Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Олекса́ндрівка — село в Україні, у Корюківській міській громаді Корюківського району Чернігівської області. Населення становить 767 осіб. До 2016 орган місцевого самоврядування — Олександрівська сільська рада, якій підпорядковувались села Верхолісся та Піски.
| село Олександрівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Чернігівська область |
| Район | Корюківський район |
| Громада | Корюківська міська громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1650 |
| Населення | 767 |
| Площа | 2,511 км² |
| Густота населення | 305,46 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 15352 |
| Телефонний код | +380 4657 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 51°38′39″ пн. ш. 32°08′43″ сх. д. / 51.64417° пн. ш. 32.14528° сх. д.Координати: 51°38′39″ пн. ш. 32°08′43″ сх. д. / 51.64417° пн. ш. 32.14528° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 142 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 15300, Чернігівська обл., Корюківський р-н, м. Корюківка, вул. Бульварна, 6 |
| Карта | |
  Олександрівка | |
 Олександрівка | |
| Мапа | |
Географія
Село розташоване за 20 км від районного центру і за 5 км від залізничної станції Низківка. Висота над рівнем моря — 142 м.
Топоніміка
За переказами старожилів, назва села бере свій початок від першого поселенця Олександра, який, за переказами, ніби переселився з села Верхолісся. Про походження назви села Олександрівка свідчать і розповіді людей літнього покоління, у яких вказується, що жителі села Верхолісся, бажаючи відвідати першого поселенця, говорили: «Ходім до Лександра».
Історія
Про час заснування села Олександрівка точних архівних даних не збереглося. Виникло воно на початку XVIII століття.
Людність села здавна займалась сільським господарством. Тут добре родило жито, картопля, люпин, гречка, менше — кукурудза, овес, ячмінь. Сприятливі природні умови та наполеглива праця майже всього населення села забезпечувала високий урожай яблук, груш, смородини. Поряд з землеробством люди займалися і тваринництвом, розводили велику рогату худобу, овець, свиней тощо. Також займалися мисливством: відстрілювали качок, зайців, вовків, лисиць, білок.
В епоху раннього середньовіччя IX—XV ст. тут добували та обробляли залізо. Поряд з селом є залишки середньовічного кар'єру, з якого добували руду.
Як свідчать архівні дані, важливим заняттям деякої частини населення села було і полювання на бобрів. «Бобровики показывают собою, что в тогдашнее время леса и воды доставляли жителям много средств к жизни».
До визвольної війни українського народу проти польської шляхти 1648 — 57 рр. Олександрівка за тодішнім адміністративним поділом відносилася до Сосницького повіту і належала православному сенатору Речі Посполитої, а згодом Київському воєводі — Адаму Киселю. Про це свідчать дані: «С 1637 г. значительными имениями преимущественно в Сосницком, Березинском, Нежинском уездах владел Адам Кисель».
За переписом 1731 року в Олександрівці проживало козацьких сімей: можних — 21, убогих — 20, край убогих — 60, підсусідків — 12, а всього — 113.
У 1741 році була побудована перша дерев'яна Покровська церква (перебудована у 1851—1889 рр.). Місцевий поміщик — надворний радник Олександр Павлович Лисенко та його дружина Лисавета Василівна присвоїли собі право будівництва Покровської церкви. В цей час в Олександрівці жив священик Василь Свентницький, який не зміг вплинути на самодура-поміщика і вирішив побудувати нову церкву з тим, щоб доля прихожан не залежала від свавілля Лисенків. Під великим натиском у 1804 році була побудована друга Святодухівська церква.
