У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Кантар Ка нтар також кантаро кінтар міра ваги яка використовувалась

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Кантар.

Ка́нтар (також кантаро, кінтар) — міра ваги, яка використовувалась при торгівлі в країнах Близького Сходу, Середземномор'я (Північна Африка, Італія, Туреччина). В наш час майже вийшла з ужитку, але інколи застосовується в Єгипті й Судані.

Слово кантар походить від тур. kantar (звідси також «кантар» в значенні «безмін»), похідного від араб. قنطار‎, кінтар (до нього сходить також слово «квінтал»). Подальша етимологія: грец. κεντηναριον < лат. centenarium («міра ваги у 100 фунтів», пор. «центнер»).

Значення

У XIV ст. у Львові ця міра ваги відповідала 4,5 каменям (1 без 4,5 фунтів).

У різних країнах значення кантару було різне: від 45 до 320 кілограмів. Наприклад в Єгипті він дорівнював 44,47 кг (але були по 36,5 і 100 кг), у Генуї — 47,65 кг, у Константинополі — 56,6 кг, в Алеппо маленький — 180 кг, а великий — 315 кг, у Триполі — 48,83 кг. Декілька видів кантарів також застосовувались в Стародавньому Римі, але найбільш поширеним серед них був кантар на 33,907 кг.

В кожній країні кантар ділився по різному від 10 до 100 одиниць, які мали різні місцеві назви. У 1874 році в Туреччині кантар був стандартизований і став рівнятись 100 кг.

Примітки

Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 572 с.
Кантарь // Этимологический словарь русского языка = ^[ru] / авт.-сост. М. Фасмер ; пер. с нем. и доп. чл.‑кор. АН СССР О. Н. Трубачёва, под ред. и с предисл. проф. Б. А. Ларина [т. I]. — Изд. 2-е, стер. — М. : Прогресс, 1986—1987. (рос.)
. litopys.org.ua. Архів оригіналу за 29 липня 2019. Процитовано 29 липня 2019.
Кантар [ 15 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 3, кн. V : Літери К — Ком. — С. 591. — 1000 екз.

Джерела

Кантаро и Кантар // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
Кантар [ 15 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 3, кн. V : Літери К — Ком. — С. 591. — 1000 екз.

[1] Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 572 с.

[2] Кантарь // Этимологический словарь русского языка = ^[ru] / авт.-сост. М. Фасмер ; пер. с нем. и доп. чл.‑кор. АН СССР О. Н. Трубачёва, под ред. и с предисл. проф. Б. А. Ларина [т. I]. — Изд. 2-е, стер. — М. : Прогресс, 1986—1987. (рос.)

[3] . litopys.org.ua. Архів оригіналу за 29 липня 2019. Процитовано 29 липня 2019.

[4] Кантар [ 15 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 3, кн. V : Літери К — Ком. — С. 591. — 1000 екз.