Дятел сірошиїй

Дятел сірошиїй
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Дятлоподібні (Piciformes) Родина: Дятлові (Picidae) Рід: Савановий дятел (Dendropicos) Вид: Дятел сірошиїй
Біноміальна назва
Dendropicos goertae (Müller, 1776)
Ареал виду
Підвиди
(Див. текст)
Синоніми
Picus goertae Chloropicus goertae Mesopicus goertae
Посилання
Вікісховище: Dendropicos goertae Віківиди: Dendropicos goertae EOL: 1177605 ITIS: 554020 МСОП: 22730269 NCBI: 381867

Дя́тел сірошиїй (Dendropicos goertae) — вид дятлоподібних птахів родини дятлових (Picidae). Мешкає в Африці на південь від Сахари.

Опис

Довжина птаха становить 20 см, форма тіла типова для дятлів. Верхня частина тіла зелена, голова і нижня частина тіла блідо-сірі. Надхвістя червоне, на животі невелика червона пляма. Хвіст короткий. У самців на тімені і потилиці червона пляма, у самиць голова повністю сіра.

Підвиди

Виділяють п'ять підвидів:

• D. g. koenigi (Neumann, 1903) — від Малі до західного Судану;
• D. g. abessinicus (Reichenow, 1900) — від східного Судану до західної Ефіопії;
• D. g. goertae (Müller, PLS, 1776) — від Сенегалу до Малі;
• D. g. centralis (Reichenow, 1900) — від Сьєрра-Леоне до Нігерії, Південного Судану, західної Кенії і північно-західної Танзанії;
• D. g. meridionalis Louette & Prigogine, 1982 — від південного Габону і північно-західної Анголи до центральних районів ДР Конго.

Ефіопський дятел раніше вважався конспецифічним з сірошиїм дятлом.

Поширення і екологія

Сірошиї дятли поширені від Сенегалу і Мавританії до Еритреї, північної Танзанії і північно-західної Анголи. Вони живуть в саванах і чагарникових заростях, у вологих і сухих тропічних лісах і рідколіссях, на полях, пасовищах і в садах. Зустрічаються на висоті до 3300 м над рівнем моря. Живляться комахами. Гніздяться в дуплах, в кладці від 2 до 4 яєць.

Примітки

1. BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 30 грудня 2021.
2. Statius Müller, Philipp Ludwig (1776). (German) . Nürnberg: Gabriel Nicolaus Raspe. с. 91. Архів оригіналу за 30 грудня 2021. Процитовано 30 грудня 2021.
3. Buffon, Georges-Louis Leclerc de (1780). . Histoire Naturelle des Oiseaux (French) . Т. Volume 13. Paris: De l'Imprimerie Royale. с. 36. Архів оригіналу за 30 грудня 2021. Процитовано 30 грудня 2021.
4. Buffon, Georges-Louis Leclerc de; ; ; Daubenton, Louis-Jean-Marie (1765–1783). . Planches Enluminées D'Histoire Naturelle. Т. Volume 4. Paris: De L'Imprimerie Royale. Plate 320. Архів оригіналу за 30 грудня 2021. Процитовано 30 грудня 2021.
5. Peters, James Lee, ред. (1948). . Т. Volume 6. Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press. с. 220. Архів оригіналу за 30 грудня 2021. Процитовано 30 грудня 2021.
6. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
7. Winkler, H.; Christie, D.A. Grey woodpecker (Dendropicos goertae). Handbook of the Birds of the World Alive. Lynx Edicions, Barcelona. Процитовано 12 листопада 2016.
8. Hans Winkler; David A. Christie (2010). . Bloomsbury Publishing. с. 84. ISBN . Архів оригіналу за 8 листопада 2021. Процитовано 30 грудня 2021.
9. Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, ред. (2021). . IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 10 березня 2022. Процитовано 30 грудня 2021.