Провулок Друкарський провулок в Богунському районі Житомира Провулок Друкарський УкраїнаНаселений пунктЖитомирМісцевість

Провулок Друкарський — провулок в Богунському районі Житомира.

Провулок Друкарський Україна
Населений пункт	Житомир
Місцевість	Чулочка — Кокоричанка
Район	Богунський
Історичні відомості
Назва на честь	хмелярського колгоспу
Колишні назви	2-й Колгоспний провулок
Загальні відомості
Протяжність	540 м
Координати	50°16′47″ пн. ш. 28°38′01″ сх. д. / 50.27990790002777288° пн. ш. 28.633736700027778710° сх. д.Координати: 50°16′47″ пн. ш. 28°38′01″ сх. д. / 50.27990790002777288° пн. ш. 28.633736700027778710° сх. д.
Поштові індекси	10020
Транспорт
Рух	двосторонній
Інфраструктура
Забудова	садибна житлова
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	r13091176 ↑2692156 ·R (Житомир)
Мапа

Соціально-виробничий топонім — раніше на цьому місці існував єврейський хмелярський колгосп «Друкар-Колективіст», котрий створили з працівників Житомирської окружної (обласної) друкарні.

Розташування

Знаходиться у місцевості, відомій за неофіційною назвою Чулочка; на теренах історичної місцевості Кокоричанка.

Історія

До середини ХХ століття землі за місцем розташування провулка були переважно вільні від забудови, де також знаходився господарський двір та споруди колгоспу «Друкар-Колективіст», створеного у 1930-х роках за ініціативою житомирських поліграфістів на території колишнього хутора Кокоричанка.

Провулок та його садибна забудова формувалися протягом 1950 — 1960-х рр.

До 2016 року — 2-й Колгоспний провулок. Відповідно до розпорядження Житомирського міського голови від 19 лютого 2016 року № 112 «Про перейменування топонімічних об'єктів та демонтаж пам'ятних знаків у м. Житомирі», перейменований на Друкарський провулок.

Примітки

. https://www.zhitomir.info/. Архів оригіналу за 19 травня 2021. Процитовано 20 травня 2021.
Мокрицький Г.П. (2007). Вулиці Житомира. Енциклопедія Житомира. Том 1. Книга 1. Житомир: Волинь. с. 423. ISBN .
Дубман, Борис. История Житомира. Кокоричанка или как строили микрорайон «Хмельники».
. Архів оригіналу за 23 грудня 2021. Процитовано 21 березня 2024.
Мокрицький Г.П. (2007). Вулиці Житомира. Енциклопедія Житомира. Том 1. Книга 1. Житомир: Волинь. с. 96. ISBN .
Дубман, Борис. История Житомира. Кокоричанка или как строили микрорайон «Хмельники». Чтобы не погибнуть от голода, по инициативе работников Житомирской типографии на территории Кокаричанки городские жители Житомира создали колхоз. Выращивали овощи, фрукты, а потом и хмель. Эта инициатива спасла жизнь многим житомирянам. В народе его называли Еврейским колхозом (большинство колхозников в нем тогда были евреи), а официально – колхоз имени XVII партсъезда. Потом его переименовали в XVIII партсъезда, а после войны - в колхоз имени Мичурина.
. http://old.zt-rada.gov.ua/. Архів оригіналу за 11 листопада 2021. Процитовано 20 травня 2021.

[1] . https://www.zhitomir.info/. Архів оригіналу за 19 травня 2021. Процитовано 20 травня 2021.

[2] Мокрицький Г.П. (2007). Вулиці Житомира. Енциклопедія Житомира. Том 1. Книга 1. Житомир: Волинь. с. 423. ISBN .

[3] Дубман, Борис. История Житомира. Кокоричанка или как строили микрорайон «Хмельники».

[4] . Архів оригіналу за 23 грудня 2021. Процитовано 21 березня 2024.

[5] Мокрицький Г.П. (2007). Вулиці Житомира. Енциклопедія Житомира. Том 1. Книга 1. Житомир: Волинь. с. 96. ISBN .

[6] Дубман, Борис. История Житомира. Кокоричанка или как строили микрорайон «Хмельники». Чтобы не погибнуть от голода, по инициативе работников Житомирской типографии на территории Кокаричанки городские жители Житомира создали колхоз. Выращивали овощи, фрукты, а потом и хмель. Эта инициатива спасла жизнь многим житомирянам. В народе его называли Еврейским колхозом (большинство колхозников в нем тогда были евреи), а официально – колхоз имени XVII партсъезда. Потом его переименовали в XVIII партсъезда, а после войны - в колхоз имени Мичурина.

[7] . http://old.zt-rada.gov.ua/. Архів оригіналу за 11 листопада 2021. Процитовано 20 травня 2021.