Лука (Чортківський район)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Лука.

Лука́ — село в Україні, у Монастириській міській громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на річці Дністер, на заході району. До 2020 року підпорядковане Устя-Зеленській сільській раді.

село Лука
Церква Перенесення Мощей Святого Миколая Церква Перенесення Мощей Святого Миколая
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Чортківський район
Громада	Монастириська міська громада
Облікова картка	Лука
Основні дані
Населення	411
Територія	3.407 км²
Густота населення	120.63 осіб/км²
Поштовий індекс	48341
Телефонний код	+380 3555
Географічні дані
Географічні координати	49°01′03″ пн. ш. 24°59′02″ сх. д. / 49.01750° пн. ш. 24.98389° сх. д. / 49.01750; 24.98389Координати: 49°01′03″ пн. ш. 24°59′02″ сх. д. / 49.01750° пн. ш. 24.98389° сх. д. / 49.01750; 24.98389
Водойми	Дністер
Відстань до районного центру	17 км
Місцева влада
Адреса ради	48300, Тернопільська обл, Чортківський р-н, м. Монастириська, вул. Шевченка, буд. 19
Карта
Лука
Лука
Мапа
Лука у Вікісховищі

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Монастириської міської громади.

Населення — 406 осіб (2003).

Історія

Перша писемна згадка — 1417 року.

Князь Самійло Корецький у 1616 році став посідачем села (також посів місто Устя-Зелене та місцевий замок, Тумир, (із замком), Тростянець, (Кремидів) (із замком), Стриганці, (Рошнів), Лисець, Горохолина, Довге, (Стебник), ).

Діяли «Просвіта», «Луг» та інші українські товариства, кооператива.

Належало до повітового суду в Монастириську за часів Австро-Угорщини.

Під час (хліборобського страйку в Галичині) влітку 1902 року селяни Луки Бучацького повіту не брали в ньому участі через пристойну платню, яку отримували від Михайла Луцького — власника маєтку, земельних ділянок, батька Остапа Луцького.

Від 1942 р. луківчани почали приєднуватися до УПА, зокрема:

• Петро Дорож, Мирон Коржик, Йосип Короташ, Михайло Красій, Іван Левко (“Шах”), Роман Мокринський, Оксана Почерева, Василь Роїк, Петро Слободян, Ярослав Солтус, Амброзій Сплавник, Михайло Ціцюра – кулеметник УПА, Іван Чорній, Степан Шевчук (“Чумак”) – командир боївки, Антон Шеленко.

Зв’язковими УПА були Марія Павелко і Марія Слободян. Серед репресованих уродженців села:

• Мальвіна Григорців, Іван (1924 р. н.), Марія (1898–1961), Михайло (1927 р. н.), Олекса (1927 р. н.), Петро (1919 р. н.) та Степан (1917–1944) Кульбаби, Амброз (1910 р. н.) і Марія (1914 р. н.) Павелки, Андрій, Дмитро (1938 р. н.) та Софія (1924 р. н.) Шпирки, Марія Шпирка-Красій.

Протягом 1962–1966 село належало до Бучацького району. Після ліквідації Монастириського району 19 липня 2020 року село увійшло до Чортківського району.

Відомі особистості

В поселенні народилися:

• (Роман Луцик) (1900—1974) — український бібліотекознавець, публіцист, громадський діяч, колекціонер книг.
• (Мирон Луцький) (1891—1961) — український галицький військовий, політичний (хлібороб-суспільник[1]), кооперативний і громадський діяч.

Пам'ятки

Пам'ятник Тарасові Шевченку

• Є (церква Перенесення мощей святого Миколая) (1927, дерев'яна).
• Споруджено пам'ятники І. Франку (1958), Т. Шевченку (1961), насипано символічну могилу Борцям за волю України (1992).
• Геологічна пам'ятка природи місцевого значення (Відслонення юрських відкладів).

Пам'ятник Тарасові Шевченку

Пам'ятка монументального мистецтва місцевого значення.

Встановлений 1967 р. Скульптор – Мацієвський (Івано-Франківськ).

Погруддя – бетон, постамент – цегла, цемент.

Погруддя – 0,9 м, постамент – 1,5 м.

Соціальна сфера

Працюють клуб, бібліотека. Серед жителів села в основному старші люди, за виборчим списком 2010 року в селі близько 250 виборців.

Світлини

• Церква Перенесення Мощей Святого Миколая
• Церква Перенесення Мощей Святого Миколая
• Дзвіниця церкви Перенесення Мощей Святого Миколая
• Клуб
• Автобусна зупинка

Примітки

1. . www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
2. Łoziński W. Prawem i lewem. Obyczaje na Czerwonej Rusi w pierwszej połowie XVII wieku. — Lwów : nakładem księgarni H. Altenberga, 1904. — T. 2. — S. 100—101. (пол.)
3. Степан Шипилявий. Хліборобський страйк у Бучаччині 1902 року / Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 252.
4. Лука з присілком Сеньків / Калейдоскоп минулого // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 579.
5. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
6. У камені, бронзі, граніті (ілюстрований альманах). — Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф», 2014. — С. 79. : іл. —
7. Рішення виконкому Тернопільської обласної ради від 22 березня 1971 року № 147.

Література

• Товстенюк О., Ханас В. Лука // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 400. — .
• Уніят, В. Лука [Текст] /В. Уніят, І. Федечко // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 67—68 : фот.
• Łuka 1.) wś w pow. buczackim // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 807. (пол.) — S. 807—808. (пол.)