Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див Джон О Кіф Джон Алоїзіус О Кіф III 1916 2000 американський астрон

Джон О'Кіф (астроном)

Джон О'Кіф (астроном)
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Джон О'Кіф.

Джон Алоїзіус О'Кіф III (1916—2000) — американський астроном, спеціаліст з планетології та планетарної геології, співробітник НАСА (1958—1995). Він розвивав (нині відкинуту) ідею про місячне походження тектитів, брав активну участь в підготовці програми «Аполлон», першим запропонував ідею скануючого мікроскопа (1956) і був співвідкривачем ефекту Ярковського-О'Кіфа-Радзієвського-Педдока (зміна обертання астероїдів та метеороїдів під дією світлового тиску).

Джон О'Кіф
Народився13 жовтня 1916(1916-10-13)[1]
Помер8 вересня 2000(2000-09-08) (83 роки)
Країнаimage США
Діяльністьпланетолог
Alma materГарвардський університет
Чиказький університет
Академія Філіпса в Ексетері

Біографія

Ранні роки

О'Кіф народився в Лінні, штат Массачусетс, 13 жовтня 1916 року. Він був найстаршим із чотирьох дітей Едварда Скотта О'Кіфа та Рут Еванс. Останні два роки середньої школи О'Кіф провів в Ексетерській академії. Потім, за сімейною традицією, він пішов до Гарвардського університету, — раніше тут навчались його батько, обидва дідуся і чотири його дядьки. Він закінчив університет у 1937 році зі ступенем бакалавра з астрономії. Він провів ще один рік в Гарвардській обсерваторії, навчаючись в аспірантурі під керівництвом Гарлоу Шеплі. За наполяганням Шеплі він продовжив аспірантуру в Єркській обсерваторії Чиказького університету, де отримав ступінь доктора філософії з астрономії в 1941 році. Його перше велике відкриття під час навчання в аспірантурі (1938) полягало в тому, що хмари твердого вуглецю викликають своєрідні провали в кривій блиску R Північної Корони, архетипу класу зір, багатих вуглецем. Після здобуття докторського ступеня він провів рік в викладаючи математику та фізику.

Робота військовим картографом

Коли почалася Друга світова війна, О'Кіфа не прийняли в армію, і він замість цього як цивільна особа приєднався до інженерного корпусу армійської картографічної служби, яка виготовляла вдосконалені карти для військових дій. Він продовжив цю роботу під час холодної війни. Його найвідомішим протеже в Армійській картографічній службі був , який згодом став експертом із супутникової геодезії.

Кар'єра в НАСА

О'Кіф приєднався до НАСА в грудні 1958 року і став помічником керівника теоретичного відділу в Центрі космічних польотів імені Ґоддарда в Грінбелті, штат Меріленд. В цьому центрі він провів решту своєї професійної кар'єри.

Використовуючи дані американського супутника Венгард 1, зібрані наприкінці 1950-х років, О'Кіф спільно з і Кеном Сквайром відкрив, що гравітаційне поле Землі має значну зональну сферичну гармоніку третього ступеня. Грушоподібна форма Землі, як її називали, потрапила на перші шпальти новин і навіть стала темою мультфільму «Арахіс», а О'Кіфа називали «батьком космічної геодезії».

На початку програми «Аполлон» О'Кіф був одним з лідерів у розробці програми досліджень Місяця. Він відіграв важливу роль у забезпеченні співпраці з НАСА астрогеолога Юджина Шумейкера, який називав О'Кіфа «хрещеним батьком астрогеології». У 1997 році Шумейкер і його дружина Керолін назвали астероїд 6585 на честь О'Кіфа.

До висадки на Місяць О'Кіф розробив теорію про те, що тектити, природні скляні кульки, знайдені в окремих ділянках по всьому світу, насправді є вулканічними викидами Місяця. Він припустив, що вибухи місячних вулканів, спричинені воднем, можуть бути механізмом запуску тектитів на Землю. Після висадки на Місяць його твердження, начебто, підтвердили хімічним аналізом частини місячного зразка 12013, отриманого астронавтом «Аполлона-12» Пітом Конрадом, який показав, що склад основних елементів подібний до деяких тектитів, знайдених у Південно-Східній Азії. Деякі зразки Аполлона-14 також мали хімічні властивості, подібні до тектитів. Проте більшість інших місячних даних рішуче відкидали гіпотезу О'Кіфа. Зараз майже всі спеціалісти визнають, що тектити мають земне походження і є продуктами зіткнень великих метеоритів або комет із Землею. Це підтверджується геохімічними, ізотопними та мінералогічними даними, а також тим фактом, що більшість усипаних тектитом полів тепер можна з упевненістю порв'язати з відомими ударними кратерами такого ж віку на Землі.

