Нікола Христич

Нікола Христич (серб. Никола Христић; 10 серпня 1818, Сремська Митровиця, Воєводина, Сербія — 26 листопада 1911, Белград, Сербія) — сербський політик, міністр і чотирьохразовий прем'єр-міністр.

Нікола Христич серб. Никола Христић
Народження:	10 серпня 1818(1818-08-10) Сремська Митровиця, Сербія
Смерть:	26 листопада 1911(1911-11-26) (93 роки) Белград, Королівство Сербія
Національність:	серби
Країна:	Князівство Сербія і Королівство Сербія
Автограф:
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Переїхав до Сербії в 1840 і влаштувався на державну службу чиновником у суді та міліціянтом. У 1856 став управителем міста Белграда.

Після повернення князя Милоша Обреновича 1859 його ненадовго замінили, але Милош повернув його на ту ж посаду.

Князь Михайло Обренович призначав його міністром внутрішніх справ у 1860, і 1867.

Нікола Христич також став прем'єр-міністром у 1867, аж до своєї смерті в 1868.

З цієї нагоди того ж дня він заарештував вбивць, засудив їх за короткою процедурою та стратив. Він був повністю відданий князю Михайлу на манер старого чиновника. За задумом князя, він впровадив поліцейський режим і придушив ліберальну опозицію, викорінив бандитизм і твердо контролював муніципалітети.

Після смерті князя Михайла та формування нового уряду Христич пішов у відставку. Лише в 1883 король Милан Обренович повернув його до політики, призначивши прем'єр-міністром і міністром внутрішніх справ. Христич придушив Тимоцьке повстання.

У 1884 призначений віце-президентом Державної ради.

У 1888 знову призначений прем'єр-міністром, щоб зберегти мир після зречення короля Милана. Наступного року Христич знову вийшов на пенсію, а в 1894 четвертий раз став прем'єр-міністром, після припинення дії конституції 1888 року, коли потрібно було врегулювати політичну ситуацію в країні.

У середині 1895 звільнений і перепризначений президентом Державної ради.

Нарешті вийшов на пенсію в 1901.

Був одружений з Джуліаною, онучкою Томо Вучіча Перишича, з якою у нього було дванадцять дітей, у тому числі міністр Коста Христич, сином якого був композитор Стеван Христич.

Помер у Белграді 26 листопада, похований 28 листопада 1911.

Богослужіння у церкві Вознесіння Господнього здійснив єпископ жицький Сава Дечанац, були присутні король Петро I Карагеоргієвич та Нікола Пашич, що винесли його з церкви.

Примітки

1. Водовозов В. В. Христич, Никола // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1903. — Т. XXXVIIа. — С. 630–631.
   d:Track:Q24501466d:Track:Q23892986d:Track:Q602358d:Track:Q19908137d:Track:Q4114056d:Track:Q656
2. Христић, 1989, с. 519—520.

Література

• Stokes, Gale (1990). . Duke University Press. Архів оригіналу за 20 жовтня 2020. Процитовано 17 листопада 2020.
• (1989). Записи старог Београђанина. Београд: Нолит. ISBN .

Посилання

• Историјска библиотека: Алманах Авала, где је Никола Христић објављивао књижевне прилоге. [ 20 листопада 2020 у Wayback Machine.]