Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Роберт Артур Телбот Ґаскойн-Сесіл, 3-й маркіз Солсбері (англ. Robert Arthur Talbot Gascoyne-Cecil, 3rd Marquess of Salisbury, 3 лютого 1830 — 22 серпня 1903) — британський державний діяч з роду , 44-й, 46-й та 49-й прем'єр-міністр Великої Британії у 1885, 1886—1892 та 1895—1902 роках, чотири рази був міністром закордонних справ (1878, 1885—86, 1886—92, 1895—1900), депутат палати громад від Консервативної партії, член палати лордів. Провадив імперіалістичну політику, спрямовану на збільшення території Британської імперії в Африці та інших регіонах. Батько Роберта Сесіла — ідеолога Ліги Націй.
| Роберт Ґаскойн-Сесіл Robert Arthur Talbot Gascoyne-Cecil, 3rd Marquess of Salisbury | |||
 | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 1885 — 1886 | |||
| Попередник: | Вільям Гладстон | ||
| Наступник: | Вільям Гладстон | ||
| |||
| 1886 — 1892 | |||
| Попередник: | Вільям Гладстон | ||
| Наступник: | Вільям Гладстон | ||
| |||
| 1895 — 1902 | |||
| Попередник: | Арчібальд Прімроуз | ||
| Наступник: | Артур Бальфур | ||
| Народження: | 3 лютого 1830[1][2][…] Гатфілд, Гартфордшир, Англія, Сполучене Королівство | ||
| Смерть: | 22 серпня 1903[1][2][…] (73 роки) Гатфілд, Гартфордшир, Англія, Сполучене Королівство | ||
| Поховання: | d | ||
| Країна: | Сполучене Королівство | ||
| Релігія: | англіканство | ||
| Освіта: | Крайст Черч і Ітонський коледж | ||
| Партія: | Консервативна партія | ||
| Батько: | d[4] | ||
| Мати: | d[3][4] | ||
| Шлюб: | d[4] | ||
| Діти: | Роберт Сесіл | ||
| Автограф: |  | ||
| Нагороди: | |||
| | |||
Шлях до прем'єрства
Ґаскойн-Сесіл народився, виховувався й помер у родовому маєтку Гетфілд-гаус. Його батьком був 2-й маркіз Солсбері з роду Сесілів, який походив від (першого міністра Єлизавети I) й від Роберта Сесіла (першого міністра Якова I). Мати походила з роду Ґаскойнів, була спадкоємицею великих земель.
Після смерті матері 10-річний Роберт вирушив до Ітонської школи. Вихователі відзначали його замкнутий характер, ровесники кепкували з нього. У 15 років батько повернув його до свого маєтку, приставивши до нього приватних вчителів. У 18 років Сесіл вирушив на навчання до Оксфорду, але невдовзі перервав навчання через слабке здоров'я (яким відзначався також і його старший брат) й на пораду лікарів вирушив у круїз до берегів Австралії та Нової Зеландії.
Сесіл повернувся з 2-річних подорожей дорослим, він почав перейматись питаннями суспільного життя. У 1853 році він пристав на пропозицію консерваторів обиратись до палати громад від Стемфорда. Усупереч думці батька, він у 1857 році наполіг на шлюбі з Джорджиною Олдерсон, дівчиною з родини середнього статку. Родина була великою — п'ятеро синів і дві дочки.
За перші 20 років своєї політичної кар'єри Солсбері тільки одного разу входив до уряду (секретар у справах Індії з липня 1866 до березня 1867 року). Він цікавився ботанікою й феноменом магнетизму, збудував у Гетфілдському маєтку лабораторію для експериментів з електрикою, популярно пояснював політику торі у газетних статтях, але до уряду Дізраелі ставився із прихованою підозрою.