Декілька ідей О'Кіфа щодо фізики утворення тектитів, особливо щодо закону Стокса та повільного утворення або «подрібнення» тектитів (ймовірно, неможливого при швидкому ударі), все ще залишаються проблемою для сучасних теорій ормування тектитів.

У 1992 році Центр космічних польотів імені Ґоддарда нагородив О'Кіфа своєю найвищою нагородою — Нагородою за заслуги. Розвиток хвороби Паркінсона змусив його піти на пенсію в 1995 році.

Смерть

О'Кіф помер 8 вересня 2000 року в Су-Фоллс, штат Південна Дакота, від ускладнень раку печінки та хвороби Паркінсона.

Особисте життя

Перебуваючи в Єркській обсерваторії, О'Кіф та інші аспіранти їли в будинку Тулейн, де він і зустрів свою майбутню дружину Марту Сільвію Тулейн. Пізніше вони оселилися в , штат Меріленд. У них народилося троє синів і шість дочок. Їхній другий син Рой Тьюлейн О'Кіф (Мішель Бурдо) народився 5 січня 1946 року, пішов в армію в 1965 році, був медиком у спецназі і загинув у В'єтнамі під час Тетського наступу 6 лютого 1968 року. О'Кіф був католиком.

Примітки

  1. Catalog of the German National Library
    d:Track:Q23833686
  2. O'KEEFE, J. A., ECKEIS, A., & SQUIRES, R. K. (1959). Vanguard Measurements Give Pear-Shaped Component of Earth's Figure. Science, 129(3348), 565—566. doi:10.1126/science.129.3348.565
  3. Rubincam, David P.; Lowman, Paul D.; Chovitz, Bernard (June 2001). Obituary: John Aloysius O'Keefe. Physics Today. 54 (6): 76—77. Bibcode:2001PhT....54f..76R. doi:10.1063/1.1387605.
  4. Peanuts by Charles Schulz for March 16, 1959. GoComics. Процитовано 31 серпня 2022.
  5. Rubincam, David P.; Lowman, Paul D.; Chovitz, Bernard (2001). John Aloysius O'Keefe. Physics Today. AIP Publishing. 54 (6): 76—77. doi:10.1063/1.1387605. ISSN 0031-9228.
  6. . Архів оригіналу за 30 січня 2016. Процитовано 12 жовтня 2009.

