Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Да́на — гіпотетична богиня води в слов'янській міфології, покровителька річок, струмків і водойм. Також її іменами можуть бути Діванна, Дівонія, Діва.
| Дана Діванна, Дівонія, Діва | |
|---|---|
| богиня води | |
| Міфологія | слов'янська |
| Божество в | слов'янська міфологія |
У народних віруваннях
Данило Лепкий у розвідці «Весняні звичаї, обряди та віруваня на Руси» писав: «Всї Русалки слухають одної найстаршої панї, котру простий люд в своїх оповіданях називає просто «Діва», «Дівка», «Дівчина» або «Дана». Менї здає ся, що властиве єї імя єсть Дана, бо з тим іменем дуже часто можна зустрінути ся в народних піснях, ба навіть в коломийках; тая найстарша панї Русалок буде мати щось вспільного з богинею Даною, або буде нею самою. Єсть она дочкою дуже маючого царя, — єї утопила мачоха для того, що боялась, щоби она, як оддасть ся за можного молодого князя Івана, не єї з пишної царської палати. Дана єсть дуже красна: волосє у неї золоте, очі ясні як сонце, а тїло біле як цвіт лелїї. Она не виходить нїколи з води, тілько в полудне на «Русалчин Великдень». Тогди раз зустрінув єї молоденький царевич, син царя із-за синого Дунаю. Он увидів єї, як чесала золоте волосє, хотів поймати, але Дана скочила в Дунай тай зачала плавати по воді, показуючи царевичеві свою красу, своє біле тіло в прегарних миленьких рухах. Царевич скочив в ріку, она обняла єго та й потягла до своїх золотих палат. Від того часу жиє Дана в великім щастю, пестить ся, цілуєсь та висипляєсь з князем на цьвітучім з хрещатого барвінку ложи. Прочі Русалки зносять ім що ночи богато всїлякого цвіту, втїшають іх, забавляють своїми танами, а деколи саджають на золоті «колічка» (возок на двох колесах) тай возят до місяця по глибокій водї».
У фольклорі й обрядовості
Польський історик Йоахим Лелевель (1811) писав про середньовічні звістки щодо слов'янської міфології, посилаючись на польського історика XV—XVI століть Мацєя Мєховського: «Усе це повторив Мєховита з описом, збагаченим словами, і викував Лелеві і Полелеві матір Леде (запозичена у греків?) Але заодно зроблено зауваження, що на Русі співають «Лада, Лада», а мазури також покрикують «Дана Дана, Дада Дада»
Російський етнограф і фольклорист Іван Снєгірьов у 1-му томі «Російських простолюдних свят і забобонних обрядів» (1837) також зауважував: «Мєховита помічає, що як у Росії приспівують „Лада, Лада“, так мазури вигукують „Дана, Дана, Дада, Дада“».
За словами Григорія Ількевича, поміж іншими забобонами на весіллі, яких була велика кількість, серед простолюду на Волині і в деяких околицях Галичини панував наступний: перед вінчанням рідні проводили обох молодят до стодоли чи сараю. Дружби несли шлюбне вбрання пана молодого, а дружки — панни молодої, а один з родичів — дві коновки чистої води. По дорозі співали: «Ой Ладо, Ладо, ой Дана, Дана, ідем до пана, до пана Водана; щоби нас очистил і нас блогославил». Прийшовши до стодоли, дружби й дружки виходили за двері, замикали їх, і залишалися тільки родичі молодих. Молодята роздягалися зовсім догола. Молоду поливали жінки, а молодого — чоловіки, одягали в шлюбний одяг, скакали довкола них і співали: «Ой Ладо, Ладо, ой Дана, Дана, гарний наш панич, гарна і панна». З цим виходили зі стодоли і співали, йдучи до хати: «Виділи-сьмо, бачили-сьмо, сам Зіве, блогослави нам». На Галичині цей звичай зникав і робився тільки потаємно, а на Волині Ількевич сам був його свідком 1820 року, поблизу Бугу. Він гадав, що дослідники старожитностей мають пояснити, що значили божества Ладо, Дана, (Нептун?), Зів.
Слова «Ладо, Дана, Дина» чулися в сумовитій пісні, яку співали дівчата, коли ліпили так звані балабухи для ворожіння на день святого Андрія. За словами Ількевича, українські дівчата тримали ті пісні у великому секреті і ніколи б не стали співати в присутності чоловіків.
