Прогресивне християнство

Прогресивне християнство (англ. Progressive Christianity) — форма християнства, яка характеризується (свободою у питанні традицій), (прийняттям людського розмаїття), де сильний акцент робиться на соціальній справедливості, турботі про бідних і пригноблених і про навколишнє середовище. Цей рух поширився в (американському соціо-культурному просторі) і є одним з найбільш помітних в християнстві в США.

Пресвітеріанська церква у Вашингтоні, яка демонструє підтримку спільноті ЛГБТ.

Прогресивні християни мають глибоку віру в те, що найголовнішою заповіддю, згідно з вченням Ісуса Христа, є заповідь «любіть один одного» (Єв. Івана 15:17) і в те, що «той, хто каже: Я Бога люблю, та ненавидить ближнього свого, той неправдомовець ... адже, Бог є Любов» (Ів. 4:20). Це переконання призводить до орієнтації на розвиток таких цінностей, як співчуття, справедливість, милосердя, толерантність, часто шляхом політичної активності.

Переважній більшості представниками прогресивного християнства є представники західних церков.

Історія

Пріоритет справедливості та піклування про пригноблених є постійною темою в єврейській пророчій традиції, успадкованій християнством. Це знайшло своє відображення в багатьох пізніших християнських традиціях служіння та служіння, а нещодавно в Сполучених Штатах Америки через участь християн у політичних течіях, таких як Прогресивний рух і Соціальне Євангеліє.

Протягом XX-го століття ліберальна християнська думка (не те саме, що прогресивне християнство) окреслювала цінності «хорошого суспільства». Вони наголошували на справедливості, відповідальності та співчутті та засуджує форми правління, які ведуть несправедливу війну, покладаються на корупцію для збереження влади, позбавляють бідних можливостей або виключають певні расові чи сексуальні групи від справедливої участі в національних свободах. Він був впливовим у основних церквах США та відображав глобальні тенденції студентської активності. Він сприяв екуменічному руху, представленому на міжнародному рівні Всесвітньою студентською християнською федерацією та Всесвітньою радою церков на міжнародному рівні, а на національному рівні через такі групи, як Національна рада церков у США та Австралійський студентський християнський рух.

Прогресивне християнство, як описують його прихильники, характеризується готовністю поставити під сумнів традиції, прийняття людської різноманітності, сильний наголос на соціальній справедливості та піклуванні про бідних і пригноблених, а також екологічне піклування про землю. Прогресивні християни глибоко вірять у те, що настанова «любити один одного» (Івана 15:17) займає центральне місце у вченнях Ісуса Христа.

Сучасний контекст

Переважання (євангелізму) в США, особливо в його більш соціально консервативних формах, кинуло виклик багатьом людям у основних церквах. Це дало можливість багатьом християнам, яким неприємно ставитися до консервативного євангелізму, чітко ідентифікувати себе як «прогресивних християн».

Прогресивне християнство переосмислило в дусі історико-культурного дослідження Біблії та прийнятті сучасного досвіду низку питань:

• рівність прав жінок, в тому числі, у церковному служінні;
• рівність прав ЛГБТ, в тому числі, одностатеві шлюби;
• питання про допустимість абортів у низці крайніх випадків.
• розуміння або нормалізацію дошлюбного сексу, якщо є любов та взаємність.

Це відбулося у зв'язку з критикою Біблії та, як наслідок, не можливістю буквально розуміти Біблію як Боже Слово.

Церкви

США:

• Об'єднана методистська церква
• (Євангелічна лютеранська церква Америки)
• Єпископальна церква
• Пресвітеріанська церква США

Велика Британія

• Церква Англії

Німеччина

• Євангелічна церква Німеччини

Нідерланди

Скандинавські країни:

• Церква Швеції
• Церква Данії
• Церква Норвегії

Див. також

• Ліберальна протестантська теологія
• Діалектична теологія
• Секулярне християнство
• Ліберальне християнство

Примітки

1. Progressive Christianity Isn't Progressive Politics. HuffPost (англ.). 2 жовтня 2012. Процитовано 15 лютого 2024.
2. "Soul Play: What Is Progressive Christianity Exactly?".{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()
3. Hal Taussig ((May–June 2006)). (PDF) (англ.). Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2011.
4. . web.archive.org. 23 лютого 2012. Архів оригіналу за 23 лютого 2012. Процитовано 16 лютого 2024.
5. Gurrentz, Benjamin T. (2019). . The Arda. Архів оригіналу за 31 липня 2019. Процитовано 5 квітня 2024.
6. Boulton, Wayne G.; Kennedy, Thomas D.; Verhey, Allen (1994). From Christ to the World: Introductory Readings in Christian Ethics (англ.). Wm. B. Eerdmans Publishing. с. 134-136. ISBN .
7. . web.archive.org. 11 грудня 2011. Архів оригіналу за 11 грудня 2011. Процитовано 16 лютого 2024.{{}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий ()
8. Lea, Jessica (29 листопада 2018). Pastor to Make Controversial Sculpture Out of Purity Rings. ChurchLeaders (амер.). Процитовано 16 лютого 2024.
9. Anglican Church around the world (брит.). 15 липня 2008. Процитовано 16 лютого 2024.
10. The Rev. Dr. R. Guy Erwin Elected Bishop | Southwest California Synod. Архів оригіналу за 19 червня 2013. Процитовано 1 березня 2024.
11. EKD-Stellungnahme «Verläßlichkeit und Verantwortung stärken».
12. . U.S. Episcopals Defend Openly Gay Bishop. Архів оригіналу за 25 жовтня 2005. Процитовано 16 лютого 2024.{{}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий ()
13. (PDF). web.archive.org. Архів оригіналу (PDF) за 26 лютого 2007. Процитовано 16 лютого 2024.
14. Birkhäuser M. Ethical issues in human reproduction: Protestant perspectives in the light of European Protestant and Reformed Churches (англ.) // Gynecol Endocrinol. — 2013. — November (no. 29(11)). — P. 955-959.
15. Childers, Alisa (8 березня 2019). Nadia Bolz-Weber and the Sexual Revolution We Need. The Gospel Coalition (амер.). Процитовано 16 лютого 2024.
16. . web.archive.org. 25 липня 2011. Архів оригіналу за 25 липня 2011. Процитовано 16 лютого 2024.