Список літератури

  • Gray, M. Angle of Attack: Harrison Storms and the Race to the Moon. W.W. Norton, New York: 1992.
  • O'Keefe, J.A. (June 5, 1970) Tektite glass in Apollo 12 sample. Science, Vol 168, 1209—1210.
  • O'Keefe, J.A. (Feb. 26, 1985) The coming revolution in planetology. Eos, Vol. 66, No. 9, pp. 89–90.
  • O'Keefe, J.A. (1993) The origin of tektites. Meteoritics, Vol. 29, No. 1, pp. 73–78.
  • O'Keefe, J.A. (1976) Tektites and Their Origin. Elsevier.
  • Povenmire, H., O'Keefe, J.A., ed. (2003) Tektites: A Cosmic Paradox. Florida Fireball Network.
  • Koeberl C. (1994) Tektite origin by hypervelocity asteroidal or cometary impact: target rocks, source craters, and mechanisms. Geological Society of America Special Paper Vol. 293, pp. 133–151.
  • McCall GJH (2001) Tektites in the Geological Record: Showers of Glass from the Sky. Geological Society of London, London.
  • Varricchio, L. (2006) Inconstant Moon: Discovery and Controversy on the Way to the Moon. Xlibris/Random House, New York.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Shodo inshih lyudej z takim samim imenem ta prizvishem div Dzhon O Kif Dzhon Aloyizius O Kif III 1916 2000 amerikanskij astronom specialist z planetologiyi ta planetarnoyi geologiyi spivrobitnik NASA 1958 1995 Vin rozvivav nini vidkinutu ideyu pro misyachne pohodzhennya tektitiv brav aktivnu uchast v pidgotovci programi Apollon pershim zaproponuvav ideyu skanuyuchogo mikroskopa 1956 i buv spivvidkrivachem efektu Yarkovskogo O Kifa Radziyevskogo Peddoka zmina obertannya asteroyidiv ta meteoroyidiv pid diyeyu svitlovogo tisku Dzhon O KifNarodivsya13 zhovtnya 1916 1916 10 13 1 Pomer8 veresnya 2000 2000 09 08 83 roki Krayina SShADiyalnistplanetologAlma materGarvardskij universitet Chikazkij universitet Akademiya Filipsa v EkseteriBiografiyaRanni roki O Kif narodivsya v Linni shtat Massachusets 13 zhovtnya 1916 roku Vin buv najstarshim iz chotiroh ditej Edvarda Skotta O Kifa ta Rut Evans Ostanni dva roki serednoyi shkoli O Kif proviv v Ekseterskij akademiyi Potim za simejnoyu tradiciyeyu vin pishov do Garvardskogo universitetu ranishe tut navchalis jogo batko obidva didusya i chotiri jogo dyadki Vin zakinchiv universitet u 1937 roci zi stupenem bakalavra z astronomiyi Vin proviv she odin rik v Garvardskij observatoriyi navchayuchis v aspiranturi pid kerivnictvom Garlou Shepli Za napolyagannyam Shepli vin prodovzhiv aspiranturu v Yerkskij observatoriyi Chikazkogo universitetu de otrimav stupin doktora filosofiyi z astronomiyi v 1941 roci Jogo pershe velike vidkrittya pid chas navchannya v aspiranturi 1938 polyagalo v tomu sho hmari tverdogo vuglecyu viklikayut svoyeridni provali v krivij blisku R Pivnichnoyi Koroni arhetipu klasu zir bagatih vuglecem Pislya zdobuttya doktorskogo stupenya vin proviv rik v vikladayuchi matematiku ta fiziku Robota vijskovim kartografom Koli pochalasya Druga svitova vijna O Kifa ne prijnyali v armiyu i vin zamist cogo yak civilna osoba priyednavsya do inzhenernogo korpusu armijskoyi kartografichnoyi sluzhbi yaka vigotovlyala vdoskonaleni karti dlya vijskovih dij Vin prodovzhiv cyu robotu pid chas holodnoyi vijni Jogo najvidomishim protezhe v Armijskij kartografichnij sluzhbi buv yakij zgodom stav ekspertom iz suputnikovoyi geodeziyi Kar yera v NASA O Kif priyednavsya do NASA v grudni 1958 roku i stav pomichnikom kerivnika teoretichnogo viddilu v Centri kosmichnih polotiv imeni Goddarda v Grinbelti shtat Merilend V comu centri vin proviv reshtu svoyeyi profesijnoyi kar yeri Vikoristovuyuchi dani amerikanskogo suputnika Vengard 1 zibrani naprikinci 1950 h rokiv O Kif spilno z i Kenom Skvajrom vidkriv sho gravitacijne pole Zemli maye znachnu zonalnu sferichnu garmoniku tretogo stupenya Grushopodibna forma Zemli yak yiyi nazivali potrapila na pershi shpalti novin i navit stala temoyu multfilmu Arahis a O Kifa nazivali batkom kosmichnoyi geodeziyi Na pochatku programi Apollon O Kif buv odnim z lideriv u rozrobci programi