У лютому 1874 року Солсбері зумів побороти свої забобони і вступив до уряду Дізраелі, де спочатку відповідав за управління Британською Індією, а у 1878 році отримав портфель міністра закордонних справ. Це був період, коли після чергової російсько-турецької війни Росія прагнула отримати контроль над Константинополем. Своїми діями на Берлінському конгресі Солсбері вдалось анулювати успіхи російської зброї, за що королева Вікторія заохотила його вищою нагородою — орденом Підв'язки.
Після смерті Дізраелі у 1881 році Солсбері було обрано новим лідером консервативної партії. Після чотирьох років активного опонування лібералам у парламенті він у червні 1885 року нарешті зміг сформувати власний уряд. Вже за півроку йому довелось поступитись своїм постом Гладстону. Головним предметом політичних баталій на той час поставало питання про Гомрул. На відміну від Гладстона, Солсбері вважав будь-які поступки ірландцям неприпустимими.
Глава уряду
Вершиною кар'єри Солсбері стали три прем'єрства (1885-86, 1886—1892, 1895—1902). Одночасно з прем'єрським він віддава перевагу залишати за собою пост міністра закордонних справ. Основним інтересом Солсбері було просування імперських інтересів вікторіанської Англії в усьому світі. Інші питання він часто залишав на розгляд конкретних міністрів.
Метою Солсбері було встановлення європейської «згоди», і він зумів домогтись того, що у ці роки в Європі не було жодного серйозного міжнародного конфлікту. Неодноразові сутички з Францією, Німеччиною та Росією так і не переросли за Солсбері у збройне протистояння. Найгострішими були Фашодський інцидент 1898 року та Венесуельська криза 1895 року. Намагаючись розширити кордони імперії, Солсбері був однією з рушійних сил «битви за Африку». Він надсилав на підкорення Судану, за його бездіяльності розв'язав війну з бурами. Імперіалістичні прагнення виправдовувались цивілізаторською місією європейців стосовно до «відсталих» рас.
«Старі» держави на кшталт Османської імперії не викликали у Солсбері (на відміну від його попередників) жодної симпатії. У 1896 році він був готовий до збройного втручання, щоб зупинити різанину вірменів у Туреччині. Будь-які союзні зобов'язання він вважав ризикованими і намагався підтримувати нейтралітет в епоху, коли Німеччина стала до союзу з Австрією, а Франція — з Росією. Плани британсько-німецького альянсу, які виношував Чемберлен, не мали його підтримки.
Здоров'я, що погіршувалось, змусило Солсбері у 1900 році поступитись постом міністра закордонних справ і за два роки піти у відставку. У завершення його епохи Лансдаун почав відмовлятись від політики ізоляціонізму, що раніше провадилась, уклавши у січні 1902 року пакт про союз із Японією.
Помер Солсбері 22 серпня 1903 року. На посту прем'єр-міністра його замінив племінник — Артур Джеймс Балфур. Солсбері був останнім з прем'єр-міністрів, хто мав місце у палаті громад.
Примітки
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- SNAC — 2010.
- Lundy D. R. The Peerage
- Kindred Britain
Джерела
- Біографія в енциклопедії Британіка
Література
- В. І. Головченко. Солсбері Роберт Артур Толбот Гасконі-Сесіл // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — .
Посилання
- Солсбері // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Robert Artur Telbot Gaskojn Sesil 3 j markiz Solsberi angl Robert Arthur Talbot Gascoyne Cecil 3rd Marquess of Salisbury 3 lyutogo 1830 18300203 22 serpnya 1903 britanskij derzhavnij diyach z rodu 44 j 46 j ta 49 j prem yer ministr Velikoyi Britaniyi u 1885 1886 1892 ta 1895 1902 rokah chotiri razi buv ministrom zakordonnih sprav 1878 1885 86 1886 92 1895 1900 deputat palati gromad vid Konservativnoyi partiyi chlen palati lordiv Provadiv imperialistichnu politiku spryamovanu na zbilshennya teritoriyi Britanskoyi imperiyi v Africi ta inshih regionah Batko Roberta Sesila ideologa Ligi Nacij Robert Gaskojn Sesil Robert Arthur Talbot Gascoyne Cecil 3rd Marquess of SalisburyRobert Gaskojn Sesil Prapor 44 j Prem yer ministr Velikoyi Britaniyi 1885 1886 Poperednik Vilyam Gladston Nastupnik Vilyam Gladston Prapor 46 j Prem yer ministr Velikoyi Britaniyi 1886 1892 Poperednik Vilyam Gladston Nastupnik Vilyam Gladston Prapor 49 j Prem yer ministr Velikoyi Britaniyi 1895 1902 Poperednik Archibald Primrouz Nastupnik Artur Balfur Narodzhennya 3 lyutogo 1830 1830 02 03 1 2 Gatfild Gartfordshir Angliya Spoluchene KorolivstvoSmert 22 serpnya 1903 1903 08 22 1 2 73 roki Gatfild Gartfordshir Angliya Spoluchene KorolivstvoPohovannya dKrayina Spoluchene KorolivstvoReligiya anglikanstvoOsvita Krajst Cherch i Itonskij koledzhPartiya Konservativna partiyaBatko d 4 Mati d 3 4 Shlyub d 4 Diti Robert Sesil Avtograf Nagorodi chlen Londonskogo korolivskogo tovaristva d 12 lipnya 1900 Mediafajli b u VikishovishiShlyah do prem yerstvaGaskojn Sesil narodivsya vihovuvavsya j pomer u rodovomu mayetku Getfild gaus Jogo batkom buv 2 j markiz Solsberi z rodu Sesiliv yakij pohodiv vid pershogo ministra Yelizaveti I j vid Roberta Sesila pershogo ministra Yakova I Mati pohodila z rodu Gaskojniv bula spadkoyemiceyu velikih zemel Pislya smerti materi 10 richnij Robert virushiv do Itonskoyi shkoli Vihovateli vidznachali jogo zamknutij harakter rovesniki kepkuvali z nogo U 15 rokiv batko povernuv jogo do svogo mayetku pristavivshi do nogo privatnih vchiteliv U 18 rokiv Sesil virushiv na navchannya do Oksfordu ale nevdovzi perervav navchannya cherez slabke zdorov ya yakim vidznachavsya takozh i jogo starshij brat j na poradu likariv virushiv u kruyiz do beregiv Avstraliyi ta Novoyi Zelandiyi Sesil povernuvsya z 2 richnih podorozhej doroslim vin pochav perejmatis pitannyami suspilnogo zhittya U 1853 roci vin pristav na propoziciyu konservatoriv obiratis do palati gromad vid Stemforda Usuperech dumci batka vin u 1857 roci napolig na shlyubi z Dzhordzhinoyu Olderson divchinoyu z rodini serednogo statku Rodina bula velikoyu p yatero siniv i dvi dochki Za pershi 20 rokiv svoyeyi politichnoyi kar yeri Solsberi tilki odnogo razu vhodiv do uryadu sekretar u spravah Indiyi z lipnya 1866 do bereznya 1867 roku Vin cikavivsya botanikoyu j fenomenom magnetizmu zbuduvav u Getfildskomu mayetku laboratoriyu dlya eksperimentiv z elektrikoyu populyarno poyasnyuvav politiku tori u gazetnih stattyah ale do uryadu Dizraeli stavivsya iz prihovanoyu pidozroyu U lyutomu 1874 roku Solsberi zumiv poboroti svoyi zaboboni i vstupiv do uryadu Dizraeli de spochatku vidpovidav za upravlinnya Britanskoyu Indiyeyu a u 1878 roci