Лазарєвські казарми комплекс із дев яти будівель вісім триповерхових і одна двоповерхова розташованих на Корабельній сто

Лазарєвські казарми — комплекс із дев'яти будівель (вісім триповерхових і одна двоповерхова), розташованих на Корабельній стороні Севастополя (нині вулиця Героїв Севастополя, 7), на піднесеному плато. Побудовані в кінці 1830-х — початку 1840-х років при адміралі М. П. Лазарєві. Пам'ятка архітектури та історії. Автор проекту — англієць на російській службі інженер-підполковник (потім полковник) .

lon_sec = lat_dir = region = lon_dir = lat_sec = lat_min = lon_min = CoordScale =
Лазарєвські казарми

44°36′28″ пн. ш. 33°32′05″ сх. д. / 44.6078917° пн. ш. 33.5349833° сх. д. / 44.6078917; 33.5349833Координати: 44°36′28″ пн. ш. 33°32′05″ сх. д. / 44.6078917° пн. ш. 33.5349833° сх. д. / 44.6078917; 33.5349833
Країна	Україна
Місто	Севастополь
Тип	пам'ятка історії і пам'ятка архітектури^[d]
Тип будівлі	казарми
Стиль	ампір
Автор проєкту
Архітектор	Джон Аптон
Дата заснування	1840
Початок будівництва	1830-ті
Побудовано	1840-ті




Лазарєвські казарми Лазарєвські казарми (Автономна Республіка Крим)

Медіафайли у Вікісховищі

Казарми призначалися для розміщення шести тисяч осіб, моряків флотських екіпажів бойових суден, що базуються в Південній, Корабельній та інших бухтах Севастополя.

Історія

Перед будівництвом казарм і спорудженням Адміралтейства зрили верхню частину пагорба і вирівняли майданчик. Ґрунт використовували для засипання озера в кінці Південної бухти, де утворився Пересип. На цьому місці в даний час знаходиться залізничний вокзал.

Перед головним корпусом в 1867 році був відкритий (скульптор ).

Казарми використовувалися під час Кримської війни 1853–1856 років. Історія казарм нерозривно пов'язана з історією міста і Чорноморського флоту, про що свідчать меморіальні дошки, встановлені на будівлях.

Наприкінці XIX століття в Лазарєвських казармах було створено навчальний загін Чорноморського флоту, який готував фахівців для суден і частин ЧФ. 19 вересня 1969 року навчальному загону було присвоєно ім'я адмірала П. С. Октябрського.

У 1999–2000 роках основний корпус казарм був реконструйований. З 2000 року в ньому розмістився Чорноморський філіал МДУ імені М. В. Ломоносова. На території казарм побудовано нову будівлю, в якій розміщені гуртожиток, їдальня і клуб університету (архітектор Д. І. Демидов).

Архітектура

Шість триповерхових казарм облямовують зовнішній контур каре, у вигляді практично замкнутого прямокутника. Один корпус розташований на внутрішній території, інший примикає до каре з південного заходу, як би продовжуючи довгу сторону прямокутника, звернену фасадом до Південної бухти. Враховуючи важливе містоформуюче значення фронту казарм, звернених у бік Корабельної і Південної бухт, автор проекту приділив достатню увагу фасадам корпусів, вирішених у монументальних формах ампірного стилю. Будинки побудовані з блоків інкерманського вапняку. Об'єми будівель по периметру каре повторюють один одного і незначно відрізняються габаритами і деталями.

Внутрішнє планування будівель, в основному коридорного типу, вирішене в стилі раціоналізму. Нижній ярус складають підвальні приміщення, призначені для зберігання необхідних запасів. Зовнішні фасади позбавлені пишної обробки за винятком короткого парапету по кутах дахів (з балюстрадою вздовж центральних фасадів і глухими з торців), пілястр і русту першого ярусу між ними.

Особливе зовнішнє декорування відрізняє центральний корпус казарм: напівротонди південного боку, рустована аркада першого поверху біля центрального входу, масивний фронтон на ризаліті з напівколонами тосканського ордеру, широкі сходинки й рідкі об'єми віконних прорізів.

Література

В. Г. Шавшин. Каменная летопись Севастополя. «ДС Стрим». Севастополь—Київ 2004. . стор. 222(рос.).