Прабатьківщина народів уральської мовної сім'ї — сукупність гіпотез про походження уральських мов і їх спільній батьківщині (нім. Urheimat). Дослідження, що ставлять своєю метою знайти місце зародження прауральської мови, активно проводяться з середини XX століття.
Історія питання
Протягом багатьох років різними дослідниками «пропагувалися» різні гіпотези про походження уральських мов, місцезнаходження їх батьківщини (Urheimat) та період, протягом якого люди говорили прауральською мовою.
Європейська і сибірська гіпотези
Прабатьківщина народів уральської мовної сім'ї згідно з багатьох гіпотез була розташована поблизу Уральських гір: або на європейській, або на сибірській стороні хребта. Основна причина подібного припущення полягало в тому, що прасамодійська мова перша відокремилась від основної гілки; оскільки нинішня межа між самодійською та угорської гілками знаходиться в районі Західного Сибіру, передбачалося, що тут також відбувся і первісний розкол.
Однак, сьогодні відомо, що на угорських мовах раніше говорили і на європейській стороні Уралу — тому «європейська» батьківщина є настільки ж імовірною. В останні роки також стала затверджуватися версія про те, що на фонологічній основі найстаріший розкол відбувся не між самодійськими та фінно-угорськими мовами, а між фінно-пермськими і мовними групами угро-самойців. Крім того, до початку XXI століття вже протягом досить тривалого часу дослідниками не було представлено жодних нових аргументів на користь «сибірської» батьківщини.
Як європейські, так і сибірські пропозиції про батьківщину підкріплені палеолінгвістичними свідоцтвами: хоча відповідні семантичні реконструкції не завжди достовірні. «Сибірська прабатьківщина» була підкріплена назвами двох хвойних назв дерев (Abies sibirica і Pinus cembra), хоча обидва ці види досить довгий час були присутні також і в найсхіднішій Європі. «Європейську прабатьківщину» підтримують такі слова як «бджола», «мед», «в'яз» і ряд інших.
Наприкінці XX століття також були представлені свідчення наявності позикових слів: протоіндоєвропейського в протоуральскій мові. Оскільки прабатьківщину протоіндоєвропейської мовної сім'ї рідко зустрічають східніше Уральських гір, то подібні запозичення підтверджують Європу як прабатьківщину уральської мовної сім'ї. Протоуральська, мабуть, розвивалась в контакті з протоарійською. У той же час, більш стара пре-протоуральська мова, мабуть, була все ж родом з Азії, що доводилася на основі її ранніх контактів з юкагирськими мовами і типологічною схожістю з алтайської мовної сім'єю.
Теорії безперервності
Археологічна спадкоємність довгий час використовувалася як аргумент на користь спадкоємності лінгвістичної — починаючи з уральських досліджень естонських фахівців Пола Ариста і Харрі Мури в 1956 році. Настільки ж тривалий час ця аргументація зазнавала серйозної критики: в дослідженнях пов'язаних з уральської прабатьківщиною незабаром був відзначений той факт, що один і той же аргумент, пов'язаний з «археологічної безперервністю», міг використовувався для підтримки взаємовиключних поглядів.
Сучасний погляд
Після відхилення лінгвістами археологічної теорії безперервності, виключно лінгвістичні дані дозволили помістити прабатьківщину народів уральської мовної сім'ї у великий район навколо річки Кама — або, в більш загальному сенсі, поблизу «великого вигину Волги» (в районі сучасної Самари) і самих Уральських гір. Розширення зони, де говорили протоуральськими мовами, датується приблизно 2000 років до н. е. (близько 4000 років тому), тоді як більш ранні стадії формування мовної сім'ї відбувалися щонайменше за одне-два тисячоріччя до цього. Так чи інакше, це значно пізніше, ніж передбачалося в попередніх дослідженнях, які слідував висновок про необхідність помістити протоуральську прабатьківщину глибоко в Європу.
Дані з популяційної генетики
Характерною генетичною особливістю уральських народів є гаплогрупа N1c-Tat (Y-DNA): 63 % фінів, 47 % саамів і 41 % естонців належать саме до цієї гаплогрупи (самодійські народи, в основному, мають більше представників N1b-P43, ніж N1c). Гаплогрупа N виникла в північній частині Китаю близько 20-25 тисяч років тому і поширилася на північ Євразії — через Сибір у Північну Європу. Підгрупа N1c1 часто зустрічається у фіно-угорських народів, N1c2 у самодійських народів. Крім того, рідкість гаплогрупи Z (мтДНК), у саамів, фінів і народів Сибіру, також пов'язана з міграцією уральських народів.
Примітки
Література
- Напольских В. В. {{{Заголовок}}}.
- Häkkinen, Jaakko. .