otrimav portfel ministra zakordonnih sprav Ce buv period koli pislya chergovoyi rosijsko tureckoyi vijni Rosiya pragnula otrimati kontrol nad Konstantinopolem Svoyimi diyami na Berlinskomu kongresi Solsberi vdalos anulyuvati uspihi rosijskoyi zbroyi za sho koroleva Viktoriya zaohotila jogo vishoyu nagorodoyu ordenom Pidv yazki Pislya smerti Dizraeli u 1881 roci Solsberi bulo obrano novim liderom konservativnoyi partiyi Pislya chotiroh rokiv aktivnogo oponuvannya liberalam u parlamenti vin u chervni 1885 roku nareshti zmig sformuvati vlasnij uryad Vzhe za pivroku jomu dovelos postupitis svoyim postom Gladstonu Golovnim predmetom politichnih batalij na toj chas postavalo pitannya pro Gomrul Na vidminu vid Gladstona Solsberi vvazhav bud yaki postupki irlandcyam nepripustimimi Glava uryaduPortret roboti Dzhordzha Frederika Vottsa Vershinoyu kar yeri Solsberi stali tri prem yerstva 1885 86 1886 1892 1895 1902 Odnochasno z prem yerskim vin viddava perevagu zalishati za soboyu post ministra zakordonnih sprav Osnovnim interesom Solsberi bulo prosuvannya imperskih interesiv viktorianskoyi Angliyi v usomu sviti Inshi pitannya vin chasto zalishav na rozglyad konkretnih ministriv Metoyu Solsberi bulo vstanovlennya yevropejskoyi zgodi i vin zumiv domogtis togo sho u ci roki v Yevropi ne bulo zhodnogo serjoznogo mizhnarodnogo konfliktu Neodnorazovi sutichki z Franciyeyu Nimechchinoyu ta Rosiyeyu tak i ne pererosli za Solsberi u zbrojne protistoyannya Najgostrishimi buli Fashodskij incident 1898 roku ta Venesuelska kriza 1895 roku Namagayuchis rozshiriti kordoni imperiyi Solsberi buv odniyeyu z rushijnih sil bitvi za Afriku Vin nadsilav na pidkorennya Sudanu za jogo bezdiyalnosti rozv yazav vijnu z burami Imperialistichni pragnennya vipravdovuvalis civilizatorskoyu misiyeyu yevropejciv stosovno do vidstalih ras Stari derzhavi na kshtalt Osmanskoyi imperiyi ne viklikali u Solsberi na vidminu vid jogo poperednikiv zhodnoyi simpatiyi U 1896 roci vin buv gotovij do zbrojnogo vtruchannya shob zupiniti rizaninu virmeniv u Turechchini Bud yaki soyuzni zobov yazannya vin vvazhav rizikovanimi i namagavsya pidtrimuvati nejtralitet v epohu koli Nimechchina stala do soyuzu z Avstriyeyu a Franciya z Rosiyeyu Plani britansko nimeckogo alyansu yaki vinoshuvav Chemberlen ne mali jogo pidtrimki Zdorov ya sho pogirshuvalos zmusilo Solsberi u 1900 roci postupitis postom ministra zakordonnih sprav i za dva roki piti u vidstavku U zavershennya jogo epohi Lansdaun pochav vidmovlyatis vid politiki izolyacionizmu sho ranishe provadilas uklavshi u sichni 1902 roku pakt pro soyuz iz Yaponiyeyu Pomer Solsberi 22 serpnya 1903 roku Na postu prem yer ministra jogo zaminiv pleminnik Artur Dzhejms Balfur Solsberi buv ostannim z prem yer ministriv hto mav misce u palati gromad PrimitkiBibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 SNAC 2010 d Track Q29861311 Lundy D R The Peerage d Track Q67129259d Track Q21401824 Kindred Britain d Track Q75653886DzherelaBiografiya v enciklopediyi BritanikaLiteraturaV I Golovchenko Solsberi Robert Artur Tolbot Gaskoni Sesil Ukrayinska diplomatichna enciklopediya u 2 t red kol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 2 M Ya 812 s ISBN 966 316 045 4 PosilannyaSolsberi Universalnij slovnik enciklopediya 4 te vid K Teka 2006