Гурієв Сергій Маратович

Сергій Маратович Гурієв (ос. Гуыриаты Мараты фырт Сергей; (21 жовтня 1971(1971-10-21), Владикавказ, Північно-Осетинська Автономна Радянська Соціалістична Республіка, РРФСР, СРСР)) — російсько-осетинський вчений-економіст.

Гурієв Сергій Маратович
ос. Гуыриаты Мараты фырт Сергей
Народився	21 жовтня 1971(1971-10-21) (52 роки) Владикавказ, Північно-Осетинська Автономна Радянська Соціалістична Республіка, РРФСР, СРСР
Країна	Росія
Діяльність	економіст, викладач університету, соціальний науковець
Галузь	політична економія, економіка^[1], мікроекономіка^[1], політика^[1], ректор і викладач^[d]
Alma mater	^d (1993) і МФТІ (1993)
Науковий ступінь	кандидат фізико-математичних наук (1994) і доктор економічних наук^[d] (2002)
Вчене звання	професор і професор^[d]
Науковий керівник	^d
Знання мов	російська, англійська і французька
Заклад	^d, ^d, Інститут політичних досліджень і Європейський банк реконструкції та розвитку
Членство	^d, Європейська академія і ^d^[2]
Посада	^d^[3]
У шлюбі з	^d
Нагороди	Кнопки YouTube
IMDb	ID 6283483
Сайт	sites.google.com/site/sguriev/
Медіафайли у Вікісховищі

Головний економіст Європейського банку реконструкції і розвитку з 3 листопада 2015 року по 2019 рік, ректор Російської економічної школи з 2004 по 2013 рік, президент Центру економічних і фінансових досліджень і розробок РЕШ (з 2005 року). З 2013 року, після еміграції у Францію — професор економіки паризької Школи політичних наук (Sciences Po).

Доктор економічних наук та кандидат фізико-математичних наук. Вільно говорить і викладає англійською мовою.

Біографія

В Росії

Народився 21 жовтня 1971 року в місті Орджонікідзе. За національністю — осетин. Його батько Марат Гурієв (нар. 1945) — доктор технічних наук, професор — один з найбільших радянських і російських фахівців з інформаційних технологій (займався розвитком інформаційних технологій в Адміністрації Президента, нині Президент Союзу операторів Інтернет). У віці п'яти років Сергій Гурієв переїхав з родиною до Києва, де згодом закінчив київську фізматшколу Nº 145.

У 1988 році поступив в Московський фізико-технічний інститут і переїхав з батьками до Москви. У 1993 закінчив з відзнакою МФТІ. У 1994 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Деякі математичні моделі формування інвестицій та заощаджень», отримав вчений ступінь кандидата фізико-математичних наук. У 1997—1998 роках стажувався на економічному факультеті Массачусетського технологічного інституту. З 1998 року працює в Російській економічній школі. У 2001 р. захистив докторську дисертацію по темі «Негрошові форми розрахунків у російської економіці». В якості запрошеного професора (англ. visiting professor) викладав на економічному факультеті Прінстонського університету в 2003-2004 академічному році. Є науковим співробітником Центру з досліджень у галузі економічної політики (Centre for Economic Policy Research) (Лондон) та співредактором журналу ^[en] (Лондон).

Входив у першу сотню кадрового резерву президента Росії.

У 2010 році - співведучий програми «Післязавтра» на радіостанції «Ехо Москви».

У 2012 році за дорученням президента Російської Федерації Дмитра Медведєва брав участь у підготовці доповіді групи експертів, очолюваної Тамарою Морщаковою, про другу кримінальну справу Михайла Ходорковського і Платона Лебедєва. Загальний висновок доповіді шести незалежних експертів ставив під сумнів доведеність вини бізнесменів, законність і справедливість (винесеного ним суворого вироку). У 2012-2013 роках Гурієв неодноразово виступав з публічною критикою економічної політики уряду Росії, разом з тим він брав участь у підготовці текстів низки виступів голови уряду Д. Медведєва.

У лютому та квітні 2013 року Гурієв в рамках («другої справи ЮКОСа») тричі побував на допиті в якості свідка у Слідчому комітеті Російської Федерації загальною тривалістю 10 годин. Слідство підозрювало, що за підготовку вигідних результатів доповіді у справі Ходорковського-Лебедєва колишні співробітники ЮКОСа матеріально стимулювали експертів. С. Гурієв цю інформацію категорично заперечує, заявляючи, що не отримував жодних коштів від представників ЮКОСа.

У квітні 2013 року у Гурієва з санкції судді Басманного суду Ірини Скуридиної пройшов обшук, вилучено листування за кілька років.

30 квітня 2013 року з дотриманням максимально можливих заходів обережності Гурієв вилетів з «Шереметьєво» в Париж, але факт його еміграції став надбанням громадськості тільки 28 травня. У жовтні 2015 року президент Путін охарактеризував від'їзд Гурієва з Росії як втечу.

В еміграції

28 травня 2013 року Гурієв подав у відставку з посади ректора РЕШ та пояснив, що перебуває у відпустці у Парижі. 30 травня рада директорів РЕШ задовольнила заяву про відставку. Тим не менш, Гурієв зберіг професорську посаду у школі. Пояснюючи свій від'їзд до Франції в інтерв'ю газеті The New York Times, Гурієв повідомив журналістам про відчуття «суб'єктивної неприязні» з боку влади в Росії, про те, що після багатогодинних допитів почав турбуватися про можливе притягнення його у справі як підозрюваного, про тривожні перспективи вилучення закордонного паспорта та обмеження права пересування, майбутньої розлуки з родиною. Гурієв оголосив, що не хоче жити в страху, тому не повернеться в Росію, «поки є хоча б мізерний шанс втратити свободу».

31 травня, незважаючи на самовідвід, набрав найбільшу кількість голосів на виборах в наглядову раду Ощадбанку, значно випередивши за результатами голосування голову правління банку Германа Грефа.

З 2013 року живе у Франції в еміграції. Займає посаду довічного професора економіки (tenured professorship) паризької Школи політичних наук Sciences Po. Займається науковими дослідженнями, викладає три години на тиждень (72 години на рік), читає студентам мікроекономіку і політекономіку. У грудні 2013 року в інтерв'ю «Новій газеті» Гурієв визнав, що навіть якщо б він не емігрував, а залишився ректором, то все одно був вже не в змозі допомогти РЕШ. «Навіть якщо б мене не посадили, працювати як раніше, я не зміг би. Люди дивляться на людину, яку тягають на допити по справі ЮКОСа, як на зачумлену. Тому розділити мої проблеми і проблеми Школи було необхідним рішенням в будь-якому випадку». Гурієв вітав призначення ректором РЕШ (Симеона Дянкова) і оцінив його як унікального фахівця.

Бути публічним інтелектуалом в Росії, на думку вченого — небезпечно, тому повертатися в Росію Гурієв не планує.

Перебуваючи в еміграції, Гурієв продовжує залишатися в статусі свідка у першій справі ЮКОСа № 18-41/03, відкритій в 2003 році і станом на кінець грудня 2013 року — не закритій; кожні три місяці кримінальна справа продовжується компетентними органами, з якими Гурієв змушений підтримувати процесуальне спілкування по листуванню. Станом на 2015 рік розслідування справ, пов'язаних з ЮКОСом, в Росії не припинялося, однак і допити слідчими органами не проводилися.

Вже проживаючи і працюючи в Парижі, Гурієв перебував під наглядом російських спеціальних служб.

1 жовтня 2015 року президент РФ Путін на засіданні Ради з прав людини оголосив, що у російської влади немає претензій до Гурієва, він може безбоязно і безперешкодно повернутися в Росію, чому на батьківщині будуть тільки раді.

У жовтні 2015 року стало відомо, що Гурієв є кандидатом на посаду головного економіста Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР), при цьому офіційно Росія не мала відношення до його висунення. 3 жовтня його призначено на цю посаду. Почав роботу з літа 2016 року.

У листопаді 2016 року вперше за три роки, вже в якості головного економіста ЄБРР, Гурієв відвідав Росію. У першому інтерв'ю на російській землі міжнародний чиновник зазначив, що «це дуже важлива для нас країна», висловив занепокоєння зростанням бідності в Росії і прогнозував, що нічого супертехнологічного державі, що знаходиться в ізоляції через санкції, створити не вдасться.

У вересні 2018 р. на конференції Russian Economic Challenge 2018 торкнувся проблем нерівності у світі і Росії.

Родина

Дружина — Катерина Журавська (р. 1972), професор економіки Паризької школи економіки. У сім'ї двоє дітей.

Громадська діяльність

Експертне консультування

Член Ради при Президенті Російської Федерації з науки, технологій та освіти (з 16 вересня 2008 року). З 20 вересня 2010 року — член Комісії при Президентові Російської Федерації щодо реалізації пріоритетних національних проектів і демографічної політики.

Член Ради з грантів Уряду Російської Федерації для державної підтримки наукових досліджень, проведених під керівництвом провідних вчених в російських освітніх установах вищої професійної освіти (з 9 квітня 2010 року).

Є членом Наукової ради дослідного інституту BRUEGEL (Брюссель, Бельгія) та Консультативного комітету Інституту міжнародної економіки імені Петерсона. У червні 2010 року обраний в раду громадського руху «ЗаМодернизацию.ру». З 2012 року і до від'їзду з Росії був членом Відкритого уряду Дмитра Медведєва.

Гурієв брав участь у розробці програми Партії прогресу Олексія Навального і програми Демократичної коаліції, до складу якої входила ця партія.

Робота в радах директорів

Незалежний член кількох спостережних рад в акціонерних товариствах та фондах: Спостережної ради ВАТ «Сбербанк Росії» (2008-14), Наглядової ради ВАТ «Россельхозбанк» (2008-09), Наглядової ради Агентства з іпотечного житлового кредитування (АІЖК) (2008-12), громадської Ради Фонду «Династія» (2007-15), Ради директорів ВАТ «(Альфастрахування)» (2009-13) і Ради директорів ВАТ «Російська венчурна компанія» (2009-13), Ради директорів ВАТ «ЕОН Росія» (2013-14).

Публіцистика

В газеті «Ведомости» Гурієв вів з 2003 року регулярну колонку (з 2008 року — спільно з Олегом Цивінським); а з 2007 року — колонку в російської версії журналу «Форбс». Публікувався також у виданнях The New York Times, Financial Times, Washington Post, Moscow Times, проект Project Syndicate, журналах «Експерт», «Вогник», «Російський Фокус». Після (подій на Манежній площі) написав колонку з назвою «Геть Росію для росіян», і брав участь у мітингу «Росія для всіх».

Інше

У червні 2015 року став єдиним громадянином Росії, запрошеним на щорічне засідання (Більдербергського клубу).

З лютого 2022 року є учасником (Антивоєнного комітету Росії). В березні 2022 року разом із Борисом Акуніним та (Михайлом Баришниковим) запустив благодійний проект «Справжня Росія» (True Russia), спрямований на збір коштів на користь українських біженців.

Оцінки

Старший науковий співробітник (Інституту міжнародної економіки імені Петерсона) — Андерс Ослунд у статті для «Foreign Policy» стверджує, що знає Гурієва вже 20 років, вважаючи його «дійсно видатною особистістю», одним з кращих російських економістів, який «має значний послужний список наукових публікацій у міжнародних журналах». Він також вважає, що саме завдяки Гурієву Російська економічна школа змогла краще викладати економічну освіту «не тільки в Росії, але і на європейському континенті». Щодо еміграції він висуває версії, пов'язані з близькістю Гурієва до прем'єр-міністра Медведєва і «підтримувані ним тісні особисті зв'язки з опозиційним політиком Олексієм Навальним».

Академічна діяльність

Наукові праці

Працював у галузі досліджень з різних аспектів теорії контрактів, захисту прав інтелектуальної власності, корпоративного управління, трудової мобільності, економічної теорії політики, економіки розвитку і перехідного періоду, а також нової інституціональної економіки, публікуючи статті в міжнародних реферованих журналах.

У своїх працях розглядав питання щодо аксіоматичної теорії корисності, інвестицій, корупції і бюрократії. Також з зарубіжними та російськими колегами проводив дослідження з російської бартерної економіки, міграції і ролі олігархів в становленні російського капіталізму. В галузі економіки розвитку був одним з авторів, що досліджували структурні зміни в Радянській Росії при Сталіні, порівнюючи їх з макроекономічним прогресом Японії після Другої Світової і трендами в економіці царської Росії. З Костянтином Соніним писав теоретичні праці про свободу мас-медіа, рівень демократії, взаємозв'язок диктатури олігархії і в країнах з нестійкою економікою.

