Ка́дочникова Лари́са Валенти́нівна (нар. 30 серпня 1937, Москва, РРФСР, СРСР) — радянська і українська акторка театру і кіно, лауреат Державної премії України ім. Тараса Григоровича Шевченка (1991). Народна артистка України (1992). Член Національної Спілки кінематографістів України.
Кадочникова Лариса Валентинівна | ||||
---|---|---|---|---|
Лариса Кадочникова у 2014 | ||||
Ім'я при народженні | Кадочникова Лариса Валентинівна | |||
Народилася | 30 серпня 1937 (86 років) Москва, СРСР | |||
Громадянство | СРСР Україна | |||
Діяльність | акторка, художниця, кінорежисерка | |||
Alma mater | Всеросійський державний інститут кінематографії | |||
Заклад | Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки | |||
Роки діяльності | 1959 — тепер. час | |||
Звання | | |||
Провідні ролі | «Тіні забутих предків» | |||
IMDb | nm0434389 | |||
Нагороди та премії | ||||
| ||||
Кадочникова Лариса Валентинівна у Вікісховищі | ||||
Висловлювання у Вікіцитатах |
Життєпис
Цей розділ не містить . |
Народилася в родині художника та режисера Валентина Івановича Кадочникова і акторки Ніни Улянівни Алісової. Батько помер 1942 року в Алма-Аті від запалення легенів. Мама — лауреат Сталінської премії, заслужена артистка РРФСР. Молодший брат — кінооператор Вадим Алісов, народний артист Росії.
1955 року поступила на акторський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії. Займалася у майстерні Ольги Пижової і Бориса Бібікова.
1959 року дебютувала у кіно, зіграла у фільмі («Василь Суриков») дружину художника.
1961 року завершила навчання і несподівано потрапила до театру «Современник», допомагала знайомому показати етюд. Галина Волчек відмовила актору, а Ларису Кадочникову взяли до трупи Олега Єфремова.
1963 року знялася у фільмі «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова (роль Марічки).
З 1964-го — актриса Київського театру російської драми імені Лесі Українки (нині «Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки»).
Була музою художника Іллі Глазунова, після чого 18 років прожила у шлюбі з кінематографістом Юрієм Іллєнком. Другим чоловіком став директор театру імені Лесі Українки Михайло Саранчук.
Роботи в театрі
- Театр «Современник» (м. Москва)
Цей розділ статті ще . |
Цей розділ статті ще . |
- Інші театри
- «Чайка» за однойменною п'єсою Антона Чехова; реж. (Віктор Кошель) — Ірина Миколаївна Аркадіна, актриса ((Київський класичний художній альтернативний театр))
Фільмографія
- 1959 — (Василь Суриков) — Єлизавета Августівна Сурикова, дружина художника
- 1960 — Мічман Панін — Жозефіна
- 1960 — Воскресіння — Дячиха []
- 1963 — (Вулиця Ньютона, будинок 1) — Лариса, працівник бібліотеки
- 1964 — Тіні забутих предків — Марічка
- 1965 — Часе, вперед! — Катя
- 1965 — Криниця для спраглих — Соломія
- 1968 — Вечір на Івана Купала — Підорка
- 1969 — Комісари — Шура, вчителька
- 1971 — Білий птах з чорною ознакою — Дана
- 1972 — Наперекір усьому — Бояна
- 1973 — (Червоний агат) — Ганнуся []
- 1974 — Мріяти і жити — Марія, актриса
- 1974 — Важкі поверхи — Віра []
- 1975 — На край світу… — лікар
- 1976 — (Час — московський) — Ганна
- 1976 — Припустимо — ти капітан... — мати
- 1978 — Море — Віра
- 1979 — Зліт — Варвара Євграфівна, дружина Ціолковського
- 1980 — (Червоне поле) — Кіра Миколаївна
- 1980 — Чорна курка, або Підземні жителі — матінка
- 1981 — Історія одного кохання — Анна Олексіївна
- 1981 — (Нехай він виступить) — Маргарет Чалмерс, дочка Ентоні Старкуетера, дружина Томаса Чалмерса, мати Томмі
- 1988 — (Блакитна троянда) — епізод
- 1992 — Київські прохачі []
- 2005 — Дідусь моєї мрії []
- 2006 — Сьоме небо []
- 2008 — Сюрприз []
- 2010 — Мама напрокат []
- 2012 — Наречена мого друга
- 2012 — Політ метелика []
- 2012 — Порох і дріб []
- 2013 — Шеф поліції []
- 2013 — F63.9 Хвороба кохання — пані з таксою
- 2014 — Турецький транзит []
- 2015 — Офіцерські дружини []
Нагороди та визнання
- 1991 — Державна Премія УРСР імені Тараса Шевченка у галузі кінематографії — за художній фільм «Тіні забутих предків» Київської ордена Леніна кіностудії художніх фільмів імені О. П. Довженка (у складі колективу) Розповідь актриси про картину, 17.08.2022 року.
