Лейшманії

Лейшманія
Leishmania donovani у клітині кісткового мозку
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) — Discoba Тип: Евгленові (Euglenozoa) Підтип: (Mastigophora) Клас: Кінетопластиди (Kinetoplastida) Ряд: Trypanosomatida Родина: Трипаносоматиди (Trypanosomatidae) Рід: Лейшманія (Leishmania) 1898 (Ross 1903)
Види
дивитись текст
Посилання
Вікісховище: Leishmania Віківиди: Leishmania EOL: 12153535 NCBI: 5658

Лейшманія (Leishmania) — рід одноклітинних паразитичних еукаріот родини Трипаносоматиди (Trypanosomatidae) класу Кінетопластиди (Kinetoplastida). Представники роду спричинюють лейшманіози людини і тварин. Переносниками лейшманій є москіти з роду Phlebotomus в Старому Світі, і з роду в Новому Світі. Природним резервуаром різних видів служать хребетні тварини, яких відносять до шести рядів ссавців і ящірок; втім, на підставі ізоферментного аналізу лейшманій ящірок запропонували виділити в окремий рід ряду трипаносоматид — . Лейшманії, в основному, уражають гризунів, собак і людей, але також відзначені випадки ураження даманів, кішок і коней. У Новому Світі лейшманіози виявляють в опосумів, лінивців і броненосців; зареєстровані випадки лейшманіозів у кенгуру в Австралії. За оцінками ВООЗ від початку 1990-х, на лейшманіози хворіли близько 12 мільйонів людей у 88 країнах.. Названо рід на честь шотландського науковця (Вільяма Буга Лейшмана), який першим виявив представника з цього роду.

Паразитизм

Для розвитку лейшманій потрібні два хазяїни. Першим із них є москіт, у крові якої розвиваються й розмножуються лейшманії в джгутиковій промастиготній формі (розмір 10-15мкм). Другим хазяїном є представник хребетних, зокрема й людина, в організмі якого збудник перебуває в амастиготній безджгутиковій формі (розміри суттєво менші — від 2 до 5 мкм). Тут лейшманії перебувають переважно всередині макрофагів (внутрішньоклітинно) — особливо в органах системи мононуклеарних фагоцитів (раніше — ретикуло-ендотеліальної системи).

Після потрапляння інфікованої крові в травну систему москіта збудники розмножуються в безджгутиковій формі. Пізніше вони трансформуються у велику джгутикову форму. За допомогою джгутиків лейшманії активно просуваються до хоботка комахи і під час наступного укусу потрапляють у шкіру основного хазяїна. Там вони мігрують у дендритні клітини периферичних шкірних нервів і макрофаги й розмножуються всередині них. Після розмноження лейшманії руйнують клітинну мембрану і таким чином потрапляють у незаражені клітини імунної системи. Цей процес відбувається переважно в лімфатичних вузлах, кістковому мозку, селезінці, печінці. Інкубаційний період при цьому може сильно відрізнятися і становити від одного місяця до семи років.

Для людини патогенні кілька видів лейшманій, що подібні за морфологією, але відрізняються за епідеміологічними особливостями передачі, географічним поширенням, гісто- й органотропізмом і спричинюють наступні хвороби: вісцеральний лейшманіоз (збудник — L. donovani та L. infantum); шкірний лейшманіоз (збудники — L. tropica major, L. tropica minor, L. tropica infantum та L. aethiopica); шкірно-слизовий лейшманіоз (збудник — L. mexicana, peruviana, L. brasiliensis).

Властивості

Лейшманії можуть рости на штучних (поживних середовищах), а також на курячому ембріоні та культурі тканин. На особливому поживному середовищі NNN (Нова-Мак-Ніла-Ніколь) лейшманії утворюють безджгутикову форму. Для виділення чистої культури здійснюється посів у конденсаційну воду стерильних пробірок, що містять середовище NNN з додаванням антибіотиків (окрім амфотерицину В) для знищення конкуруючої мікробної флори. Після закінчення 2 діб зростання при температурі 22-27°С на поверхні агару з'являються дрібні круглі колонії, рясне зростання — на 7-21 день. У культурах клітин лейшманії культивують при температурі 37°С у формі амастигот. У тілі москіта лейшманії набувають форми сигари. Слід врахувати, що лейшманії мають певну спільність антигенів з мікобактеріями і трипаносомами, що може стати причиною діагностичних помилок при проведенні серологічних реакцій. Окремі штами лейшманій адаптовані до різних видів тварин і мають різноманітну тропність до різних органів і тканин.

Види

(спірний вид)


(синонім L. infantum)


L. donovani









L. killicki



(L. (Viannia) naiffi)

Див. також

• Лейшманіози

Примітки

1. L.F. Schnur (1989). . doi:10.1007/978-1-4613-1575-9_119. Архів оригіналу за 30 березня 2017. Процитовано 29 березня 2017.
2. Ryan KJ; Ray CG (editors) (2004). Sherris Medical Microbiology (вид. 4th ed.). McGraw Hill. с. 749–54. ISBN .
3. Noyes H.A. та ін. (1997). The Leishmania hertigi (Kinetoplastida; Trypanosomatidae) complex and the lizard Leishmania: their classification and evidence for a neotropical origin of the Leishmania-Endotrypanum clade. Journal of Eurkaryotic Microbiology. 44 (5): 511—7. doi:10.1111/j.1550-7408.1997.tb05732.x. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |author= ()
4. Rioux J.-A. та ін. (1990). Taxonomy of Leishmania. Use of isoenzymes. Suggestions for a new classification. Annales de parasitologie humaine et comparée. 65 (3): 111—25. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |author= ()
5. Gramiccia M. and Gradoni L. (2005). The current status of zoonotic leishmaniases and approaches to disease control. International Journal for Parasitology. 35 (11-12): 1169—80. doi:10.1016/j.ijpara.2005.07.001. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= ()
6. Rose K. та ін. (2004). Cutaneous leishmaniasis in red kangaroos: isolation and characterisation of the causative organisms. International Journal for Parasitology. 34 (6): 655—64. doi:10.1016/j.ijpara.2004.03.001. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |author= ()
7. . Архів оригіналу за 15 жовтня 2007. Процитовано 27 червня 2014.
8. van Zandbergen G. та ін. (2006). . Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America. 103 (37): 13837—42. doi:10.1073/pnas.0600843103. PMID 16945916. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 27 червня 2014. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |author= ()
9. Douba M. та ін. (1997). (PDF). Bulletin of the World Health Organization. 75 (3): 253—9. PMC 2486952. PMID 9277013. Архів оригіналу (PDF) за 28 грудня 2009. Процитовано 27 червня 2014. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |author= ()Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом ()
10. WHO. Media centre Leishmaniasis. Fact sheet Updated March 2016. [1] [ 21 лютого 2014 у Wayback Machine.]

Посилання

• Schönian G. та ін. (2008). . Trends in Parasitology. 24 (3): 135—42. doi:10.1016/j.pt.2007.12.006. Архів оригіналу за 15 лютого 2020. Процитовано 27 червня 2014. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |author= () (англ.)
• Lukeš J. та ін. (2007). . Proceedings of the National Academy of Sciences. 104 (22): 9375—80. doi:10.1073/pnas.0703678104. Архів оригіналу за 25 липня 2017. Процитовано 27 червня 2014. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |author= () (англ.)
• Kuhls K. та ін. (2005). Analysis of ribosomal DNA internal transcribed spacer sequences of the Leishmania donovani complex. Microbes and Infection. 7 (11-12): 1224—34. PMID 16002315. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |author= () (англ.)
• Drug Search for Leishmaniasis [ 16 липня 2021 у Wayback Machine.] World Community Grid