За даними Василя Кравченка, у селі Забріддя Житомирського повіту, якщо черви нападали на худобину, то до схід сонця прихиляли коров'як, придавлювали вершок каменем і говорили: «Дзіванна панна, тоді я тебе одпущу, як у меї корови випадають черви». При лікування тяжкохворої людини зверталися: «Дзіванна панна, прошу твеї ласки, або дай тіло, або прийми мощи». За іншою звісткою, записаною кореспондентом Російського географічного товариства Михайлом Кривошапкіним, на Волині на заході сонця заломлювали кульбабу, примовляючи: «Диванна панна, гляди, щоб у мою сивою корови висипались черви!».
У працях міфологів
Порівнюючи слов'янську та інші європейські міфології на предмет жіночого божества води, Микола Костомаров дійшов висновку про існування у східних слов'ян подібного божества. Свій висновок він аргументував, наводячи назви річок: Двіна, Дунай, Дон, Дніпро (Данапріс) і приспів в обрядове піснях: «дана, дана». Він порівняв корені цих слів із західнослов'янськими іменами Девона, Дзеванна і кельтським Дівона, зробивши висновок, що корінь і аналогічне божество повинні були зберегтися й у східних слов'ян, що виразилося у вищенаведених гідронімах та приспіві.
Дойна
Димитрій Кантемір першим (1715—1716) засвідчив в письмовій формі існування міфоніму Дойна, вважаючи, що «ця назва вживалася у даків замість Марса або Беллони, бо вона передує всім пісням, що оспівують хоробрість, і пов'язана із заспівом, який молдавани зазвичай виконують перед початком своїх пісень».
Погляд сучасних науковців
Деякі сучасні вчені критично ставляться до висновків Костомарова. За даними сучасної лінгвістики, гідроніми Дон, Дніпро (сюди ж Дністер, Донець та ін) мають іранське походження — від ос. don, авест. dānu-, санскр. dấnu-. Гідронім Дунай має кельтське походження (Dānuvius), ймовірно, споріднений із вищевказаним коренем. Гідронім Двіна має інший корінь, ніяк не пов'язаний з вищевказаними, який поки не має загальновизнаної задовільної етимології.
На думку Миколи Зубова, імена Діва, Девона, до яких апелює Костомаров, прагнучи обґрунтувати свої побудови, є не іменами якогось окремого жіночого божества, а епітетами Мокоші за еллінським зразком.
Тим часом український мовознавець Михайло Худаш писав: «На думку про те, що культ жіночого божества, у праслов'ян на ім'я Dana, в античній міфології — на ім'я Diana, в індійській ведичній міфології — на ім'я Danu, у давній кельтській міфології — на ім'я Danu, зародився і розвинувся ще в первіснообщинному матріархальному середовищі на праіндоєвропейському чи праарійському мовному ґрунті, наводить нас не тільки переконання в тому, що культи чи не всіх слов'янських жіночих язичницьких божеств походять ще з матріархату — періоду обожнювання першою чергою жіночого начала життя».
Примітки
- Плачинда С. П. Словник давньоукраїнської міфології: — К.: Укр. письменник, 1993. — 63 с.
- Лепкій Данило. Весняні звичаї, обряди та верованя на Руси // Зоря. — Львов, 1883. —. Ч. 14. — С. 234.
- Lelewel Joachim. Uwagi nad Mateuszem herbu Cholewa, polskim XII. wieku dzieiopisem: a w sczególności nad pierwsza dzieiow iego ziega. — Warszawa-Wilno: w Xiegarniach Tegoz, 1811. — S. 130.
- Снегирев И. М. Русские простонародные праздники и суеверные обряды.– Москва: Университетская типография, 1837. — Вып. 1. — С. 119.
- Mirosław. Zabobony istniejące między ludem prostym w Galicji // Rozmaitości: pismo dodatkowe do Gazety Lwowskiej. — Lwów: Drukarnia Józefa Pillera, 1836, № 27. — S. 218.
- Mirosław. Zabobony istniejące między ludem prostym w Galicji // Rozmaitości: pismo dodatkowe do Gazety Lwowskiej. — Lwów: Drukarnia Józefa Pillera, 1836, № 27. — S. 217.
