Лідія

У Вікіпедії є статті про інші географічні об’єкти з назвою Лідія.

Лідія (грец. Λυδία) — стародавня держава на заході Малої Азії зі столицею у місті Сарди. Населення Лідії розмовляло лідійською мовою. У Лідії вперше впроваджено монети.

грец. Λυδία Лідія
XII ст. до н. е. – 546 до н. е.
Лідія: історичні кордони на карті Територія Лідії в час найбільшої могутності
Столиця	Сарди
Мови	лідійська
Релігії	Політеїзм
Форма правління	монархія
Історичний період	Античність
- Засновано	XII ст. до н. е.
- Заснування Гігесом династії Мермнадів	680 до н. е.
- Вторгнення Ашшурбаніпала	650 до н. е.
- Кир Великий захоплює Лідію	546 до н. е.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лідія

Початкова територія Лідії

Третина статера, 6 століття до н.е.

Римська провінція Азія

Історія

У VI–VII столітті до н. е. Лідія стає заможною державою. Найбільшого розквіту Лідія зазнала в добу правління царя Креза, але тоді ж Лідію завоював перський цар Кир Великий (546 до н. е.). У 334 до н. е. Лідію підкорив Александр Македонський, a в 133 до н. е. країна потрапила під владу Римської республіки.

Лідійці, мова яких належала до анатолійської гілки індоєвропейських мов, мешкали в центрі західної частини Анатолії. Попервах вони були підданими могутнього Фригійського царства, проте, коли воно загинуло, лідійці, завоювавши грецькі міста на західному узбережжі півострова, утворили власну державу зі столицею у м. Сарди. В новоутвореній державі стала на престол династія Мермнадів.

Лідійська земля достатньо зрошувалася водами річок, була мулистою і, зрозуміло, родючою. У долинах лідійці вирощували зернові культури, а на гірських схилах закладали виноградники й садки. Наявність пасовиськ давала їм можливість займатися скотарством, передусім конярством, а металевих руд — металургією. Лідійці навчилися добувати золото з породи та очищати його. У великій кількості золотий пісок та самородки постачала їм річка Пактол. Лідійці були чудовими майстрами по виробництву одягу, взуття, розмальованої кераміки, цегли, облицювальної плитки, барвників тощо. Вони досконало опанували торгівлею, першими у світі почали карбувати монети з електрума, золота й срібла. На лідійські монети був широкий попит, ними охоче користувалися навіть іонійські греки, що з'їли зуби на торгівлі.

Верхівку соціальної піраміди лідійського суспільства становили багаті аристократи-землевласники, військова та жрецька еліта, великі торговці (багаті, мов золота жила). До середнього прошарку населення належали вільні дрібні землевласники, пастухи, ремісники. До соціальних низів належали храмові та приватні раби тощо.

Монархічну Лідійську державу очолював цар, який спирався на військо та двірцевих охоронців. Значний вплив у державі мали й так звані царські співправителі — вихідці з аристократичних родин. Можливо, в Лідії існувала й аристократична рада. Найважливіші політичні питання розглядалися на народних зборах, роль яких у міру посилення монархії зменшувалася. У лідійському суспільстві зберігалися рудименти первісно родових традицій: звичаї предків, прадавнє звичаєве право, поділ за родоплемінною ознакою тощо.

Заснував династію Мермнадів, за якої у VII–VI ст. до н. е. розквітло Лідійське царство, аристократ Гігес, який прийшов до влади унаслідок двірцевого перевороту. Гігес оволодів західними областями Анатолії (частиною Фригії та Карії, Троадою, Місією), що забезпечило країні вихід до морських проток і торговельних шляхів у Причорномор'ї. Він прилучив до своїх володінь також Колофон і Магнесію — ворота в Егейське море. Потіснивши греків, він, однак, зумів зберегти з ними добрі стосунки, задобрював впливових жерців храму в Дельфах і храму Аполлона.

Отож, західна політика Лідії була досить ефективною. Менш успішно складалися державні справи на сході. Доводилось боронитися від настирливих кімерійців, які безцеремонно освоювали Каппадокію, не поталанило вийти через Кілікію до Східного Середземномор'я. Щоб мати надійного спільника в боротьбі проти кімерійців, Гігес уклав нерівноправний союз з Ассирією. Утім, незабаром він уже переорієнтувався на Єгипет і Вавилон, маючи намір спільно з ними виступити проти Ассирії. Ассирійський володар Ашшурбанапал розгромив у середині VII ст. до н. е. цю коаліцію. Ассирійці підбурили проти Лідії кімерійців — ті буквально наводнили собою країну. В бою з кімерійцями Гігес загинув, на згарище перетворилися Сарди. Вистояв лише акрополь Сард, у якому врятувався престолонаслідник Ардіс. Ардіс визнав себе васалом Ассирії, аби лише вона відкликала кімерійців. Та допомога прийшла звідти, звідки на неї ніхто не сподівався. Союзні Ассирії передньоазійські скіфи вдерлися в Анатолію й винищили «юрми здеморалізованих тривалими грабунками» кімерійців. Скориставшись цим, Лідія розпочала війну з грецькими містами Прієною та Мілетом за вихід до Егейського моря. Мілетом заволодіти вона не змогла і змушена була укласти з ним мирний договір.

Після загибелі Ассирії Лідія здійснила спробу розширити свої володіння на сході. На цьому ґрунті між нею та Мідією, яка сама претендувала на ассирійську спадщину, спалахнула війна. Примирив обидві могутні держави його величність випадок — сонячне затемнення 28 травня 585 р. до н. е., яке сповнило їх містичним страхом. Кордоном між Лідією та Мідією було визнано річку Галіс. Щоб зміцнити стосунки між обома країнами, мідійський царевич Астіаг одружився з лідійською принцесою. Лідія остаточно звільнила Анатолію від кімерійців.

Найвагоміших успіхів на міжнародній арені Лідія досягла в середині VI ст. до н. е., за царювання свого останнього володаря Креза, ім'я якого стало символом багатства. Крез перетворив багаті анатолійські міста греків на своїх данників.

У середині VI ст. до н. е. на політичному обрії Передньої Азії з'явилася нова зірка першої величини — Персія. Крез відразу ж заходився шукати союзників проти неї. Однак політична доля відвернулася від нього. В бою з перськими військами лідійці зазнали поразки.

Існує легенда, нібито напередодні воєнного походу проти персів Крез звернувся до Дельфійського оракула з запитанням про переможця у майбутній битві. І почув у відповідь: «Якщо ти переправишся через річку Галіс, то зруйнуєш велике царство». Слова оракула виявилися пророчими: переправившись через прикордонну річку і розпочавши війну з Персією Крез дійсно зруйнував царство, проте… своє власне!

Перський володар Кір II Великий оволодів Сардами й полонив Креза. Відбулася ця катастрофа в 547 р. до н. е. Ще вчора могутня Лідія втратила свою незалежність, стала однією з сатрапій Перської держави.

Володарі Лідії

• Династія :
  • Ардіс I (797 — 761 до н. е.)
  • Алліатес I (761 — 747 до н. е.)
  • Мелес (747 — 735 до н. е.)
  • Кандаулес (735 — 718 до н. е.)
• Династія Мермнадів:
  • Гігес (685 — 652 р. до н. е.)
  • Ардіс II (652 — 625 до н. е.)
  • Садіатес (625 — 610 до н. е.)
  • Алліатес II (610 — 560 до н. е.)
  • Крез (560 — 546 до н. е.)

Посилання

• Encyclopedia Britannica — Lydia (ancient region, Anatolia) [ 9 листопада 2016 у Wayback Machine.] (англ.)