Мо нська мо ва мон кхмерська мова якою говорять мони в південно східній М янмі південно східній частині М янми між міста

Монська мова
ဘာသာမန်
Поширена в	М'янма (штати Мон і Карен, область Танінтаї),; Таїланд
Етнічність	мони
Носії	851 тис.(2004)
Писемність	бірманське письмо
Класифікація	Австроазійські мови Монські мови Монська мова
Офіційний статус
Офіційна	—
Коди мови
ISO 639-1	—
ISO 639-2	—
ISO 639-3	mnw

Мо́нська мо́ва — мон-кхмерська мова, якою говорять мони в південно-східній М'янмі південно-східній частині М'янми, між містами (Молам'яйн) та (Є): штати Мон і Карен, область Танінтаї. Декілька монських громад є Таїланді (провінції Канчанабурі, , , (Ратчабурі) і (Самутсакхон)).

Чисельність носіїв

Чисельність монів у М'янмі становить близько 1 млн осіб, а монською мовою говорить 743 тис. осіб (2004). Така ситуація пояснюється тим, що мони поступово переходять на бірманську. Якщо в сільських районах позиції монської мови все ще лишаються міцними, то в містах вона використовується мало або й взагалі не використовується. Ще гіршою є ситуація в Таїланді. Тут монська мова перебуває під загрозою зникнення, багато місцевих монів погано або й взагалі не володіють рідною мовою. За даними перепису 1983 року, в Таїланді нараховувалось 100 тис. монів, але лише для 50 тис. монська мова була першою.

Характеристика

Сучасна монська мова не має тонів, але має 2 регістри — квазітональні просодичні відмінності, що зачіпають всю фонологічну систему. Зокрема, вокалізм включає дві автономні підсистеми, що відрізняються кількістю і тембром голосних фонем. Підсистему першого реєстру складають 9 монофтонгів і 8 дифтонгів, другого реєстру — відповідно 7 і 5 голосних. Довжина голосних не є фонологічною. Консонантизм включає 18 початкових приголосних і 9 кінцевих. Характерним явищем є скупчення приголосних на початку слова, є 16 двокомпонентних і 5 трикомпонентних ініціальних консонантних кластерів. Мінімальна структура складу ПГ (приголосний + голосний), максимальна — ПППГП.

Монська належить до ізолюючих мов. Синтаксичні зв'язки між словами визначаються порядком слів і напівслужбовими словами, більше або менше зберігаючи лексичне значення, а граматичні категорії — напівслужбовими словами. Порядок слів фіксований, переважає порядок «підмет + присудок + додаток». Залежні слова йдуть за головним. Прямий додаток, разом із залежними елементами, може виноситись на перше місце.

Основним способом словотвору є коренескладання, також використовується редуплікація. Особливістю монської мови є наявність слів, що мають півтора склади, тобто складу і пресилабу. Утворення таких слів викликане наявністю у монській мові (префіксації) та інфіксації, що відрізняє її від власне складових мов.

Діалекти

У М'янмі монська мова розпадається на 3 основних діалекти: пегуанський (північний, баго), мартабан-молам'яйнський (центральний) і єський (південний). Центральний діалект є найбільш поширеним.

Всі діалекти є взаємно зрозумілими. Це стосується й діалектів, поширених на території Таїланду. Певні труднощі у спілкуванні можуть викликати лексичні запозичення з тайської або бірманської, що зустрічається в мові монів відповідних країн.

Писемність

Монська мова використовує бірманське письмо. Грамотність монською присутня серед частини старшого покоління, вона є дуже низькою серед людей у віці до 40 років. Навчання монською ведеться в деяких буддійських монастирях як у М'янмі, так і в Таїланді.

Цікаво, що бірманське письмо походить від монського, точніше старомонського. Найдавніші написи монською мовою датуються VI століттям, вони виявлені в центральній частині Таїланду, на археологічних об'єктах, пов'язаних з державою Двараваті. Численні старомонські написи засвідчені також в пізніших монських державах, що розташовувались на території сучасної М'янми.

Джерела

Mon. A language of Myanmar [ 3 липня 2019 у Wayback Machine.]. Ethnologue: Languages of the World, 20th edition. 2017
Ю. Ю. Крылов. Монский язык [ 7 листопада 2019 у Wayback Machine.]. Большая российская энциклопедия, т. 21, 2013
Mon language [ 6 квітня 2016 у Wayback Machine.]. Encyclopædia Britannica

Примітки

Mon. A language of Myanmar [ 3 липня 2019 у Wayback Machine.]. Ethnologue: Languages of the World, 20th edition. 2017

Посилання і література

Deanna Zandt. A hypertext grammar of the Mon language [ 17 листопада 2016 у Wayback Machine.]. Department of Linguistics University of Hawai‘i at Mānoa (англ.)
J. M. Haswell. Grammatical notes and vocabulary of the Peguan language. To which are added a few pages of phrases, &c. [ 6 серпня 2020 у Wayback Machine.] Rangoon: American Baptist Mission Press, 1874 (англ.)
H. L. Shorto. A Dictionary of Modern Spoken Mon. London: Oxford University Press, 1962 (англ.)
Christian Bauer. Morphology and Syntax of Spoken Mon. University of London, 1982 (англ.)
Mathias Jenny. A Short Introduction to the Mon Language [ 14 серпня 2017 у Wayback Machine.]. The Mon Culture and Literature Survival Project (MCL), Sangkhlaburi, 2001 (англ.)
Mathias Jenny. Modern Mon. In: The Handbook of Austroasiatic Languages. Leiden/Boston: Brill, 2014: pp. 553-600 (англ.)
Mathias Jenny. 2000 years of history - the Mon language in Thailand and Myanmar [ 14 серпня 2017 у Wayback Machine.]. University of Zurich, Department of Comparative Linguistics, 2015 (англ.)
Монська мова на сайті Glottolog 3.0: Language: Mon [ 10 лютого 2018 у Wayback Machine.] (англ.)
Монська мова на сайті WALS Online: Language Mon [ 8 грудня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)

[Ethnologue-1] Mon. A language of Myanmar [ 3 липня 2019 у Wayback Machine.]. Ethnologue: Languages of the World, 20th edition. 2017