- Кравченко В. Г. Звичаї в селі Забрідді та по де-якіх іньших, недалеких від цього села місцевосцях Житомірського повіту на Волині: етнографичні матеріали. — Житомир: Друк. «Робітник», 1920. — С. 27.
- Кравченко В. Г. Звичаї в селі Забрідді та по де-якіх іньших, недалеких від цього села місцевосцях Житомірського повіту на Волині: етнографичні матеріали. — Житомир: Друк. «Робітник», 1920. — С. 156.
- Зеленин Д. К. Описание рукописей Учёного архива Императ. РГО. — Петербург: типография А. В. Орлова, 1914. — Вып. 1. — С. 298.
- Костомаров М. І. I. Смысл мифологии славян [ 4 січня 2011 у Wayback Machine.] // Слов'янська міфологія. Вибрані праці з фольклористики й літературознавства / Упоряд., приміт. І. П. Бетко, А. М. Полотай; вступна ст. М. Т. Яценка. К.: Либідь, 1994. С. 201—256.
- Кантемир Д. Описание Молдавии. — Кишинев, 1973. — С. 174.
- Топоров В. Н., Трубачев О. Н. Лингвистический анализ гидронимов Верхнего Поднепровья. М.: Изд-во АН СССР, 1962. С. 224.
- Фасмер М. Этимологический словарь русского языка [ 3 березня 2022 у Wayback Machine.]
- Зубов Н. И. Научные фантомы славянского Олимпа [ 23 травня 2011 у Wayback Machine.] // Живая старина. М., 1995. № 3 (7). С. 46-48.
- Худаш М. Походження імен та релігійно-міфологічні функції давньоруських і спільнослов'янських язичницьких імен. — Львів, 2012. — С. 375—376.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Dana znachennya Da na gipotetichna boginya vodi v slov yanskij mifologiyi pokrovitelka richok strumkiv i vodojm Takozh yiyi imenami mozhut buti Divanna Divoniya Diva Dana Divanna Divoniya Divaboginya vodiMifologiyaslov yanskaBozhestvo vslov yanska mifologiyaU narodnih viruvannyahDanilo Lepkij u rozvidci Vesnyani zvichayi obryadi ta viruvanya na Rusi pisav Vsyi Rusalki sluhayut odnoyi najstarshoyi panyi kotru prostij lyud v svoyih opovidanyah nazivaye prosto Diva Divka Divchina abo Dana Menyi zdaye sya sho vlastive yeyi imya yest Dana bo z tim imenem duzhe chasto mozhna zustrinuti sya v narodnih pisnyah ba navit v kolomijkah taya najstarsha panyi Rusalok bude mati shos vspilnogo z bogineyu Danoyu abo bude neyu samoyu Yest ona dochkoyu duzhe mayuchogo carya yeyi utopila machoha dlya togo sho boyalas shobi ona yak oddast sya za mozhnogo molodogo knyazya Ivana ne yeyi z pishnoyi carskoyi palati Dana yest duzhe krasna volosye u neyi zolote ochi yasni yak sonce a tyilo bile yak cvit lelyiyi Ona ne vihodit nyikoli z vodi tilko v poludne na Rusalchin Velikden Togdi raz zustrinuv yeyi molodenkij carevich sin carya iz za sinogo Dunayu On uvidiv yeyi yak chesala zolote volosye hotiv pojmati ale Dana skochila v Dunaj taj zachala plavati po vodi pokazuyuchi carevichevi svoyu krasu svoye bile tilo v pregarnih milenkih ruhah Carevich skochiv v riku ona obnyala yego ta j potyagla do svoyih zolotih palat Vid togo chasu zhiye Dana v velikim shastyu pestit sya ciluyes ta visiplyayes z knyazem na cvituchim z hreshatogo barvinku lozhi Prochi Rusalki znosyat im sho nochi bogato vsyilyakogo cvitu vtyishayut ih zabavlyayut svoyimi tanami a dekoli sadzhayut na zoloti kolichka vozok na dvoh kolesah taj vozyat do misyacya po glibokij vodyi U folklori j obryadovostiPolskij istorik Joahim Lelevel 1811 pisav pro serednovichni zvistki shodo slov yanskoyi mifologiyi posilayuchis na polskogo istorika XV XVI