На серпень 2013 індекс Хірша за версією РИНЦ — 14, за версією RePEc — 12, за версією Google Scholar — 24, за версією Scopus — 10.

Викладання

В РЕШ Гурієв викладав курси «Теорія контрактів», «Мікроекономіка» (різні частини), «Економіка розвитку» (англ. Development economics) — на магістерській програмі з економіки. В рамках програми магістратури з фінансів читав курс «Економіка стратегії» (англ. Economics of Strategy).

Адміністративна робота

• 1998-2002 роки — директор Центру додаткової професійної освіти РЕШ;
• 2002-2004 роки — проректор з розвитку РЕШ;
• 2004-2013 роки — ректор РЕШ;
• з 2005 року до т. ч. — президент Центру економічних і фінансових досліджень і розробок РЕШ.

Нагороди та премії

Наукові премії

• 2000 рік — Золота медаль Глобальної мережі розвитку (за кращу дослідницьку роботу по інституційній економіці)
• 2005 рік — Золота медаль Глобальної мережі розвитку (за кращу роботу з безпеки і міграції)

Інші нагороди

• 2001 рік — премія «Кращий менеджер Російської академії наук».
• 2006 рік — включений Всесвітнім економічним форумом (Давос) до числа «Молодих глобальних лідерів».
• 2009 рік — включений у першу сотню Кадрового резерву Президента Російської Федерації.
• 2012 рік — лауреат Всеросійської премії фінансистів «Репутація» 2012 року в номінації «Кращий незалежний директор фінансового ринку».
• 2019 рік — нагороджений Міжнародною Леонтьєвською медаллю за видатні заслуги в розвитку і викладанні економічної теорії, активне сприяння становленню громадянського суспільства та проведення економічних реформ в Росії [57] .

Публікації

Книги

• Сергей Гуриев. Мифы экономики: Заблуждения и стереотипы, которые распространяют СМИ и политики. — 2-изд. — М. : , 2009. — 296 с. — .
• Сергей Гуриев, (Эндрю Качинс), Андерс Ослунд. Россия после кризиса. — М. : , 2011. — 394 с. — .
• Sergei Guriev, Daniel Treisman. Spin Dictators: The Changing Face of Tyranny in the 21st Century. - Princeton University Press, 2022.

• видання українською мовою: Сергій Гурієв, Даніел Трейсман. Спін-диктатори. Як змінюється обличчя тиранії в ХХІ строітті. — Видавництво BookChef, 2023. — 432 стор.

Наукові публікації

Є автором публікацій у наукових журналах, серед яких:

• 2004 рік — Red tape and corruption // Journal of Development Economics (англ.), 73(2), pp. 489-504.
• 2005 рік — The role of oligarchs in Ukrainian capitalism // Journal of Economic Perspectives, Winter, 19(1), pp. 131-150 (у співавт. з А. Рачинським).
• 2005 рік — Attaching Workers Through In-kind Payments: Theory and Evidence from Russia // World Bank Economic Review, September, 19(2), pp. 175-202 (у співавт. з Р. Фрибелем).
• 2005 рік — Contracting on time // The American Economic Review, December, 95(5), pp. 1369-1385 (у співавт. з Д. Квасовим).
• 2009 рік — (Un)Happiness in Transition // Journal of Economic Perspectives, Spring, 23(2), pp. 143-168 (у співавт. з Е. Журавською).

