Кіка (головний убір)

Кіка, кика, кичка (рос. кика, кичка) — російський жіночий головний убір з рогами, рід повойника (очіпка), що відповідає українській кибалці (відомій в діалектах також як «кичка, кічка»). У словнику Даля: «сорока — без рогів, кокошник — з високим передом».

Жіночий головний убір Калузької губернії. 1845

Кичка з рогами. Скопінський повіт Рязанської губернії. 1900-і

Лопатоподібна кичка. Рязанська область, XIX ст.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Кіка.

Зовнішній вигляд

Кіка являла собою відкриту корону, прикрашену перлами, бісером та іншими дорогоцінними каменями. Власне безпосередньо кікою називався не тільки весь убір, але і його нижня частина, яка виготовлялася з проклеєного полотна. Так як ця частина прикривала волосся, то іншим його найменуванням було волосник. Передній частині убору за допомогою вставок з твердих матеріалів, наприклад, бересту, надавалася форма рогів, копитця або лопатки. Ззаду надягався бісерний позатильник, а зверху — святкова сорока.

Традиції носіння

Вперше «чело кичное» згадується в документі 1328 року. Рогаті кіки носилися ще в давнину, їх особлива форма була пов'язана з повір'ями, що існували в той час. Пізніше кіка стала атрибутом вбрання нареченої і заміжньої жінки, так як вона, на відміну від дівочого «вінця», повністю приховувала волосся. У зв'язку з цим кіка стала іменуватися «короною заміжжя». Кіки носили переважно в Тульській, Рязанській, Калузькій, Орловській та інших південних губерніях. У XIX столітті носіння кіки стало переслідуватися православним духовенством — від селянок вимагали носіння кокошника. У зв'язку з цим до початку XX століття цей головний убір майже повсюдно змінився повойником або хусткою, лише зрідка кіку можна було зустріти в південних областях Росії. У Воронезькій області кичка зберігалася як весільний наряд до 1950-х років.

Див. також

• Сорока (головний убір)
• Кокошник
• Очіпок

Примітки

1. Кика // Толковый словарь живого великорусского языка / авт.-сост. В. И. Даль. — 2-е изд. — СПб. : Типография , 1880—1882. (рос.)
2. Энциклопедия моды. Андреева Р., 1997
3. Терминологический словарь одежды. Орленко Л. В., 1996
4. . Архів оригіналу за 16 листопада 2019. Процитовано 16 листопада 2019.

Література

• Жилина Н. В., Смирницкая Е. В. Кика // Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2009. — Т. 13. Канцелярия конфискации — Киргизы. — С. 666. — . (рос.)
• Кика // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
• Кирсанова Р. М. Костюм в русской художественной культуре 18 — первой половины 20 вв. (Опыт энциклопедии), М., Большая Российская энциклопедия, 1995.

Посилання

• Галерея «Русские народные головные уборы XVII—XIX веков» [ 18 листопада 2019 у Wayback Machine.]