Дорогичин (Дрогичин, біл. Драгічын) — місто в Білорусі, центр Дорогичинського району Берестейської області.
Транслітерація назви | Drahičyn | ||||
---|---|---|---|---|---|
| |||||
Основні дані | |||||
52°11′ пн. ш. 25°09′ сх. д. / 52.183° пн. ш. 25.150° сх. д.Координати: 52°11′ пн. ш. 25°09′ сх. д. / 52.183° пн. ш. 25.150° сх. д. | |||||
Країна | Білорусь | ||||
Область | Берестейська область | ||||
Район | Дорогичинський | ||||
Перша згадка | 1452 | ||||
Статус | з 1967 року | ||||
Населення | 14 744 (2009) | ||||
Площа | 11 км² | ||||
Часовий пояс | час у Білорусі | ||||
Поштовий індекс | 225830 | ||||
Телефонний код | +375-1644 | ||||
Висота | 151 м | ||||
Транспорт, відстані | |||||
Найближча залізнична станція | Дрогичин (6 км) | ||||
До Мінська | |||||
- фізична | 250 км | ||||
До обласного центру | |||||
- залізницею | 104 км | ||||
Дорогичин | |||||
Дорогичин Дорогичин (Берестейська область) | |||||
Дорогичин у Вікісховищі |
Географія
Розташований за 110 км на схід від Берестя, на шляху на Берестя — Пинськ. Лежить на Загородді на заході Полісся.
Клімат
Клімат у населеному пункті вологий континентальний («Dfb» за класифікацією кліматів Кеппена). Опадів 600 мм на рік. Найменша кількість опадів спостерігається в лютому й сягає у середньому 29 мм. Найбільша кількість опадів випадає в червні — близько 78 мм. Різниця в опадах між сухими та вологими місяцями становить 49 мм. Пересічна температура січня — -5,3 °C, липня — 18,1 °C. Річна амплітуда температур становить 23,4 °C.
Клімат | |||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
Середній максимум, °C | −2,3 | −1 | 3,9 | 12,4 | 19,1 | 22,4 | 23,6 | 23,0 | 18,1 | 11,9 | 4,8 | 0,0 | 11,3 |
Середня температура, °C | −5,3 | −4,2 | 0,2 | 7,5 | 13,5 | 16,9 | 18,1 | 17,5 | 13,1 | 7,9 | 2,3 | −2,5 | 7,1 |
Середній мінімум, °C | −8,2 | −7,3 | −3,5 | 2,7 | 7,9 | 11,4 | 12,7 | 12,0 | 8,2 | 3,9 | −0,1 | −4,9 | 2,9 |
Норма опадів, мм | 37 | 29 | 31 | 41 | 57 | 78 | 78 | 64 | 56 | 44 | 42 | 43 | 600 |
Джерело: Climate-Data.org (англ.) |
Історія
Вперше згадується 1452 року як поселення Довечоровичі в (Пінському князівстві), що належало королеві Боні Сфорца. 1566 року увійшов до складу (Пінського повіту). Сучасна назва — з 1623 року. З 1623 року Довечоровичі отримали право містечка у складі Великого князівства Литовського. У джерелах 1655 року містечко вперше називається Дорогичин. У XVII столітті вживалися дві офіційних назви: Дорогичин і Довечоровичі.
Згідно з переписом 1778 року Дорогичин вважався містом, центром якого була прямокутна торгова площа з дерев'яною ратушею з металевим куполом і гербом міста, біля якої стояла дерев'яна корчма з торговими рядами та баштоподібною брамою. Від площі в радіальних напрямках розходилися вулиці Перковічська, Пінська і Хомська, уздовж яких і концентрувалися будівлі (всі будівлі були дерев'яними). До складу Дорогичина входили передмістя Зарічка і Старосілля.
У 1778 році у місті з сільськими передмістями Старосіллям і Зарічкою налічувалося 785 жителів, з них християн — 69 %, євреїв — 31 %. З 1795 року Дорогичин в складі Російської імперії. У часи входження до Російської імперії належав до Кобринського повіту Гродненської губернії. З 1897 року — 2258 жителів, 280 дворів, церковно-парафіяльна школа, двокласне народне училище, сільська лікарня.
У 1905 році в Дорогичині з передмістями проживало близько 3609 мешканців. Основне заняття — сільське господарство, торгівля, ремесло. Напередодні першої світової війни в Дорогичині працювали 2 маслоробні, завод очищення крейди, фабрика солом'яних капелюхів, 7 млинів, на яких працювало 36 робітників. Крупніше підприємство — фабрика солом'яних капелюхів: у 1914 році там працювало 12 робітників, випущено продукції на 8000 рублів.