Згодом, за клопотанням Свентницького, у 1794 році Олександрівці був наданий статус містечка, правлячий сенат дозволив проводити ярмарки та базари. Щороку в день «Сошествія Святого духу» в Олександрівці проводився ярмарок, на честь цього свята була названа друга церква. При першому ярмаркові, тутешні поміщики почали збирати дуже високу плату за ярмаркування, тому згодом ярмарки припинилися. Дрібні торги (базари) проводились в Олександрівці щоп'ятниці. В 1805 році В. Светницький відкрив у селі училище для своїх парафіян, де спочатку навчалися слов'янської грамоти, часослова та псалтиря. Згодом училищем керував зять Светницького, молодий священик Борис Корсун. Він розширив програму навчання, почали викладати російську граматику, катехізис, арифметику, правопис, латинську граматику. Після смерті Дашевського, тестя Светницького, училище, що утримувалось на його кошти, закрилось.
Після Бориса Корсуна священиком став його зять Георгій Базилавич, який крім того, писав історичні, етнографічні відомості про Олександрівку. Згодом дослідження Георгія Базилавича були видані окремою книжечкою під назвою «Местечко Александровка Черниговскои губернии Сосницкого уезда».
У селі Олександрівка жив народний співець Андрій Шут (1790—1873) «… В недавнее время жил в Александровке кобзар Андрей Шут, умный и благочестивий слепец. Он сохранял и передавал старинные думы о старом житье козацком:…». Андрій Шут переспівував і складав народні пісні та думи про боротьбу українського народу проти ворогів — турків, татар, московитів, польського і свого панства. Він є автором дум «Нетяга чесько ганже Андибер», «Хмельницький та Барабаш» та інших. Є такі свідчення, що в 1853 році відомий український письменник Куліш Пантелеймон Олександрович записав від нього 12 найкращих дум. Андрій Шут, маючи похилий вік, багато працював, щоб заробити собі на життя та сплатити податки. Він плів вірьовки, шнури, виготовляв упряж. Народний співець помер у 1873 році. Він був відомий не тільки в Україні, але й далеко за її межами. Зберігся портрет Шута, вигравіруваний відомим російським художником, другом Т. Г. Шевченка — Л. М. Жемчужниковим.
У Національній книзі пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні перелічено 23 людини, які померли від голоду в Олександрівці.
 | У нашій сім'ї було шестеро дітей. Сім'я наша була не бідною. Мали багато землі, двоє коней, корову. На той час розкуркулювали майже всіх підряд. Спочатку забрали корову і коней. Коли з Мени гнали корів, мабуть, кудись на м'ясо, повз наш двір проходила і наша корівка, впізнала свій двір і зайшла. Ми її причинили, та побачили погонщики і забрали назад. Як ми плакали, побивались, просили залишити її, але марно. А коли вдруге бригада прийшла, то все, що було їстівного, вигребли. Забрали навіть скриню з комори. Думали там багато чого знайдуть, а там тільки горщик з льоном і мички конопляні і лляні та ще дитячі сорочечки. А зерна ми трохи заховали. Хоча й шукали те останнє зерно, та не знайшли. Потім те зерно пересушили та пекли з нього хліб. Та вистачило його ненадовго. Потім всі люди стали їздити в Козилівку міняти одяг, настільники, полотно на продукти. Давали зерно, борошно, хліб. Поїхали і ми з батьком. Виїжджали дуже рано. Ночували у дорозі. Коли потепліло, стали рвати щавель, липу, лободу. Товкли ми все це в ступі і пекли оладки. Борщ мати варила з одним щавлем. Поїмо і знову хочеться їсти. Мати каже: "Ідіть на вулицю, погуляйте". А ми ждемо обіду, ніяка гульня нам не на умі. Пам'ятаю, як з іншими дітьми заглядали через плот (лісу) у двір одного з активістів. А там його дружина сорочки свої випрані вішає. А пошиті вони з наших маленьких сорочечок. Недалеко від нашого двору було кладовище, то, мабуть, не було жодного дня, щоб когось не везли ховати. Помер і наш батько у 33 роки. Поховали його в саду. Був страшний голод. Ще під час голоду був такий випадок. Пішов брат по коней, а повернувся з путом — вовки поїли коней. Ми думаємо: підемо, хоч м'яса з кісток пообрізуємо. Йдемо, а назустріч люди щось у відрах несуть. Вийшли за село, де були коні, але там уже нічого немає. Тоді ми зрозуміли, що люди несли... |  |
05.02.1965 Указом Президії Верховної Ради Української РСР передано сільради: Олександрівську та Тютюнницьку Менського району до складу Щорського району.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», увійшло до складу Корюківської міської громади.
