Оріфія дав гр Ὠρείθυια персонаж давньогрецької і римської міфології амазонка дочка цариці амазонок Марпесіі Зображення О

Оріфія (дав.-гр. Ὠρείθυια ) — персонаж давньогрецької і римської міфології, амазонка, дочка цариці амазонок Марпесіі.

Зображення Оріфії зі збірки гравюр " Promptuarii Iconum Insigniorum ", виданого Гійомом Рує

Після смерті своєї матері Оріфія стала новою царицею амазонок. Вона керувала спільно з Антіопою, яка, за деякими версіями, була її сестрою. Її шанували за вічну цноту, а її військові навички вважалися видатними і принесли багато слави царству амазонок.

Згідно з «Епітомами творів Помпея Трога» Історія Філіпа "" Марка Юніана Юстина, Оріфія була однією з ключових персонажів у міфі про дев'ятий подвиг Геракла, в якому він мав дістати пояс цариці амазонок. Помпей Трог виклав цю історію так: Еврістей, цар Мікен, вважав майже неможливим добути царський пояс Оріфії в бою (відповідно до більшості інших версій пояс належав Іпполіті), тому він наказав це зробити Гераклу, який мав зобов'язання перед ним, у якості його дев'ятого подвигу. Геракл спорядив дев'ять військових кораблів і зайняв берега амазонок за відсутності Оріфії. Через безлад і недбалість амазонок їх ряди значно порідшали. Тоді Гераклові легко вдалося захопити в полон (Меланіппу) й Іпполіту, сестер Антіопи. Геракл повернув Меланіппу після того, як отримав пояс цариці, однак Іпполіту забрав Тесей, цар Афін, як свою частину здобичі. Потім Оріфія очолила амазонок в , покликаній звільнити Іпполіту та помститися за поразку Антіопи. Вона звернулася за допомогою до скіфського царя Сагілла, і той послав їй на допомогу свого сина Панасагора з загоном вершників. Однак між союзниками виникли деякі суперечності, і скіфи полишили поле бою. Зрештою, амазонки зазнали поразки, але зуміли втекти до табору своїх союзників і під їх захистом благополучно повернулися додому.

Існує й інша версія того, що сталося після вторгнення Геракла: деякі фракійські та скіфські раби утримувалися в Афінах для особистої охорони афінського царя, і Оріфія скористалася цією можливістю, щоб помститися за поразку своєї сестри. Вона скликала скіфських союзників разом із фракійськими і послала дві групи послів для переговорів. Завданням однієї з груп було налагодження зв'язку з лідерами рабів, щоб отримати їх допомогу в обмін на свободу, а іншої — забезпечення гарантії того, що Лаконія не допомагатиме Афінам. Потім Оріфія з тріумфом провела свою армію через Кімерійський Боспор, Дунай і район Фракії. Оріфія взяла в облогу Афіни, проте в битві Антіопа була вбита. Оріфія збудувала гробницю для Антіопи після укладення договору з афінянами. У боях Оріфія отримала серйозні поранення і, зрештою, померла від них. Дорогою додому її поховала її армія. Наступницею Оріфії стала Пентесілея.

Один із розділів твору " Про знаменитих жінок " Джованні Боккаччо був присвячений Оріфії й Антіопі.

Примітки

. Архів оригіналу за 14 грудня 2007. Процитовано 30 березня 2020.
, Historiae adversus paganos, I. 15 [ 28 серпня 2020 у Wayback Machine.]
. Архів оригіналу за 29 червня 2007. Процитовано 30 березня 2020.
. Архів оригіналу за 14 жовтня 2012. Процитовано 30 березня 2020.
(PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 вересня 2007. Процитовано 30 березня 2020.
2. 5. 9
, Fabulae, 30
. Архів оригіналу за 16 грудня 2007. Процитовано 30 березня 2020.
Justin, Cornelius Nepos, and Eutropius: Literally Translated by John Selby Watson (1853), p. 21
Джованни Боккаччо’s translated by Virginia Brown (2001), p. 41-42; Cambridge and London, Harvard University Press; ;

Джерела

Orosius Historiae adversus paganos I.15.7-9
Justinus Epitoma Historiarum philippicarum Pompei Trogi II.4.17-30

Література

Watson, John Selby Justin, Cornelius Nepos, and Eutropius: Literally Translated, pp 21-22, 547; Published 1853 HG Bohn, original in the New York Public Library
Williams, Henry Smith The Historians 'History of the World: A Comprehensive Narrative of the Rise, v.2, p. 440—441; Published 1904 The Outlook Company, New York Public Library

[1] . Архів оригіналу за 14 грудня 2007. Процитовано 30 березня 2020.

[2] , Historiae adversus paganos, I. 15 [ 28 серпня 2020 у Wayback Machine.]

[3] . Архів оригіналу за 29 червня 2007. Процитовано 30 березня 2020.

[:0-4] . Архів оригіналу за 14 жовтня 2012. Процитовано 30 березня 2020.

[5] (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 вересня 2007. Процитовано 30 березня 2020.

[6] 2. 5. 9

[7] , Fabulae, 30

[8] . Архів оригіналу за 16 грудня 2007. Процитовано 30 березня 2020.

[9] Justin, Cornelius Nepos, and Eutropius: Literally Translated by John Selby Watson (1853), p. 21

[10] Джованни Боккаччо’s translated by Virginia Brown (2001), p. 41-42; Cambridge and London, Harvard University Press; ;