Примітки

1. Czech National Authority Database
   d:Track:Q13550863
2. https://www.iufrance.fr/les-membres-de-liuf/membre/2326-sergei-guriev.html
3. https://www.sciencespo.fr/en/news/sergei-guriev-appointed-sciences-po-provost
4. . Архів оригіналу за 16 липня 2016. Процитовано 17 травня 2020.
5. Сергей Гуриев (24 грудня 2010). Долой «Россию для русских»!. российское онлайн-СМИ . Архів оригіналу за 1 червня 2013. Процитовано 31 травня 2013.
6. Школа злословия — Сергей Гуриев [ 3 серпня 2019 у Wayback Machine.], 09:37 мин.
7. . Архів оригіналу за 24 жовтня 2018. Процитовано 13 червня 2022.
8. . Архів оригіналу за 3 серпня 2019. Процитовано 17 травня 2020.
9. . Архів оригіналу за 13 червня 2013. Процитовано 6 червня 2013.
10. Александр Ластин (28 квітня 2011). Сергей Гуриев. Я бы назвал Обаму горцем. Крупный план / Наука. Журнал «Горец», №3. Архів оригіналу за 31 травня 2013. Процитовано 31 травня 2013.
11. . Электронная библиотека диссертаций . Архів оригіналу за 8 грудня 2019. Процитовано 17 травня 2020.
12. Мозги на вылет! (исходная ссылка только по подписке) [ 20 вересня 2020 у Wayback Machine.] Мозги на вылет: Как давили на профессора Сергея Гуриева и почему он предпочел эмиграцию [ 30 січня 2020 у Wayback Machine.]
13. . Архів оригіналу за 2 серпня 2020. Процитовано 17 травня 2020.
14. . Архів оригіналу за 13 листопада 2020. Процитовано 17 травня 2020.
15. Дарья Тросникова, Дмитрий Тихонов (31 травня 2013). . Происшествия. Коммерсантъ-Online. Архів оригіналу за 31 травня 2013. Процитовано 31 травня 2013.
16. . Архів оригіналу за 4 жовтня 2015. Процитовано 17 травня 2020.
17. СМИ узнали об отставке Гуриева с поста ректора РЭШ (рос.). Lenta.ru. Архів оригіналу за 29 травня 2013. Процитовано 28 травня 2013.
18. . Архів оригіналу за 16 липня 2013. Процитовано 17 травня 2020.
19. Заседание Совета директоров Российской экономической школы. Пресс-релиз (PDF). . 30 травня 2013. Архів оригіналу (PDF) за 31 травня 2013. Процитовано 31 травня 2013.
20. Nikitin, Vadim (6 червня 2013). . The New York Times. 0362-4331. Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 7 травня 2016.
21. . Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 17 травня 2020.
22. . Архів оригіналу за 2 травня 2020. Процитовано 17 травня 2020.
23. . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 3 листопада 2015.
24. . Росбизнесконсалтинг. 14 листопада 2016. Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 17 травня 2020.
25. 19-20 сентября 2018 г. Конференция Russian Economic Challenge 2018 [ 16 червня 2020 у Wayback Machine.] Сергей Гуриев о экономическом неравенстве
26. Ekaterina Zhuravskaya [ 3 серпня 2019 у Wayback Machine.] CV
27. Сергей Гуриев. Биография — Вопрос-ответ — Аргументы и Факты. Архів оригіналу за 6 липня 2013. Процитовано 17 травня 2020.
28. Модернизацию отдали на интернет-экспертизу // «Коммерсантъ». № 111 (4411) от 24.06.2010 [ 13 лютого 2011 у Wayback Machine.]. — .
29. . Архів оригіналу за 22 вересня 2019. Процитовано 17 травня 2020.
30. . Архів оригіналу за 31 травня 2019. Процитовано 17 травня 2020.
31. Антивоенный комитет России. оригіналу за 17 березня 2022. Процитовано 16 березня 2022.
32. Борис Акунин: Думаю, что последняя глава путинского государства началась. [ 2022-03-18 у Wayback Machine.] // Русская служба BBC, 17 марта 2022
33. благотворительный проект True Russia. оригіналу за 17 березня 2022. Процитовано 22 червня 2022.
34. . Архів оригіналу за 28 серпня 2014. Процитовано 17 травня 2020.
35. КРАТКИЙ ПУТЕВОДИТЕЛЬ ПО НАУЧНОЙ РАБОТЕ СЕРГЕЯ ГУРИЕВА [ 20 вересня 2020 у Wayback Machine.],