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації колишнього Корюківського району, село увійшло до складу новоутвореного Корюківського району.
Демографія
За даними сайту Верховної Ради України в Олександрівці станом на початок 2012 року мешкає 767 жителів.
| 1866 | 1897 | 1988 | 2012 |
|---|---|---|---|
| 2048 | 3468 | 729 | 767 |
| ▲ | ▲ | ▼ | ▲ |
Люди
В селі народився Заборовський Леонід Олександрович (нар. 1967) — український живописець.
Див. також
Примітки
- Погода в селі Олександрівці.
- Олександрівка на сайті Верховної Ради України
- Чернігівщина: Енциклопедичний довідник. За редакцією А. В. Кудрицького. — Київ: «Українська Радянська Енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1990. — С.272
- Прогноз погоди в селі Олександрівка
- Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні. Чернігівська область /Український інститут національної пам'яті, Чернігівська обласна державна адміністрація, Чернігівська обласна рада; Редколегія: В. М. Хоменко (голова редколегії) та ін. — Чернігів: Деснянська правда, 2008. — С.317-318.
- Гнівек Ганна Єлизарівна 1920 року народження, с. Олександрівка — Записала головний бухгалтер Олександрівської сільської ради Н. А. Василенко у 2007 році.
- Про внесення змін до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 4 січня 1965 року «Про внесення змін в адміністративне районування Української РСР»
- Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 10 липня 2022.
- Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
Література
- Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні. Чернігівська область /Український інститут національної пам'яті, Чернігівська обласна державна адміністрація, Чернігівська обласна рада; Редколегія: В. М. Хоменко (голова редколегії) та ін. — Чернігів: Деснянська правда, 2008. — 1060 с.
- Чернігівщина: Енциклопедичний довідник. За редакцією А. В. Кудрицького. — Київ: «Українська Радянська Енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1990. — 1005 с.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Oleksa ndrivka selo v Ukrayini u Koryukivskij miskij gromadi Koryukivskogo rajonu Chernigivskoyi oblasti Naselennya stanovit 767 osib Do 2016 organ miscevogo samovryaduvannya Oleksandrivska silska rada yakij pidporyadkovuvalis sela Verholissya ta Piski selo OleksandrivkaKrayina UkrayinaOblast Chernigivska oblastRajon Koryukivskij rajonGromada Koryukivska miska gromadaOsnovni daniZasnovane 1650Naselennya 767Plosha 2 511 km Gustota naselennya 305 46 osib km Poshtovij indeks 15352Telefonnij kod 380 4657Geografichni daniGeografichni koordinati 51 38 39 pn sh 32 08 43 sh d 51 64417 pn sh 32 14528 sh d 51 64417 32 14528 Koordinati 51 38 39 pn sh 32 08 43 sh d 51 64417 pn sh 32 14528 sh d 51 64417 32 14528Serednya visota nad rivnem morya 142 mMisceva vladaAdresa radi 15300 Chernigivska obl Koryukivskij r n m Koryukivka vul Bulvarna 6KartaOleksandrivkaOleksandrivkaMapaU Vikipediyi ye statti pro inshi naseleni punkti z takoyu nazvoyu Oleksandrivka GeografiyaSelo roztashovane za 20 km vid rajonnogo centru i za 5 km vid zaliznichnoyi stanciyi Nizkivka Visota nad rivnem morya 142 m ToponimikaZa perekazami starozhiliv nazva sela bere svij pochatok vid pershogo poselencya Oleksandra yakij za perekazami nibi pereselivsya z sela Verholissya Pro pohodzhennya nazvi sela Oleksandrivka svidchat i rozpovidi lyudej litnogo pokolinnya u yakih vkazuyetsya sho zhiteli sela Verholissya bazhayuchi vidvidati pershogo poselencya govorili Hodim do Leksandra IstoriyaPro chas zasnuvannya sela Oleksandrivka tochnih arhivnih danih ne zbereglosya Viniklo vono na pochatku XVIII stolittya Lyudnist sela zdavna zajmalas silskim gospodarstvom Tut dobre rodilo zhito kartoplya lyupin grechka menshe kukurudza oves yachmin Spriyatlivi prirodni umovi ta napolegliva pracya majzhe vsogo naselennya sela zabezpechuvala visokij urozhaj yabluk grush smorodini Poryad z zemlerobstvom lyudi zajmalisya i tvarinnictvom rozvodili veliku rogatu hudobu ovec svinej tosho Takozh zajmalisya mislivstvom vidstrilyuvali kachok zajciv vovkiv lisic bilok V epohu rannogo serednovichchya IX XV st tut dobuvali ta obroblyali zalizo Poryad z selom ye zalishki serednovichnogo kar yeru z yakogo dobuvali rudu Yak svidchat arhivni dani vazhlivim zanyattyam deyakoyi chastini naselennya sela bulo i polyuvannya na bobriv Bobroviki pokazyvayut soboyu chto v togdashnee vremya lesa i vody dostavlyali zhitelyam mnogo sredstv k zhizni Do vizvolnoyi vijni ukrayinskogo narodu proti polskoyi shlyahti 1648 57 rr Oleksandrivka za todishnim administrativnim podilom vidnosilasya do Sosnickogo povitu i nalezhala pravoslavnomu senatoru Rechi Pospolitoyi a zgodom Kiyivskomu voyevodi Adamu Kiselyu Pro ce svidchat dani S 1637 g znachitelnymi imeniyami preimushestvenno v Sosnickom Berezinskom Nezhinskom uezdah vladel Adam Kisel Za perepisom 1731 roku v Oleksandrivci prozhivalo kozackih simej mozhnih 21 ubogih 20 kraj ubogih 60 pidsusidkiv 12 a vsogo 113 U 1741 roci bula pobudovana persha derev yana Pokrovska cerkva perebudovana u 1851 1889 rr Miscevij pomishik nadvornij radnik Oleksandr Pavlovich Lisenko ta jogo druzhina Lisaveta Vasilivna prisvoyili sobi pravo budivnictva Pokrovskoyi cerkvi V cej chas v Oleksandrivci zhiv svyashenik Vasil Sventnickij yakij ne zmig vplinuti na samodura pomishika i virishiv pobuduvati novu cerkvu z tim shob dolya prihozhan ne zalezhala vid svavillya Lisenkiv Pid velikim natiskom u 1804 roci bula pobudovana druga Svyatoduhivska cerkva Zgodom za klopotannyam Sventnickogo u 1794 roci Oleksandrivci buv nadanij status mistechka pravlyachij senat dozvoliv provoditi yarmarki ta bazari Shoroku v den Soshestviya Svyatogo duhu v Oleksandrivci provodivsya yarmarok na chest cogo svyata bula nazvana druga cerkva Pri pershomu yarmarkovi tuteshni pomishiki pochali zbirati duzhe visoku platu za yarmarkuvannya tomu zgodom yarmarki pripinilisya Dribni torgi bazari provodilis v Oleksandrivci shop yatnici V 1805 roci V Svetnickij vidkriv u seli uchilishe dlya svoyih parafiyan de spochatku navchalisya slov yanskoyi gramoti chasoslova ta psaltirya Zgodom uchilishem