- 1992 — Народна артистка України
- 1996 — «Київська пектораль»
- Номінація в категорії «Найкраще виконання жіночої ролі» («Вдови»)
- 1997, 19 серпня — Орден «За заслуги» III ступеня — за визначні досягнення у праці, що сприяють економічному, науково-технічному і соціально-культурному розвиткові України, та з нагоди шостої річниці незалежності України
- 2004 — Народний артист Росії
- 2007, 20 серпня — Орден «За заслуги» II ступеня — за значний особистий внесок у соціально-економічний, культурний розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення та з нагоди 16-ї річниці незалежності України
- 2010 — Всеукраїнська премія «Жінка III тисячоліття» — відзнака у номінації «Знакова постать» ((2010))
- 2013, 27 березня — Орден «За заслуги» I ступеня — за вагомий особистий внесок у розвиток українського театрального мистецтва, значні творчі здобутки, високу професійну майстерність та з нагоди Міжнародного дня театру
- 2017 — Перша Національна кінопремія «Золота дзиґа» — Премія за внесок у розвиток українського кінематографа
- 2018 — («Київська пектораль») — Визначний внесок у театральне мистецтво
Примітки
- Почему мы должны ненавидеть? / Радіо «Свобода», 16.03.2014. [ 12.03.2014, у Wayback Machine.] (рос.)
- . Архів оригіналу за 21.12.2016. Процитовано 10.12.2016.
- . Архів оригіналу за 14 березня 2021. Процитовано 14 березня 2021.
{{}}
: Недійсний|url-status=no
() - . Архів оригіналу за 11 липня 2019. Процитовано 27 березня 2013.
{{}}
: Недійсний|url-status=no
() - . Архів оригіналу за 28 березня 2019. Процитовано 27 березня 2013.
{{}}
: Недійсний|url-status=no
() - . Архів оригіналу за 31 серпня 2018. Процитовано 14 березня 2021.
{{}}
: Недійсний|url-status=no
()
Джерела
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Кадочникова Лариса Валентинівна |
- Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кадочникова Лариса Валентинівна
- Биография Ларисы Кадочниковой [ 15 листопада 2015 у Wayback Machine.]
- «Кіномистецтво України в біографіях»
- Актеры советского кино. Вып. 9-й, Москва, 1973. — С. 120—236, 299. (рос.)
- Kino, Riga, 1980
- Спілка кінематографістів України, Київ, 1985. — С. 67.
- Кино: Энциклопедичиский словарь. Москва, 1987. — С. 163.
- Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — 848 с. — . [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.] — С. 283.
- Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — . — С. 281.
- Хто є хто в Україні, Київ, 1997. — С. 198—199.
- УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія, Київ, 1999. — С. 589—590.
- На сайті про акторів радянського кіно. [ 20 січня 2008 у Wayback Machine.]
- Лариса Кадочникова. 1. Мадонна над Черемошем. Укрінформ. оригіналу за 11 вересня 2020. Процитовано 14 березня 2021.
- Лариса Кадочникова. 2. Я — не служниця часу. Укрінформ. оригіналу за 28 лютого 2021. Процитовано 14 березня 2021.
- Кадочникова Лариса Валентинівна. Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — .. оригіналу за 21 березня 2021. Процитовано 21 березня 2021.
Це незавершена стаття про актора або акторку. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Це незавершена стаття про українського актора чи акторку. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет