що підтримується довкола бабинця і нави різьбленими стовпчиками. Подібна галерея характерна для лемківських церков Закарпаття.

Під впливом архітектурних форм західного культового зодчества майстри, що будували Миколаївську церкву в Чорноголові, повністю відмовляються від трибанної системи бойківських церков і надають своїй будові базилікальну форму з високою барочною дзвіницею. Стиль бароко тут органічно вплітається в старі форми дерев'яної церковної споруди і найбільше проявляється у зовнішніх декоративних формах і в пристрасті до заокруглення архітектурних деталей вежі.

Історія

У давні часи село простягалося на схід від річки Лютянки, в урочищі Солоний. Там на Куртаничівському груні стояла попередня дерев'яна церква, можливо, перша в селі, заснування якої датується 1552 роком. Сучасну церкву святого Миколая Чудотворця збудували з ялини у XVII столітті триверхою у бойківському стилі. У 1751 році згадують дерев'яну церкву святого Миколи, криту шинґлами, в доброму стані, з двома дзвонами та всіма церковними книгами. Сучасного «барокового» вигляду церква набула після перебудови у 1794 році за священика Василя Івашковича. Згідно з написом на одвірку, перебудову здійснив майстер Матій Химич із села Лучки, завершивши роботу 2 червня 1794 року.

У 2018 році церква визнана об’єктом культурної спадщини національного значення, який внесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України (№ 070023).

Інтер'єр

В інтер'єрі церкви зберігається принцип трьох просторів, поряд з двосхилим дахом також залишається і опасання, широкий скат якого, спирається на різьблені стовпи, утворює галерею з трьох сторін церкви.

У наві збережено іконостас XVIII сторіччя, скомпонований з двох частин, що різняться різьбленням колонок та обрамлення.

Дзвіниця

Біля церкви стоїть каркасна дзвіниця простої конструкції. Маленька одноярусна дзвіниця — підкреслено функціональна, але саме своєю простотою підсилює враження від церкви. Огорожа довкола церковного двору вже давно дротяна, але донині збережено давні дерев'яні ворітця

Примітки

М. Сирохман. П'ятдесят п'ять дерев'яних храмів Закарпаття. — К.: Грані-Т, — 2008.
Поп И. И., Поп Д. И. В горах и долинах Закарпатья. — М.: Искусство, 1971. — С. 23-24
Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. Иллюстрированный справочник-каталог: В 4-х т. — Т. 2. Винницкая, Волынская, Ворошиловградская, Днепропетровская, Донецкая, Житомирская, Закарпатская, Запорожская, Ивано-Франковская, Кировоградская, Крымская области. — Київ: Будівельник, 1984. — С. 175-176. — 336 с.(рос.)
Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. — Львів: 2000. — С. 107—108.
. zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 25 грудня 2021. Процитовано 14 лютого 2021.

Джерела

Пам'ятники архітектури УРСР, що перебувають під державною охороною: список. — К.: Держбудвидав. — 1956.
Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. Иллюстрированный справочник-каталог: В 4-х т. — Т. 2. Винницкая, Волынская, Ворошиловградская, Днепропетровская, Донецкая, Житомирская, Закарпатская, Запорожская, Ивано-Франковская, Кировоградская, Крымская области. — Київ: Будівельник, 1984. — С. 175-176. — 336 с.(рос.)
Логвин Г. Н. Украинские Карпаты. — М.: Искусство. — 1973.
Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. — Львів.: 2000. — 880 с. — .
Сирохман М. П'ятдесят п'ять дерев'яних храмів Закарпаття. — К.: Грані-Т, — 2008. — 88 с.

Посилання

Церква у Чорноголові на сайті «Дерев'яні храми України» [ 28 вересня 2013 у Wayback Machine.]
Прадідівська слава: база даних українських пам'яток і визначних місць [ 21 грудня 2012 у Wayback Machine.]

[Сирохман-1] М. Сирохман. П'ятдесят п'ять дерев'яних храмів Закарпаття. — К.: Грані-Т, — 2008.

[В_горах_и_долинах_Закарпатья-2] Поп И. И., Поп Д. И. В горах и долинах Закарпатья. — М.: Искусство, 1971. — С. 23-24

[Памятники_градостроительства-3] Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. Иллюстрированный справочник-каталог: В 4-х т. — Т. 2. Винницкая, Волынская, Ворошиловградская, Днепропетровская, Донецкая, Житомирская, Закарпатская, Запорожская, Ивано-Франковская, Кировоградская, Крымская области. — Київ: Будівельник, 1984. — С. 175-176. — 336 с.(рос.)

[Церкви_України:_Закарпаття-4] Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. — Львів: 2000. — С. 107—108.

[5] . zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 25 грудня 2021. Процитовано 14 лютого 2021.