З вересня 1915 по 1918 Дорогичин був зайнятий військами кайзерівської Німеччини. У 1918—1919 роках входив до складу УНР. У 1919 році захоплений поляками. У часи перебування у міжвоєнній Польщі був центром Дорогичинського повіту Поліського воєводства. Близько 4 тис. жителів. Після приєднання в 1939 році до БРСР в Пінській області. З 25 червня 1941 року по 17 липня 1944 місто було окуповане німецько-нацистськими військами, після сорокаденної оборони радянськими військами Дніпровсько-Бузького каналу. У 1954 Дорогичин включено до складу Берестейської області. З 1967 року він отримав статус міста.
У 1990-ті роки в Дорогичині до заборони білоруської владою діяв осередок українського товариства «Просвіта».
Населення
- XVIII століття: 1778 — 416 осіб
- XIX століття: 1830 — 341 чол., з них шляхти 5, духовного стану 11, міщан-юдеїв 268, міщан-християн і селян 57; 1849 — 167 чол.; 1878 — 1476 осіб (702 чол. і 774 жін.), у тому числі 176 християн і 1300 юдеїв; 1892 — 3475 чол.; 1897 — 2258 чол.
- XX століття: 1921 — 1987 чол.; 1959 — 3,5 тис. чол.; 1971 — 7,1 тис. чол.; 1991 — 14,6 тис. чол.; 1993 — 15 тис. чол.
- XXI століття: 2006 — 13 400;
За переписом населення Білорусі 2009 року чисельність населення міста становила 14 744 особи.
Національність
Розподіл населення за рідною національністю за даними перепису 2009 року:
Національність | Осіб | Відсоток |
---|---|---|
білоруси | 14078 | 95,48 % |
росіяни | 436 | 2,96 % |
українці | 160 | 1,09 % |
поляки | 20 | 0,14 % |
національність не вказана | 18 | 0,12 % |
цигани | 8 | 0,05 % |
татари | 6 | 0,04 % |
азербайджанці | 3 | 0,02 % |
вірмени | 2 | 0,01 % |
молдовани | 2 | 0,01 % |
дві та більше національності | 2 | 0,01 % |
євреї | 1 | 0,01 % |
литовці | 1 | 0,01 % |
німці | 1 | 0,01 % |
грузини | 1 | 0,01 % |
казахи | 1 | 0,01 % |
мордва | 1 | 0,01 % |
марійці | 1 | 0,01 % |
чеченці | 1 | 0,01 % |
комі | 1 | 0,01 % |
Разом | 14744 | 100 % |
Освіта
У Дорогичині працюють гімназія, 2 середні, музична, дитячо-юнацька спортивна школи, 6 дошкільних закладів, Дорогичинське державне ПТУ № 163 сільськогосподарського виробництва.
Медицина
Медичні послуги надають лікарня та поліклініка.
Культура
Діють кінотеатр, будинок культури, будинок творчості дітей та юнацтва, 2 бібліотеки, центр молоді «Спатканьне».
Засоби масової інформації
Видається районна газета «Драгічынскі веснік».
Відомі особистості
Народилися
- (Кислицина Ганна Миколаївна) (нар. 1967) — білоруський літературознавець.
Примітки
- Belarus. pop-stat.mashke.org. оригіналу за 2 жовтня 2019. Процитовано 23 січня 2020. (англ.)
- Дорогичин // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1957. — Кн. 2, [т. 2] : Голинський — Зернов. — С. 582. — .
- Леонюк В. Дорогочин // Словник Берестейщини. — Львів : Видавнича фірма «Афіша», 1996. — Т. 1. — С. 120. — .
- Drahichyn climate: Average Temperature, weather by month, Drahichyn weather averages. Climate-Data.org. оригіналу за 17 жовтня 2019. Процитовано 17 січня 2020. (англ.)
- Літаратура/Мястэчкі Беларусі (2010) С. 413.
- Drohiczyn (2) // Літаратура/Геаграфічны слоўнік Каралеўства Польскага S. 150.
- Драгічын // Літаратура/Нашы гарады
- Дрогичин [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.] // Літаратура/Вялікі энцыкляпэдычны слоўнік
- Драгічын // Літаратура/ЭГБ С. 274.
- Ethnic composition of Belarus 2009. pop-stat.mashke.org. оригіналу за 14 січня 2016. Процитовано 23 січня 2020. (англ.)
Джерела
- Drohiczyn Lacki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 149. (пол.) — S. 149—150. (пол.)
Посилання
- Дрогичин — Каталог — Туризм в Беларуси[недоступне посилання з липня 2019](рос.)
- Encyclopedia of Jewish Life (2001), p. 332: «Drohiczyn (I)» (англ.)
- Drahichyn, Belarus [ 30 грудня 2008 у Wayback Machine.] (англ.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет