Людовик-Олександр де Бурбон

Людовик-Александр де Бурбон (фр. Louis-Alexandre de Bourbon; 6 червня 1678 — 1 грудня 1737) — французький аристократ, військовий діяч часів короля Людовика XIV. Адмірал Франції.

Людовик-Александр де Бурбон
фр. Louis-Alexandre de Bourbon
Народився	6 червня 1678(1678-06-06) Версаль
Помер	1 грудня 1737(1737-12-01) (59 років) замок Рамбуйє
Поховання	^d
Країна	Франція
Діяльність	військовий очільник
Знання мов	французька^[1]
Роки активності	з 1683
Титул	герцог
Посада	^d
Військове звання	Адмірал Франції
Конфесія	католицтво
Рід	Бурбони
Батько	Людовик XIV
Мати	Франсуаза де Монтеспан
Брати, сестри	^d, ^d, ^d, ^d, Франсуаза-Марі де Бурбон, ^d, Марія Анна де Бурбон, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d і Людовик Великий Дофін
У шлюбі з	Марія-Вікторія-Софі де Ноайль
Діти	1 син
Автограф
Нагороди	адмірал Франції
Герб
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Походив з королівської династії Бурбонів. Позашлюбний син Людовика XIV та фаворитки Франсуази де Монтеспан. У 1681 році отримав титул графа Тулузького, у 1683 році, після смерті зведеного брата Луї де Бурбона, графа Вермандуа, отримав посаду адмірала Франції. У 1684 році став полковником піхотного полку.

У 1689 році призначений губернатором Гієні, у 1693 році командував кавалерійським полком і став кавалером Ордену Святого Духа. У 1695 році призначений губернатором Бретані. У 1696 році отримав військове звання польового маршала (генерал-майора), у 1697 році — генерал-лейтенанта. Тоді Луї-Александр став герцогом Пентев'єрським. Під час Війни Аусбурзької ліги відзначився під час облоги Намюра у 1698 році.

З початком Війни за іспанську спадщину займався обороною Сицилії. У 1704 році на чолі французького флоту завдав поразки у битві при Малазі (Іспанія) англо-голландському флоту під головуванням Джорджа Рука. За це отримав орден Золотого Руна. У 1711 році став герцогом Рамбуйє, герцогом де Дамвіль та герцогом д'Арк. У 1712 році отримав титул герцога Вандома.

У зв'язку зі смертю сина та онуків король Людовик XIV у 1714 році зрівняв Луї-Александра із законними дітьми й надав йому титул принца крові. Передбачалося, що у разі смерті останнього онука, майбутнього Людовика XV, на трон можуть претендувати позашлюбні діти короля. Того ж року король надав йому почесне звання великого мисливчого Франції.

Після того, як загроза смерті спадкоємця минула й було оголошено Людовика XV королем при регенті Філіпові Орлеанському Паризький парламент у 1717 році скасував наказ короля Людовика XIV від 1714 року. З 1715 року Луї-Александр був у складі регентської ради. У 1718 році Людовик-Александр очолив Морську раду. На цій посаді він перебував до 1722 року.

Останні роки провів у своєму замку Рамбуйє, де й помер 1 грудня 1737 року.

Родина

Дружина — Марія-Вікторія-Софі (1688—1766), донька герцога Анн-Жюле де Ноайля, маршала і пера Франції

Діти:

• Луї-Жан-Марі (1725—1793)

Коханка — Мадлен д'Омон

Діти:

• Луї-Александр (1720—д/н)
• Філіп-Огюст (1721—1795)

Примітки

1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563

Джерела

(фр.)

• Jean Duma: Les Bourbon-Penthièvre (1678—1793). Une nébuleuse aristocratique au XVIIIe siècle. Ed. Publications de la Sorbonne, Paris 1995, .
• Lenotre, G., Le Château de Rambouillet: six siècles d'histoire, Calmann-Lévy, collection " Châteaux: décors de l'histoire ", Paris, 1930, p. 256; Réédition: Denoël, Paris, 1984, p. 215.