stolit Macyeya Myehovskogo Use ce povtoriv Myehovita z opisom zbagachenim slovami i vikuvav Lelevi i Polelevi matir Lede zapozichena u grekiv Ale zaodno zrobleno zauvazhennya sho na Rusi spivayut Lada Lada a mazuri takozh pokrikuyut Dana Dana Dada Dada Rosijskij etnograf i folklorist Ivan Snyegirov u 1 mu tomi Rosijskih prostolyudnih svyat i zabobonnih obryadiv 1837 takozh zauvazhuvav Myehovita pomichaye sho yak u Rosiyi prispivuyut Lada Lada tak mazuri vigukuyut Dana Dana Dada Dada Za slovami Grigoriya Ilkevicha pomizh inshimi zabobonami na vesilli yakih bula velika kilkist sered prostolyudu na Volini i v deyakih okolicyah Galichini panuvav nastupnij pered vinchannyam ridni provodili oboh molodyat do stodoli chi sarayu Druzhbi nesli shlyubne vbrannya pana molodogo a druzhki panni molodoyi a odin z rodichiv dvi konovki chistoyi vodi Po dorozi spivali Oj Lado Lado oj Dana Dana idem do pana do pana Vodana shobi nas ochistil i nas blogoslavil Prijshovshi do stodoli druzhbi j druzhki vihodili za dveri zamikali yih i zalishalisya tilki rodichi molodih Molodyata rozdyagalisya zovsim dogola Molodu polivali zhinki a molodogo choloviki odyagali v shlyubnij odyag skakali dovkola nih i spivali Oj Lado Lado oj Dana Dana garnij nash panich garna i panna Z cim vihodili zi stodoli i spivali jduchi do hati Vidili smo bachili smo sam Zive blogoslavi nam Na Galichini cej zvichaj znikav i robivsya tilki potayemno a na Volini Ilkevich sam buv jogo svidkom 1820 roku poblizu Bugu Vin gadav sho doslidniki starozhitnostej mayut poyasniti sho znachili bozhestva Lado Dana Neptun Ziv Slova Lado Dana Dina chulisya v sumovitij pisni yaku spivali divchata koli lipili tak zvani balabuhi dlya vorozhinnya na den svyatogo Andriya Za slovami Ilkevicha ukrayinski divchata trimali ti pisni u velikomu sekreti i nikoli b ne stali spivati v prisutnosti cholovikiv Za danimi Vasilya Kravchenka u seli Zabriddya Zhitomirskogo povitu yaksho chervi napadali na hudobinu to do shid soncya prihilyali korov yak pridavlyuvali vershok kamenem i govorili Dzivanna panna todi ya tebe odpushu yak u meyi korovi vipadayut chervi Pri likuvannya tyazhkohvoroyi lyudini zvertalisya Dzivanna panna proshu tveyi laski abo daj tilo abo prijmi moshi Za inshoyu zvistkoyu zapisanoyu korespondentom Rosijskogo geografichnogo tovaristva Mihajlom Krivoshapkinim na Volini na zahodi soncya zalomlyuvali kulbabu primovlyayuchi Divanna panna glyadi shob u moyu sivoyu korovi visipalis chervi U pracyah mifologivPorivnyuyuchi slov yansku ta inshi yevropejski mifologiyi na predmet zhinochogo bozhestva vodi Mikola Kostomarov dijshov visnovku pro isnuvannya u shidnih slov yan podibnogo bozhestva Svij visnovok vin argumentuvav navodyachi nazvi richok Dvina Dunaj Don Dnipro Danapris i prispiv v obryadove pisnyah dana dana Vin porivnyav koreni cih sliv iz zahidnoslov yanskimi imenami Devona Dzevanna i keltskim Divona zrobivshi visnovok sho korin i analogichne bozhestvo povinni buli zberegtisya j u shidnih slov yan sho virazilosya u vishenavedenih gidronimah ta prispivi DojnaDimitrij Kantemir pershim 1715 1716 zasvidchiv v pismovij formi isnuvannya mifonimu Dojna vvazhayuchi sho cya nazva vzhivalasya u dakiv zamist Marsa abo Belloni bo vona pereduye vsim pisnyam sho ospivuyut horobrist i pov yazana iz zaspivom yakij