doslidzhen Misyacya Vin vidigrav vazhlivu rol u zabezpechenni spivpraci z NASA astrogeologa Yudzhina Shumejkera yakij nazivav O Kifa hreshenim batkom astrogeologiyi U 1997 roci Shumejker i jogo druzhina Kerolin nazvali asteroyid 6585 na chest O Kifa Do visadki na Misyac O Kif rozrobiv teoriyu pro te sho tektiti prirodni sklyani kulki znajdeni v okremih dilyankah po vsomu svitu naspravdi ye vulkanichnimi vikidami Misyacya Vin pripustiv sho vibuhi misyachnih vulkaniv sprichineni vodnem mozhut buti mehanizmom zapusku tektitiv na Zemlyu Pislya visadki na Misyac jogo tverdzhennya nachebto pidtverdili himichnim analizom chastini misyachnogo zrazka 12013 otrimanogo astronavtom Apollona 12 Pitom Konradom yakij pokazav sho sklad osnovnih elementiv podibnij do deyakih tektitiv znajdenih u Pivdenno Shidnij Aziyi Deyaki zrazki Apollona 14 takozh mali himichni vlastivosti podibni do tektitiv Prote bilshist inshih misyachnih danih rishuche vidkidali gipotezu O Kifa Zaraz majzhe vsi specialisti viznayut sho tektiti mayut zemne pohodzhennya i ye produktami zitknen velikih meteoritiv abo komet iz Zemleyu Ce pidtverdzhuyetsya geohimichnimi izotopnimi ta mineralogichnimi danimi a takozh tim faktom sho bilshist usipanih tektitom poliv teper mozhna z upevnenistyu porv yazati z vidomimi udarnimi kraterami takogo zh viku na Zemli Dekilka idej O Kifa shodo fiziki utvorennya tektitiv osoblivo shodo zakonu Stoksa ta povilnogo utvorennya abo podribnennya tektitiv jmovirno nemozhlivogo pri shvidkomu udari vse she zalishayutsya problemoyu dlya suchasnih teorij ormuvannya tektitiv U 1992 roci Centr kosmichnih polotiv imeni Goddarda nagorodiv O Kifa svoyeyu najvishoyu nagorodoyu Nagorodoyu za zaslugi Rozvitok hvorobi Parkinsona zmusiv jogo piti na pensiyu v 1995 roci Smert O Kif pomer 8 veresnya 2000 roku v Su Folls shtat Pivdenna Dakota vid uskladnen raku pechinki ta hvorobi Parkinsona Osobiste zhittyaPerebuvayuchi v Yerkskij observatoriyi O Kif ta inshi aspiranti yili v budinku Tulejn de vin i zustriv svoyu majbutnyu druzhinu Martu Silviyu Tulejn Piznishe voni oselilisya v shtat Merilend U nih narodilosya troye siniv i shist dochok Yihnij drugij sin Roj Tyulejn O Kif Mishel Burdo narodivsya 5 sichnya 1946 roku pishov v armiyu v 1965 roci buv medikom u specnazi i zaginuv u V yetnami pid chas Tetskogo nastupu 6 lyutogo 1968 roku O Kif buv katolikom PrimitkiCatalog of the German National Library d Track Q23833686 O KEEFE J A ECKEIS A amp SQUIRES R K 1959 Vanguard Measurements Give Pear Shaped Component of Earth s Figure Science 129 3348 565 566 doi 10 1126 science 129 3348 565 Rubincam David P Lowman Paul D Chovitz Bernard June 2001 Obituary John Aloysius O Keefe Physics Today 54 6 76 77 Bibcode 2001PhT 54f 76R doi 10 1063 1 1387605 Peanuts by Charles Schulz for March 16 1959 GoComics Procitovano 31 serpnya 2022 Rubincam David P Lowman Paul D Chovitz Bernard 2001 John Aloysius O Keefe Physics Today AIP Publishing 54 6 76 77 doi 10 1063 1 1387605 ISSN 0031 9228 Arhiv originalu za 30 sichnya 2016 Procitovano 12 zhovtnya 2009 Spisok literaturiGray M Angle of Attack Harrison Storms and the Race to the Moon W W Norton New York 1992 O Keefe J A June 5 1970 Tektite glass in Apollo 12 sample Science Vol 168 1209 1210 O Keefe J A Feb 26 1985 The coming revolution in planetology Eos Vol 66 No 9 pp 89 90 O Keefe J A 1993 The origin of tektites Meteoritics Vol 29 No 1 pp 73 78 O Keefe J A 1976 Tektites and Their Origin Elsevier Povenmire H O Keefe J A ed 2003 Tektites A Cosmic Paradox Florida Fireball Network Koeberl C 1994 Tektite origin by hypervelocity asteroidal or cometary impact target rocks source craters and mechanisms Geological Society of America Special Paper Vol 293 pp 133 151 McCall GJH 2001 Tektites in the Geological Record Showers of Glass from the Sky Geological Society of London London Varricchio L 2006 Inconstant Moon Discovery and Controversy on the Way to the Moon Xlibris Random House New York

Дата публікації:
Топ