Месхетський хребет

Месхе́тський хребе́т є вододілом між басейнами річок Ріоні на півночі, Аджарісцкалі на півдні і Кури на південному сході. Простягнувся більш ніж на 200 км від Батумі на схід-північний схід до Сурамську перевалу (920 м), звідки північніше починається Великий Кавказ. Має на кожній чверті своєї довжини окремі місцеві назви — Батумський, Гурійського-Аджарський, Ахалцихе-Імеретський і Картлі-Імеретський.

Месхетський хребет
Месхетський хребет поблизу Абастумані
Месхетський хребет поблизу Абастумані
Країна	Грузія
Довжина	240 км
Найвища точка	(Мепісцкаро)
- висота	2850 м
Месхетський хребет у Вікісховищі

Загальні відомості

Хребет складний осадовими флішевими породами — і мергелями, а також вулканогенними — туфами і андезитами. Має локальні аномалії магнітного відхилення: в найзахіднішому закінченні, в Батумі — від −1° до +20°, а на Ахалцихе-Імеретській чверті — від −3° до +22°.

В орографічному відношенні характеризується двома важливими особливостями: він є західним закінченням Головного вододільного хребта Малого Кавказу (від перевалу Чиділа) і складає частину гігантського вододілу між басейнами Чорного і Каспійського морів. Він служить як би бар'єром на шляху багатих водяними парами повітряних потоків з боку Чорного моря. Частина вологи випадає рясними дощами на самому хребті (1000–2500 мм на рік), особливо восени та взимку. Тому на відносно невисокому гребені до висоти 2000–2200 м схили вкриті пишними широколистяними (бук, граб та ін.) і хвойними лісами. А вище, аж до найвищої точки Месхетський хребта — (Мепісцкаро) (2850 м), хребет вкритий гірсько-луговими травами, де з червня по жовтень пасуть худобу.

Траверс хребта з заходу зручно починати з Батумі. Це — столиця Аджарії, крупний промисловий, культурний і курортний центр, найважливіший морський порт Грузії. До революції і в перші роки Радянської влади Батумі був переважно містом одноповерхових будівель, найчастіше пальових, через високу заболоченість місцевості. В результаті масштабних меліоративних робіт місцевість була осушена, клімат став здоровим, місто зовсім змінилося. Чітке планування вулиць робить це промислове місто і одночасно морський кліматичний курорт з піщано-дрібногравійним пляжем не схожим ні на один з чорноморських міст Грузії.

Батумі

(Державний музей Аджарії) зберігає докази існування тут поселення з I ст. н. е. і розповідає про всю його подальшу історію. Відомі також фортеця VI ст. н. е., акваріум з дельфінарієм і Ботанічний сад АН Грузії в , тобто на Зеленому Мису. Сад заснований у 1912 р., займає площу 100 га і імітує ландшафтно-ботанічні зони різних районів земної кулі.

Маршрут

З Батумі на південний схід до с. (7 км) ходить автобус. За 2 км на південний схід від селища вершина (898 м), власне початок Месхетського хребта. За 5 км на північний схід-схід — трав'янистий купол з кам'яними розсипами вершини Північ. висотою понад 1700 м. Звідси за 3 км на північний схід на узліссі в лісі під південним схилом лісової вершини Вел. (Мтірала) (бл. 1370 м) розташована яйла — літнє житло чабана та його сім'ї. Весь подальший шлях йде в основному по лісовому гребеню. За 2 км на схід височіє лісова вершина (1389 м), а на плечі під нею — інша яйла.

Звідси прямо з лісового гребеню на північ 4 км до вершини (1375 м) і ще 2 км на схід до вершини (1552 м). Обидві вершини служать перевалом з півночі, з ущелини , на південь в ущелині до Аджарісцкалі. Крутосхилий гребінь тягнеться далі на схід і на північний схід на 10 км до лісового піку (1728 м). Пройшовши 2 км на північ через вузловий пік (бл. 1600 м), повертаємо на схід. Через 8 км вершина (Калва) (1766 м), ще через 7 км все ще вкрита лісом вершина (2235 м). Від неї на північ 2 км до перевального сідла (бл. 1800 м) з стежкою, що йде із заходу з басейну на схід в басейн . Через 6 км проходимо до вузлової вершині (Хіно) (2598 м), останні 2 км по безлісному крутостінному гребеню з пишним різнотрав'ям.

Тут початок . Весь його гребінь трав'янистий, 8 км до вершини (2668 м) з обривами на південь, 7 км до перевального сідла (бл. 2400 м). Гребеневидна вершина Натанебі (бл. 2500 м) тягнеться 4 км паралельно верхів'ям однойменної річки до перевального сідла Сакорніа (бл. 2400 м). По інший бік цієї річки видна у відрогу гора (2775 м). Ще 2 км на південний схід, і стежка вододілу виводить на перевальне сідло (2300 м), де зустрічаються Месхетський і (Арсіанський) хребти.

Йдемо 4 км на схід через плато з кам'яними розсипами до вершини (2602 м), потім 5 км на північний схід до вершини (2676 м). Стежка з плавними перепадами на гребені приводить через 13 км до вершини (2380 м) і ще через 5 км до вершини (, 2635 м). На північний схід по стежці на вододілі через 3 км вершина (2666 м), обрив зліва по ходу не заважає досягненню мети. Через 5 км озеро біля стежки на хребті, а ще через 2 км найвища точка Месхетського хребта — (Мепісцкаро) (2850 м).

За 7 км стежкою на південний схід-схід над лісом під вододілом молочна ферма, а 2 км далі — вершина (2490 м). Наступна вершина — за 7 км на північний схід-схід — (2587 м). Під її східним схилом проходить колісна дорога з курорту Абастумані до курорту (Саїрме). Над цією дорогою через 4 км знаходиться вершина Фундук (бл. 2150 м), сама назва якої красномовно говорить про присутність лісового горіха в деревних заростях по обидва боки хребта. Ще через 3 км по дорозі перевал (2182 м), проїжджий з червня по жовтень. З перевалу в ясну погоду видно на півдні сріблясті куполи знаменитої на весь світ в оточенні смереково-соснового лісу.

За 5 км на схід по звивистому хребту — вершина , через 15 км легкої дорозі — вершина (2496 км), гребенеподібна, що тягнеться довгим «веретеном» на 8 км. За нею через 11 км остання трав'яниста вершина хребта — (2198 км). Лісовий вододіл на схід виводить через 6 км на вершину 1815 м, ще через 7 км на вершину 1644 м, потім через 4 км на північний схід на вершину (1839 м), через 9 км на схід, північний схід і північ на вершину 1219 м, через 3 км на північний схід на вершину 1265 м, через 2 км на північний захід на вершину 1204 м і через 2 км на північ на сідло Сурамського перевалу (920 м), прикордонного між Малим і Великим Кавказом на єдиному вододілі Чорного і Каспійського морів.

Загальна протяжність Месхетського хребта від Батумі до Сурамського перевалу по лінії траверса 207 км. Технічно це найлегший хребет Малого Кавказу. Однак потрібен досвід, в якому обережність — найкраща якість, щоб пройти хребет, бо влітку часті зливові заряди з грозами і рвучкими вітрами, ламаються навіть стійки наметів. Восени і взимку випадає основна кількість опадів, снігопади і туман можуть утруднити перехід навіть для найдосвідченіших груп. В окремі весни до початку травня товщина сніжного покриву, особливо на сідловинах і схилах північної експозиції на висоті більше 2000 м, може досягати двох і більше метрів.

Більш підготовлені туристи можуть здійснити повний траверс Месхетського і (чорноморського закінчення Головного вододільного хребта Малого Кавказу (ГВХБК) і закавказького вододілу між Чорним і Каспійським морями) одним заходом від Батумі до Зекарського перевалу на ГВХБК зі спуском звідти по битій стежці в в Північній Осетії.

Продовження від Сурамську перевалу: 2 км на північний захід до вершини 1248 м, 4 км на північ до перевального сідла (Рікота) (999 м), 9 км на північ-північний схід до вершини (бл. 1250 м), 5 км на північ до перевального сідла (бл. 1000 м), 4 км на північний схід до перевального сідла (бл. 1000 м), 3 км на північ до перевального сідла Джварі (994 м), 4 км на північ до вершини (1272 м), 10 км на північ — північний схід до вершини (Лохоні) (1922 м), звідки ще 2 км на північ до перевального сідла Лохоні (бл. 1800 м).

Після переходу по стежці на схід (1 км) на вершину 1891 м і ще через 3 км до вузла стежок на висоті 1800 м маршрут стає виключно звивистим: платоподібний гребінь горбистий, місцями знижується, роз'їдений ярами протилежних водозборів. У загальному напрямку на північний схід-схід 5 км по вододілу до вершини 1735 м, 5 км до вершини Руставі (1910 м). Подальша ділянка переходу полегшується попутними стежками: на північ 4 км до вершини (бл. 2164 м) і 2 км до перевального сідла Білюрта (1800 м), на захід 1 км до вершини 2108 м і ще 2 км до повороту на північ, але без стежки.

Далі на північ 3 км до перевального сідла (Абано) (2127 м), 1 км до вершини (2469 м), 1 км до перевального сідла (бл. 2200 м), 1 км до вершини . (2318 м), 2 км до перевального сідла (бл. 1800 м) з с. (Ерцо) на східному схилі перевалу і озером Ерцо на західному, 1 км до вершини Ерцо (2125 м), на схід 5 км до вершини (2345 м), на північ 3 км до вершини (бл. 2600 м), 2 км на схід до вершини (3004 м) і ще 2 км до плато без втрати висоти до перевального сідла (3004 м).

Рельєф останніх 10 км Ліхського хребта високогірний, що вимагає більш високої фізичної та технічної підготовки. Тому можна або продовжити маршрут безпосередньо по хребту до виходу на ГВХБК, або спуститися по хорошій стежці з перевалу Леті на схід в с. на однойменній річці (7 км) і по стежці ж іти 8 км до витоку Леті, минаючи джерело мінеральної води, на (3195 м).

Безпосередньо по хребту фінал траверса від перевального сідла Леті буде виглядати так: 4 км по скельному гребеню з набором висоти, місцями з льодовичками зліва під вододілом, до вершини 3523 м, а від неї 4 км зі спуском по гребеню на схід (з льодовиками на північному схилі) до перевального сідла Зекарського.

Спуск з перевалу Зекарський по стежці на північному льодовичку і далі вздовж річки нескладний і складе до виходу в Зарамагську улоговину (1800 м) і на турбазу у с. не більше 30 км.

Загальна протяжність наскрізного траверса Месхетського і Ліхського хребтів складе 301 км, а зі спуском з Зекарського перевалу до с. Верхній Зарамаг — 330 км.

Див. також

• (Кінтришський заповідник)

Література

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

Ресурси Інтернета

• Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Месхетський хребет
• Г. И. Анохин Весь Кавказ