keruvav zyat Svetnickogo molodij svyashenik Boris Korsun Vin rozshiriv programu navchannya pochali vikladati rosijsku gramatiku katehizis arifmetiku pravopis latinsku gramatiku Pislya smerti Dashevskogo testya Svetnickogo uchilishe sho utrimuvalos na jogo koshti zakrilos Pislya Borisa Korsuna svyashenikom stav jogo zyat Georgij Bazilavich yakij krim togo pisav istorichni etnografichni vidomosti pro Oleksandrivku Zgodom doslidzhennya Georgiya Bazilavicha buli vidani okremoyu knizhechkoyu pid nazvoyu Mestechko Aleksandrovka Chernigovskoi gubernii Sosnickogo uezda U seli Oleksandrivka zhiv narodnij spivec Andrij Shut 1790 1873 V nedavnee vremya zhil v Aleksandrovke kobzar Andrej Shut umnyj i blagochestivij slepec On sohranyal i peredaval starinnye dumy o starom zhite kozackom Andrij Shut perespivuvav i skladav narodni pisni ta dumi pro borotbu ukrayinskogo narodu proti vorogiv turkiv tatar moskovitiv polskogo i svogo panstva Vin ye avtorom dum Netyaga chesko ganzhe Andiber Hmelnickij ta Barabash ta inshih Ye taki svidchennya sho v 1853 roci vidomij ukrayinskij pismennik Kulish Pantelejmon Oleksandrovich zapisav vid nogo 12 najkrashih dum Andrij Shut mayuchi pohilij vik bagato pracyuvav shob zarobiti sobi na zhittya ta splatiti podatki Vin pliv virovki shnuri vigotovlyav upryazh Narodnij spivec pomer u 1873 roci Vin buv vidomij ne tilki v Ukrayini ale j daleko za yiyi mezhami Zberigsya portret Shuta vigraviruvanij vidomim rosijskim hudozhnikom drugom T G Shevchenka L M Zhemchuzhnikovim U Nacionalnij knizi pam yati zhertv Golodomoru 1932 1933 rokiv v Ukrayini perelicheno 23 lyudini yaki pomerli vid golodu v Oleksandrivci U nashij sim yi bulo shestero ditej Sim ya nasha bula ne bidnoyu Mali bagato zemli dvoye konej korovu Na toj chas rozkurkulyuvali majzhe vsih pidryad Spochatku zabrali korovu i konej Koli z Meni gnali koriv mabut kudis na m yaso povz nash dvir prohodila i nasha korivka vpiznala svij dvir i zajshla Mi yiyi prichinili ta pobachili pogonshiki i zabrali nazad Yak mi plakali pobivalis prosili zalishiti yiyi ale marno A koli vdruge brigada prijshla to vse sho bulo yistivnogo vigrebli Zabrali navit skrinyu z komori Dumali tam bagato chogo znajdut a tam tilki gorshik z lonom i michki konoplyani i llyani ta she dityachi sorochechki A zerna mi trohi zahovali Hocha j shukali te ostannye zerno ta ne znajshli Potim te zerno peresushili ta pekli z nogo hlib Ta vistachilo jogo nenadovgo Potim vsi lyudi stali yizditi v Kozilivku minyati odyag nastilniki polotno na produkti Davali zerno boroshno hlib Poyihali i mi z batkom Viyizhdzhali duzhe rano Nochuvali u dorozi Koli poteplilo stali rvati shavel lipu lobodu Tovkli mi vse ce v stupi i pekli oladki Borsh mati varila z odnim shavlem Poyimo i znovu hochetsya yisti Mati kazhe Idit na vulicyu pogulyajte A mi zhdemo obidu niyaka gulnya nam ne na umi Pam yatayu yak z inshimi ditmi zaglyadali cherez plot lisu u dvir odnogo z aktivistiv A tam jogo druzhina sorochki svoyi viprani vishaye A poshiti voni z nashih malenkih sorochechok Nedaleko vid nashogo dvoru