- Veres P. .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Prabatkivshina narodiv uralskoyi movnoyi sim yi sukupnist gipotez pro pohodzhennya uralskih mov i yih spilnij batkivshini nim Urheimat Doslidzhennya sho stavlyat svoyeyu metoyu znajti misce zarodzhennya prauralskoyi movi aktivno provodyatsya z seredini XX stolittya Suchasnij rozpodil uralskih movIstoriya pitannyaProtyagom bagatoh rokiv riznimi doslidnikami propaguvalisya rizni gipotezi pro pohodzhennya uralskih mov misceznahodzhennya yih batkivshini Urheimat ta period protyagom yakogo lyudi govorili prauralskoyu movoyu Yevropejska i sibirska gipotezi Prabatkivshina narodiv uralskoyi movnoyi sim yi zgidno z bagatoh gipotez bula roztashovana poblizu Uralskih gir abo na yevropejskij abo na sibirskij storoni hrebta Osnovna prichina podibnogo pripushennya polyagalo v tomu sho prasamodijska mova persha vidokremilas vid osnovnoyi gilki oskilki ninishnya mezha mizh samodijskoyu ta ugorskoyi gilkami znahoditsya v rajoni Zahidnogo Sibiru peredbachalosya sho tut takozh vidbuvsya i pervisnij rozkol Odnak sogodni vidomo sho na ugorskih movah ranishe govorili i na yevropejskij storoni Uralu tomu yevropejska batkivshina ye nastilki zh imovirnoyu V ostanni roki takozh stala zatverdzhuvatisya versiya pro te sho na fonologichnij osnovi najstarishij rozkol vidbuvsya ne mizh samodijskimi ta finno ugorskimi movami a mizh finno permskimi i movnimi grupami ugro samojciv Krim togo do pochatku XXI stolittya vzhe protyagom dosit trivalogo chasu doslidnikami ne bulo predstavleno zhodnih novih argumentiv na korist sibirskoyi batkivshini Yak yevropejski tak i sibirski propoziciyi pro batkivshinu pidkripleni paleolingvistichnimi svidoctvami hocha vidpovidni semantichni rekonstrukciyi ne zavzhdi dostovirni Sibirska prabatkivshina bula pidkriplena nazvami dvoh hvojnih nazv derev Abies sibirica i Pinus cembra hocha obidva ci vidi dosit dovgij chas buli prisutni takozh i v najshidnishij Yevropi Yevropejsku prabatkivshinu pidtrimuyut taki slova yak bdzhola med v yaz i ryad inshih Naprikinci XX stolittya takozh buli predstavleni svidchennya nayavnosti pozikovih sliv protoindoyevropejskogo v protouralskij movi Oskilki prabatkivshinu protoindoyevropejskoyi movnoyi sim yi ridko zustrichayut shidnishe Uralskih gir to podibni zapozichennya pidtverdzhuyut Yevropu yak prabatkivshinu uralskoyi movnoyi sim yi Protouralska mabut rozvivalas v kontakti z protoarijskoyu U toj zhe chas bilsh stara pre protouralska mova mabut bula vse zh rodom z Aziyi sho dovodilasya na osnovi yiyi rannih kontaktiv z yukagirskimi movami i tipologichnoyu shozhistyu z altajskoyi movnoyi sim yeyu Teoriyi bezperervnosti Arheologichna spadkoyemnist dovgij chas vikoristovuvalasya yak argument na korist spadkoyemnosti lingvistichnoyi pochinayuchi z uralskih doslidzhen estonskih fahivciv Pola Arista i Harri Muri v 1956 roci Nastilki zh trivalij chas cya argumentaciya zaznavala serjoznoyi kritiki v doslidzhennyah pov yazanih z uralskoyi prabatkivshinoyu nezabarom buv vidznachenij toj fakt sho odin i toj zhe argument pov yazanij z arheologichnoyi bezperervnistyu mig vikoristovuvavsya dlya pidtrimki vzayemoviklyuchnih poglyadiv Suchasnij poglyadPislya vidhilennya lingvistami arheologichnoyi teoriyi bezperervnosti viklyuchno lingvistichni dani dozvolili pomistiti prabatkivshinu narodiv uralskoyi movnoyi sim yi u velikij rajon navkolo richki Kama abo v bilsh zagalnomu sensi poblizu velikogo viginu Volgi v rajoni suchasnoyi Samari i samih Uralskih gir Rozshirennya zoni de govorili protouralskimi movami datuyetsya priblizno 2000 rokiv do n e blizko 4000 rokiv tomu todi yak bilsh ranni stadiyi formuvannya movnoyi sim yi vidbuvalisya shonajmenshe za odne dva tisyachorichchya do cogo Tak chi inakshe ce znachno piznishe nizh peredbachalosya v poperednih doslidzhennyah yaki sliduvav visnovok pro neobhidnist pomistiti protouralsku prabatkivshinu gliboko v Yevropu Dani z populyacijnoyi genetiki Harakternoyu genetichnoyu osoblivistyu uralskih narodiv ye gaplogrupa N1c Tat Y DNA 63 finiv 47 saamiv i 41 estonciv nalezhat same do ciyeyi gaplogrupi samodijski narodi v osnovnomu mayut bilshe predstavnikiv N1b P43 nizh N1c Gaplogrupa N vinikla v pivnichnij chastini Kitayu blizko 20 25 tisyach rokiv tomu i poshirilasya na pivnich Yevraziyi cherez Sibir u Pivnichnu Yevropu Pidgrupa N1c1 chasto zustrichayetsya u fino ugorskih narodiv N1c2 u samodijskih narodiv Krim togo ridkist gaplogrupi Z mtDNK u saamiv finiv i narodiv Sibiru takozh pov yazana z migraciyeyu uralskih narodiv PrimitkiNapolskih 2002 Hakkinen 2009 LiteraturaNapolskih V V Zagolovok Hakkinen Jaakko Veres P