36. Guriev S. Red tape and corruption // Journal of Development Economics — Elsevier BV, 2004. — Vol. 73, Iss. 2. — P. 489–504. — ISSN 0304-3878; 1872-6089 — doi:10.1016/J.JDEVECO.2003.06.001
    d:Track:Q746413d:Track:Q59492115d:Track:Q980555
37. Guriev S. On Microfoundations of the Dual Theory of Choice // The Geneva Risk and Insurance Review — Palgrave Macmillan, , 2001. — Т. 26, вип. 2. — С. 117–137. — ISSN 1554-964X; 1554-9658; 0926-4957 — doi:10.1023/A:1014382530086
    d:Track:Q15766525d:Track:Q176916d:Track:Q59492120d:Track:Q1076074
38. Guriev S. Incomplete Contracts with Cross-Investments // The BE Journal in Theoretical Economics — Walter de Gruyter, 2003. — Т. 3, вип. 1. — ISSN 1935-1704; 1555-0478; 1534-5955; 1534-5963; 1534-5971; 1534-598X; 2194-6124 — doi:10.2202/1534-5971.1048
    d:Track:Q15767185d:Track:Q115481211d:Track:Q98818
39. Guriev S., Rachinsky A. The Role of Oligarchs in Russian Capitalism // J. Econ. Perspect. / H. Williams — AEA, 2005. — Vol. 19, Iss. 1. — P. 131–150. — ISSN 0895-3309; 1944-7965 — doi:10.1257/0895330053147994
    d:Track:Q21036680d:Track:Q464096d:Track:Q918465d:Track:Q55934682
40. Andrienko Y., Guriev S. Determinants of interregional mobility in Russia // Econ. Transit. — Wiley-Blackwell, 2004. — Vol. 12, Iss. 1. — P. 1–27. — ISSN 0967-0750; 1468-0351 — doi:10.1111/J.0967-0750.2004.00170.X
    d:Track:Q115481244d:Track:Q5333585d:Track:Q767319
41. «Was Stalin Necessary for Russiaís Economic Development?» — Anton Cheremukhin, Mikhail Golosov, Sergei Guriev, Aleh Tsyvinski — (In Progress), April 2013
42. Был ли Сталин нужен России? [ 18 жовтня 2016 у Wayback Machine.] Slon.ru
43. Guriev S., Sonin K. Dictators and oligarchs: A dynamic theory of contested property rights // Journal of Public Economics — Elsevier BV, 2009. — Vol. 93, Iss. 1-2. — P. 1–13. — ISSN 0047-2727; 1879-2316 — doi:10.1016/J.JPUBECO.2008.07.003
    d:Track:Q1709869d:Track:Q746413d:Track:Q59492089
44. EGOROV G., GURIEV S., SONIN K. Why Resource-poor Dictators Allow Freer Media: A Theory and Evidence from Panel Data // Am. Polit. Sci. Rev. / F. Coker — Cambridge University Press, 2009. — Vol. 103, Iss. 04. — P. 645–668. — ISSN 0003-0554; 1537-5943 — doi:10.1017/S0003055409990219
    d:Track:Q15443182d:Track:Q4744701d:Track:Q912887d:Track:Q59492098
45. . Архів оригіналу за 3 серпня 2019. Процитовано 17 травня 2020.
46. . Архів оригіналу за 30 травня 2020. Процитовано 17 травня 2020.
47. . Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 21 жовтня 2015.
48. Scopus — Cookies Disabled.
49. . finday.ru. Архів оригіналу за 27 березня 2016. Процитовано 31 березня 2016.
50. SSRN Author Page for Guriev, Sergei M. Архів оригіналу за 5 червня 2013.
51. . Архів оригіналу за 27 лютого 2018. Процитовано 17 травня 2020.
52. . Архів оригіналу за 3 серпня 2019. Процитовано 17 травня 2020.
53. . Архів оригіналу за 27 березня 2020. Процитовано 17 травня 2020.
54. . Архів оригіналу за 25 березня 2020. Процитовано 17 травня 2020.

Посилання

• SciencePro — Department of Economics [ 19 січня 2020 у Wayback Machine.]
• . (рос.)
• Sergei Guriev's Home Page. . Архів оригіналу за 1 червня 2013. Процитовано 31 травня 2013.(англ.)
• Авторська колонка: Сергей Гуриев. Все материалы автора. . Архів оригіналу за 1 червня 2013. Процитовано 31 травня 2013.
• «Економічний імперіалізм» в суспільних науках: pro et contra [ 13 вересня 2019 у Wayback Machine.]. С. М. Гурієв проти А. Ст. Бузгалина
• Tony Guriev and Daniel Treisman. «Informational Autocrats». Journal of Economic Perspectives—Volume 33, Number 4—Fall 2019—Pages 100-127 [ 11 серпня 2021 у Wayback Machine.]