bulo kladovishe to mabut ne bulo zhodnogo dnya shob kogos ne vezli hovati Pomer i nash batko u 33 roki Pohovali jogo v sadu Buv strashnij golod She pid chas golodu buv takij vipadok Pishov brat po konej a povernuvsya z putom vovki poyili konej Mi dumayemo pidemo hoch m yasa z kistok poobrizuyemo Jdemo a nazustrich lyudi shos u vidrah nesut Vijshli za selo de buli koni ale tam uzhe nichogo nemaye Todi mi zrozumili sho lyudi nesli 05 02 1965 Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi Ukrayinskoyi RSR peredano silradi Oleksandrivsku ta Tyutyunnicku Menskogo rajonu do skladu Shorskogo rajonu 12 chervnya 2020 roku vidpovidno do rozporyadzhennya Kabinetu Ministriv Ukrayini 730 r Pro viznachennya administrativnih centriv ta zatverdzhennya teritorij teritorialnih gromad Chernigivskoyi oblasti uvijshlo do skladu Koryukivskoyi miskoyi gromadi 17 lipnya 2020 roku v rezultati administrativno teritorialnoyi reformi ta likvidaciyi kolishnogo Koryukivskogo rajonu selo uvijshlo do skladu novoutvorenogo Koryukivskogo rajonu DemografiyaZa danimi sajtu Verhovnoyi Radi Ukrayini v Oleksandrivci stanom na pochatok 2012 roku meshkaye 767 zhiteliv Dinamika naselennya 1866 1897 1988 20122048 3468 729 767 LyudiV seli narodivsya Zaborovskij Leonid Oleksandrovich nar 1967 ukrayinskij zhivopisec Div takozhPerelik naselenih punktiv sho postrazhdali vid Golodomoru 1932 1933 Chernigivska oblast PrimitkiPogoda v seli Oleksandrivci Oleksandrivka na sajti Verhovnoyi Radi Ukrayini Chernigivshina Enciklopedichnij dovidnik Za redakciyeyu A V Kudrickogo Kiyiv Ukrayinska Radyanska Enciklopediya imeni M P Bazhana 1990 S 272 Prognoz pogodi v seli Oleksandrivka Nacionalna kniga pam yati zhertv Golodomoru 1932 1933 rokiv v Ukrayini Chernigivska oblast Ukrayinskij institut nacionalnoyi pam yati Chernigivska oblasna derzhavna administraciya Chernigivska oblasna rada Redkolegiya V M Homenko golova redkolegiyi ta in Chernigiv Desnyanska pravda 2008 S 317 318 Gnivek Ganna Yelizarivna 1920 roku narodzhennya s Oleksandrivka Zapisala golovnij buhgalter Oleksandrivskoyi silskoyi radi N A Vasilenko u 2007 roci Pro vnesennya zmin do Ukazu Prezidiyi Verhovnoyi Radi Ukrayinskoyi RSR vid 4 sichnya 1965 roku Pro vnesennya zmin v administrativne rajonuvannya Ukrayinskoyi RSR Pro viznachennya administrativnih centriv ta zatverdzhennya teritorij teritorialnih gromad Chernigivskoyi oblasti Oficijnij vebportal parlamentu Ukrayini ukr Procitovano 10 lipnya 2022 Postanova Verhovnoyi Radi Ukrayini vid 17 lipnya 2020 roku 807 IX Pro utvorennya ta likvidaciyu rajoniv LiteraturaNacionalna kniga pam yati zhertv Golodomoru 1932 1933 rokiv v Ukrayini Chernigivska oblast Ukrayinskij institut nacionalnoyi pam yati Chernigivska oblasna derzhavna administraciya Chernigivska oblasna rada Redkolegiya V M Homenko golova redkolegiyi ta in Chernigiv Desnyanska pravda 2008 1060 s ISBN 978 966 502 451 4 Chernigivshina Enciklopedichnij dovidnik Za redakciyeyu A V Kudrickogo Kiyiv Ukrayinska Radyanska Enciklopediya imeni M P Bazhana 1990 1005 s ISBN 5 88500 011 5