moldavani zazvichaj vikonuyut pered pochatkom svoyih pisen Poglyad suchasnih naukovcivDeyaki suchasni vcheni kritichno stavlyatsya do visnovkiv Kostomarova Za danimi suchasnoyi lingvistiki gidronimi Don Dnipro syudi zh Dnister Donec ta in mayut iranske pohodzhennya vid os don avest danu sanskr dấnu Gidronim Dunaj maye keltske pohodzhennya Danuvius jmovirno sporidnenij iz vishevkazanim korenem Gidronim Dvina maye inshij korin niyak ne pov yazanij z vishevkazanimi yakij poki ne maye zagalnoviznanoyi zadovilnoyi etimologiyi Na dumku Mikoli Zubova imena Diva Devona do yakih apelyuye Kostomarov pragnuchi obgruntuvati svoyi pobudovi ye ne imenami yakogos okremogo zhinochogo bozhestva a epitetami Mokoshi za ellinskim zrazkom Tim chasom ukrayinskij movoznavec Mihajlo Hudash pisav Na dumku pro te sho kult zhinochogo bozhestva u praslov yan na im ya Dana v antichnij mifologiyi na im ya Diana v indijskij vedichnij mifologiyi na im ya Danu u davnij keltskij mifologiyi na im ya Danu zarodivsya i rozvinuvsya she v pervisnoobshinnomu matriarhalnomu seredovishi na praindoyevropejskomu chi praarijskomu movnomu grunti navodit nas ne tilki perekonannya v tomu sho kulti chi ne vsih slov yanskih zhinochih yazichnickih bozhestv pohodyat she z matriarhatu periodu obozhnyuvannya pershoyu chergoyu zhinochogo nachala zhittya PrimitkiPlachinda S P Slovnik davnoukrayinskoyi mifologiyi K Ukr pismennik 1993 63 s Lepkij Danilo Vesnyani zvichayi obryadi ta verovanya na Rusi Zorya Lvov 1883 Ch 14 S 234 Lelewel Joachim Uwagi nad Mateuszem herbu Cholewa polskim XII wieku dzieiopisem a w sczegolnosci nad pierwsza dzieiow iego ziega Warszawa Wilno w Xiegarniach Tegoz 1811 S 130 Snegirev I M Russkie prostonarodnye prazdniki i suevernye obryady Moskva Universitetskaya tipografiya 1837 Vyp 1 S 119 Miroslaw Zabobony istniejace miedzy ludem prostym w Galicji Rozmaitosci pismo dodatkowe do Gazety Lwowskiej Lwow Drukarnia Jozefa Pillera 1836 27 S 218 Miroslaw Zabobony istniejace miedzy ludem prostym w Galicji Rozmaitosci pismo dodatkowe do Gazety Lwowskiej Lwow Drukarnia Jozefa Pillera 1836 27 S 217 Kravchenko V G Zvichayi v seli Zabriddi ta po de yakih inshih nedalekih vid cogo sela miscevoscyah Zhitomirskogo povitu na Volini etnografichni materiali Zhitomir Druk Robitnik 1920 S 27 Kravchenko V G Zvichayi v seli Zabriddi ta po de yakih inshih nedalekih vid cogo sela miscevoscyah Zhitomirskogo povitu na Volini etnografichni materiali Zhitomir Druk Robitnik 1920 S 156 Zelenin D K Opisanie rukopisej Uchyonogo arhiva Imperat RGO Peterburg tipografiya A V Orlova 1914 Vyp 1 S 298 Kostomarov M I I Smysl mifologii slavyan 4 sichnya 2011 u Wayback Machine Slov yanska mifologiya Vibrani praci z folkloristiki j literaturoznavstva Uporyad primit I P Betko A M Polotaj vstupna st M T Yacenka K Libid 1994 S 201 256 Kantemir D Opisanie Moldavii Kishinev 1973 S 174 Toporov V N Trubachev O N Lingvisticheskij analiz gidronimov Verhnego Podneprovya M Izd vo AN SSSR 1962 S 224 Fasmer M Etimologicheskij slovar russkogo yazyka 3 bereznya 2022 u Wayback Machine Zubov N I Nauchnye fantomy slavyanskogo Olimpa 23 travnya 2011 u Wayback Machine Zhivaya starina M 1995 3 7 S 46 48 Hudash M Pohodzhennya imen ta religijno mifologichni funkciyi davnoruskih i spilnoslov yanskih yazichnickih imen Lviv 2012 S 375 376