Йов (Княгиницький)

Іов Княгиницький (також Іов Манявський, світське ім'я — Іван; близько 1550 — 30 грудня 1621) — церковно-освітній діяч західних земель Київської Руси-України.

Іов Княгиницький
Пам'ятна таблиця, присвячена засновникові Скиту Манявського Іову Княгиницькому
У миру:	Іван Княгиницький
У чернецтві:	Іов
Народився	1550(1550) Тисмениця, Івано-Франківська область
Помер	30 грудня 1621(1621-12-30) Манявський скит, Манява, Богородчанський район, Івано-Франківська область
У лику	преподобний
День пам'яті	29 грудня, 7 липня
Медіафайли на Вікісховищі

Життєпис

Відомостей про його життя збереглося дуже мало. Преподобний народився у Тисмениці (нині Івано-Франківська область). Освіту здобув у монастирській школі в Уневі (нині Львівська область) та Острозі. Деякий час був викладачем Острозької школи. В молоді роки двічі відвідав Афон. Довгий час жив у одному з Афонських монастирів, прийняв постриг під іменем Ізикіїла. Після повернення реорганізував ряд православних монастирів в Україні. В 1606 році заснував біля села Маняви (нині Богородчанський район Івано-Франківської області) монастир Манявський скит. Підтримував дружні стосунки з Іваном Вишенським, Захарієм Копистенським та іншими церковними діячами. До Княгиницького зверталися як до авторитету у справах чистоти віри (відоме звернення Кирила Транквіліона-Ставровецького).

Житіє Іова Княгиницького було складене орієнтовно між 1623 та 1628 роками Ігнатієм з Любарова.

Творчі набутки

Із праць Іова Княгиницького до його нащадків дійшли:

• «Извещение краткое о латинских прелестях» — написано, імовірно, в Острозі між 1593 і 1596 роках.
• «Письмо основателя Скитской обители схимонаха Іова ієромонаху Кириллу Транквіліону, заключающее в себе критический разборъ составленного последним "Исповедания вірой" от 23 августа 1619» — на твір К. Транквіліона-Ставровецького «Зерцало богословії».

Канонізація

Іов і Феодосій Манявські. Поштова марка, 2003 р.

У 1994 році Священний Синод Української Православної Церкви затвердив чествувати пам'ять преподобного Іова (Княгиницького) і причислив його до лику місцево-шанованих святих.

15 липня 2004 року Помісний Собор Української Православної Церкви Київського Патріархату приєднав преподобних Іова і Феодосія Манявських до лику святих для загального церковного вшанування і вніс їхні імена в Православний церковний календар. Їхні мощі зберігаються у Воздвиженській соборній церкві.

Примітки

1. Галасливий С. Про Галицькі монастирські устави // Лавра. — 1999. — № 10/99. — С. 47.
2. . Архів оригіналу за 19 жовтня 2020. Процитовано 9 січня 2021.

Джерела

• Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк : Вежа, 2000.
• Довідник з історії України [ 10 квітня 2009 у Wayback Machine.]. За ред. І. Підкови та Р. Шуста. — К. : Генеза, 1993.
• Петрушевич Антоній. Жизнь преподобного отця Іова, основателя ставро-пигіальной обителі Чину св. Василія Великого, списана современником ієромонахом Ігнатієм із Любарова // Зоря Галицькая яко Альбум на годь 1860 (вь Львові, типом інституте Ставропігійського). — 1860. — С. 225—251.

Література

• Кашуба М. Княгиницький Іван [ 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 365. — .
• Княгиницький, Йов // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК (87я2). — .
• Княгиницкий И. Письмо основателя Саитской обители схимонаха Іова къ ієромонаху Кириллу Транквиллиону... // Голубев С. П. Киевский митрополит Петр Могила и его сподвижники. — К., 1883. — Т. 1. Крип'якевич І. Історія України. — Львів, 1992.

Посилання

• ^{[недоступне посилання]}